Рішення № 52900987, 28.10.2015, Оболонський районний суд міста Києва

28.10.2015 Справа № 2605/20914/12

№2605/20914/12

№2/756/1884/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.,

при секретарях: Субіну М.О., Добровановій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом заступника прокурора Оболонського району м. Києва, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація», треті особи: ОСОБА_3, Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, визнання акту про проведення прилюдних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна недійсними,

в с т а н о в и в:

У грудні 2012 року заступник прокурора Оболонського району м. Києва звернувся до суду із позовом в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація», треті особи: ОСОБА_3, Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації із зазначеним позовом у якому просив визнати прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 такими, що не відбулися; визнати Акт про реалізацію арештованого нерухомого майна від 04.04.2012 року, складений старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Кузьмишиним Е.М. недійсним; визнати свідоцтво про придбання нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сірай В.І., яким посвідчено право власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 недійсним; визнати за батьком малолітнього - ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В процесі розгляду справи у січні 2013 року заступником прокурора Оболонського району м. Києва подано заяву про «уточнення позовних вимог» якою вимогу про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за батьком малолітнього - ОСОБА_7 змінено на вимогу про визнання за малолітнім ОСОБА_2 права користування квартирою АДРЕСА_1.

Також, в процесі розгляду справи згідно із заявою на підставі ст. 45 ЦПК України до участі у справі в інтересах малолітнього ОСОБА_2 допущений Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

В обґрунтування позову вказували, що на виконання вироку Оболонського районного суду м. Києва від 17.05.2010 року про визнання ОСОБА_7 винуватим у вчинені злочину, засудження останнього до позбавлення волі із конфіскацією майна, що є його особистою власністю відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все належне ОСОБА_7 майно, в тому числі квартиру АДРЕСА_1. В подальшому 27.12.2011 року спеціалізованою установою з продажу арештованого майна ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» зазначену квартиру продано з прилюдних торгів.

Оскільки на час проведення прилюдних торгів у квартирі АДРЕСА_1 значився зареєстрованим малолітній син ОСОБА_7 - ОСОБА_2, 2004 року народження, позивач вважає що виконавчу дію з реалізації арештованого майна проведено з грубим порушенням норм закону, оскільки при проведенні прилюдних торгів відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві не було отримано дозвіл на продаж зазначеної квартири від органу опіки та піклування Оболонської районної державної адміністрації, наслідком чого стало порушення права користування малолітньою дитиною зазначеним житлом.

За таких обставин, позивач просив позов задовольнити.

Справа судами розглядалася неодноразово.

В судовому засіданні представник прокуратури Оболонського району м. Києва, представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, представник Служби у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації позов підтримали та наполягали на його задоволенні вказуючи, що діють в інтересах малолітнього ОСОБА_2

Представники відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві та товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація» в судове засідання не з»явилися, неодноразово викликалися та повідомлялись про час та місце розгляду справи, причин неявки до суду не повідомили.

Представник ОСОБА_3 проти позову категорично заперечив, вказуючи на необґрунтованість позовних вимог прокуратури оскільки ні Закон України «Про виконавче провадження», ні інструкція про проведення виконавчих дій не містять норми, що вимагає попередньої згоди органу опіки та піклування на примусову реалізацію органами ДВС арештованого нерухомого майна у якому зареєстрована дитина. Більше того, поставив під сумнів правомірність представництва інтересів малолітнього ОСОБА_2 прокуратурою з огляду на те, що у дитини є дієздатні батьки, крім того, дитина з 2008 року проживає з матір»ю ОСОБА_4 у м. Новомиргород Кіровоградської області і про позовну заяву ініційовану прокуратурою останні дізнались лише на весні 2015 року.

З огляду на наявні матеріали справи, докази надані сторонами на підтвердження та спростування позовних вимог, позицію сторін, враховуючи неодноразові неявки представників відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» в судові засідання, суд вважає можливим закінчити розгляд справи за відсутності останніх.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши інші докази у справі, судом встановлено наступне.

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 17.05.2010 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчинені злочину та засуджено до 4 років позбавлення волі із конфіскацією майна, що є його особистою власністю.

На підставі виконавчого листа №1-138 від 21.06.2010 року відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_7, в тому числі на належну останньому квартиру АДРЕСА_1.

27.12.2011 року спеціалізованою організацією з продажу арештованого майна ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» зазначену квартиру продано з прилюдних торгів ОСОБА_3

Згідно Акту про проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна від 04.04.2012 року даний Акт складено старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Кузьмишиним Р.М. відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року №68/5 із зазначенням, крім іншого, організатора торгів, характеристики, початкової ціни реалізованого майна, відомостей про покупця та боржника, правових підстав для реалізації.

П. 7.1 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України №68/5 від 27.10.1999 року встановлено вичерпний перелік підстав для визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, зокрема: відсутності учасників прилюдних торгів; відмови всіх учасників, що надали цінові пропозиції й поетапно були визначені переможцями, від підписання протоколу прилюдних торгів або сплати належної грошової суми; ненадходження від жодного з учасників цінової пропозиції.

За правилами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Правовою підставою для задоволення позовних вимог прокуратура вказує відсутність дозволу на продаж зазначеної квартири від органу опіки та піклування Оболонської РДА, при цьому не посилається на порушення жодного із пунктів Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що виключає можливість визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися.

27.12.2011 року ОСОБА_3 придбав з прилюдних торгів квартиру АДРЕСА_1, яка раніше належала на праві приватної власності ОСОБА_7, що підтверджується протоколом проведення прилюдних торгів №0-11086 від 27.12.2011 року, свідоцтвом про право власності від 19.04.2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за №652.

Згідно довідки Форма №3 від 10.04.2013 року в квартирі АДРЕСА_1 залишаються зареєстрованими ОСОБА_7 - колишній власник, ОСОБА_4 - фізична особа, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 - син колишнього власника та зареєстровані у 2013 році ОСОБА_9 - фізична особа та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 - син фізичної особи.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому, прокуратурою не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що сину колишнього власника - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 чиняться перешкоди у користуванні квартирою після її придбання ОСОБА_3

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.05.2011 року по справі №2-813/11 та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.11.2011 року у справі №22-ц/2690/1031/2011 встановлено факт проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_4 разом з неповнолітнім ОСОБА_2 однією сім»єю з 21.11.2003 року лише до 15.08.2008 року без реєстрації шлюбу.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4 підтвердила, що з серпня 2008 року не проживала у спірній квартирі, оскільки саме батько, а ніхто інший позбавив дитину можливості проживати у помешканні. З 2008 року ОСОБА_4 разом з дитиною проживали у м. Новомиргород Кіровоградської області, при цьому не звертались до прокуратури та не уповноважували на звернення до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 і, про позовну заяву ініційовану прокуратурою дізнались лише на весні 2015 року.

Свідок ОСОБА_7, який є дідусем неповнолітнього ОСОБА_2 зазначив у судовому засіданні, що це саме він неодноразово звертався до правоохоронних органів, оскільки вважає незаконним реалізацію квартири і переймається, крім іншого, інтересами свого сина ОСОБА_2, який позбувся своєї власності в результаті конфіскації.

Після з»ясування вказаних обставин в судовому засіданні представником прокуратури Оболонського району м. Києва, представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, представником Служби у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації не надано обґрунтувань, яким чином ініційовано даний позов без відома та згоди законного представника з яким проживає дитина і чому надається перевага правам та інтересам дитини яка була зареєстрована однак не проживала у даному приміщенні і не враховуються інтереси дитини - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, який на даний час проживає у спірному помешканні.

Зі змісту ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» вбачається, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, тощо.

Таким чином, згідно Закону України «Про охорону дитинства» дозвіл органів опіки та піклування для укладення і посвідчення в нотаріальному порядку договорів на відчуження нерухомого майна необхідно лише тоді, коли неповнолітній дитині належить право власності на майно.

Ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» на яку посилається позивач стосується виключно батьків, або осіб які їх замінюють при добровільному відчуженні майна, майнових або житлових прав дітей.

Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину ст. 215 ЦК України.

Зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України вбачається, що підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, а отже підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №68/5 від 27.10.1999 року.

Посилання ж позивача на п.3.7 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна не свідчать про порушення встановлених законодавством правил проведення торгів у даному випадку, оскільки даний пункт містить додаткові обставини щодо реалізації цілісного майнового комплексу підприємства чи його структурного підрозділу.

Перелік документів необхідний для проведення прилюдних торгів визначений п. 3.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна та п. 5.11 Інструкції про проведення виконавчих дій, при цьому не містить жодної інформації щодо обов»язкової наявності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна.

Закон України «Про виконавче провадження», чинний на час реалізації конфіскованого майна не містив норм, що вимагали попередньої згоди органу опіки та піклування на примусову реалізацію органами ДВС нерухомого майна боржника в якому зареєстрована дитина.

Посилання позивача на порушення державним виконавцем ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» не свідчать про обов»язок державного виконавця отримувати дозвіл органу опіки та піклування на примусову реалізацію органами ДВС конфіскованого майна.

Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Такої думки дотримується й Верховний Суд України в своїх постановах від 24.10.2012 року №6-116цс12 та від 26.12.2012 року №6-140цс12, яка є обов»язковою для всіх судів України.

Згідно Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, після повного розрахунку за придбане майно на підставі протоколу державний виконавець протягом п'яти робочих днів складає акт про проведений аукціон і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби.

Тобто, сам по собі акт про проведені прилюдні торги є процесуальним документом посадової особи органу державної влади, у даному випадку державного виконавця ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві.

Таким чином, вимога про оскарження акта про проведені прилюдні торги фактично є оскарженням дій державного виконавця, які мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися.

Стаття 59 КК України визначає, що конфіскація майна це є покарання, яке полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Конфіскація майна належить до числа безстрокових (одноактних) покарань і вважається виконаною з моменту вилучення майна та його передачі відповідним фінансовим органам держави.

В роз»яснювальному листі директора Департаменту ДВС України вих. №25/7-33-41 від 20.01.2007 року зазначено, що при зверненні стягнення на майно боржника та реалізації такого майна спеціалізованими організаціями на публічних торгах державний виконавець не потребує попереднього погодження з органами опіки та піклування. При цьому головним аргументом даного правового висновку зазначено те, що звернення стягнення на майно боржника є правовим наслідком порушення останнім певного зобов»язання, і вказане повністю виключає волевиявлення боржника.

Таким чином, на думку суду, позовні вимоги прокуратури та твердження про необхідність отримання згоди від органу опіки та піклування на примусову реалізацію конфіскованого майна ставить під сумнів виконання вироку суду від 17.05.2010 року, який набрав законної сили та нівелює зміст і мету конфіскації за вироком суду.

З огляду на зазначене, суд не знаходить підстави для задоволення позову.

Керуючись, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст. 59 КК України, Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України №68/5 від 27.10.1999 року, , ст.ст. 10, 33, 60, 62, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову заступника прокурора Оболонського району м. Києва, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація», треті особи: ОСОБА_3, Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, визнання акту про проведення прилюдних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна недійсними - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.В. Шевчук