Ухвала суду № 52925322, 21.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 р. Справа № 876/5275/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді:Дяковича В.П.,

суддів:Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участі секретаря судового засіданняСердюк О.Ю.,

представників відповідачаОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Підприємства Львівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№48) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року по справі № 813/1205/15 за позовом Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області до Підприємства Львівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№48) про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області звернулася в суд з позовом, яким просила стягнути до бюджету кошти з рахунків Підприємства Львівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№48) в сумі 279 594, 95 грн..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Підприємство Львівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№48) постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідно до статті 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачено, що звернення стягнення на майно органів та установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається.

В судовому засіданні представники відповідача надали пояснення та підтримали доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Підприємство Львівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№48) зареєстроване у встановленому законом порядку як юридична особа, йому присвоєно код ЄДРПОУ 08680477, перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

Як вбачається з матеріалів справи податковий борг відповідача в сумі 279 594,95 грн. складається з несплаченого податкового зобов'язання (нарахованої пені) по податку на додану вартість в сумі 272 641,96 грн., земельного податку в сумі 6 952,99 грн. самостійно задекларованого у податковій декларації від 19.02.2014 року.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Положеннями п.п. 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог податкового законодавства, позивачем скеровано відповідачу податкові вимоги.

Узгоджену суму податкового зобов'язання, не сплачену платником податків у строки, визначені статтею 57 Податкового кодексу України, слід вважати безспірними вимогами органів стягнення.

Сума податкового зобов'язання відповідача по земельному податку в розмірі 6 952,99 грн. є узгодженою, визнаною відповідачем та є несплаченою до бюджету у встановлені законодавством строки.

Пунктом 14.1.162 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених строків погашення узгодженого зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами.

Пунктом 131.1 статті 131 Податкового кодексу України передбачено, що нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Позивач вказує, що сума заявленої до стягнення заборгованості в розмірі 272 641,96 грн. виникла на підставі нарахованої пені на заборгованість по якій відсутні рішення судів щодо їх відстрочення та розстрочення; внаслідок реалізації частини майна відповідача, що перебувало у податковій заставі; на заборгованість по якій наявне рішення суду щодо відмови у відстрочення її сплати. На підтвердження вказаних обґрунтувань надано журнал розстрочених судових рішень, зворотний бік облікової картки платника податків, а також з розрахунок нарахованої контролюючим органом пені.

Як встановлено судом ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року по справі № 2а-10027/12/1370 відстрочено виконання постанови від 14.03.2013 року про стягнення податкового боргу в сумі 24 648,00 грн. терміном на один рік до 31 січня 2015 року. Однак лише 09 квітня 2015 року ухвалою суду повторно відстрочено виконання вказаної постанови до 31 серпня 2015 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 року по справі № 2а-9096/12/1370 відстрочено виконання постанови про стягнення податкового боргу в сумі 401 678,31 грн. терміном на один рік.

Крім того, ухвалою від 19.02.2015 року судом відмовлено у задоволенні заяви підприємства про відстрочення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі № 2а-9096/12/1370.

Несплата узгоджених податкових зобов'язань по рішеннях судів щодо яких закінчився строк відстрочення вплинуло на нарахування контролюючим органом заявленої до стягнення пені.

Пунктом 20.1.34 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Доводи апелянта про те, що відповідно до статті 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» звернення стягнення на майно органів та установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається є безпідставними, оскільки контролюючим органом заявлено вимогу згідно з нормами Податкового кодексу України про стягнення податкового боргу відповідача, а не звернення стягнення на його майно.

Відсутність замовлень на виготовлення продукції для регіональних потреб та складне фінансове становище підприємства не може бути підставою для звільнення останнього від обов'язку сплати податків перед бюджетом, однак такі обставини можуть бути визнані судом такими, що ускладнюють виконання рішення суду в порядку статті 263 КАС України.

Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості та не надано доказів оскарження боргу в порядку передбаченому законодавством України чи прийняття контролюючим органом рішення за зверненням підприємства про списання безнадійного боргу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом стягнення з рахунків Підприємства Львівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№48) до бюджету податкового боргу в сумі 279 594,95 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Підприємства Львівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№48) залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року по справі № 813/1205/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяВ.П. Дякович

СуддіЛ.П. Іщук

ОСОБА_3