Ухвала суду № 52924895, 15.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2015 рокусправа № 808/6221/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХЕНЕРГОХІМ до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001632212 від 02.07.2013 та №0001642212 від 02.07.2013 Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача необхідних первинних документів, що дає підстави для включення витрат до складу валових витрат за відповідний період.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що на підставі постанови слідчого податковим органом здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лантанбуд». За результатами перевірки складено акт та винесено податкове повідомлення-рішення. Перевіркою встановлено що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Лантанбуд» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року. Позивачем включені до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Лантанбуд». При цьому, відповідно до постанови слідчого від 04.03.2013 року, реєстрацію підприємства ТОВ «Лантанбуд» здійснювала за винагороду ОСОБА_2, однак без наміру здійснювати заявлену у статуті господарську діяльність. Крім того, до перевірки надано пояснення директора ТОВ «Лантанбуд» ОСОБА_3, яка пояснила, що перебувала на посаді директора за винагороду, договори та угоди з іншими підприємствами не укладала, жодних інших документів крім податкової звітності не підписувала.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства ТЕХЕНЕРГОХІМ з питання дотримання вимог діючого податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Лантанбуд за період з 01.10.2010 по 31.12.2011. За результатами перевірки складено Акт від 30.04.2013 №638/22-12/22161169.

Згідно висновків перевірки встановлено, що позивачем порушено: 1) пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого ТОВ ТЕХЕНЕРГОХІМ занижено податок на додану вартість у сумі 14 566,00 грн., у тому числі по періодам: за листопад 2010 року у сумі 2 607,00 грн., за грудень 2010 року у сумі 2 607,00 грн., з лютий 2011 року у сумі 2 289,00 грн., за березень 2011 року у сумі 7 063,00 грн.; 2) пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого ТОВ ТЕХЕНЕРГОХІМ завищено відємне значення в сумі 40 440,00 грн., у тому числі по періодам: за травень 2011 року у сумі 7 331,00 грн., за червень 2011 року у сумі 9 509,00 грн., за серпень 2011 року у сумі 10 422,00 грн., за вересень 2011 року у сумі 5 990,00 грн., за жовтень 2011 року у сумі 7 188,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.07.2013: №0001632212, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів за загальну суму 15870,50 грн. (основний платіж - 14 566 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 304,50 грн.) та №0001642212, яким позивачу зменшено розмір відємного значення на суму податку на додану вартість у розмірі 40 440 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону №168/97 Про податок на додану вартість, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ сум по господарським операціям з придбання у ТОВ «Лантанбуд» товарно-матеріальних цінностей. Зокрема, вказаний висновок зроблений податковим органом на підставі висновків, викладених у постанові про призначення перевірки від 04.03.2013 року слідчого СВ ОМВС ГУ МВС України в Одеській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, щодо контрагента позивача - ТОВ «Лантанбуд». Так, у постанові слідчого зазначено, що продовжуючи свою злочинну діяльність, невстановлені особи, документи ТОВ «Лантанбуд» використовували у злочинних схемах з мінімізації податкових зобовязань реально діючим субєктам підприємницької діяльності, а також для переведення безготівкових грошових коштів у готівку.

Так, згідно матеріалів справи (а.с. 117) Постановою про призначення перевірки від 04.03.2013 року слідчий СВ ОМВС ГУ МВС України в Одеській області старший лейтенант міліції ОСОБА_4, постановив призначити за матеріалами досудового розслідування позапланову документальну перевірку щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства Товариства ТЕХЕНЕРГОХІМ по взаємовідносинам з ТОВ «Лантанбуд» за 2011 рік.

При цьому, в силу ст. 86.9 ПКУ, якщо грошове зобовязання розраховується органом податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом, або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Отже податковим органом передчасно винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Лантанбуд (Продавець) та ТОВ ТЕХЕНЕРГОХІМ (Покупець) укладено Договір від 08.02.2011 №072011-ОД. За умовами договору Продавець зобовязується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити в порядку та на умовах передбачених цим Договором Товар (а.с.74-75). Крім того, між сторонами підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2011 №ОУ-0024748 (а.с.41). На виконання умов договору ТОВ Лантанбуд виписано позивачу рахунки-фактури. Оплата за отримані послуги здійснювалася у безготівковій формі, про що свідчать банківські виписки (а. с. 71-73).

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України Про податок на додану вартість№168/97 (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У відповідності з п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є пiдставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (послуг) та основних фондів, незалежно від того, чи такi товари (послуги) та основнi фонди почали використовуватися в оподатковуваних операцiях у межах господарської дiяльностi платника.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями .

Отже, Законом України Про податок на додану вартість №168/97 - встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація тощо), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту. При цьому, норми зазначеного Закону (№168/97-ВР) встановлюють право платника податків на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту у разі наявності податкових накладних.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є принцип превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у п. 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

-найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ,

-назва документа (форми),

-дата і місце складання,

-зміст та обсяг господарської операції,

-одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі),

-посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення,

-особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити:

-ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру,

-номер документа, підстава для здійснення операцій,

-дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З матеріалів справи вбачається, що виконання умов договору підтверджується належним чином оформленою первинною документацією, яка була надана під час проведення перевірки.

Досліджуючи норми Податкового кодексу України, який почав діяти з 01.01.2011 року (в період спірних правовідносин), колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що пп. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведені правові норми підтверджують, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податків та підтвердження витрат розрахунковими, платіжними та первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому, матеріалами справи підтверджено наявність у позивача необхідних первинних документів, що дає підстави для включення витрат до складу валових витрат за відповідний період.

Беручи до уваги, що податковим органом порушені приписи п. 86.9 ст. 86 ПКУ, а саме якщо грошове зобовязання розраховується органом податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом, або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Отже податковим органом передчасно винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХЕНЕРГОХІМ до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий:Ю.В. Дурасова

Суддя:О.А. Проценко

Суддя:Л.П. Туркіна