Рішення № 5291210, 28.07.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.07.2009 Справа №15/58

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хуст

до дочірнього підприємства „СіПіЕм Білдінг Юкрейн”, м. Ужгород

про стягнення 13764,73 грн., в тому числі 11479,80 грн. боргу, 1853,29 грн. інфляційних нарахувань та 431,64 грн. 3% річних,

Суддя Ващиліна Н.М.

Представники:

від позивача ОСОБА_1, фізична особа-підприємець;

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до дочірнього підприємства „СіПіЕм Білдінг Юкрейн” про стягнення 13764,73 грн., в тому числі 11479,80 грн. боргу, 1853,29 грн. інфляційних нарахувань та 431,64 грн. 3% річних.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, аргументуючи обставинами, викладеними в позовній заяві.

Відповідач надіслав на адресу господарського суду Закарпатської області заперечення на позовну заяву від 27.07.09, в якому не визнає позов з наступних підстав. Вважає, що штрафні санкції, нараховані позивачем, суперечать чинному законодавству, оскільки нараховані всупереч вимогам п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто за період більший, ніж 6 місяців.

Також, звернув увагу суду на те, що відповідно до ст. 3 Закону України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” №800-VІ від 25.12.08, до 01.01.12 нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті не здійснюється.

Заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 700,00 грн. на відшкодування витрат, повязаних з юридичною допомогою, оскільки дана сума не підтверджена позивачем документально.

Долучив до матеріалів справи копію довідки з ЄДРПОУ №0382 від 23.02.05.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши

пояснення представника позивача,

СУД ВСТАНОВИВ:

Між дочірнім підприємством „СіПіЕм Білдінг Юкрейн” (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (підрядник) 02 листопада 2007 року укладено договір підряду №22/10/07, згідно умов якого підрядник зобовязується від свого імені та на власний ризик виконати ремонтно-будівельні роботи, а саме: улаштування Пвх-мембрани Rhenofol CV 1,5*1,500, улаштування парапету (лист поліестер 9006 сріблястий), демонтаж, монтаж ливнезбірників на офісному приміщенні дочірнього підприємства „СіПіЕм Білдінг Юкрейн”, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Капушанська, 145, не пізніше 31 листопада 2007 року (пп.1.1, 2.1 договору).

П. 3.1 вищевказаного договору визначено, що вартість виконаних робіт становить 36479,80 грн. і сплачується замовником підряднику частинами, а саме:

-аванс в розмірі 70%;

-остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться замовником підряднику не пізніше трьох банківських днів після робіт та підписання сторонами відповідного акту здачі-приймання виконаних робіт.

На виконання укладеного між сторонами договору платіжним дорученням №33171203 від 08.11.07 замовник перерахував 25000,00 грн. в рахунок оплати перерахованих в договорі робіт (довідка установи банку №83/07 від 09.07.09, а. с. 23).

В травні 2008 року сторонами було підписано акт прийому виконаних робіт (а. с. 11).

Відповідно до умов договору, замовник повинен був здійснити остаточний розрахунок за виконані роботи у сумі 11479,80 грн. протягом 3 днів після підписання вищезгаданого акту. Однак, відповідач порушив вказану домовленість та не забезпечив перерахунок раніше обумовлених коштів.

26 березня 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надіслав відповідачу листа, в якому повідомив останнього про борг у сумі 11479,80 грн. згідно укладеного договору підряду №22/10/07 та просив розрахуватись до 05.04.09 (а. с. 15).

Однак, відповідач на вказаний лист не відповів, а вказану суму коштів не перерахував.

Претензією №23 від 20.05.09 позивач знову наголосив на наявності заборгованості у сумі 11479,80 грн. та просив невідкладно її погасити (а. с. 14).

01 червня 2009 сторонами було підписано акт звірки заборгованості, відповідно до якого станом на 01.06.09 борг відповідача перед позивачем склав 11479,80 грн. (а. с. 13).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 №436-IV з наступними змінами та доповненнями, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV з наступними змінами та доповненнями, господарське зобовязання (зобовязання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV з наступними змінами та доповненнями за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На підставі вищенаведеного, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню, порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення з відповідача на його користь 11479,80 грн.

Відповідно до п. 5.1 укладеного між сторонами договору, у випадку невиконання або неналежного виконання однією із сторін зобовязання винна сторона несе відповідальність в порядку та в розмірах, встановлених чинним законодавством.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вищевикладеного, позивач нарахував 1853,29 грн. інфляційних втрат за порушення виконання умов договору, що підлягають стягненню з відповідача.

Також ним було нараховано 431,64 грн. 3% річних. Однак, судом встановлено, що під час обчислення даної суми позивач допустив арифметичну помилку в розрахунках, тому судом була скоригована вказана сума. З відповідача підлягає стягненню 374,59 грн. 3% річних. У частині стягнення 57,05 грн. 3% річних належить відмовити.

Твердження дочірнього підприємства „СіПіЕм Білдінг Юкрейн” щодо неправомірності нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, які відповідач вважає штрафними санкціями, за весь період прострочення заборгованості, оскільки це не відповідає вимогам п. 6 ст. 232 Господарського кодексу Україні, суд визнав безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України чітко визначено поняття неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як видно з вищенаведених тлумачень нормативними актами поняття штрафних санкцій, інфляційні витрати та 3% річних не відносяться до вказаних понять.

П. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. П. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Наведені статті кореспондуються зі ст. 625 Цивільного кодексу України, що регламентує відшкодування збитків (з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми), завданих порушенням зобов'язання.

З цього випливає, що інфляційні втрати та 3% річних до штрафних санкцій не відносяться, а є засобом захисту прав осіб, яким були завдані збитки боржниками у звязку з невиконанням ними взятих зобовязань. З огляду на це, положення п. 6 ст. 232 не поширюється на вищевказані нарахування.

Посилання відповідача на ст. 3 Закону України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” №800-VІ від 25.12.08 також судом не беруться до уваги, оскільки в даному законі мова йде про заборону здійснювати забудовниками виплати штрафних санкцій, а в спірних правовідносинах відповідач за договором підряду є замовником.

Клопотання позивача щодо стягнення з відповідача суми 700,00 грн. витрат на юридичні послуги не підлягає задоволенню, оскільки ним не надано належних доказів в обґрунтування вказаних витрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства „СіПіЕм Білдінг Юкрейн”, вул. Капушанська, 145, м. Ужгород (код ЄДРПОУ 33331696) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_2 в Ужгородській філії КБ „Приватбанк”, МФО 312378, код НОМЕР_1) суму 13707/Тринадцять тисяч сімсот сім/ грн. 68 коп., в тому числі 11479/Одинадцять тисяч чотириста сімдесят девять/ грн. 80 основного боргу, 1853 /Одну тисячу вісімсот пятдесят три/ грн. 29 коп. інфляційних втрат, 374 /Триста сімдесят чотири/ грн. 59 коп. 3% річних, а також суму 137 /Сто тридцять сім/ грн. 09 коп. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 311 /Триста одинадцять/ грн. 22 коп. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Ващиліна Н.М