Постанова № 52924613, 28.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 жовтня 2015 року № 826/23691/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до

відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві

про

визнання протиправною та скасування постанови від 24.09.2015 ВП №44213701,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 24.09.2015 ВП №44213701 про стягнення з публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» штрафу у розмірі 680,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що публічному акціонерному товариству «Укртрансгаз» не зрозумілим є те, яким чином останньому слід виконувати наказ Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 у справі №6/521 в частині зобов’язання публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» виконати заяву публічного акціонерного товариства «Укрнафта» від 25.10.2010 №6ПГ-12/554а, шляхом здійснення публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» відбору природного газу з підземних сховищ газу та передачі його публічному акціонерному товариству «Укрнафта» з оформленням актів приймання-передачі, загальним обсягом 2 061 805,134 тис. куб. м, враховуючи, що виконання даного наказу в цій частині може призвести до здійснення відбору природного газу інших власників, обсяги природного газу яких знаходяться у публічному акціонерному товаристві «Укртрансгаз» згідно укладених договорів.

Відповідач у судове засідання не з’явився, явку свого представника не забезпечив, витребуваних ухвалою від 21.10.2015 копій матеріалів виконавчого провадження не надав, з огляду на що, а також враховуючи скорочені строки розгляду даної категорії спорів, визначені приписами статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявними у матеріалах справи доказами.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві за результатами розгляду заяви про примусове виконання наказу №6/521, виданого 27.05.2014 Господарським судом міста Києва про зобов’язання публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» виконати заявку публічного акціонерного товариства «Укрнафта» від 25.10.2010 №6ПГ-12/554а, шляхом здійснення публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» відбору природного газу з підземних сховищ газу та передачі його публічному акціонерному товариству «Укрнафта», з оформленням актів приймання-передачі, загальним обсягом 2 061 805,134 тис. куб м, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2014 (ВП №44213701).

У межах вказаного виконавчого провадження головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві у зв’язку з тим, що боржником станом на 24.09.2015 до відділу не подано документального підтвердження виконання рішення суду, винесено постанову про накладення штрафу від 24.09.2015, якою на боржника – публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» – накладено штраф у розмірі 680,00 грн.

Вважаючи вказану постанову такою, що винесена без достатніх на те правових підстав, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі – рішення).

Приписами частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

При цьому, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб – від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника – юридичну особу – від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина 1 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження»)

З огляду на викладене вище вбачається, що державний виконавець у разі не виконання боржником рішення у встановлений для його добровільного виконання строк та за відсутності поважних причин невиконання останнього, наділений правом накласти штраф на боржника у встановленому приписами частини 1 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» розмірі.

Водночас, позивач під час судового розгляду справи наголосив, що у публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» наявні поважні причини невиконання рішення, з примусового виконання якого відкрито виконавче провадження №44213701, а саме: комплексний аналіз змісту вказаних первинних документів дає підстави стверджувати про те, що обсяги природного газу публічного акціонерного товариства «Укрнафта», щодо яких зобов’язано публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» за наказом Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 №6/521 виконати заяву публічного акціонерного товариства «Укрнафта» від 25.10.2010 №6ПГ-12/554а шляхом здійснення публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» відбору природного газу з підземних сховищ газу та передачі його публічному акціонерному товариству «Укрнафта», з оформленням актів приймання-передачі, загальним обсягом 2 061 805,134 тис. куб. м, були відсутні в ПСГ публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», як на момент прийняття рішень у справі №6/521, та відсутні і станом на сьогоднішній день. При цьому, позивачем наголошено, що вказане вище неодноразово зазначалося під час розгляду господарської справи №6/521 у судах всіх інстанцій, а суди першої та касаційної інстанції не прийняли до уваги вказане, задовольнивши позовні вимоги.

Таким чином, враховуючи викладені позивачем обставини, з якими останній пов’язує факт наявності поважних причин не виконання наказу №6/521, виданого 27.05.2014 Господарським судом міста Києва, суд вказує, що такі причини є аналогічними тим, якими публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» обґрунтовувало свою незгоду з позовними вимогами, заявленими публічним акціонерним товариством «Укрнафта» у межах господарської справи №6/521, та, відповідно, враховані при винесенні рішення у даній справі. Отже, вказані позивачем причини не є поважними причинами не виконання рішення суду, що набрало законної сили, а, відтак, твердження позивача про не врахування відповідачем останніх при винесенні оскаржуваної постанови є необґрунтованими.

При цьому, факт звернення позивача до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві із заявою про роз’яснення рішення, яка надійшла до відповідача 05.08.2014 за №10725, не позбавляє позивача права самостійно звернутися до суду з аналогічною заявою про роз’яснення судового рішення, у відповідності до положень статті 89 Господарського процесуального кодексу України. У свою чергу, позивачем на підтвердження звернення безпосередньо до відповідного господарського суду за роз’ясненням судового рішення доказів суду не надано, з огляду на що суд виходить з того, що позивач не скористався таким процесуальним правом.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова від 24.09.2015 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №44213701, виходячи із заявленого предмету та підстав позову, є правомірною, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.