Ухвала суду № 52888392, 27.10.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/6346/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3362/15Головуючий у 1-й інстанції Рибалка Ю. В. Доповідач ап. інст. Чічіль В. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючої судді: Чічіля В.А.,

суддів: Мартєва С.Ю., Хіль Л.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И Л А:

30 липня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, прохаючи розірвати між ними шлюб, що був зареєстрований 09 серпня 2014 року в Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області.

Позовні вимоги мотивував тим, що 09 серпня 2014 року між ним, ОСОБА_3, та відповідачем, ОСОБА_2, було укладено шлюб. Разом із ОСОБА_2 він проживав до листопада 2014 року, після чого між ними були припинені шлюбні відносини та вони перестали вести спільне господарство. Від шлюбу дітей вони не мають. Вказав, що спільне життя з відповідачкою не склалося у зв`язку із тим, що вона залишила його та проживає із іншим чоловіком. Примирення із ОСОБА_2 вважає неможливим, проте, згоди між ними щодо розірвання шлюбу не досягнуто (а.с. 2-3).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 вересня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено (а.с.24).

Не погодившись із вказаним рішенням, його до апеляційного суду оскаржила відповідач, яка посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прохала вищезазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні його позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначила, що вона не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, з огляду на те, що судом першої інстанції у порушення вимог ч. 3 ст. 122 ЦПК України не було з`ясоване місце її реєстрації, куди їй мали б направлятися судові повістки, проте, вони були направлені за місцем реєстрації позивача, з яким вона тимчасово не проживала. Також зазначила, що суд першої інстанції не врахував положення ч.2 ст.110 СК України про те, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини. Відповідач заяву (електронне повыдомлення) про визнання позову не направляла, на час розгляду справи в суді, проживала зі своєю матір`ю, так як її вагітність проходила з ускладненнями, а позивач перебував у постійних відрядженнях. ІНФОРМАЦІЯ_3 вона народила доньку ОСОБА_4, батьком якої у свідоцтві про народження записаний саме ОСОБА_3.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково із наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що перешкоди для розгляду справи відсутні, відповідач, що була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась, проте, надіслала до суду телеграму, відповідно до змісту якої, позовні вимоги визнала, проти розірвання шлюбу не заперечувала, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.

Проте, колегія суддів вважає, що з таким висновком суду погодитись не можна.

Судом встановлено, що 09 серпня 2014 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у Крюківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області зареєстрували шлюб, про що складено актовий запис № 329 (а.с.6).

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану (ч.1 ст.21 СК України).

Відповідно до ч.2 ст.104 СК шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно з ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути предявлений одним із подружжя.

Проте, ч.2 ст.110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.

Вказане обмеження стосується як чоловіка, так і дружини, включаючи випадки, коли дитина народилася мертвою або померла до досягнення нею одного року.

Як роз'яснено у п.9 постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 27.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», встановивши зазначені обставини, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, а якщо воно було відкрито, - припиняє провадження у справі. Ухвали такого роду не є перепоною для повторного звернення до суду з тих самих підстав у зв'язку зі зміною обставин, згаданих у ч. 2 ст. 110 СК України.

Як пояснила в апеляційній скарзі ОСОБА_3, вона заяву (електронне повідомлення), яку суд першої інстанції прийняв до уваги при розгляді справи, про визнання нею позову, про згоду на розірвання шлюбу особисто не надсилала. Про наявність позову, поданого позивачем про розірвання шлюбу не знала, повістки про виклик в суд не отримувала, оскільки постійно проживала зі своєю матір`ю. За місцем своєї реєстрації жодних документів, у тому числі судових повісток не отримувала. Проживала із матір`ю за наполяганням чоловіка, який перебував у постійних відрядженнях і бажав, щоб біля неї була особа, яка змогла б надавати відповідну допомогу особі у стані вагітності.

Як свідчать матеріали справи, у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька - ОСОБА_4. Згідно з свідоцтвом про народження, батьком дитини є ОСОБА_3 (а.с.36).

Отже, знайшли своє підтвердження доводи апелянта про те, що в порушення вимог ч. 3 ст. 122 ЦПК України, у матеріалах справи відсутній судовий запит щодо встановлення місця реєстрації ОСОБА_2, яка згідно з записом у паспорті зареєстрована не за вказаною у позові адресою, а з 03.02.2015 року - АДРЕСА_1.

Також, матеріалами справи підтверджується, що позивачем подано позов про розірвання шлюбу в період вагітності дружини, а рішення про розірвання шлюбу ухвалено судом після народження дитини, до досягнення нею одного року. Докази про наявність обставин, які надають можливість розірвати шлюб між сторонами без урахування вимог ч. 2 ст. 110 СК України у матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів констатує, що суд першої інстанції у порушення вимог процесуального права допустив порушення щодо встановлення місця реєстрації відповідача, надіслання їй копій процесуальних документів та повідомлення про час та місце розгляду позову, а також, не перевірив обставин, які вказані позивачем як підстава для розірвання шлюбу.

Також, суд першої інстанції не врахував встановлену законом заборону на звернення з позовом про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини (ч.2 ст.110 СК) та помилково відкрив провадження у справі за вказаним позовом.

За таких обставин ухвалене рішення підлягає скасуванню на підставі ч. 1 ст. 310 ЦПК України із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 213-214, ст. 303, п.4 ч.1 ст.307, 310, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В АЛ И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 вересня 2015 року скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя: В.А. Чічіль

Судді: С.Ю. Мартєв

Л.М. Хіль

З оригіналом згідно: