Ухвала суду № 52924922, 22.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2015 рокусправа № 804/4269/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Електроград до Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 03.02.2015р. №94-25, сформовану Криворізькою південною обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для формування 03.02.2015р. податкової вимоги №94-25 на суму 48438,69 грн. за узгодженими грошовими зобовязаннями з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств т.я. податковий орган був повідомлений про своєчасне виконання товариством Електроград податкового зобовязання та про порушення банком (АТ Банк Фінанси та Кредит ) строку зарахування грошових коштів до державного бюджету.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що відповідальність за сплату податків та зборів несе платник податків.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Стверджує, що в силу п. 129.6 ПКУ за порушення строку зарахування податків до бюджету з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочки, а також несе іншу відповідальність за порушення своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету. При цьому, платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне перерахування таких податків. Т.я. позивач своєчасно перерахував відповідні суми, то у відповідача були відсутні правові підстави для формування 03.02.2015 р. податкової вимоги № 94-25 на суму 48 438,69 грн. за узгодженими грошовими зобовязаннями з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств.

Представник податкового органу в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 30.01.2015 року у позивача виникли самостійно задекларовані зобовязання з авансових внесків з податку на прибуток в сумі 50028,00грн. Податковим органом 03.02.2015р. була винесена податкова вимога №94-25 на суму 48438,69 грн. за узгодженими грошовими зобовязаннями з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

У відповідності з п. 59.1., п. 59.3. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, сплата авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за січень 2015р. проводилась позивачем 30.01.2015р. в сумі 50028грн., що підтверджується платіжним дорученням № 190 від 30.01.2015 року.

Згідно банківської виписки по рахунку платника податків за 30.01.2015р. на розрахунковому рахунку №26001111318980 підприємства в АТ Банк Фінанси та Кредит сума залишку коштів на кінець дня складає 219243,78 грн. Проте, саме АТ Банк Фінанси та Кредит кошти у сумі 50028,00 грн. за платіжним доручення №190 від 30.01.2015р. не перераховані до державного бюджету.

Процедура, за якою відбувається здійснення платежу, регламентовано Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 року №2346- III. Згідно п.1.30 ст.1 цього Закону, платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача. При цьому, пунктом 8.1 ст.8 цього ж Закону України визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно п.22.4 ст.22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Також, згідно ч.5 ст.45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок, саме для платника податків, якій здійснив сплату податкового зобов'язання шляхом подання до банку платіжного доручення на перерахування суми податкового зобов'язання, обов'язок по сплаті податкового зобов'язання є виконаним.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями п.129.6 ст.129 ПК України, відповідно до якого за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що податковий орган листом від 02.02.2015р. №106 був повідомлений про своєчасне виконання товприством Електроград податкового зобов'язання та про порушення строку зарахування грошових коштів до державного бюджету з боку АТ Банк Фінанси та Кредит.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Електроград до Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкової вимоги залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий:Ю.В. Дурасова

Суддя:О.А. Проценко

Суддя:Л.П. Туркіна