Вирок № 52907094, 29.10.2015, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

29.10.2015

227/4046/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015рокум. Добропілля

Добропільский міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Притуляка С.А.

при секретарі Коверченковій М.О.

за участю прокурора Ленкевич І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, з середньою-освітою, не судимого, фізичної особи підприємця, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкаю чого за адресою: Донецька область, м.Добропілля, вул..Свердлова, 37/12,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2013р. постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області по справі №2-а/227/97/2013 задоволено позов Добропільського міжрайонного прокурора Донецької області в інтересах ОСОБА_3 сільської ради до ОСОБА_1, третя особи Державна інспекція сільського господарства в Донецькій області, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки задоволено та зобовязано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0010 га, яка розташована по балці ОСОБА_4 Яр, басейну ріки Казений Торець у с.Золотий Колодязь Добропільського району Донецької області, зведеної ОСОБА_1 для забезпечення охорони орендованого ним водного обєкту, без будь-яких правовстановлюючих документів. Дане рішення набрало законної сили 16.11.2013р. і на його виконання було видано виконавчий лист.

24.12.2013р. державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №41333756 на підставі виконавчого листа від 11.12.2013р., згідно якої ОСОБА_1 було запропоновано добровільно виконати вимоги виконавчого документу в строк до 01.01.2014р. Дана постанова була направлена державним виконавцем рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому листі, яка співпадає з адресою реєстрації ОСОБА_1

Станом на 29.08.2014р. органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 умисно, маючи реальну можливість виконати постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05.11.2013р., в період з 24.12.2013р. по 29.08.2014р. ухиляється від виконання судового рішення, не вчиняючи жодних дій, спрямованих на звільнення земельної ділянки та фактичне знесення самовільно зведеної споруди.

Крім того, 21.11.2013р. постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області по справі №2-а/227/89/2013 задоволено позов Добропільського міжрайонного прокурора Донецької області в інтересах ОСОБА_3 сільської ради до ОСОБА_1, третя особи Державна інспекція сільського господарства в Донецькій області, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки задоволено та зобовязано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0011 га, яка розташована в межах водоохоронної зони водного об'єкту по балці без назви, басейну ріки Казений Торець у с.Золотий Колодязь Добропільського району Донецької області, зведеної ОСОБА_1 для забезпечення охорони орендованого ним водного обєкту, без будь-яких правовстановлюючих документів. Дане рішення набрало законної сили 03.12.2013р. і на його виконання було видано виконавчий лист.

24.12.2013р. державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №41333607 на підставі виконавчого листа від 11.12.2013р., згідно якої ОСОБА_1 було запропоновано добровільно виконати вимоги виконавчого документу в строк до 01.01.2014р. Дана постанова була направлена державним виконавцем рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому листі, яка співпадає з адресою реєстрації ОСОБА_1

Станом на 29.08.2014р. органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 умисно, маючи реальну можливість виконати постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21.11.2013р., в період з 24.12.2013р. по 29.08.2014р. ухиляється від виконання судового рішення, не вчиняючи жодних дій, спрямованих на звільнення земельної ділянки та фактичне знесення самовільно зведеної споруди.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 суду пояснив, що він дійсно має в оренді два водних обєкти, орендовані ним для розведення риби, біля яких розташував дві споруди. Він був присутній під час розгляду адміністративних позовів про зобовязання його звільнити самовільно зайняті земельні ділянки, в тому числі і при проголошенні судового рішення, однак, він не зрозумів що саме йому потрібно зробити за рішеннями суду, гадав, що сплатити штраф, оскільки він є юридично не грамотним та не достатньо володіє державною мовою. Крім того, його ввів в оману прокурор, який брав участь у адміністративних справах, який порекомендував, щоб обвинувачений не хвилювався, що йому нічого не загрожує, та все це є формальністю. Копій судових рішень за результатами розгляду адміністративних справ та постанови про відкриття виконавчого провадження він не отримував. При цьому підтвердив, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, а фактично вже тривалий час мешкає за іншою: Донецька область, м.Добропілля, вул..Свердлова, 37/12. За словами обвинуваченого, місце реєстрації він відвідував більше року тому. За місцем реєстрації мешкає його родичка, яка не повідомляла його про надходження будь-яких документів.

Не зважаючи на вказані обставини, обвинувачений зазначив, що у будь-якому разі не мав реальної можливості виконати судові рішення, оскільки: не має достатньо коштів для знесення споруд, оскільки не отримує доходів від підприємницької діяльності, зокрема за 2014 рік мав нульовий дохід; у осінньо-зимово-весняний період дістатися до споруд неможливо, оскільки до них веде грунтова дорога під великим нахилом та складними погодними умовами; мав конфлікт з місцевими жителями села поблизу обєктів та військовими влітку 2014 року, внаслідок чого не мав фізичного доступу до водного обєкту через погрози життю та здоровю з боку останніх; під час АТО, влітку 2014 року, споруди на спірних земельних ділянках було обстріляно. Також обвинувачений зазначив, що навесні 2014 року він виконав одне судове рішення, оскільки вивіз вагончик/будку яка знаходилася біля ставку, а потім поставив на це місце інший металевий вагончик, який там перебуває і досі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2, крім викладених обвинуваченим доводів та обставин, також вказував на те, що акт державного виконавця від 25.02.2014р., в якому зазначено про невиконання судового рішення зі звільнення земельної ділянки ОСОБА_1, на якій розташовано металевий вагончик, оскільки внесені до даного акту відомості, а саме те, що при огляді був присутній понятий ОСОБА_5, є неправдивими, оскільки дана особа при допиті зазначала, що виїжджала лише на один обєкт в с.Кучерів Яр, де розташовано будівлю з цегли. Також захисник вважає неналежними доказами протоколи слідчого експерименту та огляду місця події від 25.02.2015р., оскільки протокол проведення слідчого експерименту та огляду по одному обєкту складено в період часу з 16:05 год. по 17:10 год. відповідно; по другому обєкту протокол проведення слідчого експерименту в період часу з 17:15 год по 17:55 год., протокол огляду місця події з 17:48 год. по 17:55 год. На думку захисника, складання двох різних протоколів в один проміжок часу, паралельно, неможливо і свідчить про їх фальсифікацію, а тому просить визнати їх неналежними доказами. Також просив визнати неналежними доказами протоколи огляду місця події від 16.06.2014р. та від 17.06.2014р., зазначаючи, що має сумнів у правдивості показань свідка ОСОБА_6, який був понятим при складанні протоколу 16.06.2014р., з огляду на його зовнішній вигляд (неохайно одягнутий, схожий на особу без постійного місця проживання), а також вказував на те, що не були допитані свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, у звязку з чим захисник має сумнів в існуванні взагалі даних осіб. Крім того, захисник зазначав, що ОСОБА_1 намагався оформити право користування спірними земельними ділянками, однак, з не залежних від нього обставин, цього зробити не зміг. А також захисник зазначав, що в судових рішеннях, не виконання яких інкриміновано його підзахисному, зазначено про необхідність знесення ОСОБА_1 споруди, однак, металевий вагончик, який розташовано на одній з земельних ділянок не спорудою, а є конструкцією.

У звязку із наведеними обставинами ОСОБА_1 та його захисник просили суд виправдати обвинуваченого за ч.1 ст.382 КК України.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що у нього на виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання рішення суду про зобовязання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. Ним, як державним виконавцем, було здійснено низку виконавчих дій, зокрема, направлено на адресу боржника, зазначену у виконавчому листі (а також за адресою реєстрації боржника, за даними ДМС), постанову про відкриття виконавчого провадження, складено акти про невиконання судового рішення при виїзді на відповідні ділянки, накладено штрафи, також ним надсилалися листи із вказівкою на необхідність виконання судового рішення та попередженням про відповідальність за невиконання судового рішення. При цьому свідок пояснив, що всі документи, які складалися ним, містяться в матеріалах виконавчих проваджень. Деяких деталей свідок не памятає, однак, послався, що все було належним чином зафіксовано в матеріалах виконавчого провадження, які ним підписані. За результатами виїздів на місце розташування земельних ділянок, державним виконавцем, в присутності свідків співробітниці ОСОБА_3 сільської ради та ще одного чоловіка, було встановлено, що рішення суду не виконані. У звязку з тривалим невиконанням судового рішення, державний виконавець звернувся до Добропільського МВ ГУМВС України з поданням про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1

Під час виїзду на місце, крім свідка ОСОБА_9, були також свідки: чоловік на імя ОСОБА_10 та жінка співробітник ОСОБА_3 сільської ради. Акт державного виконавця складався на місці огляду, однак, другий свідок співробітник сільської ради підписувала його у себе в кабінеті, оскільки на місці це було робити не зручно. При цьому на кожну земельну ділянку, по кожному з двох виконавчих документів, складався окремий акт.

В процесі здійснення виконавчого провадження, під час виїздів на місце знаходження земельних ділянок істотних перешкод для доступу до них державним виконавцем не встановлено.

Свідок ОСОБА_11, який з 2010 року є головою ОСОБА_3 сільської ради, суду пояснив, що обвинувачений йому знайомий як орендар ставків на території ОСОБА_3 сільської ради. Свідкові відомо про те, що обвинуваченого за рішенням суду було зобовязано знести будівлі, однак, той цього не зробив, оскільки одну будівлю йому спалили, а другу під час АТО було обстріляно. Наразі, внаслідок конфлікту з місцевим населенням, обвинувачений фактично не займається орендованими ставками. Будівлі, які має знести обвинувачений ОСОБА_1 являють собою: металевий вагончик та будівлю зі шлакоблоку/цегли.

Також свідок підтвердив факт отримання ним постанов суду та постанов про відкриття виконавчого провадження. Під час виконання судового рішення, секретар Золотоколодязької сільської ради показував державному виконавцеві місце розташування спірних земельних ділянок.

Свідок повідомив, що до спірних обєктів ведуть грунтові дороги, однак, у погану погоду підїзд до них ускладнений.

На момент допиту, свідок зазначив, що будівля з цегли не знесена, щодо вагончика йому нічого не відомо.

Також свідок зазначив, що обвинувачений та сам свідок були присутні при оголошенні постанови суду 05.11.2013р. по справі №4911/13-а.

Свідок ОСОБА_5, яка з 2010 року обіймає посаду секретаря Золотоколодязької сільської ради, суду пояснила, що ОСОБА_1 їй знайомий як орендар водного обєкту на території ОСОБА_3 сільської ради. Приблизно березні - квітні 2014 року, точно свідок не памятає, було холодно, до Ради звернувся державний виконавець Добропільського відділу державної виконавчої служби з проханням показати місце розташування водного обєкта в с.Кучерів Яр, на що надав згоду сільський голова, і свідок ОСОБА_5 разом із державним виконавцем Чернецьким виїхали до вказаного водного обєкта. За результатами даного виїзду державним виконавцем було складено акт про огляд обєкту, як точно він називався свідок не памятає. Даний акт був на місці підписано свідком, чи підписував акт водій автомобіля, свідок не памятає.

При виїзді до обєкту, безпосередньо до будівлі вони легковим автомобілем не піджджали, оскільки там грунтова дорога.

При цьому, на питання прокурора щодо того, хто ще, крім державного виконавця, свідка, був присутній при виїзді, свідок відповіла, що ще був та водій автомобіля, а чи був ще хтось, точно не памятає.

В подальшому, приблизно в серпні-вересні 2014 року, до ОСОБА_3 сільської ради звернулися працівники міліції з аналогічним проханням показати розташування водного обєкту, показував його також свідок ОСОБА_5 За результатами огляду також було складено акт, в якому зафіксовано розташування на березі водного обєкту будиночку.

Свідок також описала обєкт до якого вона виїжджала: невеликий будиночок з пластиковим вікном, побудований з цегли чи шлакоблоку.

При допиті свідок зазначила, що особисто вона виїжджала на один, описаний нею вище, обєкт, що розташований в с.Кучерів Яр. На будь-які інші обєкти вона не виїжджала, оскільки їх розташування їй не було відомо.

При цьому свідок неодноразово зауважувала, що погано памятає обставини щодо тих подій, коли її запрошували показати розташування обєктів.

Свідок ОСОБА_5 також зазначила, що їй відомо про певний інцидент, що трапився на водному обєкті, біля будиночку, за участю військових, начебто зі стрільбою.

Свідок ОСОБА_6, який брав участь в якості понятого при огляді місця події 16.06.2014р. та є мешканцем с.Кучерів Яр, суду пояснив, що влітку, рік чи два тому, точніше не памятає, декілька разів бачив ОСОБА_1 в селі, біля ставка, коли споруджували будиночок для охоронців ставку, а також коли він їхав на ставок біля села. Згаданий будиночок будувався зі шлакоблоку. Зі слів односельчан свідкові відомо, що володів та користувався ставком саме ОСОБА_1 Останнім часом свідок не бачив ОСОБА_1 в селі та біля ставка. Вважає, що проїхати до ставка можливо на позашляховику, в погану погоду на тракторі. Також свідок підтвердив присутність військових біля села та ставка влітку 2014 року. При цьому свідок підтвердив те, що, на запрошення працівників міліції влітку 2014 року, був понятим при огляді території біля ставку, також він підтвердив знаходження при цьому іншого понятого. Усі учасники підписали відповідний протокол.

В день допиту 14.04.2015р. свідок, проходячи повз згаданої ним споруди біля ставка, бачив, що дана споруда без вікон, в незадовільному стані. Споруда перебувала в тому ж самому місці, що й до цього.

Решта свідків, на допиті яких наполягали сторони кримінального провадження, допитати не видалося можливим, не зважаючи на неодноразові їх виклики за повідомленими суду адресами судові повістки поверталися не врученими. Інших контактних даних свідків, за якими їх можна було б викликати до суду, сторонами кримінального провадження суду надано не було.

Крім допиту свідків та самого обвинуваченого, судом досліджено у судовому засіданні та проаналізовано наступні докази, надані сторонами кримінального провадження.

Витяг з кримінального провадження №12014050230001126 про внесення 11.06.2014р. до ЄРДР даних із правовою кваліфікацією за ч.1 ст.382 КК України, на підставі подання Відділу державної виконавчої служби м.Добропілля про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1, який умисно не виконує рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області, а саме не звільняє самовільно зайняту земельну ділянку: площею 0,0011 га, яка розташована в межах водоохоронної зони водного об'єкту по балці без назви, басейну ріки Казений Торець у с.Золотий Колодязь Добропільського району Донецької області та площею 0,0010 га, яка розташована по балці ОСОБА_4 Яр, басейну ріки Казений Торець у с.Золотий Колодязь Добропільського району Донецької області.

Подання Відділу державної виконавчої служби Добропільського МУЮ вих..№60 від 06.06.2014р. до Добропільського МВ ГУМВС України з поданням про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1, у звязку з невиконанням ним вимог виконавчого документа.

Журнали судового засідання від 21.11.2013р. по справі №227/4725/13-ц та від 05.11.2013р. по справі №227/4911/13-а, із зазначенням учасників судового розгляду, які брали участь у судових засіданнях, в тому числі під час проголошення постанов суду.

Постанови Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05.11.2013р. по справі №227/4911/13-а та від 21.11.2013р. по справі №227/4725/13-а за позовами Добропільського міжрайонного прокурора Донецької області в інтересах ОСОБА_3 сільської ради до ОСОБА_1, третя особи Державна інспекція сільського господарства в Донецькій області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, з виданими на їх виконання виконавчими листами від 16.11.2013р. та від 04.12.2013р., якими зобовязано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняті земельні ділянки: площею 0,0011 га, яка розташована в межах водоохоронної зони водного об'єкту по балці без назви, басейну ріки Казений Торець у с.Золотий Колодязь Добропільського району Донецької області та площею 0,0010 га, яка розташована по балці ОСОБА_4 Яр, басейну ріки Казений Торець у с.Золотий Колодязь Добропільського району Донецької області.

Постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.12.2013р. з виконання вказаних виконавчих листів, відкрите за заявами Добропільського міжрайонного прокурора. У даних постановах боржникові запропоновано добровільно виконати вимоги виконавчого документа про звільнення земельних ділянок шляхом знесення споруд в строк до 01.01.2013р.

Супровідні листи від 24.12.2013р. про направлення постанов про відкриття виконавчого провадження боржникові.

Копія фіскального чеку Укрпошти про направлення 08.01.2014р. ОСОБА_1 рекомендованого листа №8500401478401 на адресу 85053.

ОСОБА_12 поштового звязку №8 №07/15-87 від 22.07.2014р., в якому зазначено про те, що рекомендований лист №8500401478401 від 08.01.2014р. на імя ОСОБА_1 за адресою: вул..Трудова, 37 с.Рози Люксембург, Добропільський район, вручено 11.01.2014р. та додано форму Ф.8, в графі якої міститься підпис ОСОБА_1 про одержання поштового відправлення №01478401.

Лист ТОВ «Геоцентр-плюс» №12 від 29.01.2014р., якому повідомлено про те, що між Товариством та ОСОБА_1 було укладено договір на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по балці ОСОБА_4 Яр с.Золотий Колодязь Добропільського району терміном до 14.04.2020р. Даний проект розроблено, однак, не затверджений у встановленому законом порядку.

ОСОБА_3 сільської ради №201 від 24.07.2014р., якому повідомлено про те, що зі сходу, на відстані до 1 км., біля с.Кучерів Яр у лісосмузі був розташований пост спостереження військовослужбовців на протязі трьох днів у середині червня місяця. Скарг стосовно застосування фізичного та психологічного впливу від мешканців с.Кучерів Яр та ОСОБА_13 не надходило.

Книгу обліку доходів №121/1 для платників єдиного податку першої та другої групи та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість ОСОБА_1

ОСОБА_14 Держземагенства у Добропільському районі Донецької області №2285 від 20.08.2014р., в якому зазначено, що у ОСОБА_1 на території Добропільської міської ради та Добропільського району земельних ділянок у власності та користуванні не має.

Лист №01-15-1315/03 від 15.08.2014р. Добропільської районної державної адміністрації Донецької області, в якому зазначено, що у ФОП ОСОБА_1 у тимчасовому користуванні на умовах оренди знаходяться два водних обєкти на території ОСОБА_3 сільської ради: с.Кучерів Яр, балка ОСОБА_4 Яр, бас. ріки Грузька, площею водного дзеркала 3,85 га (договір №53 від 14.04.2010р., на 10 років); с.Кучерів Яр, балка без назви, бас. ріки Казений Торець, площею водного дзеркала 8.2 га (договір №63 від 03.02.2011р., на 10 років).

Акти державного виконавця від 25.02.2014р., складені державним виконавцем Чернецьким С.С. при виконанні виконавчих листів №2а/227/89/2013 від 12.12.2014р. та №2-а/227/97/2013 Добропільського міськрайонного суду Донецької області про зобовязання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, в якому зазначено, що при виході на дільницю встановлено, що вимог державного виконавця не виконані.

Постанови про накладення штрафу від 25.02.2014р., якими накладено на ОСОБА_1 штраф за невиконання вимог державного виконавця у розмірі 255,00 грн. та супровідні листи про направлення даної постанови боржникові.

Лист державного виконавця №1531 від 25.02.2014р., в якому боржника повідомлено про накладення на нього штрафу за невиконання вимог державного виконавця у розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, про надання йому повторно строку для добровільного виконання рішення суду до 05.03.2014р. та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання вимог державного виконавця.

Постанова про привід через органи внутрішніх справ від 11.03.2014р., якою постановлено Добропільському МВ ГУМВС України в Донецькій області здійснити привід до відділу ДВС Добропільського МУЮ на 20.03.2014р. ОСОБА_1

Постанова про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 11.03.2014р.

Відповідь адресно-довідкового підрозділу ГУДМС в Донецькій області на запит державного виконавця, згідно якої зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є Добропільський район, с.Р.Люксембург, без вул.. та будинку.

Акти державного виконавця від 02.06.2014р., згідно яких рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області про звільнення земельної ділянки не виконані.

Протокол огляду місця події від 16.06.2014р., з фото таблицею до нього, в якому зафіксовано розташування цеглової будівлі, вхід до якої здійснюється через двері коричневого кольору, маються три металопластикові вікна, будівля нічим не огороджена. При огляді встановлено, що будівлю, яку ОСОБА_1 повинен був знести, не зніс та жодних спроб для цього не зробив.

Постанови про накладення штрафу від 02.06.2014р., якими накладено на ОСОБА_1 штраф за невиконання вимог державного виконавця у розмірі 510,00 грн. та супровідні листи про направлення даної постанови боржникові.

Постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.06.2014р., у звязку із неможливістю виконання судового рішення без участі боржника.

Протокол огляду місця події від 17.06.2014р., в якому зафіксовано розташування металевої конструкції типу «вагончик», розмірами 3м.х 8м., в межах водоохоронної зони водно обєкту на балці без назви, басейну річки Казений Торець у с.Золотий Колодязь Добропільського району Донецької області. Вхід до даної конструкції здійснюється через металеві двері, наявний металевий навісний замок, вікна у кількості 5 шт., без скла, з решітками. Вагончик не має фундаменту, стіни його покриті іржею, не має лакофарбового покриття.

Протокол огляду місця події від 29.08.2014р., з фото таблицею до нього, в якому зафіксовано розташування металевої конструкції типу «вагончик» в межах водоохоронної зони водно обєкту на балці без назви, басейну річки Казений Торець у с.Золотий Колодязь Добропільського району Донецької області. Металева конструкція стоїть на тому самому місці та має такий саме вигляд, як і при огляді місця події від 17.06.2014р. Отже встановлено, що ОСОБА_1 не вжито заходів по перевезенню даного «вагончика» в інше місце.

Протокол огляду місця події від 29.08.2014р в якому зафіксовано розташування споруди зі шлакоблоку, яка розташована по балці ОСОБА_4 Яр с.Золотий Колодязь Добропільського району Донецької області. При огляді даної споруди було встановлено, що з правої сторони відсутнє одне пластикове вікно. Вхід в дану споруду здійснюється через металопластикові двері коричневого кольору. В ході огляду було встановлено, що жодних мір по знесенню даної споруди не вжито. Крім того, при огляді не було виявлено жодних пошкоджень, які б могли бути від снарядів. Будівля знаходиться в тому ж стані, як і при огляді місця події від 16.06.2014р.

Протокол проведення слідчого експерименту від 25.07.2015р. із фото таблицею до нього, проведеного з метою встановлення можливості підїхати до споруди, розташованої на земельній ділянці, площею 0,0010 га по ОСОБА_4 Яр, басейну ріки Казений Торець у с.Золотий Колодязь, та в якому зазначено про відсутність перешкод для проїзду автомобіля, наявність грунтової дороги до споруди із слідами активної експлуатації.

Протокол проведення слідчого експерименту від 25.07.2015р., проведеного з метою встановлення можливості підїхати до споруди, розташованої на земельній ділянці в межах водоохоронної зони водного обєкту по балці без назви, басейну ріки Казений Торець у с.Золотий Колодязь, та в якому зазначено про відсутність перешкод для проїзду автомобіля, наявність грунтової дороги до споруди із слідами активної експлуатації.

Протокол огляду місця події від 25.07.2015р., із фото таблицею до нього, в якому зафіксовано розташування споруди зі шлакоблоку, яка розташована по ОСОБА_4 Яр, басейну ріки Казений Торець у с.Золотий Колодязь, її стан.

Протокол огляду місця події від 25.07.2015р., із фото таблицею до нього, в якому зафіксовано розташування металевої конструкції типу «вагончик», яка розташована в межах водоохоронної зони водного обєкту по балці без назви, басейну ріки Казений Торець у с.Золотий Колодязь, її стан.

Протокол перегляду відеозапису від 27.07.2015р., в якому зафіксовано результати перегляду відеозапису, зробленого під час проведення зазначених вище слідчих експериментів та оглядів місця події.

Безпосередньо досліджуючи вказані докази та отримуючи усні показання свідків за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом та оцінюючи усі ці докази у їх сукупності з точки їх належності та допустимості, суд виходить з наступного.

Показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 щодо невиконання обвинуваченим постанов Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05.11.2013р. по справі №227/4911/13-а та від 21.11.2013р. по справі №227/4725/13-а про звільнення земельних ділянок, повністю узгоджуються із актом державного виконавця від 25.02.2014р. про огляд обєкту в с.Кучерів Яр (будівля зі шлакоблоку) та від 02.06.2014р. про огляді обох обєктів, протоколом огляду місця події від 16.06.2014р., з фото таблицею до нього, протоколом огляду місця події від 17.06.2014р., протоколами огляду місця події від 29.08.2014р., протоколами огляду місця події від 25.07.2015р., протоколами проведення слідчих експериментів від 25.07.2015р., а саме усі вказані докази свідчать про наявність самовільно розташованих обвинуваченим ОСОБА_1 споруд на тому ж самому місці, на якому вони були на момент винесення судових рішень.

Отже, судом достовірно встановлено те, що обвинувачений ОСОБА_1 умисно, протягом тривалого часу, нехтуючи вимогами чинного законодавства України, безпідставно, маючи реальну можливість, не вчинив дії і не виконав вимоги щодо звільнення самовільно зайнятих ним земельних ділянок та приведення їх у придатний для подальшого використання стан, таким чином не виконавши судові рішення, що набрали законної сили.

При цьому судом враховано те, що обвинувачений вказані постанови суду в апеляційному порядку не оскаржував, зі скаргами на дії державного виконавця не звертався, крім скарги від 23.01.2015р., яка за заявою ОСОБА_1 від 06.02.2015р. була повернута скаржнику.

Надаючи оцінку в якості доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину акту державного виконавця Чернецького С.С. від 25.02.2014р. складеного при виконанні при виконанні виконавчого листа №2а/227/89/2013 від 12.12.2014р. Добропільського міськрайонного суду Донецької області про зобовязання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, суд зазначає наступне.

Згідно вказаного акту, його засвідчили своїми підписами, крім державного виконавця Чернова С.С., також поняті ОСОБА_5 та ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_10 не допитувався, оскільки не неодноразові виклики до суду, він не зявився і встановити його місцеперебування не видалося можливим, однак, дана обставина не спростовує того, що вказаний акт був дійсно ним підписано.

Втім, згідно показань свідка ОСОБА_5, які вона надала суду, при огляді обєкта (невеликого будиночку з пластиковим вікном, побудований з цегли чи шлакоблоку) та складання акту, крім державного виконавця та свідка, ще був присутній водій автомобіля, а чи був ще хтось, точно не памятає.

При допиті свідок зазначила, що особисто вона виїжджала на один, описаний нею вище, обєкт, що розташований в с.Кучерів Яр. На будь-які інші обєкти вона не виїжджала, оскільки їх розташування їй не було відомо. А отже й інших актів вона не підписувала.

Таким чином, в процесі судового розгляду встановлено ймовірність того, що зазначена в якості понятого свідок ОСОБА_5 не засвідчувала своїм підписом акт державного виконавця від 25.02.2014р. щодо огляду другого обєкту, який мав знести обвинувачений, а саме металевої конструкції типу «вагончик».

Під час розгляду даного кримінального провадження встановити або спростувати те, чи фактично підписувала ОСОБА_5 згаданий акт, чи ні, або це повязано із тим, що вона не памятає певних обставин, не видалося можливим, оскільки це не входить до меж судового розгляду.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що за приписами ч.3 ст.62Конституції Україниусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вказаний державний акт не можна визнати належним та допустимим доказом на підтвердження вини ОСОБА_1 в інкримінованому злочині.

Однак, суд зазначає, що приймаючи рішення по даному кримінальному провадженню, у відповідності до вимогст.94 КПК України, суд оцінює сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення, а не врахування згаданого вище акту та визнання його не належним доказом не спростовує висновків суду про умисне невиконання ОСОБА_1 судових рішень, які набрали законної сили.

Щодо посилань захисника на неналежність як доказів протоколів слідчого експерименту та огляду місця події від 25.02.2015р., мотивованих тим, складання двох різних протоколів в один проміжок часу, паралельно, неможливо і свідчить про їх фальсифікацію, суд зазначає наступне.

Протокол проведення слідчого експерименту та огляду по одному обєкту складено в період часу з 16:05 год. по 17:10 год. та з 16:45 год. по 17:05 год. відповідно; по другому обєкту протокол проведення слідчого експерименту в період часу з 17:15 год по 17:55 год., протокол огляду місця події з 17:48 год. по 17:55 год.

Та обставина, що при складанні протоколу за результатами слідчого експерименту складався також й протокол про огляд місця події жодним чином не свідчить про якісь фальсифікації з боку осіб, які їх складали, а відповідні посилання сторони захисту є нічим іншим, як спробою уникнути відповідальності.

Аналогічно суд розцінює й твердження захисника про неналежність як доказу протоколу огляду місця події від 17.06.2014р., який підписаний понятими ОСОБА_7 та ОСОБА_8, мотивовані наявністю у захисника сумнівів в існуванні взагалі даних осіб, оскільки вони не були допитані в судовому засіданні.

Посилання захисника на неналежність як доказу протоколу огляду місця події від 16.06.2014р., мотивовані наявністю у нього сумнівів щодо правдивості показань свідка ОСОБА_6, який був понятим при складанні протоколу 16.06.2014р., з огляду на його зовнішній вигляд (неохайно одягнутий, схожий на особу без постійного місця проживання), суд вважає безпідставними, необґрунтованими, та й взагалі некоректними та дискримінаційними по відношенню до свідка ОСОБА_6 з огляду на положення ст..ст.21, 24 Конституції України.

При цьому суд критично оцінює посилання обвинуваченого та його захисника на те, що він не був обізнаний про необхідність виконання рішення суду, не мав можливості виконати рішення суду через складні погодні умови та відсутність підїзду до споруд, з огляду на наступне.

Виконавче провадження з виконання постанов Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05.11.2013р. та від 21.11.2013р. відкрито ще 24.12.2013р., про що повідомлено обвинуваченого ОСОБА_1 шляхом направлення рекомендованого листа за адресою реєстрації, встановленої на підставі відповіді адресно-довідкового підрозділу ГУДМС в Донецькій області та зазначеної у виконавчих листах (згідно листа ОСОБА_12 поштового звязку №8 №07/15-87 від 22.07.2014р. отримано ОСОБА_1 11.01.2014р.).

Крім того, відповідно до ст..19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою,зазначеною у виконавчому документі.

Визначена у ч.4 цієї ж статті можливість особистого вручення державним виконавцем або уповноваженою ним особою документів виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку, є правом, а не обовязком державного виконавця.

З урахуванням викладеного, посилання захисника обвинуваченого на те, що державний виконавець мав розшукати обвинуваченого та переконатися в отриманні ним постанови про відкриття виконавчого провадження є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.

При цьому, суд вважає за необхідне також зазначити, що згідно ст..6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянин України зобовязаний протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання. Аналогічні положення закріплені й у п.2.1 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом МВС України від 22.11.2012 № 1077.

Натомість, як встановлено в процесі судового розгляду та не заперечувалося обвинуваченим, він вже тривалий час мешкає не за адресою реєстрації Донецька область, Добропільський район, с.Рози Люксембург, вул..Трудова, 37, а за іншою: Донецька область, м.Добропілля, вул..Свердлова, 37/12. За словами обвинуваченого, місце реєстрації він відвідував більше року тому.

Таким чином, обвинуваченим порушено вимоги наведених вище норм закону щодо реєстрації зміни місця проживання, а тому негативні наслідки у вигляді неотримання постанов про відкриття виконавчого провадження, судових рішень тощо, надісланих на адресу його реєстрації, що, зі слів обвинуваченого, мало місце, покладаються на нього.

Крім того, згідно журналів судового засідання від 21.11.2013р. по справі №227/4725/13-ц та від 05.11.2013р. по справі №227/4911/13-а, обвинувачений ОСОБА_1 приймав участь у судових засіданнях при розгляді адміністративних позовів Добропільського міжрайонного прокурора Донецької області в інтересах ОСОБА_3 сільської ради до ОСОБА_1, третя особи Державна інспекція сільського господарства в Донецькій області, про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст.382 КК України та реєстр матеріалів досудового розслідування отримані ОСОБА_1 та його захисником 29.08.2014р., про що свідчать їх розписки. У даному обвинувальному акті викладено суть обвинувачення із вказівкою і на невиконані ним постанови суду, і на земельні ділянки, які не були звільнені.

До того ж, дане кримінальне провадження перебуває в провадженні суду з 02.09.2014р., під час якого обвинувачений та його захисник приймали участь у судових засіданнях.

Отже, твердження обвинуваченого та його захисника про те, що ОСОБА_1 не був обізнаний про необхідність виконання судових рішень є безпідставними, не відповідають дійсним обставинам справи та є спробою уникнути від встановленої законом відповідальності.

Посилання обвинуваченого та його захисника на неможливість виконання рішень суду через складні погодні умови також не заслуговують на увагу та судом відхиляються з огляду на те, що з моменту виникнення обовязку обвинуваченого звільнити самовільно зайняті земельні ділянки по даний час минуло майже два роки, і в цей тривалий проміжок часу, за наявності дійсного наміру виконати судове рішення, обвинувачений мав реальну можливість його виконати.

Твердження обвинуваченого та його захисника на відсутність підїзду до земельних ділянок, які підлягають звільненню, спростовуються як показаннями свідка ОСОБА_9, який вказував на відсутність істотних перешкод для доступу до них, протоколами проведення слідчого експерименту від 25.07.2015р., показаннями свідка ОСОБА_6, який вказував на можливість проїзду на позашляховику або тракторі, так і тією обставиною, що при самовільному розміщенні споруд на вказаних земельних ділянках, обвинувачений мав змогу дістатися них.

Щодо посилань сторони захисту на те, що під час АТО, влітку 2014 року, будівлі на спірних земельних ділянках було обстріляно також жодним чином не звільняють обвинуваченого від обовязку виконання судового рішення, яке набрало законної сили та не перешкоджає йому це зробити.

Критичній оцінці підлягають також і посилання обвинуваченого на відсутність у нього грошових коштів для виконання судових рішень шляхом знесення самовільно збудованих будівель, оскільки, по-перше, він жодним чином дані обставини не підтвердив, а по-друге, даних про те, що обвинувачений ОСОБА_1 звертався до суду в порядку ст.263 КАС України та ст..36 Закону України «Про виконавче провадження» про відстрочення виконання судових рішень, у звязку з обставинами, які ускладнюють його виконання, судом не встановлено. Сам обвинувачений підтвердив, що із заявами про відстрочку, розстрочку виконання судових рішень він не звертався.

Зазначене стосується і посилань обвинуваченого та його захисника на конфлікт між обвинуваченим та місцевим населенням, внаслідок чого він був позбавлений можливості фактично потрапити до обєкту, оскільки побоювався за своє життя.

Також суду не було надано доказів на підтвердження звернення обвинуваченого ОСОБА_1 до суду, в порядку ст..170 КАС України, із заявою про розяснення судових рішень, а тому посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 не було зрозуміло, які саме земельні ділянки він має звільнити та на те, що обвинуваченому було не зрозуміло судове рішення є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.

До того ж, згідно листа №01-15-1315/03 від 15.08.2014р. Добропільської районної державної адміністрації Донецької області, у ФОП ОСОБА_1 у тимчасовому користуванні на умовах оренди знаходяться два водних обєкти на території ОСОБА_3 сільської ради: с.Кучерів Яр, балка ОСОБА_4 Яр, бас. ріки Грузька, площею водного дзеркала 3,85 га (договір №53 від 14.04.2010р., на 10 років); с.Кучерів Яр, балка без назви, бас. ріки Казений Торець, площею водного дзеркала 8.2 га (договір №63 від 03.02.2011р., на 10 років).

Дану обставину обвинувачений не оспорював та підтвердив, що інших водних обєктів він у користуванні не має, а тому він мав усвідомлювати про звільнення яких земельних ділянок йшлося у судових рішеннях.

Не заслуговують на увагу також й посилання обвинуваченого на те, що йому не було зрозуміло судові рішення, у звязку з тим, що він є юридично не грамотним та не достатньо володіє державною мовою, оскільки по-перше, він мав право та можливість звернутися за правовою допомогою до фахівця в галузі права, а по-друге, він обвинувачений є громадянином України, а також під час судового розгляду по даному кримінальному провадженню розумів державну мову та не звертався за допомогою до перекладача.

Суд також відхиляє твердження захисника обвинуваченого про те, що ОСОБА_1 намагався оформити право користування спірними земельними ділянками, однак, з не залежних від нього обставин, цього зробити не зміг, оскільки обвинувачений мав врегулювати дане питання до того, як самовільно займати земельні ділянки своїми спорудами чи конструкціями.

Безпідставними та юридично не спроможними є також і посилання захисника на те, що в судових рішеннях, не виконання яких інкриміновано його підзахисному, зазначено про необхідність знесення ОСОБА_1 споруди, однак, металевий вагончик, який розташовано на одній з земельних ділянок не є спорудою, а є конструкцією, оскільки, по-перше, в рішенні чітко зазначено про необхідність звільнення ОСОБА_1 самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан, чого ним зроблено не було, а по-друге, як вже зазначалося судом, обвинувачений мав право та можливість звернутися до суду із заявою про розяснення судового рішення у випадку, якщо йому було щось не зрозуміло.

Статтею 124 ч.5 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органа ми державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду є завершальною стадією судового провадження.

Аналізуючи викладене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у тому, що він умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили, тобто злочин, передбачений ч. 1 ст.382 КК України.

Суд, відповідно дост. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, що у відповідності дост.. 12 КК Україниє злочином середньої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про його особу, а саме: на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно, раніше не судимий.

Інших характеризуючих особу обвинуваченого документів суду не надавалося.

У відповідності до ст.ст.66-67 КК України, обставин, які помякшують та обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Суд враховує майновий стан обвинуваченого ОСОБА_1, який є фізичною особою підприємцем, однак, протягом останнього часу доходів не отримує, іншого місця працевлаштування не має.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 (із змінами станом на 2009 рік) «Про практику призначення судами кримінального покарання» звертає увагу судів на те, що висновки з усіх питань, повязаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку. Призначаючи покарання у видіштрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.

Як зазначав сам обвинувачений, на даний момент він перебуває у скрутному матеріальному становищі, доходів від підприємницької діяльності не отримує, іншої роботи не має.

З огляду на наведене, враховуючи значний розмір штрафу, який передбачає санкція статті, а також приймаючи до уваги відсутність помякшуючих обставин, суд вважає не доцільним призначення обвинуваченому покарання у вигляді штрафу, а тому призначає покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене.

При цьому, з урахуванням особи обвинуваченого, вважає за можливе призначити покарання із застосуванням ст..75 КК України, оскільки вважає, що його виправлення та перевиховання можливі без ізоляції від суспільства, а ступінь його небезпечності для суспільства не перевищує положення принципу поваги до особистої свободи.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався і підстав для його обрання, з огляду на призначене покарання, не вбачається.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності зі ст.100 КПК України.

Витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст..ст.371, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, роботи чи навчання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирати.

Речові докази у кримінальному провадженні: матеріали виконавчих проваджень з примусового виконання постанов Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05.11.2013р. по справі №227/4911/13-а та від 21.11.2013р. по справі №227/4725/13-а після набрання вироком законної сили повернути Відділу Державної виконавчої служби Добропільського МУЮ.

Апеляційна скарга на вирокможе бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області, протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Надруковано в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Головуючий суддяПритуляк С.А.

29.10.2015