Ухвала суду № 52894940, 22.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 629/4237/15-к Головуючий суддя І інстанції Павлюченко С.В.

Провадження № 11-сс/790/1486/15 Суддя доповідач Шевченко В.В.

Категорія: застосування запобіжного

заходу (ст.194 КПК України)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року м.Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого - Шевченко В.В.,

суддів - Виноградової О.П., Курила О.М.,

за участю прокурора - Бєляєва О.І.,

з секретарем - Серпуховою О.В.,

розглянула у судовому засіданні в залі суду в м.Харкові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Остапенко Світлани Юріївни на ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 жовтня 2015 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 жовтня 2015 року задоволено клопотання слідчого СВ Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області Колісника А.М.; до підозрюваного ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою в Харківському СІЗО на строк 60 днів, до 05 грудня 2015 року, із визначенням застави у розмірі 30 000 грн. В ухвалі слідчого судді зазначено про необхідність звільнення підозрюваного з-під варти у разі внесення застави та в такому випадку на ОСОБА_1 покладені обов*язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора; повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

З таким рішенням слідчого судді не погодився захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Остапенко С.Ю. та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 07 жовтня 2015 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 20 год. до 06 год. наступної доби. На думку апелянта, застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу є необґрунтованим. Не оспорюючи обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України та наявність ризиків у кримінальному провадженні, захисник, посилаючись на практику ЄСПЛ, вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного достатнім буде застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби. Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не має наміру та можливості перешкодити слідству чи суду, оскільки місце події оглянуте, речі оглянуті та вилучені, свідки допитані; підозрюваний має постійне місце проживання та до слідчого з*являвся за першою вимогою, Окрім того, захисник вказує, що слідчим суддею, всупереч вимогам ст.178 КПК України, не враховані щире каяття підозрюваного та його стан здоров*я. За таких обставин, на думку захисника, відсутні підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до порядку перевірки ухвал слідчого судді, передбаченого ст.422 КПК України, та ч.4 ст.401 КПК України, апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу захисника Остапенко С.Ю. за відсутності підозрюваного ОСОБА_1, який утримується під вартою, оскільки клопотання від підозрюваного про виклик в судове засідання апеляційного суду не надходило, в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища ОСОБА_1 Захисник підозрюваного - адвокат Остапенко С.Ю. в судове засідання не з*явилася у зв*язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні, надала письмову заяву, у якій апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі та просила розглянути за її відсутності. Зазначені обставини не перешкоджають апеляційному розгляду за відсутності апелянта.

Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги та вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника підозрюваного підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, у відповідності зі ст.214 КПК України, 15 вересня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220380002282 були внесені відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України та розпочате досудове розслідування (а.с.5-6).

В порядку ст.ст.276-278 КПК України 30 вересня 2015 року слідчим здійснено повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України (а.с.26-27).

В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України; наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із даними про особу підозрюваного свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_1 більш м*яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою ( а.с.2-4).

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про :

1.наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України ;

2.наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.

3.недостатність застосування до ОСОБА_1 більш м*яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України (а.с.36-38). З висновком слідчого судді щодо необхідності застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.

Обгрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочинів та наявність ризиків у кримінальному провадженні в апеляційній скарзі не оспорюються, клопотання про дослідження доказів на обґрунтування зазначених обставин учасники апеляційного провадження не заявили, тому апеляційний суд, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_1 умисних тяжких корисливих кримінальних правопорушень проти власності та безпеки руху і експлуатації транспорту, вчинених повторно, свідчать про їх підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а саме за санкцією більш тяжкого кримінального правопорушення за ч.2 ст.289 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої; а також даними про особу підозрюваного, який не одружений та не працює, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв*язків та офіційного джерела доходу; є раніше неодноразово судимою особою, в тому числі і за аналогічні злочини, судимості не зняті та не погашені в установленому законом порядку; за матеріалами досудового розслідування, інкриміновані злочини скоїв, перебуваючи у стані алкогольного сп*яніння, що в цілому негативно впливає на репутацію підозрюваного, спростовує доводи апеляційної скарги захисника про можливість застосування до ОСОБА_1 менш суворого запобіжного заходу. Наявність у підозрюваного постійного місця проживання та щире каяття, як на те посилається захисник, суттєво ризики у кримінальному провадженні не зменшують та на правильність висновку щодо необхідності застосування до ОСОБА_1 саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою не впливають. Посилаючись на неврахування слідчим суддею стану здоров*я ОСОБА_1, апелянт не конкретизував, які саме обставини, на його думку, мали бути враховані судом та не надав жодних доказів на підтвердження зазначених доводів. Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про наявність у ОСОБА_1 захворювань, які перешкоджають утриманню його під вартою.

При застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу - тримання під вартою, застава у розмірі 30 000 грн. визначена слідчим суддею, відповідно до положень п.2 ч.5 ст.182 КПК України, з урахуванням тяжкості злочину, обставин кримінального правопорушення, майнового і сімейного стану підозрюваного, кількості доведених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що надає ОСОБА_1 право скористатися можливістю внесення застави.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, а доводи апеляційної скарги захисника правильності цього висновку не спростовують.

У розумінні положень ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, проте може вийти за межі апеляційної скарги, якщо цим не погіршується становище підозрюваного (обвинуваченого).

Так, апеляційний суд вважає необґрунтованим визначення слідчим суддею строку, на який застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід.

У розумінні положень ст.131 КПК України, запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується із метою досягнення дієвості цього провадження. А тому застосування запобіжного заходу має відбуватись лише в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, передбаченого ст.219 КПК України, а за необхідності строк тримання під вартою може бути продовжений в порядку ст.197 КПК України.

ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України 30 вересня 2015 року, а тому строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015220380002282, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.219 КПК України, закінчується 30 листопада 2015 року. З огляду на викладене визначення слідчим суддею строку дії запобіжного заходу до 05 грудня 2015 року є необґрунтованим. В цій частині ухвала слідчого судді від 07 жовтня 2015 року підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом про визначення строку дії ухвали про тримання під вартою ОСОБА_1 - до 29 листопада 2015 року.

Керуючись ст.ст.404,405, ч.3 ст.407,418,419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Остапенко С.Ю. задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 жовтня 2015 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 30 000 грн. до 05 грудня 2015 року скасувати в частині визначення строку дії запобіжного заходу.

Визначити строк дії ухвали про тримання під вартою ОСОБА_1 - до 29 листопада 2015 року.

В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :