Вирок № 52894823, 29.10.2015, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636/1719/15-к

Провадження №1-кп/636/212/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючої судді Дьоміної О.П.

при секретарі Коваленко О.А.

за участі прокурора Копйова О.М.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Чугуївського міського суду Харківської області кримінальне провадження за №12014220440001234 від 04.09.2014 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чугуєва Харківської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого:

- 08.04.2003 року Чугуївським міським судом за ст. 185 ч. 1 КК України до 1 року позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75 та 76 КК України, звільнений від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком - 1 рік;

- 09.02.2004 року Чугуївським міським судом за ст. 185 ч.2 та ч. 3, ст. 186 ч. 2, ст. 187 ч. 2, ст. 188 ч.2, ст. 289 ч. 3 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 04.10.2007 року з місць позбавлення волі умовно-достроково за постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.10.2007 року на невідбутий строк 1 рік 2 місяці

- 15.10.2008 року Чугуївським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ст. 70, 71 КК України до покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 31.01.2012 року за постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 23.01.2012 року на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 14 днів, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 в ніч з 23 на 24 серпня 2014 року, точного часу в ході досудового слідства не встановлено, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, керуючись корисливим мотивом наживи, з метою власного збагачення, наперед знаючи про те, що за адресою: АДРЕСА_2, знаходиться мопед марки «ZN150T-9 150 куб.» чорного кольору, вартість якого відповідно до висновку судової авто-товарознавчої експертизи №10453 від 23.10.2014 року складає 5 847 грн. 27 коп., який належить ОСОБА_3, проник на територію вказаного домоволодіння, яке огороджено парканом з вхідними воротами, та переконавшись, що його злочинні дії є непомітними для сторонніх осіб, діючи умисно, повторно, вилучив вказаний транспортний засіб шляхом зняття з підставки та встановив контроль над ним. Після чого, протиправно, всупереч волі власника, за допомогою штовхання фізичною силою, шляхом кочення коліс, викатив вказаний транспортний засіб з території домоволодіння. У зв'язку з тим, що ключів від замку запалювання транспортного засобу, мопеду марки «ZN150T-9 150 куб.», ОСОБА_2 не мав, то він реалізуючи свій злочинний умисел зірвав вказаний замок та шляхом з'єднання електронних дротів запалювання завів транспортний засіб та поїхав на ньому до свого місця проживання, за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, пров. Ватутіна, 11, де розпорядився їм на власний розсуд. Тим самим, спричинив матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_3 на суму 5847 грн. 27 коп.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину в інкримінованому йому злочині не визнав, та пояснив, що 23.08.2014 року він зустрічався з ОСОБА_4 та допоміг йому по господарству, крім того, останній просив позичити гроші. Потім ввечері цього ж дня обвинувачений поїхав до м. Харкова на електричці святкувати день міста. На станції метро «Радянська» зустрівся з другом ОСОБА_5 та гуляв з ним приблизно до 23 години вечора на площі Свобода, після чого на електричці поїхав до с. Буди, заночував там та пробув аж до обіду наступного дня. 24.08.2014 року зустрівся з ОСОБА_4, який продавав мопед, останній заборгував обвинуваченому 1 000 грн. і тому ОСОБА_2 чекав його в с. Введенка, щоб забрати борг. Проти заявленого потерпілим позову заперечував.

Потерпілий ОСОБА_3 показав в суді, що 24.08.2014 року вранці побачив, що відсутній у дворі мопед, повідомив міліцію. Потім чув від людей з міста, що обвинувачений разом з ОСОБА_4 каталися на викраденому перекрашеному мопеді, після чого продали. На думку потерпілого, його мопедом незаконно заволодів саме обвинувачений, оскільки він є чоловіком його доньки, неодноразово бував у потерпілого дома, знав як відкрити ворота та де взяти ключі, ворота відкривалися лише з внутрішньої сторони, ключі були заховані і про місце схову знали лише родичі та обвинувачений, як чоловік його доньки, наступного дня потерпілий бачив, що ворота були відкриті саме ключами. Окрім того обвинуваченого знав пес, який охороняв подвір'я та в ніч коли пропав мопед не лаяв. В теперішній час мопед ОСОБА_3 повернуто, але він не придатний для експлуатації, оскільки потребує ремонту. Потерпілим до обвинуваченого заявлено цивільний позов, в якому останній просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду в сумі 5 847,27 грн. та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. Під час розгляду справи в суді підтримав свої вимоги та в подальшому просив розглядати справу за його відсутності (а.с.71).

Свідок ОСОБА_6 показала, що обвинувачений є її сином. В ніч, коли у потерпілого пропав мопед, її син дома не ночував. Наступного дня до неї приходив потерпілий з дружиною, повідомили, що на їх думку, мопед украв саме її син. Свідок зателефонувала ОСОБА_2, він їхав не електричці та повідомив, що до цього не має жодного відношення.

Свідок ОСОБА_7 показала суду, що є рідною сестрою обвинуваченого. Останній посварився з дружиною та мешкав у своїх батьків. В ніч з 23 на 24 серпня 2014 року, ОСОБА_2 дома не ночував. Свідок телефонувала йому приблизно о 20 годині вечора і дізналася з його слів, що він у м. Харкові. 24.08.2014 року до них додому приходив потерпілий з дружиною, сварилися, казали, що саме брат свідка незаконно заволодів мопедом, при цьому мати свідка телефонувала синові і дізналася, що він їде на електричці з м. Харкова.

Свідок ОСОБА_4 показав в суді, що знає обвинуваченого вже протягом тривалого часу, вони товаришували. За декілька днів до зникнення мопеда, свідок цікавився у обвинуваченого, чи не продає хтось мопед. 24.08.2014 року йому зателефонував ОСОБА_2, запропонував продати мопед, приїхав на ньому до свідка додому. ОСОБА_4 знайшов покупця, потім зустрівся з ОСОБА_2 на ж/д станції та разом поїхали до с. Введенка, там зустрілися з ОСОБА_8, який зателефонував покупцю та свідок поїхав до с. Єсхар, через деякий час вони повернулися разом з покупцем, який оглянув транспортний засіб та купив його за 2 000 грн. Обвинувачений в цей час знаходився в с. Введенка. Частину грошей свідок віддав обвинуваченому, іншу зайняв для того, щоб викупити ноутбук. Також ОСОБА_4 додав, що 23.08.2014 року свідок спочатку був дома, а потім поїхав до м. Харкова святкувати і повернувся наступного дня.

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що наприкінці літа 2014 року, точніше він не пам'ятає, йому зателефонував ОСОБА_4 на запропонував придбати мопед. Свідок зв'язався по телефону з Горбуновим, потім з`язалися з ОСОБА_9 і останній попросив приїхати за ним. Свідок та Горбунов приїхали до с. Єсхар, забрали ОСОБА_9 та потім поїхали до с. Введенка, при цьому в с. Покровка у них зламалася машина. ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_4 і той на мопеді приїхав до с. Покровка, після чого ОСОБА_4 з ОСОБА_9 здійснили угоду купівлі-продажу мопеда, ОСОБА_4 забрав гроші та пішов на маршрутне таксі. Свідка та Горбунова відбуксували на зламаній машині до с. Введенка, там свідка чекав ОСОБА_2, який цікавався продажею мопеду та тим, куди дівся ОСОБА_4 Після чого свідок показав ОСОБА_2 дорогу на електричку, це відбувалося приблизно о 21-30 год. вечора.

З показань свідка ОСОБА_3, даних в суді слідує, що обвинувачений є чоловіком його рідної сестри. В ніч з 31.08.2014 року на 01.09.2014 рік ОСОБА_3 був в м. Чугуєві, йому зателефонувала мати та повідомила, що вкрали мопед. Свідок наступного дня в соц. мережах виклав інформацію щодо пропажі скутера та описав транспортний засіб і ОСОБА_2, на думку свідка саме він незаконно заволодів мопедом. Коли пропав мопед ворота були закриті на ключ, їх відкрили ключем, при цьому де був схований ключ знали лише рідні та близькі, в тому числі і обвинувачений, як чоловік рідної сестри свідка, також собака, що охороняла двір теж не подала голосу, оскільки впізнала особу, що вкрала мопед. Через декілька днів свідок в соц. мережі дізнався про те, що зниклий мопед бачили в с. Єсхар. ОСОБА_3 поїхав за зазначеною адресою, зустрівся з ОСОБА_9, який розповів, що придбав мопед у ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Свідок відразу впізнав мопед, що зник, оскільки він мав особливі прикмети. При цьому викрадений транспортний засіб був в непридатному для експлуатації стану і потребував ремонту.

З показань свідка ОСОБА_9, даних суду слідує, що його тітка попросила купити мопед племіннику. Приблизно через тиждень йому зателефонував ОСОБА_1 та запропонував в с. Єсхар купити скутер, приїхав за свідком на машині, яка потім зламалася в с. Покровка. Через деякий час під`їхали обвинувачений з якимось хлопцем на скутері, показали його.

ОСОБА_2 пояснив, що це його мопед, запевнив, що не крадений, але зі зламаним замком запалювання. ОСОБА_9 оглянув транспортний засіб та купив його за 2 000 грн.

Свідок ОСОБА_10 пояснила в суді, що в неї є брат ОСОБА_5, який 24.08.2014 року, приблизно о другій годині ночі, приїхав до неї додому разом з ОСОБА_2 в с. Буди, там вони розпивали спиртне, а 24.08.2014 року в обід, ОСОБА_2 від них поїхав.

Незважаючи на те, що обвинувачений не визнав своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його винуватість повністю доведена зібраними під час досудового розслідування та дослідженими судом доказами.

Протоколом огляду місця події від 27.08.2014 року підтверджується час, місце та спосіб скоєння кримінального правопорушення (а.к.п.19-21).

Згідно розписки від 27.08.2014 року (а.к.п.22), потерпілий отримав на зберігання мопед марки «ZN150T-9 150 куб.» чорного кольору, виявлений та вилучений під час огляду місця події від 27.08.2014 року.

Відповідно до протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками ОСОБА_9 впізнав на фото №3 ОСОБА_2, який разом з іншим хлопцем продали йому мопед 24.08.2014 року (а.к.п.29).

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №10453 від 22.10.2014 року - середня ринкова вартість мопеду марки «ZN 150T-9 » становить 5 847 грн. 27 коп. (а.к.п.43-44).

Згідно інформації, отриманої судом на виконання ухвал про витребування інформації шляхом надання тимчасового доступу до інформації про зв'язок споживача телекомунікаційних послуг у період часу з 23 по 24.08.2014 року включно, здійснений з використанням мобільних номерів НОМЕР_2 (номер телефону належить ОСОБА_2 з його слів), що перебуває у володінні мобільного оператора ПрАТ «Київстар» та мобільного номеру НОМЕР_3 (номер телефону належить свідку ОСОБА_4 зі слів останнього), що перебуває у володінні мобільного оператора ТОВ «Астеліт» - інформація про з`єднання відсутня (а.с. 226, 229).

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч.2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище. Вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення суд вважає доведеною та критично розцінює позицію обвинуваченого щодо невизнання своєї провини і вважає її способом самозахисту та можливості уникнути відповідальності. Судом установлено, что злочин, що інкримінується у провину обвинуваченому, скоєний саме ним.

Суд не бачить підстав для іншої кваліфікації, оскільки вона повністю підтверджується зібраними доказами не вірити яким у суду не має підстав. Надані докази об'єктивні і підтверджуються показаннями потерпілого та допитаних судом свідків, протоколом огляду місця події, висновком експерта, а тому, ОСОБА_2 повинен нести кримінальну відповідальність за ч.2 ст. 289 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер та суспільну небезпеку скоєного, його особу, негативно характеризуючи особу дані, пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено, крім того, судом враховується той факт, що обвинувачений неодноразово судимий, під час досудового розслідування оголошувався у розшук, відповідно до вимог ст. 65 ч. 2 КК України, згідно якої, особі, що скоїла злочин повинно бути призначене покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає, що обвинуваченому необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання у вигляді виправлення особи та попередження скоєння нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.

У зв'язку з призначенням обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально, до набрання вироком законної сили, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_2 запобіжних захід у виді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№27), з метою запобігти спробам переховуватись від відбування покарання, взявши останнього під варту в залі суду.

Відповідно до ст. 128 КПК України - особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого. В частині 5 цієї статті зазначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Розглядаючи позов потерпілого ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_2 суд приходить до наступного:

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Стаття 1192 ЦК України зазначає, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. При цьому розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Вимоги ОСОБА_3 до обвинуваченого стосовно стягнення з останнього на користь потерпілого майнової шкоди в розмірі 5 847,27 грн., яка складається з вартості мопеду, підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки винуватість обвинуваченого у незаконному заволодінні транспортним засобом потерпілого встановлена під час розгляду справи в суді, вартість транспортного засобу підтверджується висновком судової автотоварознавчої експертизи №10453 від 22.10.2014 року і складає - 5 847 грн. 27 коп., а відтак зазначена сума повинна бути стягнута з обвинуваченого на користь потерпілого в рахунок відшкодування майнової шкоди.

Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого моральної шкоди в сумі 20 000 грн. суд виходить з наступного:

Зі змісту ст. 23 ЦК України слідує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в тому числі і у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно ППВСУ за №4 від 31.03.1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - під маральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Суд вважає, що потерпілий має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки судом встановлено спричинення йому протиправними діями обвинуваченого страждань у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього з боку ОСОБА_2, у душевних стражданнях, яких потерпілий зазнав із-за незаконного заволодіння його транспортним засобом та його пошкодженням, провина ОСОБА_2 в скоєнні дій відносно потерпілого, що потягли вказані наслідки судом встановлена.

Між тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, відповідно яким розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як слідує з роз'яснюючих положень п. 9 ППВСУ за №4 від 31.03.1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, знов таки - суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням викладеного, виходячи з душевних страждань, перенесених потерпілим, зміни на певний період часу його життєвого укладу, порушення його спокою, додаткових зусиль, необхідних для організації свого життя у вказаний період, суд вважає розумним та справедливим стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди - 4 000 грн.

17.07.2015 року, застосований ОСОБА_2 під час досудового розслідування захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою був продовжений до 15.09.2015 року, крім того, обвинуваченому була встановлена застава в розмірі 24 360 грн. та покладені обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Згідно квитанції за №12 від 29.07.2015 року (а.к.п.179) ОСОБА_7 внесено заставу в розмірі 24 360 грн. з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_2 покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.

Відповідно до довідки про звільнення серії ХАР №06125 обвинувачений ОСОБА_2 29.07.2015 року був звільнений з Харківської установи виконання покарань №27 по сплаті застави у розмірі 24 360 грн. (а.к.п.178).

Частина 11 ст. 182 КПК України зазначає, що застава, яка не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Враховуючи що по вказаному кримінальному провадженні наявні майнові стягнення, але заставодавець ОСОБА_7 заперечує проти звернення застави на виконання вироку в частині майнових стягнень, суд вважає за необхідне повернути внесену заставу в розмірі 24360 грн. заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 100 КПК України суд, вважає за необхідне, речовий доказ по кримінальному провадженню - моторолер чорного кольору марки «ZN150T-9», номер рами НОМЕР_4, номер двигуна НОМЕР_5, б/у стані, з пошкодженнями, що знаходиться на зберіганні у потерпілого - залишити в його розпорядженні (а.к.п.22,49).

Суд, керуючись ст. 368 КПК України вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави за проведення судової автотоварознавчої експертизи - 246 грн. (а.к.п.42).

На підставі наведеного, керуючись ст. 374-376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років без конфіскації майна.

До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№27), взяти останнього під варту негайно в залі судового засідання.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту взяття під варту, тобто з 29.10.2015 року, при цьому зарахувати в строк відбування покарання, строк знаходження ОСОБА_2 під вартою з 09.04.2015 року (з моменту затримання відповідно до ухвали слідчого судді від 16.12.2014 року) по 29.07.2015 року (звільнений по сплаті застави).

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_2 процесуальні витрати за проведення по кримінальному провадженню судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 246 грн., перерахувавши їх на користь держави.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування спричиненої шкоди 9 847,27 грн., в тому числі: матеріальної - 5 847,27 грн., моральної - 4 000 грн.

Речовий доказ по кримінальному провадженню - моторолер чорного кольору марки «ZN150T-9», номер рами НОМЕР_4, номер двигуна НОМЕР_5, б/у стані, з пошкодженнями, що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3 - залишити в його розпорядженні.

Після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІН НОМЕР_1, суму застави у розмірі 24 360 грн., яка не підлягає стягненню за виконанням вироку суду, що була внесена на розрахунковий рахунок дебет №10029000001556, кредит №29025000000100, отримувач: ТУ ДСА України в Харківській області, код отримувача 26281249, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області, код банку отримувача 851011 (квитанція відділення №847 АТ «Укрсиббанк» за №12 від 29.07.2015 року).

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області через Чугуївський міський суд протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуюча: