Ухвала суду № 52924789, 21.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2015 рокусправа № 804/4846/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року по справі №804/4846/15 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та зобовязання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірними дії ГУМВС України у Дніпропетровській області, повязані з відмовою зарахування у строк військової служби навчання в Криворізькому ліцеї з посиленою військово фізичною підготовкою;

- зобовязати ГУМВС України у Дніпропетровській області встановити початком військової служби ОСОБА_2 день зарахування до Криворізького ліцею з посиленою військово фізичною підготовкою 01 вересня 1994 року;

- зобовязати ГУМВС України у Дніпропетровській області зарахувати строк навчання у Криворізькому ліцеї з посиленою військово фізичною підготовкою у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби, внести зміни в усі відповідні документи, провести перерахунок вислуги років вважаючи початком військової служби день зарахування до Криворізького ліцею з посиленою військово фізичною підготовкою;

- зобовязати ГУМВС України у Дніпропетровській області провести перерахунок розміру щомісячної надбавки за вислугу років на військовій службі.

В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилався на частину першу статті 24 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції, від 25.03.1992 року), яка передбачала, що початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаному у приписі, виданому військовим комісаріатом. Вказана норма права діяла у період навчання позивача у Ліцею. Позивач зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому при нарахуванні вислуги років військовослужбовцям, які прибули на навчання у військових ліцеях до 31.07.1999 року (з цієї дати внесено зміни до ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обовязок і військовому службу»), відповідач повинен був керуватися Законом, що діяв в редакції від 25.03.1992 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин справи, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами, які зазначені у позові. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що у спірних правовідносинах слід застосувати положення статті 24 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу", в редакції, яка діяла на час його навчання у Криворізькому ліцею з

посиленою військово фізичною підготовкою.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у період з 01.09.1994 року по 19.06.1997 року ОСОБА_2 проходив навчання у Криворізькому ліцеї з посиленою військово фізичною підготовкою, що підтверджується довідкою №456 від 18.12.2014, виданою начальником вказаного учбового закладу, витягом з наказу начальника Криворізького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою №48 від 20.08.1994 року про зарахування ОСОБА_2 на перший курс навчального закладу та витягом з наказу начальника Криворізького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою №50 від 19.06.1997 року про направлення ОСОБА_2 до Одеського інституту сухопутних військ (копії вказаних документів містяться в матеріалах справи).

10 лютого 2015 року позивач звернувся із заявою до начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, в якій просив встановити йому початком військової служби день зарахування до Криворізького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, а саме: з 01.09.1994 року; зарахувати строк його навчання у вказаному ліцеї у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби; провести перерахунок розміру щомісячної надбавки за вислугу років на військовій службі,

Відповідачем відмовлено у зазначених вимогах позивача, про що повідомлено останнього Листом за вих. №2/1- Б-7 від 02.03.2015р.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що навчання у Ліцеї не можна вважати одним із видів військової служби у розумінні частини четвертої статті 2 Закону № 2232-ХІІ.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити те, що з оскарженого судового рішення не вбачається, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 24 Закону України від 25.03.1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу", яка діє в редакції на час розгляду справи та на час звернення позивача з заявою до відповідача про зарахування у строк військової служби навчання в Криворізькому ліцеї з посиленою військово фізичною підготовкою, не передбачено, що навчання в військових ліцеях є початком військової служби.

Отже, посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що у спірних правовідносинах суду слід було застосувати положення статті 24 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу", в редакції, яка діяла на час його навчання у Криворізькому ліцею з посиленою військово фізичною підготовкою, є безпідставними.

За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що навчання у Ліцеї не можна вважати одним із видів військової служби, у звязку з чим відсутні правові підстави для висновків щодо можливості зарахування у строк військової служби позивача навчання в Криворізькому ліцеї з посиленою військово фізичною підготовкою.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час зарахування позивача до ліцею та проходження навчання у ньому), початком перебування на військовій службі вважається, зокрема, день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.

Відповідно до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (в редакції Закону України від 18 червня 1999 року № 766-XIV, яка набрала чинності 31 липня 1999 року, з відповідними змінами, діє на цей час) стаття 24 вже не пов'язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею). Зазначена норма цього Закону передбачає, що початком проходження військової служби є: день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу; день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-XII визначено виключний перелік видів військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

За змістом статті 2 Закону № 2232-ХІІ, необхідною умовою прийняття на військову службу є, зокрема, досягнення громадянином України відповідного віку, передбаченого статтею 15 та 20 цього Закону.

ОСОБА_2 на момент вступу до ліцею мав вік 15 років, тобто не міг бути призваним на військову службу та бути військовослужбовцем, а тому вказаний період навчання у ліцеї не може бути зарахований у загальний строк військової служби.

Перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачено і статтею 25 цього Закону.

Громадяни, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2232-ХІІ, проходять підготовку у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив навчання у період з 01.09.1994 року по 19.06.1997 року у Криворізькому ліцеї з посиленою військо-фізичною підготовкою, який був створений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №75 від 02.02.1993, як складова частина єдиної системи військової освіти на базі Криворізької спеціальної школи-інтернату з посиленою військово-фізкультурною підготовкою з метою якісної підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів та підпорядковувався Міністерству оборони України.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм права, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що ліцей, в якому навчався позивач, не є військовим навчальним закладом в розумінні Закону № 2232-XII, тому строк його навчання не може бути зараховано у загальний строк військової служби, оскільки навчання в такому учбовому закладі не можна вважати проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у частині четвертій статті 2 вказаного Закону.

Висновок суду першої інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 1 жовтня 2013 року (справа № 21-330а13).

Враховуючи викладене, відповідач правомірно відмовив у зарахуванні до строку безперервної військової служби ОСОБА_2 період його навчання в ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою та здійснення перерахунку розміру щомісячної надбавки за вислугу років на військовій службі, а, отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року по справі №804/4846/15 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 22.10.2015р.)

Головуючий:Я.В. Семененко

Суддя:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська