Рішення № 52886543, 28.10.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Мирошникова О.Ш.

Доповідач - Дронська І.О.

Справа № 425/2516/15-ц

Провадження № 22ц/782/642/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015року. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного

суду Луганської області в складі:

головуючого судді Дронської І.О.

суддів: Борисова Є.А., Яреська А.В.

за участю секретаря Ткаченко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 02 жовтня 2015року у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що з відповідачем з 27.10.2012року перебуває у зареєстрованому шлюбі від якого сторони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. У серпні 2015року сторони припинили сімейні стосунки та спільне проживання. У добровільному порядку відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, син мешкає разом з позивачем та знаходиться на її повному матеріальному забезпеченні. Просила суд стягнути з відповідача на користь позивача на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження аліменти у розмірі ? частини від всіх видів доходів відповідача, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття. Допустити негайне виконання рішення в межах платежу за один місяць.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 02.10.2015року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/5 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 06.08.2015року до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий змір в розмірі 121,80грн. Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць. В решті позову -відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивачем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, недоведеність відповідачем обставин, що мають значення у справі, які суд вважав встановленими, просила змінити рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнувши з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_4 в розмірі ? частки усіх видів заробітку, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 06.08.2015року до досягнення дитиною повноліття.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27.10.2012року та мають спільного малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом із матір'ю ОСОБА_2 Батько дитини - ОСОБА_3 проживає окремо разом із своїми батьками: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно довідки Управління праці і соціального захисту населення від 03.09.2015року позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні та отримує допомогу по догляду за однією дитиною до досягнення нею 3-річного віку працюючим жінкам у розмірі 130грн. на місяць.

Згідно довідки №951 від 20.08.2015року відповідач ОСОБА_3 працює на посаді провідного інженера-електроника в ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» та за період з 01.02.2015року по 31.07.2015року йому нарахована заробітна плата у загальному розмірі 93173,79грн.

Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи та сторонами не заперечуються.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідач знаходився з 01.09.2015року по 18.09.2015року на лікування у Рубіжанській міській лікарні та потребує подальшого прийому ліків.

Відповідач проживає з батьками пенсійного віку та має обов'язок утримувати непрацездатних батьків.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів суд першої інстанції врахував стан здоров'я відповідача, наявність у нього постійної роботи та стабільного заробітку, наявність обов'язку щодо утримання непрацездатних батьків, отримання позивачем державної допомоги у розмірі 130грн. на місяць, а також розмір прожиткового мінімуму на дитину до 6 років з 01.09.2015року в сумі 1167грн., виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, прийшов до висновку про можливість визначити розмір аліментів у 1/5 частці заробітку (доходу) відповідача, що, як вважає суд, цей розмір значно перевищуватиме встановлений розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та буде відповідати інтересам дитини та сторін.

Проаналізував наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, але не в повній мірі оцінив обставини по справі та надані сторонами, в їх сукупності, всі докази, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України та при визначенні розміру аліментів врахував недоведені відповідачем обставини щодо наявності у останнього додаткових витрат, що унеможливлює надання утримання дитині у розмірі ? частини та прийшов помилкового висновку про те, що часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення з відповідача 1/5 частки від доходу останнього повністю відповідає інтересам дитини та сторін.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, у заперечення позовних вимог позивача, відповідачем щодо стану свого здоров'я надано епікриз № 1816 від 18.09.2015року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 після стаціонарного лікування в Рубіжанській міській лікарні з 04.09.2015року по 18.09.2015року, рекомендовано продовжити амбулаторне лікування, а.с.35, але колегія суддів вважає, що відповідачем не надано доказів наявності витрат на лікування, які істотно впливають на його матеріальне становище, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Також відповідачем не надано доказів потреби його батьків пенсійного віку у матеріальній допомозі та надання останнім такої допомоги відповідачем ОСОБА_3 Сама по собі наявність хвороб у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є достатньої підставою для висновку про потребу останніх у матеріальній допомозі.

Щодо розумної матеріальної потреби дитини ОСОБА_4, з урахуванням інтересів останньої та сторін.

Чіткої фіксації «аліментної частки» дитини від заробітку батьків чинним законодавством України не встановлено.

Але, одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, що знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Відповідно до ч.1 ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 3 ст. 181 та частиною 1 ст. 183 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі. Ця частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції відповідач має постійну роботу та стабільний заробіток. Згідно довідки про заробітну плату дохід відповідача ОСОБА_3 за період з лютого по липень 2015року ( 6 місяців) складає 93173,79грн. , а.с.39.

Позивач ОСОБА_2 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною та отримує допомогу по догляду за 1-єю дитиною до досягнення нею 3-річного віку працюючим жінкам у розмірі 130грн. на місяць, а.с.25.

Відповідно до пояснень сторін до серпня 2015року сторони жили разом однією сім'єю та разом піклувалися про сина, надаючи йому достатній рівень матеріального забезпечення.

Колегія суддів вважає, що окреме проживання сторін значно погіршило звичне для ОСОБА_4 матеріальне забезпечення та відповідно можливості дитини щодо фізичного, духовного та морального розвитку в тій частині, що потребує матеріальних витрат.

Для забезпечення умов життя, звичних для дитини, достатніх для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, на яке дитина має право, враховуючи наявність можливості сторін щодо утримання дитини за їх матеріальним становищем та станом здоров'я та інші обставини, відповідно до ст..182 СК України, недоведеність відповідачем наявності обставин, що унеможливлюють надання утримання дитині у зазначеному позивачем розмірі (1/4 частки), наявність об'єктивних підстав щодо неможливості позивача у рівній мірі з відповідачем надавати матеріальне забезпечення сину у зв'язку з її перебування у відпустці по догляду за ним до досягнення ОСОБА_4 3-річного віку, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 та в інтересах дитини стягнути на користь позивача на утримання сина ОСОБА_4 ? частку заробітку (доходу) відповідача.

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо наявності підстав для збільшення визначеної судом першої інстанції частки заробітку (доходу) відповідача, що підлягає стягненню на утримання сина ОСОБА_4, з 1/5 до 1/4, оскільки відповідачем не надано доказів неможливості надання утримання сина у визначеному та доведеному позивачем розмірі, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення по справі;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

З урахуванням зазначених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 дійшов з порушенням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Враховуючи, що відповідно до ч.3 ст..88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, колегія суддів вважає за необхідне також змінити рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру судового збору, що підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, п. 3 ч.1 ст.307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 02 жовтня 2015року змінити в частинах часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2, а також визначення розміру аліментів та суми судового збору, стягнутих з ОСОБА_3 та в цих частинах ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, в розмірі ? частки усіх видів заробітку ( доходу).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 243,60грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді: