Рішення № 52888339, 21.10.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1499/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2786/15Головуючий у 1-й інстанції Куцин В. М. Доповідач ап. інст. Винниченко Ю. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Винниченка Ю.М.,

Суддів: Одринської Т.В., Карпушина Г.Л.,

при секретарі : Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк»

на заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 липня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк»» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2015 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що між сторонами 28.04.2012 року був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 6172,67 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.04.2015 року.

Відповідач зобов'язання по погашенню кредиту не виконує, у зв'язку з цим станом на 22.05.2015 року має заборгованість - 13258,38 грн., яка складається із: 5374,63 грн. - заборгованість за кредитом; 5,65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 493,80 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 6276,76 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 607,54 грн. штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь та судові витрати в розмірі 243,60 грн.

Заочним рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 липня 2015 року позов ПАТ КБ "Приват Банк" задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору № PLXRF918190757 від 28.04.2012 року в розмірі 7981 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) гривня 62 копійки та 146 (сто сорок шість) гривень 65 копійок судових витрат на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».

З рішенням суду не погодилося позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» та подав на нього апеляційну скаргу. Прохав заочне рішення суду першої інстанції змінити в частині зменшення пені, задовольнивши позов ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі в цій частині, стягнувши пеню в розмірі 6276,76 грн.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені таким, що постановлено з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 551 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважають, що правових підстав для застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦУК України не вбачається.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Відповідно до п.п. 3-4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що 28.04.2012 р. між сторонами був укладений кредитний договір № PLXRF918190757, за яким ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 6172,67 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.04.2015 року (а.с.5).

Позивачем було виконано зобов'язання, як кредитора перед позичальником за Договором кредиту, гроші були сплачені за товар, який передбачений кредитним договором, зокрема антивірус KASPERSKY, ноутбук HP Pavilion g6-1207(sr/er)- НОМЕР_1, комплексний пакет Налаштування ПК «Преміум», Прибуткова карта+ брелок (а.с.16,17).

Відповідач свого обов'язку щодо виконання зобов»язання належним чином не виконував. Станом на 22.05.2015 року має заборгованість - 13258,38 грн., яка складається із: 5374,63 грн. - заборгованість за кредитом; 5,65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 493,80 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 6276,76 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 607,54 грн. штраф (процентна складова) (а.с.4).

З'ясувавши всі обставини по справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог Банку в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 5374,63 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 5,65 грн; заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 493,80 грн. та штрафів в сумі 500 грн. та 607, 54 грн.

Рішення суду оскаржується в частині зменшення розміру пені.

На думку колегії суддів, доводи апелянта про те, що місцевим судом під час ухвалення оскаржуваного рішення про зменшення розміру пені порушено норми матеріального права, зокрема ч. 3 ст. 551 ЦК України заслуговують на увагу.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стягнення з боржника, який порушив грошове зобов'язання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню у передбачених законом або договором випадках неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч.ч. 1.2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до умов Кредитного договору № PLXRF918190757, що викладені у пункті 12 заяви Позичальника та пунктах 2.4.5.1 та 2.4.6.8. Умов та правил надання банківських послу та тарифів Позичальник зобов»язувався за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів сплачувати пеню в розмірі 0, 15% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення (а.с. 5-15).

З матеріалів справи вбачається, що за весь період прострочення станом на 22.05.2015 року ОСОБА_3 була нарахована пеня з розрахунку 0,15% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення в загальному розмірі 6 276,76 грн.

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Установивши, що розмір неустойки фактично відповідає розміру боргового зобов'язання, місцевий суд неправомірно застосував до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 ЦК України, безпідставно зменшивши розмір неустойки, що підлягає сплаті відповідачем на користь позивача з 6276,76 грн. до 1000 грн., що суперечить правовій позиції, викладеній в Постанові ВСУ № 6-100 цс14 від 03.09.2014 року).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»

положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Враховуючи співмірність розміру неустойки до суми основного боргу та відсутність інших істотних умов для її зменшення, в порушення вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України суд першої інстанції допустив помилку, зменшивши неустойку з 6 276, 76 грн. до 1000 гривень, тому рішення у цій частині підлягає зміні у відповідності до п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України із збільшенням розміру пені, що стягується з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» по кредитному договору № PLXRF918190757 від 28.04.2012 року з 1000 гривень до 6 276, 76 гривень та розміру судового збору з 146, 65 гривень до 365,40 гривні.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» - задовольнити.

Заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 липня 2015 року - змінити, збільшивши розмір пені, що стягується з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» по кредитному договору № PLXRF918190757 від 28.04.2012 року з 1000 гривень до 6 276, 76 гривень та судовий збір з 146, 65 гривень до 365,40 гривні.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : (підпис) Ю.М. Винниченко

Судді: (підпис) Т.В. Одринська (підпис) Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Ю.М.Винниченко