Ухвала суду № 52930770, 05.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/64070/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмамет Україна»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2013 року

у справі № 805/10111/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмамет Україна»

до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання недійсною податкової консультації, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алмамет Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсною податкової консультації, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2013 року, у задоволенні позову про визнання недійсною податкової консультації від 03.07.2013 року №2424/10/06-013-3, зобов'язання надати нову податкову консультацію та визнання протиправної бездіяльності відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та про заміну його правонаступником. Проти касаційної скарги заперечує.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

В силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач Мангуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області підлягає заміні правонаступником - Мангуською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до податкового органу з листом від 10.06.2013 року №AU/1445 про надання податкової консультації, в якому просив роз'яснити: - чи має право ТОВ «Алмамет Україна», яке за результатами 1 кварталу 2013 року не отримало прибуток, вважати фактично сплачені авансові внески протягом 1 кварталу 2013 року як надміру сплачений податок згідно приписів пп. 14.1.115 ст. 14 Податкового кодексу України; - чи має право ТОВ «Алмамет Україна» на залік чи повернення сплачених авансових внесків протягом 1 кварталу 2013 року як надміру сплачених сум податків згідно пп. 17.1.10 ст. 17 в порядку, передбаченому ст. 43 Податкового кодексу України.

Листом Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 03.07.2013 року № 2424/10/06-013-3 з посиланням на Узагальнюючу податкову консультацію щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затверджену наказом ДПС України від 21.12.2012 року №1171, позивачу повідомлено, що авансові внески з податку на прибуток, сплачені ТОВ «Алмамет Україна» відповідно до п. 57.1. ст. 57 та п. 2 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України у січні-березні 2013 року, не є надміру сплаченим податком на прибуток підприємства у розумінні пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. При цьому зазначено, що авансові внески, сплачені ТОВ «Алмамет Україна» як 1/9 частина податкового зобов'язання за 9 місяців 2012 року та 1/12 частина податкового зобов'язання за 2012 рік, при складанні декларації за наступний податковий період - півріччя 2013 року, будуть відображатися в таблиці 1 додатку ЗП «Зменшення нарахованої суми податку» по р. 13.7 та по р. 13 Декларації з податку на прибуток підприємства. Фактично зазначені суми будуть зменшувати податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню (р.11) декларації на прибуток підприємств або податок на прибуток, що підлягає патентуванню, зменшений на вартість торгових патентів (р.12) декларації. Однак зазначені суми не можуть перевищувати суми податку на прибуток по р. 11 та р. 12 Декларації за відповідний податковий період. Тобто, суми сплачених авансових внесків відповідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України та п. 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України будуть враховані підприємством при поданні податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за відповідні податкові періоди 2013 року.

Отже, відповідною податковою консультацією податковим органом не визнано надміру сплаченими фактично сплачені протягом 1 кварталу 2013 року авансові внески з податку на прибуток, за результатами якого позивачем не отримано прибуток.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо визнання недійсною даної податкової консультації, суди попередніх інстанцій виходили з того, що узгоджена сума сплачених авансових внесків не є надміру сплаченою, оскільки право на її відшкодування може виникнути лише після подання річної декларації за 2013 рік.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає рішення судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Згідно із п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Отже, Податковий кодекс України в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 млн. грн.) зобов'язані подавати у складі річної податкової звітності за 2012 рік розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають ними сплачуватися наступні дванадцять місяців (у березні-грудні 2013 року та січні і лютому 2014 року), а саме: щомісячно у строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік.

Згідно із п. 2 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абз. 7 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до органу державної податкової служби в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В силу п. 152.9 ст. 152 Податкового кодексу України для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал.

Згідно пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платники податків мають право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

В силу п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пунктом 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України визначено, що платник податків подає заяву, зокрема, на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету.

Отже, в силу приписів наведених вище норм, встановлено можливість погашення грошового зобов'язання за рахунок наявної переплати без визначення будь-яких застережень щодо випадків, за яких податковий орган може відмовитися від сплати платником податків грошового зобов'язання за рахунок наявної у нього переплати. А реалізація такої можливості здійснюється шляхом подання відповідної заяви платником податків з правом визначити джерело сплати грошових зобов'язань, якому кореспондує обов'язок податкового органу здійснити відповідне зарахування.

Позивач, як платник податку, вправі розпоряджатися власними коштами, зокрема шляхом звернення до податкового органу з заявою про здійснення заліку податкових зобов'язань або повернення їх в порядку, визначеному ст. 43 Податкового кодексу України. Нездійснення відповідачем такого заліку або повернення, при наявності відповідної переплати, порушує право позивача на розпорядження коштами.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до п. 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивачем сплачено авансові платежі з податку на прибуток за січень-березень 2013 року.

У зв'язку із тим, що позивач не отримав прибуток у 1 кварталі 2013 року, в податкові декларації за перший квартал 2013 року рядки 11 та 33 містять нульове значення.

Мотиви, з яких виходили суди попередніх інстанцій при вирішення спору, зокрема, щодо виникнення права у позивача на відшкодування авансових внесків після подання річної декларації за 2013 рік, оскільки податкові звітні періоди з податку на прибуток визначені як перший квартал, півріччя, три квартали, рік, а показники у цих деклараціях враховуються наростаючим підсумком та остаточно визначаються у річній податковій декларації за 2013 рік, є помилковими, враховуючи положення п. 152.9 ст. 152 Податкового кодексу України, бо для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал.

Проте судами попередніх інстанцій при посиланні на відповідну норму закону як на підставу набуття статусу надміру сплачених грошових зобов'язань - авансових внесків з податку на прибуток лише за результатами подання річної декларації за 2013 рік, використано редакцію відповідно норми, яка вступила в силу після звернення позивача з відповідною податковою консультацією, і передбачала, зокрема, що базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік у разі сплати щомісячних авансових внесків, у порядку, визначеному пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що на підставі частини другої ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Замінити Мангуську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області правонаступником - Мангуською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмамет Україна» задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2013 року у справі № 805/10111/13-а скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук