Рішення № 5288575, 06.07.2009, Господарський суд Чернігівської області

06.07.09

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел. 67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

30 червня 2009р. справа №14/69

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 м. Львів, 79021 (79060, м. Львів, а/с 2639)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортно-експедиційна компанія”, вул.Костянтинівська, 122/37 м. Прилуки, 17500

Про стягнення 1627грн. 37коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність №1217 від 08.05.09р.

Від відповідача: Пальчиковський В.М., представник довіреність №12 від 13.01.09р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1241,81грн. за надані послуги згідно договору на транспортно-експедиційне обслуговування №52 від 11.06.08р., 174,85грн. інфляції, 19,40грн. три проценти річних, 155,15грн. пені.

Відповідно до поданої заяви за №10-16-08 від 11.05.09р. позивач просив стягнути з відповідача 1627грн.37коп., в тому числі: 1071,70грн. основного боргу, 214,86грн. інфляції, 37,88грн. три проценти річних та 302,93грн. пені, а також просив стягнути судові витрати в сумі 1020грн., в тому числі: 102грн. держмита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 800грн. адвокатських послуг. Згідно ухвали від 12.05.09р. заява позивача від 11.05.09р. прийнята судом до розгляду, оскільки не суперечить діючому законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Представником позивача 12.05.09р. подано письмове пояснення по справі за вих.№8-17-08 від 11.05.09р.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.05.09р. заперечував проти позовних вимог та надав до матеріалів справи копію відзиву на позов вих.№469 від 07.11.08р. по справі №7/169.

У відзиві на позовну заяву №118 від 25.05.09р. відповідач заперечує проти вимог позивача посилаючись на Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», на листи №2241/6/17-0716 від 13.03.06р. і №9732/6/17-0716 від 01.09.06р. Державної податкової адміністрації України, та стверджуючи, що до 17.09.08р. СПД ОСОБА_1 не надала відповідачу копії платіжних документів про сплату єдиного податку, а тому останній перерахував згідно платіжного доручення №393 від 17.09.08р. 1071грн. податку з доходів СПД ОСОБА_1 з пенею, та залишок суми 2428грн. за здійснене перевезення перерахував позивачу по платіжному дорученню №392 від 17.09.08р. Окрім того, у відзиві відповідач зазначає, що позивач надав до позовної заяви тільки таблицю про нарахування пені, в якій не зазначено облікової ставки, її розмір, відповідні розрахунки.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.06.09р. надав заяву від 04.06.09р., в якій посилаючись на безпідставність позову, просить стягнути з позивача по справі судові витрати понесені відповідачем, а саме кошти в сумі 1250,00грн. сплачених адвокату ОСОБА_4 за надання правової допомоги по справі. Вказана заява прийнята судом до розгляду згідно ухвали від 04.06.09р. Окрім того, представником відповідача в судовому засіданні 04.06.09р. було подано письмове пояснення від 04.06.09р. з нормативним обґрунтуванням заявлених до стягнення з позивача адвокатських послуг у сумі 1250,00грн., в якому посилається на ст.28, 44, 48 ГПК, ст.12 Закону України «Про адвокатуру», та зазначає про те, що між відповідачем та адвокатом ОСОБА_4 було укладено угоду про надання правової допомоги при розгляді у суді справи за позовом СПД-фізичної особи ОСОБА_1 до ТОВ „Транспортно-експедиційна компанія”, в якій сума гонорару визначена за домовленістю сторін, та розрахунок витрат робочого часу адвоката ОСОБА_4 зроблено за аналогією при наданні правової допомоги адвокатом по цивільним справам згідно вимог Постанови КМУ №590 від 27.04.06р.

Від позивача надійшло пояснення за №8-20-08 від 29.06.09р., в якому не погодився із запереченнями відповідача проти позову, та зазначив, що суми штрафних санкцій нараховувалися за період з 11.07.08р. по 12.05.09р., що вимога відповідача надати платіжні доручення чи квитанції про сплату єдиного податку неправомірна, оскільки клієнти підприємців на спрощеній системі не зобовязані контролювати сплату останнім єдиного податку, що такий контроль не здійснюється і в тому випадку, коли підприємці знаходяться на загальній системі оподаткування. Окрім того, позивач посилаючись на положення пункту 1.6 ст.1, підпункту 4.3.25 пункту 4.3. статті 4, підпункту 9.12.1 пункту 9.12 ст.9 Закону України від 22.05.03р. «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.2 та ст.6 Указу Президента України від 03.07.98р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»стверджує, що податкові агенти не мають законодавчих підстав для утримання податку з доходів, виплачуваних фізичним особам, зареєстрованим в установленому порядку як субєкт підприємницької діяльності.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для участі в судовому засіданні адвоката.

Суд не задовольнив усне клопотання представника відповідача, враховуючи, що в судове засідання прибув та приймає участь уповноважений відповідачем представник, а в матеріалах справи є відзив відповідача на позовну заяву.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, зясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, копія якого подана до матеріалів справи, серія НОМЕР_4 ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місцепроживання АДРЕСА_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Львівської міської ради 15.04.08р., номер запису 2 415 000 0000 031369.

Як свідчить свідоцтво про сплату єдиного податку, копія якого подана до матеріалів справи, серія Е №430219 від 18.04.08р., воно видане субєкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, термін дії свідоцтва з 18.04.2008р., вид діяльності організація перевезення вантажів, місце здійснення діяльності по Україні.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

11.06.08р. між позивачем та відповідачем укладено договір №52 на транспортно-експедиційне обслуговування. Відповідно до п.1.1. договору експедитор-замовник (відповідач по справі) доручає, експедитор-перевізник (позивач по справі) приймає на себе зобовязання здійснити організацію перевезення та експедирування вантажів відповідно до умов, передбачених договором, а також згідно нормативних актів України.

Відповідно до п.2.1. договору експедитор-перевізник організовує перевезення вантажів на підставі письмових транспортних заявок, що подаються експедитором-замовником за формою, встановленою в додатку №1 до договору, підписаних уповноваженим представником експедитора-замовника, які являються складовою частиною договору.

11.06.2008р. сторони підписали заявку №82, в якій визначили: маршрут м.Дніпропетровськ м. Івано-Франківськ, дата та час навантаження: 11.06.08р. на 13:00, термін доставки: 12.06.08р. на 8:00, найменування вантажу: напої в асортименті вага 20тн, обєм 86куб.м., сума фрахту 3600,00грн., автомобіль Рено НОМЕР_5, н/причіп НОМЕР_6.

08.07.2008р. сторони підписали заявку №111, в якій визначили: маршрут м.Дніпропетровськ м. Коломия, дата та час навантаження: 08.07.08р. на 16:00, термін доставки: 09.07.08р., найменування вантажу: напої в асортименті вага 20тн, обєм 86куб.м., сума фрахту 3500,00грн., автомобіль НОМЕР_2, н/причіп НОМЕР_7.

У відповідності до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та віддати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувач), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Як вбачається із матеріалів справи та визнають сторони позивач виконав свої зобовязання по договору №52 від 11.06.08р. в повному обсязі, що підтверджується двостороннім актом №0608 приймання виконаних робіт по договору №52 від 11.06.08р. згідно заявки №82 від 11.06.08р. про надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг на суму 3600грн., товарно-транспортними накладними №01 АА №110/60 від 11.06.08р. та 01 АА №52/01 від 08.07.08р.

Сторонами подано до матеріалів справи акт №0716 приймання виконаних робіт по договору №52 від 11.06.08р. згідно заявки №111 від 08.07.08р. про надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг на суму 3500грн., який не підписаний та не скріплений печаткою з боку відповідача. Однак, як свідчать матеріали справи, пояснення відповідача, останній не заперечує надання позивачем послуг по договору №52 від 11.06.08р. згідно заявки №111 від 08.07.08р. на суму 3500,00грн.

Відповідно до п.4.1. договору розрахунок за виконання транспортних послуг виконується шляхом перерахунку коштів вантажовідправника на розрахунковий рахунок експедитора-замовника після чого експедитор-замовник розраховується з експедитором-перевізником шляхом перерахування частини цих коштів, за виключенням комісійних за експедиторських послуг на рахунок експедитора-перевізника. Кошти, які находять від замовника, виключаючи комісійну винагороду є транзитні і служать для розрахунку з експедитором-перевізником.

Відповідно до п.4.2. договору експедитор-замовник зобовязується проводити оплату в національній валюті України згідно рахунку за договором протягом 10-ти банківських днів з моменту надання оригіналів документів (рахунку, договору, акту виконаних робіт та інших реєстраційних документів від юридичних та фізичних осіб). Розмір оплат експедитора-перевізника обумовлюється в заявці на кожне перевезення.

У п.5 заявки №82 від 11.06.08р. та №111 від 08.07.08р. сторони передбачили, що оплата виконаних послуг виконується після надання оригіналів документів (рахунку, податкової накладної, акта виконаних робіт ТТН, договір відксерений завірений мастичною печаткою, платіжне доручення про сплату податку, свідоцтва про реєстрацію, свідоцтва платника податку, інших бухгалтерських документів).

Слід зазначити, що ні договір №52 від 11.06.08р., ні заявки №82 від 11.06.08р. та №111 від 08.07.08р. не містять чіткого визначення про сплату якого саме податку позивач повинен надати відповідачу оригінал платіжного доручення, та не містить чіткого визначення стосовно якого податку позивач повинен надати оригінал свідоцтва платника податку.

Позивачем виписано відповідачу рахунки-фактури №0608 від 12.06.08р. на суму 3600грн. та №0716 від 09.07.08р. на суму 3500грн.

Позивачем в позовній заяві повідомляється про відправку відповідачу копій реєстраційних документів (свідоцтва про реєстрацію, платника ПДВ та єдиного податку, ліцензії) по факсу при отриманні заявок на конкретне перевезення, та про направлення на адресу відповідача бухгалтерських документів (товарно-транспортна накладна, акт про надані послуги, податкова накладна і рахунок на оплату) рекомендованою кореспонденцією 26.06.08р. та 11.08.08р. Позивачем до матеріалів справи в підтвердження направлення відповідачу бухгалтерських документів для оплати послуг подано оригінали фіскальних чеків від 26.06.08р. та від 11.08.09р. З матеріалів справи вбачається, що позивачем не складався опис вкладення кореспонденції при направленні її відповідачу 26.06.08р. та від 11.08.09р.

Як свідчать матеріали справи, відповідач отримав 01.07.08р. та 14.08.08р. відповідно направлену позивачем кореспонденцію 26.06.08р. та від 11.08.09р. Відповідачем до матеріалів справи подано копії документів, які одержані від позивача для оплати послуг наданих по договору №52 від 11.06.08р.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що відповідач зобовязаний був розрахуватися за надані позивачем послуги відповідно у строк 15.07.08р. та 29.08.08р.

Відповідач за надані позивачем автотранспортні послуг розрахувався частково на суму 6028,30грн., а саме згідно платіжного доручення №339 від 18.08.08р. на суму 3600грн., призначення платежу - «оплата за транспортні послуги зг рах 12.06.08 в тч ПДВ 600,00»та №392 від 17.09.08р. на суму 2428,30грн., призначення платежу - «за транспортні послуги рах 0716 від 09.07.08 ПДВ-4040,72». Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 1071,70грн.

Окрім того, відповідач вважає, що повністю виконав умови договору №52 від 11.06.08р., оскільки спірну суму 1071,70грн. перерахував платіжним дорученням №393 від 17.09.08р. до місцевого бюджету м. Прилуки за призначенням платежу «*;101; податок з доходів з ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) за 18.08.08р.-540,00грн., за 17.09.08р. 525,00грн., пеня 6,70грн.».

Заперечення відповідача проти позову судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як свідчать договірні зобовязання між сторонами, що обумовлені в договорі №52 від 11.06.08р. та в заявках №82 від 11.06.08р. і №111 від 08.07.08р., позивач та відповідач чітко визначили вартість послуг, які надаються позивачем та оплачуються відповідачем. Договірні зобовязання не містять будь-яких домовленостей між сторонами, щодо обовязку відповідача утримати з вартості послуг, які підлягають оплаті, суму податку з доходів фізичної особи-підприємця. ОСОБА_1

Положення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Указу Президента України від 03.07.98р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»не містять зобовязань платників єдиного податку надавати учасникам господарських відносин при здійсненні господарської діяльності оригінали та/або копії платіжних документів про сплату єдиного податку, окрім того, останні не зобовязанні контролювати факт сплати одержувачем доходів єдиного податку.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

За таких обставин, суд доходить висновку, що борг в сумі 1071,70грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97р. Як слідує із вищевказаних рекомендацій Верховного Суду України, в разі якщо оплата здійснена до 15 числа поточного місяця, то відповідно інфляція нараховується за відповідний місяць за мінусом здійсненої оплати, а якщо після 15 числа місяця, то інфляція нараховується за весь місяць без врахування оплати.

Позивач просить стягнути з відповідача 214,86грн. інфляції, 37,88грн. три проценти річних за період з 11.07.08р. по 12.05.09р.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок інфляції суд встановив, що позивачем безпідставно проведено нарахування інфляції за вересень 2008р. на суму 3600,00грн., оскільки вказана сума вже була сплачена відповідачем на користь позивача 18.08.08р. згідно платіжного доручення №339.

Окрім того, враховуючи, що прострочка виконання відповідачем зобовязань по оплаті послуг виникла з 16.07.08р. та 30.08.08р., а не з 11.07.08р. та з 26.08.08р. як вказано позивачем в розрахунку, враховуючи фактичні дати здійснення відповідачем оплат, та приймаючи до уваги суми на які позивачем проведені нарахування інфляції та 3% річних, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляції та 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення інфляції в сумі 181,36грн. за період 01.09.08р. по 12.05.09р., в частині стягнення 3% річних в сумі 34,26грн. за період з 16.07.08р. по 12.05.09р. В решті стягнення інфляції та 3% річних відмовити у звязку з безпідставністю нарахування.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

У пункті 5.4. договору передбачено, що у випадку затримки в оплаті рахунків експедитор-замовник виплачує експедитору-перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої суми за кожний день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача 302,93грн. пені. за період з 11.07.08р. по 12.05.09р.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 222,63грн. за період з 16.07.08р. по 28.02.09р. В решті стягнення пені відмовити, оскільки позивачем невірно визначено дати виникнення прострочки виконання зобовязання з боку відповідача, про що вказано у даному рішенні суду вище, а також нарахування пені за невиконання відповідачем зобовязання по заявці №111 від 08.07.08р. позивачем проведено без дотримання положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України - після строку припинення нарахування пені, тобто після 28.02.09 року.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобовязання не виконав, розрахунки своєчасно не провів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 1071,70грн., інфляції в сумі 181,36грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 34,95грн., пені в сумі 222,63грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у звязку з несвоєчасним виконанням зобовязань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 102грн. та 289,95грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено склад судових витрат, до яких віднесено витрати по оплаті послуг адвоката.

Позивач просить стягнути з відповідача 800грн. послуг адвоката.

Частиною 3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (замовником) та Адвокатським обєднанням „Адвокатська фірма „ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5” (виконавцем), в особі директора зі стратегічних питань ОСОБА_5, укладено договір про надання юридичних послуг від 19.09.08р., згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе доручення замовника у наданні йому правової допомоги при підготовці позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Транспортно-експедиційна компанія” про стягнення боргу, отриманні необхідних доказів та наданні консультацій по веденню справи у суді першої інстанції. Відповідно до п.4.1 договору оплата послуг виконавця замовником здійснюється одноразово у розмірі - 800грн.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію адвокатського обєднання від 07.12.06р. №518 Міністерством юстиції України зареєстровано Адвокатське обєднання „Адвокатська фірма „ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5”, місце знаходження м. Львів, вул.Стецька,4.

Платіжним дорученням №83 від 06.10.08р. позивач перерахував Адвокатському обєднанню „Адвокатська фірма „ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5” 800грн. за адвокатські послуги згідно договору від 19.09.08р.

Враховуючи вищевикладене та те, що позовні вимоги позивача задоволені частково, тому згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати на послуги адвоката підлягають стягненню частково пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно в сумі 742,28грн.

Відповідач просить стягнути з позивача 1250грн. адвокатських послуг.

25.05.09р. між відповідачем та адвокатом ОСОБА_4, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №298 від 27.06.06р., укладено угоду про надання правової допомоги, згідно якої адвокат зобовязується надавати правову допомогу по справі за позовом СПД-фізичної особи ОСОБА_1 до ТОВ „Транспортно-експедиційна компанія” на стадії підготовки до судового розгляду справи із складанням необхідних документів (відзиву на позов, клопотань, заяв) та при розгляді у господарському суді першої, апеляційної та касаційної інстанції, а відповідач зобовязується сплатити за надання правової допомоги гонорар (винагороду за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги). У додатку №1 до угоди про надання правової допомоги від 25.05.09р. сторони дійшли згоди, що гонорар по справі складає 1250грн.

Адвокатом ОСОБА_4 та ТОВ „Транспортно-експедиційна компанія” підписали акт про виконані адвокатом роботи з урахуванням витраченого адвокатом часу по наданню правової допомоги, що підлягає сплаті як судові витрати на суму 1250грн.

Згідно видаткового касового ордеру №126 від 04.06.09р. відповідачем здійснена оплата послуг адвоката в сумі 1250грн.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, тому згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати на послуги адвоката підлягають стягненню з позивача частково пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно в сумі 90,19грн.

Керуючись ст. 525, 526, 625, 627,629, 909, 929 Цивільного кодексу України, ст.193, 216, 217, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортно-експедиційна компанія” (вул.Костянтинівська, 122/37 м. Прилуки, п/р 2600384419 в „Райффайзен Банк „Аваль” м. Київ, МФО 380805, ідентифікаційний код 31849246) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 м. Львів; м. Львів, а/с 2639, п/р НОМЕР_8 в відділенні №1 Філії „Західне РУ” ВАТ Банк „Фінанси та Кредит” МФО 325923, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1071грн. 70коп. боргу, 181грн.36коп. інфляції, 34грн.26коп. три проценти річних, 222грн.63 коп. пені, 102грн.00коп. державного мита, 289грн.95коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 742грн.28коп. адвокатських послуг.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 м. Львів; м. Львів, а/с 2639, п/р НОМЕР_8 в відділенні №1 Філії „Західне РУ” ВАТ Банк „Фінанси та Кредит” МФО 325923, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортно-експедиційна компанія” (вул.Костянтинівська, 122/37 м. Прилуки, п/р 2600384419 в „Райффайзен Банк „Аваль” м. Київ, МФО 380805, ідентифікаційний код 31849246) 90грн.19коп. адвокатських послуг.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Ю.Книш

Рішення підписано 06.07.09р

Суддя Н.Ю.Книш