Рішення № 52897473, 20.08.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1965/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гаврилової О.В.

при секретарях - Дурноп'яновій О.О., Бородіні А.А., Батченко Д.С., Лесик Ю.С., Неділько Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та стягнення компенсації за порушення авторських прав, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди та стягнення компенсації за порушення авторських прав, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь 1,00грн. на відшкодування моральної шкоди та 12180,00грн. в якості компенсації за порушення авторських прав.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 05.06.2014р. ОСОБА_2 публічно виступила в рамках заходу «Перший всеукраїнський форум податкових консультантів» з темою «Проблеми розвитку інституту податкового консультування в Україні та організаційно-правове регулювання податкового консультування: зарубіжний досвід» та відповідною презентацією. Автором свого виступу та презентації відповідач зазначила себе, проте виступ відповідача є тотожним статті позивача «Організаційно-правове регулювання податкового консультування: зарубіжний досвід», яка опублікована в Науковому віснику Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України: збірник наукових праць (випуск 7-8 (110-111): Формування ринкових відносин в Україні). Лише на 5-ти слайдах виступу інформація скопійована з іншої статті позивача «Податкове консультування: зміст та стан розвитку в Україні та світі». Отже використані відповідачем частини статті позивача підлягають правовій охороні, оскільки є оригінальними та виникли внаслідок творчої діяльності автора. При цьому, використання відповідачем частини твору не є цитуванням, відповідач переклала об'єкт авторського права російською мовою, нанесла на слайди, які публічно представила та публічно з ними виступила, видаючи себе автором. Твір оприлюднено відповідачем під власним іменем.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Позивач за її згоди була допитана в судовому засіданні як свідок.

Відповідач та її представники в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні. Представник відповідача подала письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначила, що відповідач діяла правомірно та дотрималась чинного законодавства щодо захисту авторських прав при використанні творів. Відповідач дійсно була запрошена до участі у Першому всеукраїнському форумі податкових консультантів. Захід проводився ГО «Палата податкових консультантів», членом якої на час проведення форуму була позивач. Даний Форум носив навчальний характер щодо розвитку професії податкового консультанта та інформування про дану професію. Учасники не здійснювали оплату за участь у форумі. Відповідач користувалась кількома джерелами для підготовки доповіді - всього 10 джерел, у тому числі статтею позивача «Податкове консультування: зміст та стан розвитку в Україні», викладеною на Інтернет сайті. При цьому відповідач цитувала всі джерела і авторів матеріалів та не заявляла права автора на жоден із цитованих творів. Матеріали позивача є у відкритому доступі - в мережі Інтернет, жодних застережень щодо їх використання немає. Наявність вільного доступу до твору доводить, що його було складено як службовий твір, або майнові права належать не позивачеві, а власнику сайту. За дотриманням умов використання твору, він може бути використаний без письмової згоди автора. Крім того, якщо твір було створено позивачем в межах трудових відносин із Національним університетом Державної податкової служби України, доцентом якого є позивач, то виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, оскільки твір виконано в межах трудової діяльності. Тому ОСОБА_1 не є належним позивачем. Крім того, долучені до позовної заяви додатки не містять необхідної інформації для визначення суми компенсації. Позивачем не обґрунтовано наявність у неї виключних майнових прав на об'єкт права інтелектуальної власності. Надані стороною позивача докази - паперовий носій презентації та аудіо запис є недопустимими доказами, оскільки жодних друкованих матеріалів виступу відповідача не виготовлялось, а оригінал аудіо запису суду наданий не був. Матеріал позивача не є об'єктом права інтелектуальної власності, оскільки стаття ОСОБА_1 містить пряме цитування ряду інших статей і не є оригінальним твором, який підлягає захисту, передбаченому Законом України «Про авторське право і суміжні права», стаття позивача є у відкритому доступі і не містить спеціальної заборони на її використання, не надано доказів, що твір належить позивачеві, що цей твір є оригінальним твором. Відповідач використовувала інші джерела, доступні на відкритих ресурсах Інтернету.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, допитавши свідків, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, в Збірнику наукових праць Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України «Формування ринкових відносин в Україні» №7-8 (110-111) за 2010 рік (надалі - Збірник) та в Науковому віснику Національного університету державної податкової служби України (економіка, право) №2(53) за 2011 рік (надалі - Вісник) опубліковані статті позивача ОСОБА_1 (к.е.н., доцент, Національний університет ДПС України): «Організаційно-правове регулювання податкового консультування: зарубіжний досвід» (у Збірнику) та «Податкове консультування: зміст і стан розвитку» (у Віснику). (т.1 а.с. 217-238).

Крім того, стаття позивача ОСОБА_1 «Організаційно-правове регулювання податкового консультування: зарубіжний досвід» розміщена у вільному доступі в Інтернеті (т.2 а.с.9-10), огляд сторінки Інтернету було здійснено судом та сторонами в судовому засіданні.

Позивач звернулась з даним позовом до суду, оскільки вважає, що публічний виступ відповідача на Першому всеукраїнському форумі податкових консультантів є тотожним статті позивача «Організаційно-правове регулювання податкового консультування: зарубіжний досвід», опублікованій у Збірнику (25 слайдів з 30).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 5-6 червня 2014 року відбувся «Перший всеукраїнський форум податкових консультантів» (надалі - Форум), під час якого 05.06.2014р. в панельній дискусії «Податкове консультування в сучасному світі» з виступом на тему «Проблеми розвитку інституту податкового консультування в Україні та організаційно-правове регулювання податкового консультування: зарубіжний досвіт» брала участь відповідач ОСОБА_2 (т.2 а.с.47-49).

Згідно відповіді ГО «Палата податкових консультантів», даний Форум носив навчальний характер щодо розвитку професії податкового консультанта та інформування про дану професію якомого ширшого кола учасників, участь у заході була безкоштовною (т.2 а.с.74-75).

Стороною позивача було надано суду копію звукозапису виступу відповідача на Форумі, надану представнику позивача свідком ОСОБА_3, який в судовому засіданні показав, що був присутній на Форумі під час виступу ОСОБА_2 та записував її виступ на телефон, однак оригінал запису на телефоні свідка не зберігся, тому суд був позбавлений можливості пересвідчитись у тотожності наданої копії звукозапису його оригіналу, отже у відповідності до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги даний доказ.

Сторони в судовому засіданні визнали, що виступ відповідача на Форумі супроводжувався демонстрацією слайдів.

Стороною позивача суду було надано роздруківку слайдів з виступу відповідача (т.1 а.с.8-41), отриману від допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_4, яка суду показала, що була присутня та Форумі під час виступу відповідача, якою свідку на її прохання електронною поштою була направлена презентація виступу відповідача, яку свідок в свою чергу переслала електронною поштою позивачеві. Презентація була надіслана у форматі, який допускає корегування.

При цьому стороною відповідача зазначалось у судовому засіданні, що на даний час неможливо встановити, чи відповідає надана стороною позивача паперова роздруківка слайдів тим, які супроводжували виступ відповідача на Форумі, оскільки останні не збереглись.

Разом з тим сторонами в судовому засіданні визнано, що останній аркуш роздруківки слайдів (а.с.41) відповідає дійсності. На ньому зазначені три електронні джерела, з яких відповідачем були взяті використані у виступі дані та інформація, а саме: сайт Палати наукових консультантів РФ; сайт Спілки наукових консультантів України та посилання на сайт ІНФОРМАЦІЯ_1, на якому розміщена стаття позивача «Організаційно-правове регулювання податкового консультування: зарубіжний досвід» (т.2 а.с.9-10).

Допитана в судовому засіданні як свідок позивач ОСОБА_1 а також свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтвердили в судовому засіданні, що останній слайд, що супроводжував виступ ОСОБА_2 містив посилання, як на джерело - на сайт ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також судом встановлено, що у виданні «Налоговое право в решениях Конституционного Суду Российской Федерации» (російською мовою) за 2006 рік опублікована стаття ОСОБА_6 «ІНФОРМАЦІЯ_2» (т.2 а.с. 95-104).

Крім того, у вільному доступі в Інтернеті розміщена стаття ОСОБА_7 «ІНФОРМАЦІЯ_3» (російською мовою) від 27.10.2007р. (т.2 а.с.105-108).

Допитана в судовому засіданні як свідок позивач ОСОБА_1 показала, що при написанні статті «Організаційно-правове регулювання податкового консультування: зарубіжний досвід» нею було використано багато джерел, серед яких були статті ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Стаття позивача «Організаційно-правове регулювання податкового консультування: зарубіжний досвід» містить посилання на літературу: статті ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9; інформації з сайту Спілки податкових консультантів України; підручник податкового консультування (т.1 а.с.224-225).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права» №3792-ХІІ автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; похідний твір - твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову (до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України, об'єктами авторського права є твори, а саме: літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право та суміжні права» (надалі - Закон) також визначено, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Використанням твору є, серед іншого, його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі (ст. 441 ЦК України). Воно здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених Цивільним кодексом України та іншими законами (ст. 443 ЦК).

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону, використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону.

При цьому пунктом 3 ч. 1 ст. 21 Закону визначено, що без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається: відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором.

Крім того, допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті (п.1 ч. 1 ст. 23 Закону).

У п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 4 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» судам роз'яснено, що позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причино-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції автора (ч. 1 ст. 435 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Зокрема, первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена, як автор на оригіналі примірнику твору (презумпція автора). Відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону №3792-ХІІ при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (ст. ст. 614, 1166 ЦК України).

На спростування викладеної в позовній заяві позиції сторони позивача, представником відповідача було надано порівняльну таблицю статті ОСОБА_1 «Організаційно-правове регулювання податкового консультування: зарубіжний досвід» з творами інших авторів (т.2 а.с. 53-72). Заперечень щодо неправильності викладення даних в цій таблиці зі сторони позивача не надійшло. Навпаки, позивач підтвердила в судовому засіданні, що при написанні вищевказаної статті нею було використано багато джерел.

При аналізі статті позивача ОСОБА_1 «Організаційно-правове регулювання податкового консультування: зарубіжний досвід» та порівнянні цієї статті із статтями ОСОБА_6 «ІНФОРМАЦІЯ_2» та ОСОБА_7 «ІНФОРМАЦІЯ_3» суд дійшов висновку, що стаття позивача в більшій її частині є повним або частковим відтворення статей вищезазначених авторів із застосуванням автентичного перекладу з російської мови на українську.

Крім того, слайдове супроводження виступу відповідача на Форумі містило посилання на використані джерела, серед яких була вказана Інтернет сторінка зі статтею позивача «Організаційно-правове регулювання податкового консультування: зарубіжний досвід».

При цьому суд також враховує, що доказів заборони позивачем права на відтворення цієї статті матеріали справи не містять, а згідно інформації, наданої організатором Форуму, - ГО «Палата податкових консультантів», він носив навчальний характер.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, стороною позивача не доведено порушення авторських прав ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2, суд не вбачає передбачених Цивільним кодексом України та Законом України «Про авторське право та суміжні права» підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 433, 435, 440, 441, 443, 444 ЦК України, ст. 1, 8, 15, 21, 23, 32, 50 Закону України «Про авторське право та суміжні права», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 15, 57-61, 179, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та стягнення компенсації за порушення авторських прав - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі через Дніпровський районний суд м. Києва апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Якщо особа яка оскаржує рішення не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя