Рішення № 52909208, 23.10.2015, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/2444/15-ц

Провадження №: 2/332/906/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2015 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючий суддя Шалпегіна О.Л.

при секретарі Чухрай М.М.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права на проживання за договором найму житла, зарахування орендної плати та відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору найму житла, виселення та стягнення оплати за житло,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права на проживання за договором найму житла,зарахування орендної плати та відшкодування моральної шкоди, вимоги якого під час судового розгляду уточнив.

ОСОБА_5 у судовому засіданні в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що у жовтні 2013 року між ним та ОСОБА_3 у письмовій формі було укладено договір найму квартири за адресою: м. Запоріжжя, вул. Л.Чайкіної, б. 61, кв. 17 та він з дружиною вселились до вказаного жилого приміщення. Незважаючи на час укладання договору, відповідач у вересні 2013 р. отримала від нього орендну плату 2500 грн. наперед за жовтень 2013 р., але надалі орендна плата бралась і за жовтень і за кожний поточний місяць. 22.04.2015 р. за ініціативою відповідача договір найму було переукладено. Строк дії нового договору був визначений до 22.04.2016 р., розмір орендної плати залишився незмінним 2500грн., але на умовах оплати за минулий місяць. Через вказані обставини утворилась переплата у розмірі 5000грн., яку позивач просив зарахувати на оплату оренди за червень-липень 2015 р. Після того, як відповідач без відома та присутності наймача декілька раз навідалась до квартири, він змінив серцевини замків на вхідних дверях з метою недопущення порушення його прав на недоторканість житла як наймача. Вважає, що підстави для розірвання договору на вимогу наймодавця відсутні, а його право на проживання у квартирі, встановлене договором, підлягає захисту. Також позивач зазначив, що відповідач порушенням його права на недоторканість житла та вимогами про виселення, завдала йому моральної шкоди, яка полягає в душевних хвилюваннях, погіршені стосунків з оточуючими і, як наслідок погіршення здоровя. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у 7000 грн.

З наведених підстав позивач просив визнати за ним право на проживання у квартирі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Л.Чайкіної, б. 61, кв.17 на умовах та на строк дії договору; встановити факт переплати ним орендної плати за період з жовтня 2013 р. по травень 2015р. у розмірі 5000грн. та визнати право безоплатного проживання орендаря у червні, липні 2015р. У відшкодування завданої моральної шкоди стягнути з відповідача 7000грн. У задоволені зустрічних позовних вимог, позивач просить відмовити ОСОБА_3 у повному обсязі.

ОСОБА_3 предявила до ОСОБА_1 зустрічний позов, вимоги якого збільшила під час розгляду справи та просила розірвати укладений між сторонами договір найму житла, виселити ОСОБА_1 з квартири та стягнути з останнього заборгованість зі сплати орендних платежів 7500 грн.

ОСОБА_3 в обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти позову ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що вона є власником житлового приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Л.Чайкіної, б. 61, кв. 17. 19.09.2013р. ОСОБА_5 та його дружина заселились до вказаної квартири. Але, договір оренди вказаного житла був підписаний сторонами у жовтні 2013 р. 22.04.2015 р. договір найму житла між нею та позивачем був переукладений. Через заміну ОСОБА_1 у 2015р. замків на вхідних дверях до квартири, вона позбавлена можливості реалізувати своє право на перевірку порядку використання наймачем житла. З цього часу стосунки з позивачем погіршились, вона навіть зверталась до правоохоронних органів з приводу поведінки наймачів. Крім того, ОСОБА_5 не сплачує орендні платежі, заборгованість за період з червня по серпень 2015р. складає 7500 грн. Вказані грубі порушення щодо переобладнання житла та невнесення орендної плати ОСОБА_3 зазначає як підстави розірвання договору найму житла відповідно до вимог ст. 825 ЦК України. Також ОСОБА_3 зазначила, що її родич ОСОБА_6- брат чоловіка, через хворобливий стан здоровя потребує спеціального стороннього догляду, саме тому виникла потреба у використанні спірного житлового приміщення для його проживання, що також є підставою розірвання договору найма житла відповідно до ч. 3 ст. 825 ЦК України.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 ОСОБА_5 не визнав, мотивуючи тим, що заміна серцевин замків на вхідних дверях квартири не є переобладнанням, яке істотно змінило умови користування житлом у розумінні ч. 3 ст. 819 ЦК України. Крім того, несплата орендної плати понад два рази не може бути застосована як підстава розірвання договору найму, оскільки спірний договір не є короткостроковим та має місце прострочення кредитора через відмову ОСОБА_3 отримати плати за житло. Застосування вимог ч.3 ст. 825 ЦК України є неможливим до спірних правовідносин, оскільки це суперечить п.7.2 договору оренди житла від 22.04.2015 р., а ОСОБА_6 у розумінні ч.2 ст.64 ЖК УРСР не є членом сімї відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені ОСОБА_1 вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити та відмовити у задоволені зустрічних позовних вимог, заявлених ОСОБА_3

Відповідач за основним позовом та її представник під час розгляду справи позовні ОСОБА_1 не визнали у повному обсязі та підтримали заявлені зустрічні позовні вимоги.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з копією договору купівлі-продажу від 29.03.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за реєстровим №610, ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1. Право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано у відповідному Державному реєстрі 29.03.2013 р. (а.с.80-83).

Сторонами не заперечується, що у жовтні 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір найму житла за адресою: м. Запоріжжя, вул. Л.Чайкіної, б. 61, кв. 17 строком до жовтня 2015 року (а.с.8-9).

22.04.2015 р. договір найму квартири за вказаною вище адресою було переукладено. Сторони домовились про передання ОСОБА_1 зазначеної вище квартири для проживання на строк один рік з встановленням орендної плати у розмірі 2500 грн. (а.с. 5-7).

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України цивільно-правовий договір визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до вимог ч. 1. ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст.810 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з нормою статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначені договори найму (оренди) житла укладені у письмовій формі, підписані кожною зі сторін особисто. Зміст правочинів не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства і на підставі положень статті 629 ЦК України є обовязковими для виконання сторонами.

Під час розгляду справи встановлені заперечення сторін щодо часу фактичного вселення наймачів до квартири, що впливає на розмір заборгованості з орендної плати. Кожна зі сторін висловила взаємні претензії щодо невиконання умов договору іншою стороною.

Зокрема, позивач стверджував, що він з дружиною вселився до спірної квартири у середині жовтня 2013 р., а у вересні сплатив ОСОБА_3 авансом за жовтень 2013р. орендну плату у розмірі 2500 грн. У подальшому плата вносилась щомісячно, починаючи з жовтня 2013 р.

ОСОБА_3 наполягала на тому, що ОСОБА_5 вселився до квартири 19.09.2015р.

Під час розгляду справи встановлено та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_1 було здійснено заміну серцевин на вхідних дверях до квартири.

При цьому кожна зі сторін висловила взаємні претензії щодо порушення іншою стороною умов договору найму житла.

Позивач зазначив про порушення з боку відповідача його права на недоторканість житла, оскільки ОСОБА_3 неодноразово, самовільно, без погодження та навіть у відсутності наймачів приходила до квартири, відчиняла її своїми ключами, користувалась речами наймачів.

Відповідач, заперечуючи проти вимог ОСОБА_1, зазначила про порушення з його боку умов договору щодо її безперешкодного допуску до житла з метою перевірки його стану через заміну замків на вхідних дверях до квартири. Крім того, наймачі в порушення умов договору утримують у квартирі домашніх тварин, що може негативно вплинути на її стан та вселили до квартири доньку з дитиною без погодження.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ч.1 ст. 60 ЦПК України).

Враховуючи ступінь конфліктних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, судом з метою перевірки їх доводів в обґрунтування позовних вимог та заперечень, були допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що на початку літа 2015 р. він як дільничний інспектор здійснював перевірку звернення ОСОБА_3 з приводу обмеження права доступу до належного їй житла. Конфлікт між заявником та наймачем квартири виник через заміну останнім замків на вхідних дверях квартири та утримання наймачами домашніх тварин у квартирі. 20.06.2015 р. він спільно з заявником та її донькою здійснив вихід за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лізи Чайкіної, б. 61, кв. 17. Вдома був ОСОБА_5, який впустив їх до вказаної квартири. Під час цього візиту до квартири заходив ще сусід. В результаті візуального огляду було встановлено, що квартира знаходиться у належному стані, домашніх тварин в квартирі він не бачив. На пропозицію ОСОБА_1 отримати орендну плату, ОСОБА_3 відповіла відмовою, зазначила, що буде звертатись до суду. Свідок не памятає, чи пропонувала ОСОБА_3 ОСОБА_1 виселитись з квартири. Також свідку відомо, що в Орджонікідзевському РВ є провадження за зверненням ОСОБА_3 щодо погроз на її адресу з боку наймачів житла.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що він проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 61, кв. 16. У середині жовтня 2013р. до квартири 17 по-сусідству з ним вселились ОСОБА_5 та його дружина. Він памятає час вселення позивача до квартири, оскільки асоціює вказані події з днем народження своєї дружини та датою отримання пенсії. Власник цієї квартири ОСОБА_3 представила вказаних жильців як своїх родичів та сказала, що не бере з них оплату. ОСОБА_9 є порядною та добросусідською. Спочатку стосунки між наймачами та наймодавцем були нормальні, а у червні 2015 р. почались суперечки. ОСОБА_3 дуже часто навідувалась до квартири, іноді навіть у відсутності наймачів. Свідок бачив, як одного разу, рік тому, ОСОБА_3 відкривала двері до квартири своїми ключами. Крім того, коли відповідач два роки тому робила ремонт у підїзді, речі та будівельні матеріали вона залишала у квартирі наймачів. На теперішній час у квартирі проживають дві особи - позивач та його дружина. Донька кілька днів гостювала в них. Наймачі утримують житло у належному стані, запаху домашніх тварин або будь-яких пошкоджень від тварин у квартирі немає. Свідок був присутній під час візиту дільничного інспектора разом з ОСОБА_3 та її донькою до квартири влітку 2015 р. ОСОБА_5 у цей день пропонував відповідачу гроші як плату за житло, але вона відмовилась їх отримувати.

Свідок ОСОБА_10 під час розгляду справи пояснила, що вона проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 61, кв. 16. Два роки тому, восени 2013 року, місяць точно назвати вона не може, до квартири 17 за вказаною вище адресою як родичі власника ОСОБА_3, так вона їх представила, вселились ОСОБА_5 та його дружина. За весь час проживання у квартирі, родина ОСОБА_5 не порушує умов співжиття, квартиру утримує в ідеальному стані. Дійсно в квартирі є кішка та собака, але на порядок це не впливає. ОСОБА_5 своєчасно вносив оплату за житло, але останнім часом ОСОБА_3 відмовлялась від отримання грошей. ОСОБА_3 дуже часто навідувалась до квартири наймачів, навіть у їх відсутності. Свідок неодноразово бачила, як ОСОБА_3 після того, які жильці йдуть з дому до роботи, приходила до квартири, відкривала двері своїми ключами. Це відбувалось навесні та влітку 2015 р. Також свідок пояснила, що вона навесні 2015 р. залила квартиру ОСОБА_3, тому її свекров робила там ремонт. Під час ремонту свідок заходила до квартири та була присутня при тому, як відповідач брала речі наймачів. Так, у казанці для плову вона розводила водоемульсійну фарбу, користувалась їх полотенцями, вимовляючи при цьому опасання претензій з боку ОСОБА_11. Під час проведення ремонту у підїзді, будівельні матеріали та інше знаряддя ОСОБА_3 зберігала у підвалі будинку.

Допитана під час розгляду справи у якості свідка дружина позивача ОСОБА_11 пояснила, що у жовтні 2013 року вони з чоловіком вселились до квартири за адресою: м.Запоріжжя, вул. Лізи Чайкіної, б. 61, кв. 17, оскільки 05.10.2013 р. вони продали квартиру, в якій раніше проживали. Також у жовтні 2013 р. був складений письмовий договір найму між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Вказаний примірник договору містить виправлення, але вони узгоджені підписом відповідача. Квартиру для найму вони знайшли через оголошення у пресі, одразу подзвонили відповідачу, яка на той час перебувала за межами м. Запоріжжя. Коли ОСОБА_3 повернулась, вони їй передали гроші у сумі 2500 грн. оплату наперед за жовтень 2013 р., але у жовтні 2013 р. ОСОБА_12 знов отримала від них у якості оплати за житло 2500 грн. Домовленості між сторонами договору про внесення суми задатку 2500 грн. не було. У квітні 2015 р. договір найму був переукладений, оскільки наймодавець забажала ще й оплати комунальних послуг. Неодноразово з моменту вселення ОСОБА_3 самовільно приходила до квартири, не погоджуючи вказані дії, та навіть у відсутності наймачів. Самовільні приходи відповідач могла вчиняти три рази на місяць. У цьому році вона разів 10 самовільно навідалась до них, встановлювала лічильники, робила ремонт на кухні та у спальній кімнаті. Вони з чоловіком були проти цих дій. Одного дня, навесні 2015 р. свідок, повернувшись додому з роботи, побачила, що ОСОБА_3 з незнайомою їй жінкою провадять ремонтні роботи, розвела фарбу у казанці для плову, використовувала їх полотенця. Коли відповідач встановлювала лічильники у квартирі, залишила після себе сміття. Самовільно увійти до квартири ОСОБА_3 намагалась навіть коли ОСОБА_5 приймав медичні маніпуляційні процедури, медична сестра приходила до них додому. Вони з чоловіком не допускають порушень умов договору найму, своєчасно вносять плату, утримують квартиру у чистоті та порядку, проживають удвох, донька іноді гостює з онукою. Але, з червня 2015 р. ОСОБА_3 почала відмовлятись від отримання орендної плати.

ОСОБА_13 донька відповідача, допитана у судовому засіданні в якості свідка, пояснила, що її мати є власником квартири за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лізи Чайкіної, б.61, кв. 17. 19.09.2013 р. вона на прохання матері передала позивачу ключі від вказаної квартири. Коли саме позивач вселився до житла їй невідомо. З приводу умов оренди житла, вона з наймачами не спілкувалась, це здійснювала її мати. 04.06.2015 р. вона разом з матірю приходили до квартири та встановили, що замки на вхідних дверях замінені. Двері їм ніхто не відчинив, незважаючи на те, що у квартирі горіло світло. Мати вимагає виселення ОСОБА_1, оскільки вони порушують умови договору оренди житла замінили замки на вхідних дверях, встановили камери відеоспостереження, утримують домашніх тварин, з їх вини відсирів кут у одній кімнаті, не вносять орендну плату. Також між сторонами погіршились стосунки. Крім того, у матері може виникнути необхідність використовувати житло у власних потребах, наприклад, вона розлучиться з батьком. Також їх родич ОСОБА_6 потребує окремого житла через стан свого здоровя.

Інші свідки, викликані судом за клопотанням відповідача ОСОБА_3 та її представника, до суду не зявились з невідомих причин. ОСОБА_3 та її представник не наполягали на необхідності повторного виклику вказаних свідків та їх допиту під час розгляду справи.

Заслухавши сторони та їх представників, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про часткове задоволення як первісного, так і зустрічного позовів з наступних підстав.

Враховуючи пояснення свідків, суд встановив, що дійсно позивач та його дружина вселились до житлового приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лізи Чайкіної, б.61, кв.17 на правах наймача у жовтні 2015 р. Вказані доводи позивача підтвердив допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7, який чітко зазначив час вселення ОСОБА_1 до квартири, пославшись на відповідні асоціації вказаних подій з подіями у його житті.

При цьому допитана у судовому засіданні у якості свідка донька ОСОБА_3 ОСОБА_13 не підтвердила доводів своєї матері щодо вселення позивачів до квартири у вересні 2013 року. ОСОБА_13 зазначила, що 19.09.2015 р. вона передала Журавлям ключі від квартири, а коли вони вселились до неї, їй невідомо. З приводу умов оренди житла, вона з наймачами не спілкувалась, це здійснювала її мати.

Також допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 підтвердили факт утримання наймачами квартири у належному жилому стані. Як ОСОБА_8, так і ОСОБА_10 зазначили про те, що у квартирі проживають дві особи ОСОБА_5 та його дружина, їх донька тільки гостює у них. Утримання домашніх тварин у квартирі кота та собаки, не вплинуло на її стан, будь-які пошкодження через життєдіяльність тварин у квартирі відсутні.

Крім того, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_10 зазначили про те, що ОСОБА_3 самовільно у відсутності ОСОБА_1 входила до квартири, відкриваючі двері власним комплектом ключів. Так, свідок ОСОБА_10 пояснила, що навесні та влітку 2015 р. вона особисто бачила, як ОСОБА_3 після того, як ОСОБА_1 йдуть з дому на роботу, приходила до квартири, відкривала двері своїми ключами. Також ОСОБА_10 підтвердила факт використання відповідачем посуду та предметів особистої гігієни наймачів.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про вимушений характер дій ОСОБА_1 щодо заміни серцевин замків на вхідних дверях до орендованої квартири з метою захисту його права як наймача квартири на недоторканість житла та особисте життя.

З цього приводу суд зауважує, що право ОСОБА_3 як власника житла на безперешкодний доступ до нього не є у даному випадку абсолютним, а повинно здійснюватись відповідно до положень договору найму (оренди) житла від 22.04.2015 р. за умов дотримання прав орендаря, зокрема, гарантованих статтями 30 та 32 Конституції України недоторканності житла, недопустимості втручання в особисте і сімейне життя. Тому, положення пунктів 7.1 та 8.1 укладеного сторонами договору про право орендодавця на перевірку стану та порядку використання квартири, слід розуміти як право орендодавця перевіряти стан квартири в узгоджений з орендарем час та в присутності останнього.

При цьому заміну серцевин замків на вхідних дверях у межах строку оренди квартири суд не вважає переобладнанням, що потребує згоди з орендодавцем, оскільки така заміна жодним чином не змінює якість житла або умови користування ним.

Суд також не приймає до уваги доводи ОСОБА_3 щодо необхідності використання житла для проживання члена її сімї як підставу розірвання спірного договору найму. Вказані доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Зокрема, ОСОБА_3, як позивачем за зустрічним позовом, не доведено жодними належними доказами ані родинних відносин з ОСОБА_6, ані стану його здоровя. З наданої ОСОБА_3 копії епікризу, датованого 2006 роком, не вбачається необхідності стороннього догляду та окремого проживання вказаної особи.

Згідно з п. 4.1 укладеного сторонами договору від 22.04.2015 р. строк оренди квартири складає один рік, а відповідно до п. 11.2 одностороннє розірвання договору не допускається, крім випадків, коли одна зі сторін порушує умови цього договору.

За загальними правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимагаючи розірвання договору та виселення позивача за первісним позовом, ОСОБА_3 також посилається на несвоєчасну оплату оренди житла. Згідно з ч.2 ст.825 ЦК України договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі: 1) невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази; 2)руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає.

Проте, вирішуючи справу, суд враховує, що відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами в договорі строк.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч. 1 ст. 613 ЦК України).

Під час розгляду справи встановлено та підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, що з червня 2015 р. ОСОБА_5 позбавлений можливості виконати свої зобовязання щодо здійснення орендної плати через відмову ОСОБА_3 отримати гроші. Позивач не ухилявся від виконання свого обовязку.

У судовому засіданні 15.10.2015 р. відбулась передача ОСОБА_1 та отримання ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 5000 грн. в рахунок внесення орендних платежів за серпень-вересень 2015 р. (а.с. 161).

До цього, факт передачі грошей наймачем наймодавцю відбувався шляхом розписок про отримання ОСОБА_3 грошових коштів, що є додатками до договорів найму (а.с. 7-9).

ОСОБА_3 не заперечувала факт отримання грошей від ОСОБА_1 як плату за оренду житла за період з вересня 2013 р. по травень 2015 р. та підтвердила, що підписи про щомісячне отримання грошей у сумі 2500 грн. належать їй.

За таких обставин, під час розгляду справи встановлено прострочення з боку ОСОБА_3, тому підстави для розірвання договору відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.825 ЦК України також відсутні.

Отже, оскільки право ОСОБА_1 на проживання в орендованій квартирі протягом строку дії договору оренди заперечується ОСОБА_3, при тому, що підстав для дострокового розірвання договору оренди квартири під час розгляду справи не встановлено, первісні позовні вимоги про визнання права на проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2 на умовах та на строк дії договору найму (оренди) житла від 22.04.2015 р. підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги про розірвання вказаного договору та виселення ОСОБА_1 з квартири задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог щодо розрахунків між сторонами суд зазначає наступне.

По справі встановлено, що сторони не фіксували у письмовій формі конкретної дати внесення орендної плати за квартиру та не надали суду відповідних доказів. Тому, вирішуючи спір в цій частині, суд враховує період фактичного користування ОСОБА_1 орендованою квартирою та фактично сплачену ним ОСОБА_3 орендну плату на час розгляду справи в межах заявлених позовних вимог.

Зокрема, за період з жовтня 2013 р. до вересня 2015 р. включно ОСОБА_5 користувався орендованою квартирою безперервно 24 місяця на умовах оплати у незмінній сумі 2500 грн. щомісячно.

Позивачем за первісним позовом надані письмові докази про оплату оренди квартири за 19 місяців за договором від жовтня 2013 р. (а.с.9) та за 2 місяці у 2015 р. (а.с.7). Як зазначено вище, у судовому засіданні 15.10.2015 р. відбулась передача ОСОБА_1 та отримання ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 5000 грн. в рахунок внесення орендних платежів за 2 місяці (а.с. 161). Отже, загалом за вказаний період з жовтня 2013 року до вересня 2015 р. включно ОСОБА_1 здійснена оплата оренди квартири за 23 місяці.

Таким чином, за період з жовтня 2013 року по вересень 2015 р. включно ОСОБА_5 повинен сплатити ОСОБА_3 суму орендної плати за один місяць, що за умовами укладеного договору складає 2500 грн., через що зустрічний позов підлягає задоволенню в цій частині. Відповідно, первісний позов про встановлення факту переплати ОСОБА_1 за житло задоволенню не підлягає.

Щодо заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч.1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 31 березня 1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст.49 Закону «Про інформацію», ст.44 Закону «Про авторське право і суміжні права»; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Правовідносини, що виникли між сторонами в даній справі, є договірними, тому відшкодування моральної шкоди у цьому випадку не передбачено законодавством України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Приймаючи до уваги, що позивачем ОСОБА_1 при звернені до суду з позовом було сплачено судовий збір у розмірі 243,60 грн., стягненню з ОСОБА_3 підлягає сума у розмірі 1/3 сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 81,20 грн.

ОСОБА_3 при звернені з зустрічною позовною заявою було сплачено судовий збір; 243,60 грн. з позовних вимог немайнового характеру та 243,60 грн. з позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати. Через часткове задоволення зустрічних позовних вимог, на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума у розмірі 1/3 сплаченого судового збору з позовних вимог майнового характеру у розмірі 81,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2 на умовах та на строк дії договору найму (оренди) житла від 22.04.2015 р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, до 22.04.2016 р.

У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 плату за договором найму (оренди) житла від 22.04.2015 р. у розмірі 2500 (дві тисячі пятсот) грн.

У задоволенні решти зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 81 (вісімдесят одна) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 81 (вісімдесят одна) грн. 20 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23.10.2015 р. Повний текст рішення виготовлено 28.10.2015р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.Л.Шалпегіна