Постанова № 52924222, 21.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2015 року № 826/17494/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Союзбудсервіс" про накладення арешту на кошти ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - позивач, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві) звернулась до суду з вимогами про накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СОЮЗБУДСЕРВІС» (далі - відповідач, ТОВ «Компанія СОЮЗБУДСЕРВІС»), на рахунках в банках АТ «Прокредит Банк» та Казначейство України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на положення пп. 94.2.3. п. 94.2.ст. 94 Податкового кодексу України та вказує про необхідність накладення арешту на майно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СОЮЗБУДСЕРВІС» у зв'язку з незаконним недопуском посадової особи органу державної податкової служби.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія СОЮЗБУДСЕРВІС» заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи. В якості безпідставності позовних вимог представник відповідача зазначав про відсутність законних підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СОЮЗБУДСЕРВІС» та правомірності відмови у допуску ОСОБА_1 до проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв'язку з непред'явленням службового посвідчення.

За наслідками задоволення клопотання сторін про допит свідків та з урахуванням положень ст. 141 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08.10.2015 допитано в якості свідків: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Також в судовому засіданні з урахуванням положень частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін та показання свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія СОЮЗБУДСЕРВІС» зареєстровано Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією та знаходиться на податковому обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, 13. 08.2015 року працівником податкового органу згідно із направленням на проведення перевірки № 1824/26-54-22-01, виданого на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 20, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та наказу ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про проведення позапланової виїзної перевірки від 11.08.2015 року № 1649 було здійснено вихід за фактичною адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СОЮЗБУДСЕРВІС» для проведення фактичної перевірки. Директору товариства пред'явлено направлення від 12.08.2015 року № 1824/26-54-22-01, копію наказу від 11.08.2015 року № 1649 та довідку від 12.08.2015 № 150-26-54-04-39 в якій зафіксовано факт перебування перевіряючого - ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора інспектора відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, який після ознайомлення з документами відмовився від допуску посадової особи податкового органу до проведення фактичної перевірки, про що складено акт від 13.08.2015 року N 263/26-54-22-01.

13.08.2015 року начальник відділу планування та інформаційного забезпечення ОСОБА_4 звернувся до в. о. начальника ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві

із зверненням про застосування адміністративного арешту майна ТОВ «Компанія СОЮЗБУДСЕРВІС», додавши до звернення наказ від 11.08.2015 року № 1649, направлення від 12.08.2015 року № 1824/26-54-22-01 та акт відмови від допуску на проведення перевірки.

В. о. начальника ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі звернення від 13.08.2015 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків прийнято рішення від 17.08.2015 року № 19274/10/26-54-22-01 про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Компанія СОЮЗБУДСЕРВІС».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Отже, норма пп. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України відокремлює право органу державної податкової служби проводити документальні перевірки (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) від камеральних та фактичних.

Системний аналіз положень статей 75, 77 - 81 Податкового кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що поняття камеральної, документальної та фактичної перевірок є розмежованими, та мають різне призначення, підстави та порядок проведення.

Закріплені в пп. 16.1.13, 16.1.19 п. 16.1 ст. 16, пп. 20.1.11 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України компетенція контролюючих органів та обов'язок платників податків є необхідними умовами для забезпечення виконання приписів частини першої статті 67 Конституції України, згідно з якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підпунктом 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Отже, розглядувана норма передбачає дві обставини, за наявності яких може бути застосований арешт майна платника податків: 1) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення; 2) платник податків відмовляється від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Процедура допуску посадових осіб до проведення перевірки регламентована статтею 81 Податкового кодексу України і однаково застосовується як для документальних, так і для фактичних перевірок.

За правилами, передбаченими п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, встановлених у цій нормі документів, а саме:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Абзацом 5 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (абзац 6 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзаців 7 - 8 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Таким чином, аналізуючи норми Податкового кодексу України можна зробити висновок про те, що поняття відмови від проведення перевірки і поняття відмова від допуску до проведення перевірки мають самостійний правовий зміст, а тому повинні розглядатися як нетотожні поняття.

Тому, є підстави вважати, що приписи пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України поширюються на випадки застосування арешту майна платника податків у разі: або відмови від проведення документальної перевірки, або недопуску до перевірки будь-якого виду, якщо для такої перевірки передбачено застосування процедури допуску.

Отже, арешт активів можна застосувати як за відмови від допуску до документальної перевірки, так і в разі відмови від допуску до іншого виду перевірки, зокрема фактичної перевірки.

Вказана позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України викладеними в Ухвалі від 15.09.2014 року № К/800/55020/13

Як вказувалось вище, посадова особа ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві не була допущена до проведення перевірки у зв'язку з непред'явленням службового посвідчення особи, яка мала намір провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія СОЮЗБУДСЕРВІС».

Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу Адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

З метою з'ясування фактичних обставин справи, а саме встановлення наявності чи відсутності факту пред'явлення службового посвідчення ОСОБА_1 з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компанія СОЮЗБУДСЕРВІС» судом викликано та допитано в судовому засіданні 20.10.2015 року в якості свідків посадову особу ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_1, засновника ТОВ «Компанія СОЮЗБУДСЕРВІС» ОСОБА_3 та кошторисника ОСОБА_2.

Перший свідок ОСОБА_1 - головний державний ревізор-інспектор відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві в судовому засіданні повідомив, що 13.08.2015 року здійснив виїзд для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компанія СОЮЗБУДСЕРВІС» за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16-А. З метою проведення перевірки директору ТОВ «Компанія СОЮЗБУДСЕРВІС» було пред'явлено направлення від 12.08.2015 року № 1824/26-54-22-01, копію наказу від 11.08.2015 року № 1649 та довідку від 12.08.2015 № 150-26-54-04-39 про місце роботи. Службове посвідчення пред'явлено не було у зв'язку з його відсутністю.

Другий свідок ОСОБА_2, яка займає посаду кошторисника ТОВ «Компанія СОЮЗБУДСЕРВІС» та третій свідок ОСОБА_3 - засновник ТОВ «Компанія СОЮЗБУДСЕРВІС» також підтвердили факт непред'явлення службового посвідчення ОСОБА_1 та не допуском зазначеної особи до проведення перевірки.

Відповідно до абзацу 5 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Враховуючи, що в судовому засіданні встановлено та відповідачем не заперечувався факт непред'явлення службового посвідчення посадової особи визначеної в направленні № 1824/26-54-22-01 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компанія СОЮЗБУДСЕРВІС», чим порушено положення абзацу 4 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає правомірним недопуск ОСОБА_1 до проведення вищевказаної перевірки ТОВ «Компанія СОЮЗБУДСЕРВІС».

Згідно пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже, з огляду на правомірність недопуску посадової особи ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компанія СОЮЗБУДСЕРВІС» суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування наслідків недопуску посадової особи державної податкової служби до проведення перевірки шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Компанія СОЮЗБУДСЕРВІС».

За правилами частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя В. І. Келеберда