Ухвала суду № 52930786, 13.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

13.10.2015 № К/800/25015/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства «Київський метрополітен» на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015у справі №826/5516/14 за позовомКомунального підприємства «Київський метрополітен»доМіжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платниківпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» звернулось з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управлінням ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2014 №0000184210, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів у сфері ЗЕД в розмірі 3075314,79 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.03.2015 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.01.2014 №0000184210 в частині нарахування суми грошового зобов'язання у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД з 16.06.2013 по 04.07.2013 у розмірі 2655953,68 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.03.2015 та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права в цій частині, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Комунальне підприємство «Київський метрополітен» є правонаступником державного підприємства «Київський метрополітен».

В період з 20.12.2013 по 31.12.2013 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства «Київський метрополітен» з питань дотримання вимог валютного законодавства згідно листів ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» від 13.03.2013 № 47/3-30/2/1437, від 08.04.2013 № 47/3-30/2-07/2224, від 07.06.2013 № 47/3-30/2-07/3491, від 05.07.2013 № 47/3-30/2-07/4042, від 07.11.2013 № 47/3-30/2-07/6550 та листа Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київський області від 07.10.2013 № 09-208/15564 за період з 16.03.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №13/42-10/03328913 від 09.01.2014, згідно висновків якого позивачем порушено ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Суть порушення зазначено в тому, що у період з 16.06.2013 р. по 07.07.2013 р. (22 дня) була недопоставка товару ЗАТ «ВАГОНМАШ» (Росія) до КП «Київський метрополітен» на суму 4378190, 33 євро (46595678,66 грн.)

23.01.2014 Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на підставі наведеного акту перевірки прийняло податкове повідомлення-рішення №0000184210, яким згідно з пп. 20.1.27 п. 20.1 ст. 20, пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів у сфері ЗЕД, 21081000 в розмірі 3075314,79 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що існування форс-мажорних обставин, підтверджених відповідним документом Торгово-промислової палати, виключає обґрунтованість нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в період дії таких обставин, не залежно від моменту отримання підтвердження форс-мажорних обставин.

При цьому, як доказ на підтвердження існування форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання компанією ЗАТ «ВАГОНМАШ» перед позивачем своїх зобов'язань за контрактом №KMCE/CON/001, судом взято до уваги висновок Санкт-Петербурзької торгово-промислової палати від 28.01.2014 №101/9, у якому зазначено, що затримка виконання ЗАТ «ВАГОНМАШ» зобов'язань по поставці вагонів метрополітену відповідно до умов контракту №КМСЕ/СON/001, укладеного з КП «Київський метрополітен», сталась у зв'язку із дією обставин непереборної сили, та безпосередньо вплинула на зміщення виробничого графіку відносно поставки третього та четвертого метропотягів по 05 липня 2013 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд дійшов висновку, що в даному випадку невиконання ЗАТ «ВАГОНМАШ» своїх зобов'язань по поставці вагонів метрополітену відповідно до умов контракту №КМСЕ/СON/001, у зв'язку із прийняттям його контрагента ООО «Вагонмашсервис Компани» рішення про ліквідацію, не може бути визнано дією форс-мажорних обставин, в розумінні законодавства України, Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 та умов контракту №KMCE/CON/001. Зокрема, висновок Санкт-Петербурзької торгово-промислової палати від 28.01.2014 №101/9 не підтверджує наявність форс-мажорних обставин, а лише констатує причини, з яких відбулась затримка виконання ЗАТ «ВАГОНМАШ» зобов'язань по поставці вагонів метрополітену, та які безпосередньо вплинули на зміщення виробничого графіку відносно поставки третього та четвертого метропотягів по 05.07.2013 р.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», - імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною першою та п'ятою статті 4 цього Закону встановлено, що за порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між КП «Київський метрополітен» (Київ, Україна) та ЗАТ «ВАГОНМАШ», (Санкт-Петербург, Росія) укладено контракт №KMCE/CON/001 від 22.07.2011, предметом якого є виготовлення, доставка та надання супутніх послуг для 8 нових метропоїздів. Мета контракту - придбання нових метропоїздів за рахунок позики ЄБРР в рамках проекту фінансування громадського транспорту м. Києва. Загальна сума контракту складає 39599914,38 Євро.

В свою чергу, ЗАТ ««ВАГОНМАШ» уклав договір № 87-ВМСК від 23.01.2012 р. з ТОВ «Вагонмашсервіс Компані» на виготовлення і поставку підвагоних візків з метою виконання зобов'язання ЗАТ «ВАГОНМАШ», перед КП «Київський метрополітен». Строк поставки товару - 150 календарних днів з дати укладення договору.

На виконання умов укладеного контракту позивач перерахував на користь ЗАТ «ВАГОНМАШ» 12148370,33 Євро на підставі платіжних доручень від 12.10.2011 №4 на суму 4000000,00 Євро; від 09.12.2011 №6 на суму 5817316,33 Євро; від 11.03.2013 №2 на суму 2331054,00 Євро.

Фактично обладнання від ЗАТ «ВАГОНМАШ» поставлено 07.07.2013 р. з порушенням законодавчо встановлених строків на 22 дні, замість 16.06.2013 р.

Обставини щодо порушення позивачем строків проведення розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за контрактом №KMCE/CON/001 не оспорюються, водночас позивач обґрунтовує наявність форс-мажорних обставин, що підтверджується висновком Санкт-Петербурзької торгово-промислової палати № 101/9 від 28.01.2014 р., у зв'язку з чим нарахування пені вважає безпідставним.

Згідно частин 6 та 7 ст. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якщо перевищення строків, зазначених у ст.ст. 1, 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

За умовами Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 N201, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.09.2001 за N833/6024, до умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), відносяться форс-мажорні обставини. Зокрема, цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови договору (контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та інше).

Суд апеляційної інстанції досить детально проаналізував умови контракту, в якому зазначено: «Не зависимо от положений статей 22,23 и 24 Общих условий контракта Поставщик не должен платить неустойку в связи с обеспечением выполнения контракта, заранее оцененными убытками или прекращением контракта при неисполнении обязательств, если и в тех пределах, в которых задержка его выполнения контракта или невыполнение его обязательств по контракту является результатом события «форс-мажора».».

Пунктом 25.2 Контракту №KMCE/CON/001 погоджено: «В целях настоящей статьи «форс-мажор» означает событие, не поддающееся контролю со стороны Поставщика и не связанное с его ошибкой или небрежностью, которое нельзя было предвидеть. Такие события могут включать, но не только, действия Покупателя в его собственном качестве, войны и революции, пожары, наводнения, эпидемии, карантинные ограничения и эмбарго на перевозки».

Пунктом 25.3 Контракту №KMCE/CON/001 визначено: «При возникновении ситуации «форс-мажора» Поставщик незамедлительно уведомляет покупателя в письменной форме о сложившихся условиях и их причинах. Если Покупатель не распорядится иначе в письменной форме, Поставщик продолжает выполнение своих обязательств по контракту, насколько это практически возможно, и изыскивает все разумные альтернативные средства для того, чтобы событие «форс-мажора» не мешало такому выполнению».

Згідно з положеннями ст. 79 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого із своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків.

Якщо невиконання стороною свого зобов'язання викликане невиконанням третьою особою, залученою нею для виконання всього чи частини договору, ця сторона звільняється від відповідальності тільки в тому разі, якщо:

a) вона звільняється від відповідальності на підставі попереднього пункту; і

b) залучена нею особа також була б звільнена від відповідальності, якби положення зазначеного пункту були застосовані до цієї особи.

Звільнення від відповідальності, передбачене цією статтею, залишається лише на той період, протягом якого існує дана перешкода.

Сторона, яка не виконує свого зобов'язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо це повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо не виконуючій свого зобов'язання стороні, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.

Відтак, обов'язковими умовами для звільнення сторони від зобов'язання у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин чи за наслідками дії непереборної сили, є по-перше, застереження щодо таких обставин у зовнішньоекономічному договорі (контракті), по-друге, своєчасне повідомлення іншої сторони про наявну перешкоду та її вплив на здатність виконання умов договору, по-третє, доведення таких обставин власними силами.

Виходячи з аналізу визначення форс-мажорних обставин, наведених в нормативних актах, до форс-мажорних обставин слід відносити: надзвичайну і непереборну за наявних умов силу, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.

Позивач доводить суду, що форс-мажорними обставинами є невиконання ООО «Вагонмашсервис Компани» договору з ЗАО «ВАГОНМАШ».

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 06.06.2012 ООО «Вагонмашсервис Компани» (рос.мова) повідомило ЗАО «ВАГОНМАШ», що за рішенням загальних зборів від 24 травня 2012 р. №4/2012 прийнято рішення про початок процедури ліквідації та 21 червня 2012 року в Арбітражний суд Санкт-Петербургу і Ленінградської області подано заяву про визнання боржника неплатоспроможним (банкрутом).

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційний суд надав цілком об'єктивну юридичну оцінку контракту №KMCE/CON/001 в контексті вимог Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку про те, що, в даному випадку, однією з підстав визнання стороною наявності форс-мажорних обставин, які зумовили несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань іншою стороною, є її письмове повідомлення про виникнення таких обставин.

Як наслідок, судом апеляційної інстанції при розгляді цього спору та в обґрунтування підстав відмови в позові, було правомірно взято до уваги те, що позивачем не були надані докази того, що КП «Київський метрополітен» отримувало від ЗАТ «ВАГОНМАШ», письмові повідомлення про неможливість своєчасного виконання ним зобов'язань по поставці вагонів метрополітену відповідно до умов контракту №КМСЕ/СON/001 відносно поставки третього та четвертого метропотягів у зв'язку із дією форс-мажорних обставин визначених у цьому контракті, а також те, що вчасно не отримавши вагонів метрополітену вчинялись будь-які дії стосовно встановлення причин такого невиконання.

Крім того, виникнення непереборних обставин, на які посилається позивач, тобто прийняття рішення ООО «Вагонмашсервис Компани» 24.05.2012 №4/2012 про початок процедури ліквідації та повідомлення про це 06.06.2012 ЗАО «ВАГОНМАШ», а також подання заяви 21.06.2012 до арбітражного суду, жодним чином не могли вплинути на виконання контракту, оскільки термін виконання поставки від ООО «Вагонмашсервис Компани» за договором №21-ВМСК от 23.01.2012 та додатком №2 до нього спливав 22.06.2012 (150 днів з дня укладення договору), і відповідно по закінченню терміну поставки безпосередньо не могли вплинути на зміщення виробничого графіку відносно поставки третього та четвертого метропотягів по 05.07.2013, відтак не доводять наявність форс-мажорних обставин, які зупинили перебіг встановлених законом строків здійснення імпортних операцій резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що у висновку у висновку Санкт-Петерузької торгово-промислової палати від 28.01.2014 р. № 101/9 взагалі не зазначено про наявність форс-мажорних обставин, а лише вказано, що затримка виконання ЗАТ «ВАГОНМАШ» обов'язків по поставці вагонів метрополітену, поставці третього і четвертого п'ятивагонних метропоїздів по 05.07.2013 р. сталось в зв'язку зі зміщенням графіку поставки вагонів метрополітену, внаслідок дії обставин непереборної сили.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що ґрунтується на нормах закону, а тому воно не підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для відмови в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва А.О.Рибченко