Ухвала суду № 52925455, 22.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року Справа № 876/9119/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Містсервісбуд до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ТОВ Містсервісбуд 09.10.2012 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької ОДПІ Волинської області ДПС в якому, уточнивши позовні вимоги, просила визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 12.06.2012 року №0004752301, яким позивачу зменшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на 1957,00 грн., від 13.07.2012 року №0000552201, яким зменшено суму грошового зобовязання за платежем ПДВ в розмірі 8570,00 грн. та №0000542201, яким зменшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток в розмірі 7015,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 12 червня 2012 року №0004752301, від 13 липня 2012 року №0000542201, №0000552201.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Луцька ОДПІ Волинської області ДПС оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт зазначає, що до перевірки ТОВ „Містсервісбуд" не надано технічної документації (сертифікатів відповідності, паспорти якості) на товари, документи на право керування транспортними засобами, договір на розпиловку половника, доручень на отримання товару, товарно-транспортні документи (ТТН, шляхові листи та інші документи, які б підтверджували факт транспортування товару). У актах здачі-прийняття робіт та договорі не висвітлено базисні умови поставки товару/надання послуг (перевезення товару, реєстраційні дані та номер автомобіля, які б ідентифікували автомобіль, документів на право керування транспортними засобами).

Разом з тим, враховуючи матеріали перевірки ТОВ „Медео-Захід", те, що правочини, укладені ТОВ „Медео Захід" з підприємствами - постачальниками та підприємствами - покупцями визнано нікчемними, перевіркою ТОВ „Містсервісбуд" встановлено відсутність у ТОВ „Містсервісбуд" господарський операцій з придбання товарів та послуг у ТзОВ „Медео-Захід".

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не зявилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41 та 196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що ТзОВ Містсервісбуд зареєстроване як юридична особа, зареєстроване платником ПДВ з 14.10.2010 року, про що видано Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 14.10.2010 року № 100305660 (т. 1, а. с. 140).

Згідно із статутом, затвердженим рішенням учасника товариства № 1/10 від 27.09.2010 року, ТзОВ Містсервісбуд, серед іншого, здійснює діяльність у сфері лісопильного та стругального виробництва, оптової та роздрібної торгівлі, транспортних перевезень вантажним автотранспортом та інше (т. 1, а. с. 121-138).

Судом першої інстанції встановлено, що Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ Містсервісбуд з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ Медео-Захід за період 2010 2011 роки, про що складено акт № 1416/22-1/37319798 від 28.05.2012 року (т. 1, а. с. 16-42).

Перевіркою ТзОВ Містсервісбуд встановлено такі порушення:

- частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України (ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України), договір купівлі продажу № 22 від 15.10.2010 року, договір оренди автомобіля № 10/07 від 10.09.2010 року між ТзОВ Медео-Захід та ТзОВ Містсервісбуд, відповідно до частин першої та пятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу Закону;

- статей 134, 138, 139 Податкового кодексу України (ПК України), пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, в результаті чого ТзОВ Містсервісбуд завищено валові витрати на загальну суму 75810 грн. та завищено витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування за ІІ ІV квартал 2011 року на загальну суму 44730 грн.;

- статей 134, 135, 136, 137 ПК України, статті 3, пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, внаслідок чого ТзОВ Містсервісбуд завищено валові доходи на загальну суму 108312 грн. та завищено доходи, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування за ІІІ ІV квартал 2011 року в сумі 54781 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 197, пункту 188.1 статті 188 ПК України, пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 та пункту 7.3 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість, в результат чого ТзОВ Містсервісбуд завищено податкові зобовязання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 32679 грн., в т.ч.:за жовтень 2010 року на суму 21662 грн., серпень 2011 року на суму 1200 грн., вересень 2011 року на суму 1425 грн., жовтень 2011 року на суму 5916 грн., грудень 2011 року на суму 2475 грн.;

- пункту 14.1.181 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.4 201.7 статті 201 ПК України, пункту 7.5, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 24108 грн., в т.ч.: за жовтень 2010 року на суму 15162 грн., червень 2011 року на суму 1000 грн., вересень 2011 року на суму 2126 грн., жовтень 2011 року на суму 3463 грн., листопад 2011 року на суму 2357 грн.

На підставі акту перевірки № 1416/22-1/37319798 від 28.05.2012 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС 12.06.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на 525,00 грн. (в т. ч., за основним платежем 420,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 105,00 грн.) (т. 1, а. с. 13), та № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на 1957,00 грн. (т. 1, а. с. 12).

Рішенням ДПС у Волинській області № 2869/10/10-206 від 11.07.2012 року про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 12.06.2012 року № НОМЕР_2 залишено без змін. Разом з тим, вказаним рішенням податкове повідомлення-рішення від 12.06.2012 року № НОМЕР_1 скасовано, скаргу задоволено частково: зменшено грошові зобовязання з ПДВ та податку на прибуток відповідно на 8570,00 грн. та 7015,00 грн. (т. 1, а. с. 63-69).

У звязку з цим, Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС 13.07.2012 року були прийняті такі податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_3, яким ТзОВ Містсервісбуд зменшено суму грошового зобовязання за платежем ПДВ в розмірі 8570,00 грн. (т. 1, а. с. 15), та № НОМЕР_4, яким ТзОВ Містсервісбуд зменшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток в розмірі 7015,00 грн. (т. 1, а. с. 14).

Рішенням ДПС України від 13.08.2012 року № 13901/6/10-415 податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 12.06.2012 року № НОМЕР_2, від 13.07.2012 року № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 залишені без змін, а повторна скарга без задоволення (т. 1, а. с. 70-75).

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по операціях з придбання товарів та послуг у ТзОВ Медео-Захід, висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства у вигляді завищення валових витрат та валових доходів, податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент формування позивачем валових доходів та валових витрат протягом 2010 року І кварталу 2011) року валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу україни).

Пунктом 1.7 статті 1, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній до набрання чинності ПК України) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обовязкових реквізитів.

Відповідно до п. п 14.1.181 п. 14.1 ст. 181 ПК України (чинного з 01.01.2011 року), податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних субєктів господарської діяльності, які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи наведене, слід зробити висновок, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для зясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи ( на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов»язкові реквізити, як: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи видно, що між ТзОВ «Містсервісбуд» та ТзОВ «Медео-Захід» був укладений договір купівлі-продажу № 22 від 15.10.2010 року та договір оренди автомобіля № 10/07 від 10.09.2010 року. Згідно з цими договорами позивач протягом 2010 2011 років проводив операції з придбання у ТзОВ Медео-Захід ТМЦ.

Реальність виконання договорів підтверджується: податковими та видатковими накладними (т. 1, а. с. 82-91, 193), актами приймання-передачі (т. 1, а. с. 187, 190), актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1, а. с. 192).

Розрахунки за придбані товари та послуги проведені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1, а. с. 92-95, 196-199).

Колегія суддів бере до уваги пояснення представника позивача, що придбані у ТзОВ Медео-Захід ТМЦ (будівельні матеріали) були в подальшому реалізовані на ТзОВ Торгбудком згідно з договорами купівлі-продажу від 12.10.2010 року № 1, від 14.07.2011 року № 1/07 (т. 1, а. с. 96-99), на підставі видаткових та податкових накладних (т. 1, а. с. 100-113), оплата підтверджується банківськими виписками (т. 1, а. с. 220-235). При цьому, пиловник хвойних порід (кругляк) в кількості 60 куб. м. було перероблено за допомогою розпиловки, в результаті чого отримано пиломатеріали обрізні в кількості 50 куб. м., які в подальшому реалізовані на ТзОВ Торгбудком, а розпиловку здійснював фізична особа підприємець ОСОБА_1, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 25 від 21.10.2010 року (т. 1, а. с. 202), квитанціями до прибуткового касового ордера (т. 1, а. с. 200-201), а також документами, що підтверджують правовий статус фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та види його діяльності: свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії В01 № 358034 (т. 1, а. с. 203), свідоцтвом про сплату єдиного податку на 2010 рік серії З № 354484 (т. 1, а. с. 204).

Разом з тим, отриманий від ТзОВ Медео-Захід в оренду автомобіль в подальшому був переданий в суборенду ТзОВ Торгбудком згідно з договором від 10.09.2010 року (т. 1, а. с. 185-186) на підставі актів прийняття-передачі (т. 1, а. с. 188-189). При цьому, в оренду було передано автомобіль Mercedes-Benz Sprint, реєстраційний номер НОМЕР_5, що належить на праві власності ОСОБА_2 згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САК № 056661 (т. 2, а. с. 7) та був переданий ТзОВ Медео-Захід згідно з договором позички транспортного засобу № 17 від 01.09.2010 року (т. 2, а. с. 3-4) на підставі акту прийняття-передачі (т. 2, а. с. 5).

Виходячи з вищенаведеного, що не спростовано податковим органом, судом першої інстанції правильно встановлено, що первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, щодо неправомірності твердження відповідача про нікчемність договорів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК, згідно якої такими є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а порушення податкового законодавства є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд констатує, що кваліфікація правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, саме за злочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

В контексті наведеного слід зазначити, що висновок податкового органу про нікчемність правочину є необґрунтованим.

Крім того, на момент укладення угод та їх виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про визнання недійсними установчих документів юридичної особи ТзОВ Медео-Захід, також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства ТзОВ Медео-Захід чи видачу податкових накладних від цього підприємства, по яких сформував податковий кредит позивач.

Позивач надав належні та допустимі суду докази на підтвердження того, що господарські операції носили реальний характер, послуги були виконані належним чином, які в свою чергу оплачені.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що не заслуговують на увагу покликання представника відповідача на акти перевірок Луцької ОДПІ Волинської області ДПС щодо ТзОВ Медео-Захід, оскільки відповідачем не подано доказів на підтвердження відсутності матеріальних та трудових ресурсів у ТзОВ Медео-Захід, висновки Луцької ОДПІ Волинської області ДПС ґрунтуються на аналізі баз даних податкового органу з відомостями про чисельність працюючих та податкової звітності, без фактичного зясування контролюючим органом реального майнового стану субєкта господарювання та перевірки його фінансово-господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини.

При цьому, суд також враховує, що відповідачем не надані докази того, що ТзОВ Медео-Захід погодилося із висновками вказаних актів та не оскаржувало прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення. Крім того, Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС не враховано, що підприємство контрагент не було позбавлене можливості використовувати у господарській діяльності орендовані основні засоби, техніку, устаткування, транспортні засоби, використовувати найману працю шляхом укладення не трудових, а цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання тих чи інших робіт, укладати договори з перевізниками про надання послуг з перевезення вантажів.

Посилання апелянта на відсутність у позивача ТТН на транспортування товару, отриманого від ТзОВ Медео-Захід також не заслуговують на увагу, оскільки законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та формування валових витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Договором купівлі-продажу № 22 від 15.10.2010 року обовязок з поставки будівельних матеріалів було покладено на контрагента позивача.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту і відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, відповідно до статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) автомобільні перевізники, водії повинні мати і предявляти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, зокрема, у водія перевізника повинна бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. З цього слідує, що ТТН повинен мати перевізник для предявлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху, та допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім ТТН.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за договором поставки та не доведений факт порушення позивачем податкового законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по операціях з придбання товарів та послуг у ТзОВ Медео-Захід, висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства у вигляді завищення валових витрат та валових доходів, податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.41, 160, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі №2а/0370/2755/12 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

ОСОБА_3