Рішення № 529008, 02.02.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.02.07 р. Справа № 9/300

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А. при секретарі судового засідання Борзих Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк

до відповідача Державного підприємства „Донецьквантажтранс”, м.Донецьк

про стягнення 28 859грн.16коп.

За участю:

представників сторін:

від позивача: Ігнатова Н.О. – юрисконсульт (за дов. №71-01/3453 від 07.11.2005р.);

від відповідача: Борисенко О.М. – представник (за дов. №27-10/3-П від 27.10.2006р.);

З 21.12.2006р. по 26.12.2006р. та

з 18.01.2007р. по 25.01.2007р. по

справі згідно ст.77 ГПК України

оголошувалась перерва.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство „Донецька залізниця”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Вугілля України” в особі Відокремленого підрозділу „Вантажно-транспортне управління” Державного підприємства „Вугілля України”, м.Донецьк про стягнення плати за користування вагонами у листопаді-грудні 2005р. в сумі 28 859грн.16коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на положення Статуту залізниць України, Правила користування вагонами і контейнерами, договори №1/104 від 23.05.2005р. та №418 від 23.08.2005р., відомості плати за користування вагонами, пам’ятки.

Відповідач надав суду відзив на позов №1953 від 15.12.2006р., згідно якого позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення 28 859грн.16коп. після шестимісячного строку, встановленого ст.315 Господарського кодексу України та ст.137 Статуту залізниць України (далі Статут) перевізникам для пред’явлення позовів до вантажовідправників та вантажоодержувачів, що випливають з перевезення.

Ухвалою від 25.01.2007р. господарський суд в порядку ст.25 Господарського процесуального кодексу України замінив відповідача по справі №9/300 - Державне підприємство „Вугілля України” в особі Відокремленого підрозділу „Вантажно-транспортне управління” Державного підприємства „Вугілля України”, м.Донецьк його правонаступником - Державним підприємством „Донецьквантажтранс”, м.Донецьк.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд встановив:

Між Державним підприємством „Донецька залізниця”, м.Донецьк та Державним підприємством „Донецьквугілля”, правонаступником якого є Державне підприємство „Вугілля України” 23.05.2005р. був укладений договір №1/104 на експлуатацію залізничної під’їзної колії ДП „Донецьквугілля” при станції Донецьк Донецької залізниці.

Відповідно до умов даного договору, вагони подаються залізницею на під’їзну колію ДП „Донецьквугілля” для нього і його контрагентів та зараховуються у користування власнику колії. Виключення вагонів із користування власника колії здійснюється моментом закінчення приймально-здавальних операцій, оформлення пам’яток користування вагонами та підписання їх представниками залізниці і власника колії.

Пунктом 14 договору сторони передбачили, що відповідач сплачує позивачу плату за користування вагонами, зданих на під’їзну колію, згідно Правил користування вагонами та контейнерами.

Як вбачається з листа Державного підприємства „Донецька залізниця” №Н3-02/264 від 15.08.2005р., останнім внесено зміни до Єдиного технологічного процесу роботи під’їзної колії ДП „Донецьквугілля” та станції примикання Донецьк і договору №1/104 від 23.05.2005р. на експлуатацію залізничної під’їзної колії ДП „Донецьквугілля” при станції Донецьк та змінено найменування власника під’їзної колії з Державного підприємства „Донецьквугілля” на Державне підприємство „Вугілля України”.

У листопаді-грудні 2005р. позивачем на під’їзній колії, що належить Державному підприємству „Вугілля України” подавалися вагони для вивантаження та навантаження. Облік часу перебування вагонів у відповідача проводився станцією за відомостями плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№111437, 11438, 111440, 111442, 111444, 112445, 112448, 112450, 112452, 112454, 113456, 113458-113461, 114463-114465, 114469, 115470, 115471, 115473-115475, 116477, 116478, 116480, 116482, 121484, 121486, 121491, 122493, 122495, 122498, 123491, 123492, 123494, 123495, 123499, 124497, 124498, 124499, 124500, 124501, 125502-125505, 126508-126510.

У зв’язку з перебуванням згаданих вагонів на під’їзній колії відповідача, останньому позивачем нарахована плата за користування вагонами в сумі 222 491грн.88коп. (у тому числі ПДВ в сумі 37 081грн.98коп.).

Із нарахованою позивачем сумою відповідач погодився частково в сумі 193 632грн.72коп., у зв’язку з чим останнім підписано вказані відомості із зауваженнями. Від оплати іншої суми стосовно користування вагонами (28 859грн.16коп. у тому числі ПДВ – 4 809грн.86коп.) – відмовився, що й стало причиною для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

За приписом ч.1 ст.119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами – суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Згідно ч.1 ст.73 Статуту відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, несе підприємство, якому належить залізнична під’їзна колія.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту є обов’язковим для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (ч.2 ст.5 Статуту).

Пунктом 3 Правил встановлено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за „Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)”, яка складається на підставі, зокрема, „Пам’яток про користування вагонами (контейнерами)” форми ГУ-45.

Час користування вагонами визначений у вказаних відомостях за даними відповідних пам’яток про користування вагонами (контейнерами) (копії додано до матеріалів справи). Пам’ятки про користування вагонами підписані представниками сторін без будь-яких зауважень. Відповідач не надав суду доказів повернення вищевказаних вагонів раніше, ніж зазначено у пам’ятках.

Таким чином, позивачем на підставі ст.119 Статуту правомірно нарахована відповідачу плата за користування вагонами за весь час, який вагони знаходилися в його користуванні, у тому числі і невизнану ним суму у розмірі 28 859грн.16коп.

У своєму відзиві на позов відповідач зазначає, що позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення 28 859грн.16коп. після шестимісячного строку, встановленого ст.315 Господарського кодексу України та ст.137 Статуту залізниць України (далі Статут) перевізникам для пред’явлення позовів до вантажовідправників та вантажоодержувачів, що випливають з перевезення.

Господарський суд твердження відповідача до уваги не приймає, виходячи з наступного:

За приписом ст.137 Статуту, позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані протягом 6 місяців.

Відповідно до ст.6 Статуту, вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) – зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення, а вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) – зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж.

У спірних правовідносинах, які виникли між сторонами відповідач не є ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем.

Оскільки спеціальна позовна давність для вимог залізниці до власників залізничних під’їзних колій законом не встановлена, до спірних правовідносин, якій виникли між сторонами повинен застосовуватися загальний строк позовної давності.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

З вищенаведеного випливає, що строк позовної давності щодо стягнення з відповідача - Державного підприємства „Донецьквантажтранс”, м.Донецьк плати за користування вагонами у листопаді-грудні 2005р. в сумі 28 859грн.16коп. не сплив.

На підставі вищенаведеного, оскільки факт заборгованості відповідача стосовно оплати за користування вагонами в сумі 28 859грн.16коп. підтверджено матеріалами справи, господарський суд робить висновок, що позовні вимоги Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Статутом залізниць України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 36, 43, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк до Державного підприємства „Донецьквантажтранс”, м.Донецьк про стягнення плати за користування вагонами у листопаді-грудні 2005р. в сумі 28 859грн.16коп. – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Донецьквантажтранс”, м.Донецьк (за адресою: вул.Словацька, м.Донецьк, 83012, ЄДРПОУ 34828840) на користь Державного підприємства „Донецька залізниця” (за адресою: вул.Артема, 68, м.Донецьк, 83000, р/р 260000000019 у Донецькій філії АБ „Експрес-Банк”, МФО 335838, ЄДРПОУ 01074957) плату за користування вагонами в сумі 28 859грн.16коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 288грн.59коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У судовому засіданні 02.02.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Текст рішення підписано 07.02.2007р.

Суддя Марченко О.А.