Ухвала суду № 52911310, 23.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/2043/15 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/783/5302/15 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

Категорія:58

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Мусіної Т.Г., Савуляка Р.В.

за участі секретаря: Фейір К.О.

з участю: ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, третя особа ТОВ «Буддеталь» про зняття арешту із заставленого майна, -

встановила:

Оскарженим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 червня 2015 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, третя особа ТОВ «Буддеталь» про зняття арешту із заставленого майна - відмовлено.

Рішення суду оскаржено ПАТ «Альфа-Банк».

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Крім того вказує, що звернення стягнення на предмет іпотеки та накладення арешту на майно в порядку примусового виконання проведено державним виконавцем за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача, який не є іпотеко- держателем та у порушення передбаченого частиною восьмою статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» і частиною шостою статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритету права іпотеко держателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки. Окрім цього апелянт звертає увагу суду на те, що п.3 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено випадки коли можна звертати стягнення на заставлене майно боржника коли стягувачі не є заставодержателями. При винесенні постанови про арешт боржника від 03.07.2013 року у державного виконавця була відсутня така інформація передбачена п.3 ст.54 ЗУ «Про виконавче провадження». Також зазначає, що є помилковими висновки суду щодо відсутності правових підстав для звільнення майна з-під арешту у зв'язку із відсутністю висновку про вартість майна. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що накладення на майно, що перебуває в іпотеці банку позбавляє права іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна в позасудовому порядку, оскільки арешт органу ДВС робить неможливим звернення стягнення на заставне майно банку.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 307 ЦПК України, розглянувши скаргу на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування рішення суду та закрити провадження по справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Встановлено, що 18.03.2015 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, третя особа ТОВ «Буддеталь» про звільнення з-під арешту заставленого майна, а саме виробничих та складських будівель, загальною площею 2 117,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Шевченка, буд. 80, що на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Буддеталь», який накладений Шевченківським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в рамках виконавчого провадження № 38630636.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.05.2008 р. TOB «Буддеталь» та ЗАТ «Альфа-Банк» уклали Рамкову угоду № SMERS00047.

Відповідно до вище зазначеної Рамкової угоди між ПАТ «Альфа-Банк» та Позичальником було укладено договори про надання траншів.

Так, 15.05.2008 року між позивачем та третьою особою було укладено договір іпотеки, SMERS00047/1 від 19.09.2007 року згідно з яким предметом іпотеки стали виробничі та складські будівлі, загальною площею 2 117,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул.Т.Шевченка,буд.80.

Обтяження згідно вищевказаного іпотечного договору було зареєстроване у Державному реєстрі іпотек приватним нотаріусом 19.09.2007 року, реєстровий номер 4806, а також в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер 5685783.

19.08.2009 р. відбулась державна реєстрація змін найменування банку, а саме: найменування Закрите акціонерне товариство було змінено на Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк».

02.03.2015 року позивачем отримано лист Шевченківського ВДВС за вих.№В-4/4474 від 23.02.2015 року. З вищенаведеного листа стало відомо, що постановою про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 03 липня 2013 року Шевченківським відділом державної виконавчої служби Львівської області накладено арешт на нерухоме майно TOB «Буддеталь», у тому числі на майно, що знаходиться в іпотеці ПАТ «Альфа-Банк», а саме, виробничі та складські будівлі. Загальна площа 2 117,4 кв.м., що знаходиться за дресою: м. Львів, вул. Т. Шевченка, буд. 80.

Позивач вважав, що діями відповідача порушені права ПАТ «Альфа-Банк» як іпотекодержателя, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Розглядаючи позов, районний суд вважав, що такий спір підлягає розгляду в порядку передбаченому нормами ЦПК України.

Однак такі висновки суду є помилковими.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатись також державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно із правовими позиціями викладеними в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 року вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним, розглядаються за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Згідно п.24. Рекомендацій Вищого господарського суду України № 04-5/120 від 27.06.2007 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, що пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про звільнення майна з-під арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана проводити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 59 і 86 Закону України "Про виконавче провадження", - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК.

Крім того, відповідно до положень п 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 24.10.2011, № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до положень п. 11 цієї Постанови господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України "Про виконавче провадження"), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК.

В даній справі Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, тобто спір виник між юридичними особами щодо зняття арешту із заставленого майна TOB «Буддеталь», а тому такий спір з врахуванням наведених вимог Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року належить до юрисдикції господарського суду.

З облікової карти на зведене виконавче провадження встановлено, що по стану на час винесення постанови про арешт боржника 3.07.2013 року арешт накладено при виконанні наказів господарських судів (а.с.84). Це ж вбачається з листа Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиціївід 23.02.2015 року (а.с.54).

При таких обставинах рішення суду слід скасувати та провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, третя особа ТОВ «Буддеталь» про зняття арешту із заставленого майна - закрити.

Позивач вправі подати позов з аналогічних підстав до господарського суду.

Керуючись п.1ч.1 ст.205, ст.303, п.4 ч.1 ст.307, ст.313, ст.ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 червня 2015 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, третя особа ТОВ «Буддеталь» про зняття арешту із заставленого майна - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали законної сили.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Мусіна Т.Г.

Савуляк Р.В.