Ухвала суду № 52930925, 22.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року м. Київ К/800/50025/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Черпіцької Л.Т.,

секретар судового засідання Скавуляк Т.В.,

за участю: представника позивача Кришневої В.М.,

представника відповідача Піддубняка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Миколаївської митниці Міндоходів

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року

у справі № 814/846/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Миколаївський глиноземний завод»

до Миколаївської митниці Міндоходів

про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - ТОВ «МГЗ») звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці Міндоходів, в якому просило суд визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 504000003/2014/000017/1 від 17 березня 2014 року і визнати нечинною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 504010000/2014/00003 від 17 березня 2014 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів, скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації.

У касаційній скарзі митний орган, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару, подані позивачем для митного оформлення товару документи, не містять всіх відомостей, що підтверджують складові митної вартості товару.

В судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримала, просила суд задовольнити її з підстав, викладених в ній, представник позивача заперечила проти касаційної скарги, просила суд відмовити в її задоволенні, рішення судів - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що 01 квітня 2013 року між ТОВ «МГЗ» і ВАТ «Єдина торгова компанія» (м. Стерлітамак, Республіка Башкортостан, Російська Федерація) укладено контракт № RF/RD/79-13/11-M, за умовами якого контрагент зобов'язувався поставити позивачу 201500 тон натру їдкого (гідроксіду натрію). Ціна товару за домовленістю сторін повинна визначатись за допомогою формули за кожні 10500 тон товару (п. 2.2. контракту) і за кожну тону товару окремо (п. 2.3 контракту.). При цьому, вартість тони товару розраховувалась за формулою: FOB MED Low мінус 40 доларів США, де FOB MED Low - середня котировка FOB MED Low, яка публікується агентством ICIS, розрахована на основі ICIS prising Caustic Soda (Europe Mediterranean) weekly report за попередні періоди відвантаження 2 місяці, з 21 числа першого місяця і по 20 число другого місяця. Розрахована за такою формулою ціна вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту.

Відповідно до специфікації № 13 від 24 лютого 2014 року ВАТ «Єдина торгова компанія» здійснювалась поставка 6917,00 тон гідроксіду натрію, за ціною 237,50 доларів США за 1 тону на загальну суму 1642787,50 доларів США.

17 березня 2014 року позивач подав митному органу електрону митну декларацію № 504010000/2014/000622, в якій митну вартість імпортованих товарів визначено за основним методом її визначення - за ціною Контракту.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем надано наступні документи: контракт від 01 квітня 2013 року № RF/RD/79-13/11-M, специфікацію № 13 (додаток № 3 до вказаного контракту), інвойс № ЕТК/ВЭС/В-42 від 04 березня 2014 року, накладну СМГС АУ 197669 від 05 березня 2014 року, сертифікат походження товару RUUA 4009055160 від 04 березня 2014 р., паспорти якості від 28 лютого 2014 року за №№ 632, 637, 639, 641, 643-645, 647, 649, 651.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів у відповідача виникли сумніви у правильності визначення митної вартості товарів.

Таким чином, не погоджуючись із визначеною декларантом митною вартістю товарів у МД, митний орган запропонував позивачу додатково надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: бухгалтерську інформацію щодо складової митної вартості товару, зокрема, документи, що підтверджують страхування товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару, договір із третіми особами, пов'язаний із контрактом; копію митної декларації країни відправлення.

На вимогу митного органу, позивачем 17 березня 2014 року надано платіжне доручення в іноземній валюті № 1080 від 14 березня 2014 року; інформацію щодо біржових котирувань Caustic Soda (Europe) ICIS prising за останні 4 тижні, які формували ціну на товар, згідно з умовами контракту та специфікації; митну декларацію країни відправлення від 04 березня 2014 року № 10311090/040314/0001337.

Крім того, позивачем повідомлено митний орган, що страхування товару сторонами не здійснювалося, оскільки умовами контракту це не передбачалося, а договори із третіми особами надати не можливо, так як продавець в особі ВАТ «Єдина торгова компанія» відмовився їх надати, мотивуючи це тим, що вони містять комерційну таємницю.

17 березня 2014 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 504000003/2014/000017/1, яким митну вартість товару скориговано за резервним методом її визначення і складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17 березня 2014 року № 504010000/2014/00003.

Вказане рішення про коригування митної вартості товарів мотивовано тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості; декларантом не надано в повному обсязі витребовувані митницею документи. Також вказано про неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів.

В подальшому у зв'язку із необхідністю використання вказаного товару у виробництві, позивачем 18 березня 2014 року подано митному органу нову митну декларацію № 504010000/2014/000634, в якій визначено ціну товару відповідно до прийнятого відповідачем рішення.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями митного органу та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача були в наявності всі документи для визначення митної вартості товарів, які імпортуються, за ціною договору, в той час як митним органом не доведено, що документи, надані позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу, як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, ч. 4 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, варто зазначити, що митний орган має право витребовувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Інші доводи митного органу, вказані ним під час судового розгляду справи, обґрунтовано спростовано судами першої та апеляційної інстанцій.

Так, доводи митного органу щодо наненадання декларантом відомостей про страхування товару є безпідставними з огляду на те, що умови поставки CPT (Інкотермс 2010) не передбачено обов'язку покупця здійснювати страхування товару. Більш того декларант повідомляв митний орган про відсутність договору страхування, оскільки останнє не передбачено договірними зобов'язаннями сторін та не здійснювалось.

Також декларантом надано обґрунтоване пояснення з приводу того, що договори із третіми особами надати не можливо, так як ВАТ «Єдина торгова компанія» відмовилось їх надати, мотивуючи це тим, що вони містять комерційну таємницю, що підтверджується відповідним листом ВАТ «Єдина торгова компанія». Договори ж з третіми особами, пов'язаними з контрактом № RF/RD/79-13/11-M від 01 квітня 2013 року ТОВ «МГЗ» не укладались, оскільки позивач є кінцевим споживачем товару.

Посилання митного органу на наявну в нього інформацію про вартість товару, яка відрізняється від задекларованої митної вартості, не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Крім того, варто зазначити, що з урахуванням даних, опублікованих агентством ICIS щодо середніх цін на каустичну соду, наданих декларантом та даних щодо її кількості, ціна товару відповідає формулі її обрахунку (п. 2.3 контракту) та співпадає з ціною, сплаченою декларантом відповідно до платіжного доручення.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їх дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову, скасувавши спірні рішення відповідача. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Миколаївської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: