Ухвала суду № 52924875, 28.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 жовтня 2015 рокусправа № 804/10759/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року про зупинення провадження в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Державної пенітенціарної служби України

про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить: визнати незаконним та скасувати пункт наказу ДПтС України від 22.07.2015 № 113/ОС-15, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління ДПтС України у Дніпропетровській області; визнати незаконним та скасувати пункт наказу ДПтС України від 24.07.2015 № 116/ОС-15 про часткову зміну пункту наказу ДПтС України від 22.07.2015 № 113/ОС-15, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління ДПтС України у Дніпропетровській області; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління ДПтС України у Дніпропетровській області з 24 липня 2015 року.

В процесі розгляду адміністративної справи № 804/10759/15 Дніпропетровським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу від 07 вересня 2015 року про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 3, 6 ст. 1, ч. 1, 2, 3, 4, 8 ст. 3, п. 2 ч. 5 ст. 5, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади», Верховного суду України щодо відповідності Конституції України положень п. 6, ч. 1, п. 2, 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» та набрання відповідним рішенням законної сили.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно з наказом Державної пенітенціарної служби України № 113/ОС-15 від 22.07.2015 ОСОБА_1 звільнено в запас Збройних Сил України відповідно до підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» та пункту 62«а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Наказом № 116/ОС-15 від 28.07.2015 змінено наказ ДПтС України від 22.07.2015 № 113/ОС-15 в частині звільнення генерал-майора внутрішньої служби ОСОБА_1, начальника управління ДПтС України у Дніпропетровській області, якого вважати звільненим у запас Збройних Сил України відповідно до п. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» та пункту 64«в» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через обмежений стан здоровя) з 24 липня 2015 року.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про зупинення провадження у справі, дійшов висновку, що рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 3, 6 ст. 1, ч. 1, 2, 3, 4, 8 ст. 3, п. 2 ч. 5 ст. 5, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади», Верховного суду України щодо відповідності Конституції України положень п. 6, ч. 1, п. 2, 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» буде мати суттєве значення для правильного вирішення по суді даної адміністративної справи, тому розгляд справи є неможливим.

ОСОБА_1 вважає вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, а ухвалу такою, що порушує його права та свободи, які гарантовані Конституцією України, адже провадження за вищевказаним конституційним поданням може тривати невизначений час. Оскаржувані рішення, на думку апелянта, носять очевидний протиправний характер, Закон України «Про очищення влади» прямо суперечить Конституції України, міжнародним договорам та висновкам Венеціанської комісії, а тому суд першої інстанції має обовязок самостійно прийняти рішення за позовом ОСОБА_1 на підставі норм чинного законодавства.

Надаючи оцінку доводам апелянта та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

За приписами ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо:

1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;

3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України;

4) офіційного тлумачення Конституції та законів України;

5) відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України;

{Статтю 13 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 1168-VI від 19.03.2009 - Закон визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду № 17-рп/2009 від 07.07.2009}

6) порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України.

Таким чином, єдиним органом судової влади, який уповноважений надавати висновки щодо відповідності Закону положенням Конституції України (конституційності закону), є конституційний Суд України.

Адміністративний суд, згідно зі ст. 9 КАС України, лише наділений, у разі виникнення сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, правом звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що питання щодо конституційності, зокрема, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади», який став підставою для прийняття субєктом владних повноважень оскаржуваних в даній адміністративній справі наказів, на сьогодні перебуває на розгляді в Конституційному Суді України, що є перешкодою для вирішення справи № 804/10759/15 по суті, адже, як вище зазначено, надання оцінки відповідності чинного Закону положенням Конституції України, відноситься до виключної компетенції Конституційного Суду України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року в адміністративній справі № 804/10759/15 без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:О.В. Головко

Суддя:А.В. Суховаров

Суддя:Т.І. Ясенова