Ухвала суду № 52931149, 27.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року м. Київ К/800/35498/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Лосєва А.М. Федорова М.О.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуНововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській областіна постановуВолинського окружного адміністративного суду від 30.01.2014та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014у справі № 803/3/14за позовомПриватного підприємства «Нова Аркада»доНововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській областіпроскасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Нова Аркада» звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.12.2013 за № 000269220 та № 0002702200.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо взаємовідносин та взаєморозрахунків із ТОВ «Столична торговельна агенція» за ІІ та ІІІ кв. 2012 року та ТОВ «КПД-Будтехніка» за І кв. 2012 року та ІV кв. 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04.12.2013 № 840/204/2201/31216779;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 № 000269220, яким позивачу за порушення п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 406 725 грн., з яких: 363 150 грн. - основний платіж та 43 575 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

2) податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 № 0002702200, яким позивачу за порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 574 500 грн., з яких: 383 000 грн. - основний платіж та 191 500 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань по ПДВ та податку на прибуток слугував висновок відповідача щодо нікчемності та фіктивності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Столична торговельна агенція» та ТОВ «КПД-Будтехніка», які обґрунтовуються обставинами, викладеними в актах про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Столична торговельна агенція» та ТОВ «КПД-Будтехніка», зокрема, що складені на виконання відповідних договорів первинні документи не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому не можуть підтверджувати факт здійснення господарських операцій і бути взяті за основу при формуванні валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що матеріалами справи підтверджується факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача не є беззаперечним доказом на підтвердження неправомірності формування платником податку даних податкового обліку за результатами здійснення господарських операцій з його контрагентами.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Столична торговельна агенція» було укладено договори субпідряду: № 01/06/12 від 01.06.2012 з капітального ремонту приміщення майстерні РЕМ ПАТ «Волиньобленерго» на суму 225000 грн., в тому числі ПДВ 37500 грн.; від № 4 від 01.08.2012 з капітального ремонту підлоги першого поверху дитячої поліклініки у м. Нововолинську на суму 40000 грн. в тому числі ПДВ 6666,67 грн.; № 5 від 01.08.2012 з реставрації та ремонту пам'ятки архітектури місцевого значення - будинку Ф.Стравінського у м. Устилузі Володимир-Волинського району на суму 360000 грн., в тому числі ПДВ 60000 грн.; № 6 від 01.08.2012 з капітального ремонту фасадів та покрівлі обласної дитячо-юнацької спортивної школи на вул. Шевченка в м. Луцьку на суму 200000 грн., в тому числі ПДВ 33333,33 грн. Як передбачено договорами, здача-приймання виконаних робіт оформляється актом приймання виконаних робіт за формою КБ-2в.

Також між позивачем та ТОВ «КПД-Будтехніка» укладено договір № 1 від 01.12.2011 субпідряду з капітального ремонту школи № 10 м. Ковеля на суму 170000 грн., в тому числі ПДВ 28333,33 грн.; № 2 від 02.12.2011 з капітального ремонту школи № 11 м. Ковеля на суму 130000 грн., в тому числі ПДВ 21666,67 грн., за якими за замовленням позивача субпідрядник ТОВ «КПД-Будтехніка» мав виконати вказані будівельні роботи.

Крім того, між ПП «Нова Аркада» та ТОВ «КПД-Будтехніка» укладено договори поставки будівельних матеріалів від 06 грудня 2011, 19 грудня 2011, 27 грудня 2011 та від 29 лютого 2012, за умовами яких доставка товару здійснюється силами та за рахунок покупця; передача товару проводиться відповідно до товарно-супровідних документів та оформляється видатковою накладною.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового Кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту та валових витрат за результатами здійснення господарських операцій з названими контрагентами, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що наданими позивачем доказами (зокрема, податковими накладними, платіжними дорученнями, договорами будівельного підряду, договорами поставки, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, локальними кошторисами, договірною ціною, видатковими накладними, рахунками-фактурами, дорожніми листами) підтверджено факт реального здійснення господарських операцій з його контрагентами, а первинні документи, в тому числі, податкові накладні, складені на підставі їх здійснення, оформлені з дотриманням вимог чинного законодавством.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як суб'єкти господарювання, взяті податковими органами на облік як платники податку на додану вартість.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом та порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Колегія судів касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності посилань відповідача на відсутність документів на транспортне перевезення товарів, оскільки вказана обставина не є єдиною безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що транспортування товару з міста Києва було здійснено за рахунок позивача.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності доводів відповідача про нікчемність та фіктивність укладених позивачем договорів, оскільки такі висновки обґрунтовані лише матеріалами перевірки контрагентів позивача, без дослідження первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій між позивачем, ТОВ «Столична торговельна агенція» та ТОВ «КПД-Будтехніка», які надавались платником податку під час проведення перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які, встановивши реальність операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентами, не знайшли підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками здійснених господарських операцій.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді А.М. Лосєв

М.О. Федоров