Постанова № 52900984, 24.12.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/28280/14-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

за участі секретаря Батченко Д.С.,

розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у м. Києві, Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у м. Києві Мурихіна Сергія Володимировича, третя особа Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними, скасування постанови про повернення виконавчого документа, зобов»язання провести виконавчі дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом у якому просить визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у м. Києві щодо проведення виконавчих дій з виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва від 16.08.2011 р. за № 2-а-2448\09 про зобов»язання Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити їй передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» соціальну надбавку з урахуванням проведених виплат; визнати протиправними дії Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у м. Києві в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, скасувати постанову Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у м. Києві від 21.07.2014 р. про повернення виконавчого провадження стягувачу, зобов»язати відповідача провести усі необхідні виконавчі дії з виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва від 16.08.2011 р. за № 2-а-2448/09 про зобов»язання Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити їй щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та стягнути з головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у м. Києві Мурихіна С.В. на її користь моральну шкоду у розмірі 1 грн.

Вимоги мотивує тим, що в провадженні Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у м. Києві знаходився виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва № 2-а-2448/1/09 від 16.08.2011 р. про зобов»язання Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату її пенсії, як дитині війни, підвищивши її на 30 % надбавку у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Після відкриття виконавчого провадження належні їй грошові кошти, згідно судового рішення в процесі виконавчого провадження боржником нараховані, але виплачені не були за відсутності грошових коштів.

У зв»язку зі змінами у законодавстві вона подавала заяву до відповідача для передання матеріалів виконавчого провадження до Державної казначейської служби, після чого отримала від УДВС ГУЮ в м. Києві лист та постанову про закінчення виконавчого провадження, яка вмотивована листом боржника про донарахування до пенсії, але без фактичної виплати коштів, що суперечить як судовому рішенню, так і чинному законодавству.

Про хід виконавчого провадження їй відомо не було, аж доки відповідач безпідставно звернувся з поданням до суду для зміни порядку та способу виконання судового рішення. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.02.2014 року було відмовлено у задоволенні подання УДВС.

Оскаржувану постанову державного виконавця вона отримала лише 05.10.2014 року та про існування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві їй раніше відомо не було. Дану постанову вважає протиправною, так як держаним виконавцем фактично судове рішення не виконане, порядок його виконання не змінено і грошові кошти їй не виплачені. Тому через невиконання відповідачем судового рішення вона має право на відшкодування моральної шкоди, яку оцінює у розмірі 1 грн.

В судове засідання позивачка, представник відповідача, відповідач та представник третьої особи не з»явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, позивачка та суду надала заяву з проханням розглянути справу без її участі та задовольнити позов, про причини неявки відповідача, представника відповідача та представника третьої особи суду не повідомлено.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. При цьому зміст ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України не містить жодних застережень, які б надавали можливість за тих чи інших умов не виконувати судове рішення, яке набрало законної сили. Зазначена норма Закону має імперативний характер і довільному та розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 1 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця. При цьому вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Виходячи із засад адміністративного судочинства, судове рішення, як таке, вже само по собі являється актом примусу, спрямованим на вчинення тих чи інших дій в інтересах та на користь учасників судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що відповідає конституційному положенню щодо обов'язковості виконання судових рішень на всій території України (ст. 124 Конституції України).

Як убачається із матеріалів справи, на виконанні у Відділі примусового викання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві перебував виконавчий лист № 2-а-2448/1/2009 виданий 16.08.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 15.10.2009 року з урахуванням проведених виплат (ВП № 31296531).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно поданого державному виконавцю повідомлення від 30.05.2012 року № 9865/08, Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на виконання рішення суду здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», сума перерахунку становить 1 659,82 грн.

На підставі даного повідомлення старшим державним виконавцем відділу примусового викання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Мурихіним С.В. 21.07.2014 року винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП № 31296531) щодо вищевказаного виконавчого листа № 2-а-2448/1/2009 виданого 16.08.2011 року Дніпровським районним судом міста Києва, з якої убачається, що державний виконавець 20.01.2014 року звертався з поданням до суду про зміну способу та порядку виконання судового рішення. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.02.2014 року було відмовлено у задоволенні даного подання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу наведений у ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме пунктом 9 ч. 1 ст. 47 цього закону, на який посилався державний виконавець у оскаржуванй постанові, визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів у підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови та вчинення всіх заходів щодо примусового виконання виконавчого документа у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання у оскаржуваній постанові на те, що державним виконавцем вжито всіх заходів виконання судового рішення суд прийняти до уваги не може, оскільки рішенням Дніпровського районного суду м. Києва зобов»язано УПФ України в Дніпровському районі м. Києва не лише здійснити перерахунок, а й провести виплату пенсії позивачці.

Оскільки питання виконання виконавчого документа щодо проведення виплати позивачці надбавки до пенсії виконано не було, відсутні правові підстави для прийняття постанови про повернення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням зазначеного державним виконавцем було передчасно прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, а тому суд приходить до висновку про протиправність дій виконавця саме щодо прийняття даної постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

За викладених обставин, діючи в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позов в частині визнання протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо проведення виконавчих дій з виконавчого листа № 2-а-2448/1/2009 виданого 16.08.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва та винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 21.07.2014 р. підлягає задоволенню.

Разом з тим, як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26 грудня 2003 року № 14, у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Отже, вимоги в частині зобов»язання відповідача провести необхідні виконавчі дії, з огляду на вищезазначене, задоволенню не підлягають.

Позивачка також просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При цьому позивачкою не зазначено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується, а тому в цій частині позовна вимога є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, при цьому позивачкою не сплачено судовий збір при подачі позову до суду, суд присуджує з відповідача Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві в дохід держави судовий збір в розмірі 73,08 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 11, 21, 49 Закону України «Про виконавче провадження», постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року № 14, ст. ст. 1, 2, 3, 4, 11, 14, 71, 122, 159-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у м. Києві, Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у м. Києві Мурихіна Сергія Володимировича, третя особа Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними, скасування постанови про повернення виконавчого документа, зобов»язання провести виконавчі дії та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві з виконання виконавчого листа № 2-а-2448/1/2009 виданого 16.08.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва.

Постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 21.07.2014 року про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП № 31296531) за виконавчим листом № 2-а-2448/1/2009 виданого 16.08.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва скасувати.

В решті заявлених вимог відмовити.

Стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві на користь держави судовий збір в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя