Ухвала суду № 52925242, 20.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 р. Справа № 876/10742/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Бовіла» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

07.06.2013 року Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Бовіла» в якому просило стягнути з відповідача в користь позивача адміністративно-господарські санкції в розмірі 6910,00 грн., а також пеню в розмірі 73, 14 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач зобов'язаний був до 15.04.2013 року самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції в сумі 6910,00 грн. У зв'язку з тим, що відповідач порушив вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і самостійно не нарахував та не сплатив адміністративно - господарські санкції, йому було нараховано пеню, виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, в сумі 73,14 грн., яка також не сплачена. Крім цього, зазначає, що обов'язок по працевлаштуванню нормативної кількості інвалідів є альтернативним до обов'язку сплатити адміністративно-господарські санкції при недотриманні підприємством такого нормативу. Вважає, що наявність чи відсутність вини відповідача не є визначальною в даному випадку та не звільняє від обов'язку по сплаті санкцій.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач вживав необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а саме, надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, вини в діях відповідача судом не встановлено, а відтак, застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць є необґрунтованим.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ПП «Бовіла» зареєстроване як юридична особа Кременецькою районною державною адміністрацією Тернопільської області 11.03.1992 року з присвоєнням ідентифікаційного коду 14047784(а.с.8).

З наявного в матеріалах справи звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ, самостійно поданого відповідачем до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 26.02.2013 року, слідує, що середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві відповідача 13820,00 грн.(а.с.7). Крім того, відповідно до даних, відображених у вищезазначеному звіті, - середньооблікова кількість штатних працівників ПП «Бовіла» в 2012 році складала 10 осіб. Враховуючи чисельність штатних працівників підприємства, для виконання нормативу робочих місць для інвалідів відповідно до ст. 19 Закону №875-XII на підприємстві у 2012 році було створено 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, однак, протягом 2012 року воно залишилось незайнятим.

Таким чином, за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом в 2012 році, Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів нараховано відповідачу 6910,00 грн. адміністративно-господарських санкцій.Крім цього, за несплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню, виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, за кожен календарний день прострочення в сумі 73,14 грн. (53 днів)(а.с.5).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 18 вказаного вище Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно з пунктом 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314, зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 року № 19, робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3 Положення). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (пункт 5 Положення).

Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введене в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача відповідно до 4-відсоткового нормативу створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі та інформувати центри зайнятості, а місцеві органи соціального захисту населення, відділення Фонду та органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Обов'язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов'язком їх працевлаштовувати.

З листа Кременецького районного центру зайнятості від 29.04.2013 року № 03\364 вбачається, що відповідачем протягом 2012 року направлялись звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН для працевлаштування інвалідів щомісячно протягом року для працевлаштування інваліда на 1 робоче місце за професією продавця продовольчих товарів(а.с.6).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач виконував покладені на нього обовязки щодо інформування служби зайнятості про наявність вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів шляхом щомісячного подання відповідних даних у формі звітів форми №3-ПН до служби зайнятості, подання звіту форми 10-ПІ, що підтверджується матеріалами справи, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені є неправомірним.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 09.07.2013 року у справі № 21-196а13.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року у справі № 819/1524/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України напротязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:О.Б. Заверуха

Судді:О.М. Гінда

ОСОБА_1