Ухвала суду № 52930684, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/68606/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - Інспекція)

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.05.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014

у справі № 811/1427/13-а

за позовом приватного підприємства "Кіровоградоптторг" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Підприємство звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.01.2013 № 0000260224, № 0000270224 та № 0000280224.

Позовні вимоги мотивовані тим, що реальність виконання операцій з придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів у рамках взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «БМК-Оіл» (далі - ТОВ «БМК-Оіл») та подальше використання Підприємством придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджено належними первинними документами, тоді як доводи Інспекції, покладені в основу прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, стосуються виключно діяльності названого контрагента та не можуть виступати свідченням недобросовісності позивача у сфері оподаткування.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.05.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014, позов задоволено.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що установлені у рамках проведення контрольно-перевірочних заходів обставини свідчать, що спірні операції є складовою схеми ухилення від оподаткування, яка передбачала номінальне оформлення ланцюгових поставок через низку фіктивних підприємств з метою отримання бажаних податкових наслідків кінцевим вигодонабувачем (позивачем у справі).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та доходів і витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «БМК-Оіл» за вересень, жовтень 2011 року, оформлену актом від 11.01.2013 № 9/22-4/37231623.

Під час цієї перевірки Інспекцією зроблено висновок про відсутність реальних фінансово-господарських операцій між позивачем та цим контрагентом, що виключає правомірність формування позивачем у податковому обліку витрат та податкового кредиту за операціями з придбання у ТОВ «БМК-Оіл» паливно-мастильних матеріалів.

Наведений висновок слугував підставою для прийняття Інспекцією: податкового повідомлення-рішення від 25.01.2013 № 0000260224, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 22929 грн. із застосуванням 5732 грн. штрафних санкцій, податкового повідомлення-рішення від 25.01.2013 № 0000270224 про збільшення Підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток на 28032 грн. та податкового повідомлення-рішення від 25.01.2013 № 0000280224, за яким платникові визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за жовтень 2011 року в сумі 1447 грн.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди обох попередніх інстанцій підтримали правову позицію позивача у справі та зазначили, що Інспекцією не представлено належних доказів вчинення Підприємством дій, спрямованих на необґрунтоване одержання податкової вигоди.

Судова колегія вважає, що такий висновок відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Так, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та ПДВ на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

А відтак за умови дотримання наведених вимог податкового законодавства платник вправі претендувати на одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту та витрат при обчисленні сум ПДВ та податку на прибуток, що підлягають сплаті до бюджету. Подання платником усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, є підставою для отримання податкової вигоди, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у таких документах, є неповними, недостовірними та (або) суперечливими; податкова вигода не може бути визнана добросовісною, якщо одержана платником не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при з'ясуванні податкових наслідків операцій позивача з ТОВ «БМК-Оіл», суди встановили, що за договором від 30.08.2011 № 30/08 названий постачальник зобов'язався передати у власність позивача нафтопродукти. На підтвердження фактичного виконання зазначених поставок позивачем подано податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення про оплату придбаного товару в безготівковому порядку.

У подальшому придбаний товар був поставлений Підприємством іншим покупцям у рамках провадження господарської діяльності з реалізації пального.

Заперечуючи проти фактів господарської діяльності, засвідчених наведеними первинними документами, Інспекція послалася на матеріали зустрічної перевірки ТОВ «БМК-Оіл», у рамках якої встановлено формальний обіг товарів та грошових коштів по усьому ланцюгу постачання товару із залученням низки фіктивних підприємств та, на думку відповідача, підтверджено відсутність у названого постачальника активу (паливно-мастильних матеріалів), який виступав предметом спірних поставок в адресу позивача.

Втім суди цілком об'єктивних відхилили як неспроможні зазначені доводи податкового органу, позаяк самі по собі правовідносини постачальника як самостійного платника та учасника господарського обороту з іншими особами не можуть впливати на оцінку добросовісності позивача як платника податків та його податкові наслідки. Здійснена податковим органом кваліфікація правочинів ТОВ «БМК-Оіл» з його контрагентами як фіктивних не є достатнім доказом відсутності у ТОВ «БМК-Оіл» товару, який поставлявся позивачеві.

Доказів транзитності руху грошових коштів між заінтересованими особами без фактичного руху товарів, а також того, що усі ланцюгові постачальники є учасниками єдиної вертикально інтегрованої фінансової групи, взаємозалежними особами, Інспекцією не представлено. Власне ж контроль за господарською діяльністю постачальника не належить до повноважень платника податків.

За таких обставин суди на підставі обґрунтованого висновку про недоведеність податковим органом недобросовісності платника в силу оформлення фіктивних операцій правомірно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведених висновків судів, а фактично свідчать про незгоду скаржника з установленими судами обставинами та з наданою ними юридичною оцінкою доказам. Втім перевстановлення фактичних обставин спору та переоцінка доказів перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, що виключає можливість скасування ухвалених у справі судових рішень з таких підстав.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відхилити.

2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.05.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 у справі № 811/1427/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко