Постанова № 52925552, 21.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 490/1723/15-а

Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Батченко О.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченко К.В.

ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації на постанову Центрального районного суду м.Миколаєва від 10 липня 2015р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації про зобов'язання відповідача виплатити компенсацію у розмірі середньої вартості путівки в Україні за період з 18 червня 1998р. по 30 серпня 2010р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної адміністрації із заявою в якій просив виплатити йому грошову компенсацію у розмірі середньої вартості путівки в Україні за період з 18 червня 1998р. по 30 серпня 2010р.

21 січня 2015р. відповідач у своїй письмовій відповіді відмовив позивачу у виплаті грошової компенсації за вищевказаний період, з підстав того, що протягом спірного проміжку часу позивач не мав права на отримання пільг, передбачених ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки за ним не було визнано відповідного статусу. А також, у зв'язку з тим, що позивач, протягом спірного проміжку часу, жодного разу не звертався із заявами про надання йому безоплатної путівки на оздоровлення або про виплату компенсації її вартості.

Позивач зазначив, що протягом спірного проміжку часу він оспорював своє право на пільги та компенсації, а тому за відсутності документу, що підтверджує статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, заяви про виплату йому грошової компенсації відповідачем не приймались.

Посилаючись на зазначені обставини справи просив позов задовольнити.

Постановою Центрального районного суду м.Миколаєва від 10 липня 2015р. адміністративний позов задоволено.

Зобов'язано департамент соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_2 компенсацію в розмірі середньої вартості путівки в Україні за період з 18 червня 1998р. по 30 серпня 2010р..

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування постанови суду з ухваленням по справі нової постанови, з наступних підстав.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач мав право на отримання компенсацій та пільг, але був протиправно їх позбавлений, тому останній має всі правові підстави для нарахування йому грошової компенсації вартості путівок за період з 18.06.1998р. по 30.08.2010р.

Проте з вказаним висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права і надав належну оцінку тим доказам, які надані до матеріалів справи.

За правилами ст.159КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.198КАС України, постанову суду скасовує та приймає нову постанову про відмову у позові, з наступних підстав.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 28.12.1994р. встановлений факт перебування ОСОБА_2 в м.Чорнобіль в період з 30.03.-24.04.1987р. На підставі вказаного рішення суду позивачу 21.03.1995р. видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС у 1987р. З різних підстав відповідними органами у позивача було вилучено посвідчення учасника аварії, дії яких ним були оскаржені у судовому порядку. Постановою Миколаївського ОАС від 14.02.2013р. (а.с.5) права ОСОБА_2 щодо учасника аварії на ЧАЄС відновлено. Оскільки права позивача були відновлені, він звернувся із вимогами про стягнення на його користь грошової компенсації вартості середньої путівки на оздоровлення в Україні за період з 18.06.1998р. по 30.08.2010р.

Перевіряючи правомірність дій відповідача та наявність у позивача права на отримання компенсацій у розмірі середньої вартості путівки в Україні, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.20 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, особам, віднесеним до категорії ІІ надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, окрім іншого, позачергове безоплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №800 від 16 травня 2000р. передбачено, що це Положення визначає порядок організації щорічного оздоровлення (санаторно-курортного лікування та відпочинку) громадян, визнаних постраждалими відповідно до ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно пункту 10 вказаного Положення, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, забезпечувались на підставі письмової заяви та довідки, виданої на основі даних щорічної диспансеризації лікарсько-відбірковими комісіями районний, обласних лікарень і спеціалізованих диспансерів постраждалим особам. При цьому, заява щодо виділення путівки для санаторного курортного лікування чи відпочинку в наступному році або виплати грошової компенсації подається до органів, що організовують оздоровлення до 15 жовтня поточного року.

З матеріалів справи вбачається, що протягом спірного проміжку часу (18.06.1998р.-30.08.2000р.) позивач не звертався із відповідними заявами до відповідача про надання йому безоплатної путівки.

Крім того, відповідно до пункту 17 вказаної постанови, грошова компенсація середньої вартості путівки у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виплачується лише у разі самостійної організації санаторно-курортного лікування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Разом з цим, пунктом 23 постанови Кабінету Міністрів України від 27.03.2013р. №261 було встановлено новий порядок організації оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який також передбачає право постраждалої особи на отримання грошової компенсації лише за самостійне санаторно-курортне лікування у разі, коли протягом року вона перебувала на обліку для забезпечення санаторно-курортною путівкою, але не отримувала її (крім випадку відмови від путівки).

Право на таку компенсацію настає з дня звернення із заявою про її виплату один раз на рік.

Виплата грошової компенсації здійснюється після подання постраждалою особою, місцевим органам за місцем проживання заяви про виплату грошової компенсації за самостійне санаторно-курортне лікування та копії документа, що підтверджує факт самостійного санаторно-курортного лікування у поточному році за профілем захворювання, за яким постраждалій особі видано довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування.

Виплата грошової компенсації здійснюється після подання постраждалою особою чи одним із батьків потерпілої дитини або особою, яка їх замінює, до місцевого органу за місцем проживання документів про оплату повної вартості санаторно-курортної путівки, підтвердження проходження самостійного санаторно-курортного лікування тривалістю не менше ніж 18 днів за профілем захворювання, за яким постраждалій особі чи потерпілій дитині видано довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування, або зворотного талона санаторно-курортної путівки.

За таких обставин, зважаючи на те, що позивач не звертався із заявою про надання йому безоплатної путівки для оздоровлення, не проходив самостійне санаторно-курортне лікування, не підтвердив факт самостійного санаторно-курортного лікування, то й підстав для виплати йому грошової компенсації немає.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про наявність у ОСОБА_2 права на отримання компенсацій у розмірі середньої вартості путівки в Україні за період з 18 червня 1998р. по 30 серпня 2010р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.199,202,207КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації задовольнити.

Постанову Центрального районного суду м.Миколаєва від 10 липня 2015р. скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

ОСОБА_1