Ухвала суду № 52924992, 22.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10052/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ГРАНДІС» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 13 березня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК ГРАНДІС» подало до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період - лютий 2015 року, з додатком № 5, про що свідчить відповідний електронний звіт податкової інспекції з зазначенням дати отримання (квитанція № 1, 2).

Листом відповідача від 16.03.2015 № 4127/10/26-50-15-01-10, позивача повідомлено, що податкова звітність ТОВ «ТК ГРАНДІС» з податку на додану вартість за лютий 2015 року вважається податковим органом «як неподана» (а.с. 28).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у податковій декларації, поданій позивачем зазначені усі обов'язкові реквізити, відповідно до п. 48.3 Податкового кодексу України, зазначена податкова декларація складена за встановленою Формою податкової звітності з податку на додану вартість та заповнена відповідно до вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 №678, однак жодних конкретних посилань на відповідні статті податкового законодавства щодо невідповідності поданої звітності приписам законодавства лист відповідача не містить, відтак доводи контролюючого органу, викладені у листі від 16.03.2015 №4127/10/26-50-15-01-10, як мотиви невизнання податкової звітності позивача, не носять правового підґрунтя і не можуть бути підставою для невизнання податкової звітності позивача.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

У п. 46.1 ст.46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.49.8 ст.49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п.48.3 та 48.4 ст.48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно п.48.1 ст.48 Податкового кодексу України форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Як зазначено в п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити обов'язкові реквізити, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 49.11.1 п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі отримання податкової декларації, надісланої платником податків до контролюючого органу поштою або засобами електронного зв'язку, заповненої з порушенням вимог п.п.48.3 та 48.4 ст.48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати цьому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Натомість, замість письмового повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків останньому направлено лист, у якому повідомлено, що у відповідності до п. 48.3 ст.48 Податкового кодексу України, податкова звітність складена з порушенням норм цієї статті, вважається «не поданою податковою декларацією».

Згідно з п.49.15 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм п.п.48.3 і 48.4 ст.48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

У відповідності до п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п.46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно п.п.7.3-7.6 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233 «Про подання електронної податкової звітності», після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Відповідно до частини першої ст.14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив засобами електронного зв'язку податкову звітність, а саме: 13 березня 2015 року податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року з додатком №5, які було доставлено до ДПС України 13.03.2015 (а.с.25-27). При цьому, будь-яких посилань на допущення помилок у заповненні звітної документації контролюючим органом не наведено.

Посилання апелянта на те, що на момент подання декларації з податку на додану вартість позивач мав стан 9 - «направлено повідомлення на встановлення місцезнаходження», колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на таке.

Так, частиною першою ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У відповідності до частини першої ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно п. 45.2 ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

Як свідчить наявна у матеріалах справи копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.05.2015, місцезнаходженням позивача вказано за адресою: 03039, м. Київ, провулок Червоноармійський, 14, корпус, 1, оф. 3-Б. При цьому, згідно вказаного витягу, відомості щодо ТОВ «ТК ГРАНДІС» мають статус підтверджених (а.с.18 зворот).

Відповідно до договору №21/01/2015-1Ч від 21.01.2015, укладеного між позивачем (Сторона-2) та ТОВ «Алекс Консалтинг Груп» (Сторона-1), цей договір визначає умови надання послуг Стороною-1 Стороні-2 щодо використання Стороною-2 права тимчасового спільного користування частиною приміщення Сторони-1, що знаходиться за адресою: 03039, м. Київ, провулок Червоноармійський, 14, оф. 3-Б (1-й корпус) (а.с. 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність відмови, якою не визнано подану податкову декларацію за лютий 2015 року, оскільки у відповідності до п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України позивачем у поданих податкових деклараціях зазначені обов'язкові реквізити, серед яких і місцезнаходження позивача, які є достовірними в силу ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а тому відмова відповідача є протиправною.

Разом з тим, відповідно до п. 49.13 ст.49 Податкового кодексу України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Також, судова колегія вважає вірним висновок щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача відобразити задекларовані позивачем показники у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року в АІС «Податковий блок», у тому числі в інтегрованих картках позивача, з огляду на наступне.

Пунктом 1.3 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України №165 від 14.06.2013 визначено, що під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти: підсистеми інформаційної системи «Податковий блок» - «Реєстрація ПП», «Обробка податкової звітності та платежів», «Податковий аудит», «Аналітична система», «Облік платежів»; єдиний реєстр податкових накладних; АРМ «Митниця»; підсистема «Реєстрація та облік РРО та книг обліку розрахункових операцій АІС «Реєстри платників податків».

Єдина система «Податковий блок» та її підсистеми є програмними продуктами, створеними для використання органами Державної податкової служби для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.

Разом з тим, механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів визначений Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України №765 від 05.12.2013 (Порядок №765).

Згідно з п.1 р. ІІ Порядку №765 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Пунктом 11 р.І Порядку №765 за даними оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати та єдиного внеску Міндоходів та його територіальними органами в автоматичному режимі формуються звітність і зведена інформація про нарахування та надходження податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати, єдиного внеску, податковий борг, недоїмку із сплати єдиного внеску відшкодування податку на додану вартість, результати перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачених сум платежів та єдиного внеску тощо.

Згідно ст.54-60 Податкового кодексу України формування та визначення сум податкового боргу та направлення податкових повідомлень рішень та податкових вимог на адресу платника податку здійснюється на підставі відповідних даних, які відображені у інтегрованих картках платника податку.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки відповідач, приймаючи рішення від 16.03.2015 №4127/10/26-50-15-01-10 діяв не у межах та у спосіб, визначений ст. 19 Конституції України, відтак позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 28 жовтня 2015 року.

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.