Рішення № 5289519, 22.07.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.09 Справа № 11/101пн

За позовом Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 156079 грн. 80 коп. та зобов"язання вчинити певні дії

та зустрічним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

до Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ

про визнання додаткової угоди частково недійсною

судова колегія у складі суддів:

Москаленко М.О. - головуючий суддя

Мінська Т.М. суддя

Яресько Б.В. суддя

секретар судового засідання Хухрянська І.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Яловєга О.Г., дов. № 01-16/7 від 09.01.09;

від відповідача ОСОБА_6, дов. № 934 від 27.04.2009;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем за первісним позовом заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 156079 грн. 80 коп. за договором № 187 від 22.02.2005 про тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Луганська та демонтування рекламних конструкцій;

позивачем за зустрічним позовом заявлені вимоги про визнання недійсними пункту 1 та пункту 5 додаткової угоди № 006 від 01.08.2006 до договору № 187 від 22.02.2005, укладеної між відповідачем та Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради, правонаступником якого є Відділ реклами Луганської міської ради.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Рубцевої О.В. у звязку з відпусткою судді Середи А.П. у складі судової колегії з розгляду даного спору здійснено заміну, а саме зі складу судової колегії виключено суддю Середу А.П., до складу колегії введено суддю Мінську Т.М.

Відводів судовій колегії у новому складі сторонами у справі не заявлено (право на відвід складу суду відповідно до приписів ст. 20 Господарського процесуального кодексу України сторонам у справі судом розяснене).

В судовому засіданні 09.07.2009 на підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 20.07.2009, 15 годин 00 хвилин, в судовому засіданні 20.07.2009 оголошено перерву до 22.07.2009, 16 годин 30 хвилин.

Вимоги первісного позову обґрунтовані фактом невиконання відповідачем за первісним позовом зобовязань за укладеним між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської Ради та відповідачем договором від 22.02.2005 № 187 тимчасового користування місцем розташування рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Луганська. За доводами позивача за первісним позовом заборгованість відповідача за первісним позовом з плати за надані у користування місця склала 156079 грн. 80 коп. Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача за первісним позовом. Крім того, позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про демонтування рекламних конструкцій.

Письмовими запереченнями від 01.06.2009 відповідач за первісним позовом проти вимог первісного позову заперечив, посилаючись на те, що під час дії договору відповідачем на користь позивача за первісним позовом як оплату за укладеними договорами про надання у користування місць розташування рекламних засобів (договори №№ 117,118,144,187) було перераховано грошові кошти у загальному розмірі 103478 грн. 78 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та наданим представником відповідача розрахунком.

18.05.2009 відповідачем за первісним позовом фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, подано до Відділу реклами Луганської міської ради зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 11/101пн з вимогою про визнання недійсними пункту 1 та пункту 5 додаткової угоди № 006 від 01.08.2006 до договору № 187 від 22.02.2005, укладеної між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради, правонаступником якого є Відділ реклами Луганської міської ради.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.05.2009 у даній справі порушене провадження за зустрічною позовною заявою та її прийнято до розгляду спільно з первісним позовом у справі.

В обґрунтування вимог зустрічного позову позивач за зустрічним позовом послався на невідповідність вимогам чинного законодавства рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 147 від 12.07.2006, на підставі якого було укладено додаткову угоду № 006 від 01.08.2006 до договору № 187 від 22.02.2005 і яким було визначено розмір плати за користування місцями розташування рекламних засобів. Вказане рішення виконавчого комітету Луганської міської ради було скасоване постановою господарського суду Луганської області від 23.01.2007 у справі № 16/637н-ад, яка набрала законної сили.

Письмовими запереченнями № 01-16/544 від 28.05.2009 (а.с. 74-75) на зустрічну позовну заяву позивач за первісним позовом зазначив, що на момент укладення додаткової угоди № 006 від 01.08.2006 до договору № 187 від 22.02.2005 вимоги закону сторонами вказаного правочину порушені не були, сторони додаткової угоди дійшли згоди щодо усіх її положень, зокрема, й щодо умов проведення розрахунків та розміру плати за користування місцями під розміщення рекламоносіїв. У задоволенні зустрічного позову відповідач за зустрічним позовом просив відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін у справі, суд встановив такі фактичні обставини.

11.02.2005 між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір № 187 тимчасового користування місцем розташування рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Луганська (далі за текстом договір), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого Робочим органом (Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради, правонаступником якого є позивач за первісним позовом) Користувачеві (відповідачу за первісним позовом) у тимчасове платне користування було надано місця розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська та визначені у додатку до договору.

Умовами пункту 3.1 договору його сторони встановили, що Користувачем справляється плата за місця, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська протягом строку встановлення пріоритету у розмірі:

-25% плати, встановленої рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради, яка складає 430, 31 грн., в том числі ПДВ 71,72 грн.;

-100% плати, встановленої рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради, яка складає 1721, 25 грн. , в тому числі ПДВ 268,88 грн., щомісячно у разі продовження строку дії пріоритету.

Згідно з умовами пункту 3.2 договору плата повинна вноситися Користувачем протягом 5 днів з моменту укладання договору за перший місяць та у подальшому не пізніше 05 числа звітного календарного місяця.

Строк дії договору його сторонами був встановлений з 22.02.2005 до 23.05.2005.

Відповідно до наявного у матеріалах справи акту приймання передачі від 22.02.2005 (а.с. 13) місця для розташування на них спеціальних конструкцій за договором № 187 від 22.02.2005 були передані Користувачеві - відповідачу за первісним позовом.

Додатковою угодою № 001 від 01.04.2006 (а.с. 15) до договору були внесені зміни, зокрема, щодо строку дії договору, який вказаною додатковою угодою був встановлений з 22.05.2005 до 11.04.2010.

Додатковою угодою № 002 від 01.08.2005 (а.с. 16) до договору його сторони встановили плату за користування місцями для розташування рекламними засобами у розмірі 1377 грн. 00 коп. протягом строку дії додаткової угоди, а саме з 01.08.2005 до 31.08.2005.

Додатковою угодою № 003 від 01.09.2005 (а.с. 17) до договору його сторони встановили плату за користування місцями для розташування рекламними засобами у розмірі 688 грн. 50 коп. протягом строку дії додаткової угоди, а саме з 01.09.2005 до 30.09.2005.

Додатковою угодою № 004 від 01.04.2006 (а.с. 18) до договору його сторони встановили плату за користування місцями для розташування рекламними засобами у розмірі 1147 грн. 50 коп. протягом строку дії додаткової угоди, а саме з 01.04.2006 до 30.04.2006.

Додатковою угодою № 005 від 01.05.2006 (а.с. 19) до договору його сторони встановили плату за користування місцями для розташування рекламними засобами у розмірі 1377 грн. 00 коп. протягом строку дії додаткової угоди, а саме з 01.05.2006 до 31.05.2006.

Рішенням Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 12.07.2006 № 147 прийнято Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська.

01.08.2006 сторонами договору було укладено додаткову угоду № 006 до договору (а.с. 20), пунктом 1 якої було змінено п. 2.1 розділу 2 договору та вказаний пункт викладено у такій редакції: «Розмір плати за всі надані у користування місця визначається відповідно до Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальні власності територіальної громади м. Луганська, затвердженого рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.2006 № 147 та складає 4284 грн. 00 коп. на місяць (у тому числі ПДВ 714, 00 гривень)».

Оскарженим позивачем за зустрічним позовом пунктом 5 додаткової угоди № 006 від 01.08.2006 її сторони змінили п. 6.1.1 розділу 6 Договору, виклавши його у такій редакції: «У випадку несвоєчасної, або неповної сплати за місця розташування спеціальних конструкцій, Користувач сплачує пеню згідно з діючим законодавством України. Стягнення заборгованості проводиться у порядку, передбаченому чинним законодавством України».

Постановою господарського суду Луганської області від 23.01.2007 у справі №16/637н-ад, що набрала законної сили, рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.2006 № 147 „Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська” визнане протиправним і скасоване, а п.31 абзац 2 рішення Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 21.06.04 № 205/29 визнано незаконним.

Договором від 20.02.2007 відступлення права вимоги (цесії), укладеним між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради (Цедент) та Відділом реклами Луганської міської ради (Цесіонарій), Цедент відступив Цесіонарію, а останній набув право вимоги і став кредитором за усіма договорами тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, укладеними між Цедентом та суб'єктами підприємницької діяльності, яким видано дозволи на розміщення реклами. Моментом переходу права вимоги Цедента до Цесіонарія сторони вказаного договору визначили дату укладення договору цесії (пункт 3 договору цесії).

З урахуванням розміру плати за користування місцями для розміщення рекламоносіїв, визначеного договором та усіма додатковими угодами до нього позивач за первісним позовом нарахував відповідачеві за первісним позовом плату за період з лютого 2005 року по лютий 2009 року та з урахуванням часткового погашення відповідачем за первісним позовом суми заборгованості (15240 грн. 85 коп.) заявив до стягнення 156079 грн. 80 коп. та надав суду відповідний розрахунок (а.с. 9).

Як свідчать матеріали справи та її фактичні обставини, між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, крім договору № 187 від 22.02.2005, були укладені ще й аналогічні договори про надання у користування місць розташування спеціальних конструкцій № 117, № 118, № 144, № 386 від різних дат.

Згідно наявних у матеріалах справи платіжних доручень на перерахування обумовленої договором плати грошові кошти перераховувалися відповідачем за первісним позовом із зазначенням у рядках «Призначення платежу»платіжних документів одночасно усіх укладених з позивачем за первісним позовом договорів. Таким чином, відповідачем за первісним позовом суми оплат за кожним договором не виділялися (не зазначалися).

З урахуванням того, що плата перераховувалася відповідачем за зустрічним позовом за усіма договорами одночасно без зазначення сум, які підлягають зарахуванню за кожним договором окремо, позивачем за первісним позовом таке зарахування було здійснене на власний розсуд.

Так, згідно розрахунку суми позову як плату за договором № 187 від 22.02.2005 позивачем за первісним позовом було зараховано 15240 грн. 85 коп., що підтверджено додатковим наданим суду розрахунком.

Відповідач проти самостійного розподілу позивачем за первісним позовом перерахованих за договорами коштів заперечив, надавши контррозрахунок суми позову та зазначивши, що розподіл сум за кожним договором повинен здійснюватися пропорційно, у відсотковому співвідношенні за кожним договором.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість первісних позовних вимог, а також про часткову обґрунтованість та необхідність часткового задоволення зустрічного позову, з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються Законом України „Про рекламу”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 № 2067 „Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами”, нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами вказаного вище договору № 238 від 09.09.2005.

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України).

Закон України „Про рекламу” визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва та споживання реклами.

Статтею 16 вищевказаного Закону передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 №2067.

Пунктом 32 Типових правил встановлено порядок визначення плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів і порядок оформлення цих правовідносин - на договірних засадах.

Стаття 12 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, у даному випадку Законом України „Про рекламу”, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, Цивільним та Господарським кодексами України.

Стаття 648 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору, укладеного на підставі правового акту органу державної влади, органу місцевого самоврядування, обовязкового для сторін договору, має відповідати цьому акту.

Вказана норма за своїм змістом кореспондується із приписами п.3 ст. 184 Господарського кодексу України. Пункт 4 ст.179 Господарського кодексу України визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, а п.7 вказаної статті визначає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з правилами ст.16 Закону України “Про рекламу” виконавчі органи міських рад, здійснюючи свою компетенцію при розміщенні розповсюджувачами зовнішньої реклами, зобовязані діяти в порядку та на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 3 і 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 встановлено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами міських рад відповідно до цих правил (п.3) і плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для не наземного та не дахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площу (п.32).

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам Цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України.

Пункт 1 додаткової угоди № 006 від 01.08.2006 до договору від 22.02.2005 № 187 ґрунтується на положеннях Порядку, встановленого рішенням виконавчого комітету Луганської області № 147 від 12.07.2006.

Постановою господарського суду Луганської області від 23.01.2007 у справі №16/637н-ад, яка набрала законної сили після перегляду її в апеляційному порядку, рішення Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 12.07.06 № 147 „Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська” визнано протиправним і скасовано, а п.31 абзац 2 рішення Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 21.06.2004 № 205/29 визнано незаконним, оскільки приписи вказаних актів суперечили зазначеним вище положенням Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03. №2067.

Таким чином, пункт 1 додаткової угоди № 006 від 01.08.2006 до договору ґрунтуються на правовому акті органу місцевого самоврядування, який не відповідає вимогам чинного законодавства та скасований. Також вказаний пункт додаткової угоди № 006 від 01.08.2006 до договору суперечить чинним на момент укладення договору Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, що встановлено зазначеним вище судовим актом, який набрав законної сили.

Інші пункти спірної додаткової угоди до договору (крім пункту 1) положень стосовно плати за користування місцями розташування рекламних засобів не містять.

Вищевказане є підставою відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України для визнання недійсними пункту 1 додаткової угоди № 006 від 01.08.2006 до договору.

З урахуванням викладеного вище є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, вимога зустрічного позову про визнання недійсним пункту 1 додаткової угоди № 006 від 01.08.206 до договору.

Визнання недійсним пункту 1 додаткової угоди до договору не має своїм наслідком недійсність додаткової угоди в цілому, а також недійсність у повному обсязі або у частині договору № 187 від 22.02.2005, оскільки умови оплати користування місцями розташування рекламних засобів визначені саме договором, який є чинним. З цих же підстав судом не вирішується питання щодо повернення сторін договору у первісний стан, що існував до укладення угоди (реституція).

Разом з цим є необґрунтованою та не підлягає задоволенню вимога зустрічного позову про визнання недійсним пункту 5 додаткової угоди № 006 від 01.08.2005 до договору, оскільки умови вказаного пункту додаткової угоди взагалі не містять положень стосовно розміру або порядку внесення плати за договором і з підстав, визначених у зустрічному позові, вказаний пункт визнанню недійсним не підлягає.

З урахуванням недійсності пункту 1 додаткової угоди № 006 від 01.08.2006 до договору при визначенні розміру належної до сплати плати за користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв) суд виходить з встановленої умовами пункту 3.1 договору (з урахуванням строку дії пріоритету) та умовами додаткових угод до договору №№ 001, 002, 003, 004, 005 з урахуванням строку їх дії, визначеному у вказаних угодах.

За розрахунком суду сума належної до сплати за період з 22.02.2005 по лютий 2009 року включно плати за договором становить 61693 грн. 70 коп.:

20052006200720082009

Січень1721,251721,251721,251721,25

Лютий107,581721,251721,251721,251721,25

Березень430,311721,251721,251721,25 Квітень430,311147,501721,251721,25 Травень805,101377,001721,251721,25 Червень1721,251721,251721,251721,25 Липень1721,251721,251721,251721,25 Серпень1377,001721,251721,251721,25 Вересень688,501721,251721,251721,25 Жовтень1721,251721,251721,251721,25 Листопад1721,251721,251721,251721,25 Грудень 1721,251721,251721,251721,25 Таким чином, сплаті підлягало 76934 грн. 55 коп. Відповідачем за первісним позовом платіжними документами, копії яких останнім надані до матеріалів справи, за весь період дії договору було сплачено 15240 грн. 85 коп. обумовленої договором плати (за результатами здійсненого позивачем за первісним позовом розподілу грошових коштів за кожним з договорів). Підстави для неприйняття до уваги здійсненого Відділом реклами Луганської міської ради розподілу сплачених відповідачем за первісним позовом грошових коштів відсутні, оскільки такий розподіл є правом позивача за первісним позовом і такий розподіл не порушує жодну норму чинного законодавства, у тому числі й щодо правил бухгалтерського обліку. Право зазначення у кожному платіжному документі чіткого призначення платежу за кожним договором окремо відповідачем за зустрічним позовом використане не було. З урахуванням викладеного вище вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за договором підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 61693 грн. 70 коп. Вимогу первісного позову «демонтувати рекламні конструкції»позивач за первісним позовом під час судового розгляду даної справи не конкретизував, незважаючи на неодноразові вимоги суду, викладені в ухвалах від 23.03.2009, 28.04.2009, 18.06.2009, не визначив особу, яку слід зобовязати вчинити вказані дії, не визначив, які саме рекламні конструкції є предметом даної вимоги. Крім того, вказана вимога є необґрунтованою з урахуванням строку дії договору, який закінчується 11.04.2010 і який є безумовною підставою для користування місцями розташування спеціальних конструкцій. Вимога про розірвання договору позивачем за первісним позовом не заявлялася. Таким чином, вимога первісного позову «демонтувати рекламні конструкції»є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. З огляду на викладене вище первісний позов слід задовольнити частково, поклавши на сторони за первісним позовом судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати за зустрічним позовом з підстав його часткового задоволення слід покласти на сторони за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених зустрічних позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 33,34, 44,49, 82,84,85 ГПК України, суд в и р і ш и в:

1.Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на користь Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ, вул.Коцюбинського, буд. 14, код 34791800, заборгованість у розмірі 61693 грн. 70 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 616 грн. 93 коп., витрати з оплати інформаційно технічного забезпечення судового процесу у розмірі 46 грн. 64 коп., видати наказ Відділу реклами Луганської міської ради після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог первісного позову відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити частково.

5. Визнати недійсним пункт 1 додаткової угоди № 006 від 01.08.2006 до договору № 187 від 22.02.2006, укладеного між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.

6.Стягнути з Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ, вул.Коцюбинського,14, код 34791800, на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, витрати зі сплати державного мита у розмірі 42 грн. 50 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 156 грн. 25 коп., видати наказ фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 після набрання даним рішенням законної сили.

7. В решті вимог зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання повного тексту рішення: 24.07.2009.

Судді М.О. Москаленко

Т.М. Мінська

Б.В. Яресько