Ухвала суду № 52884297, 21.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/3566/15-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О. В.Провадження № 22-ц/780/5692/15 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 24 21.10.2015

УХВАЛА

Іменем України

21 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Голуб С.А.,

суддів Воробйової Н.С. Приходька К.П.

при секретарі Нагорній Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 03 вересня 2015 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2015 року Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якій зазначає, що 09.07.2012 р. між сторонами було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким страховик ПАТ «Страхове товариство «Іллічівське» застрахував цивільно-правову відповідальність страхувальника ОСОБА_2, пов»язану з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля « Опель», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

05 червня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого автомобіля, яким керував відповідач ОСОБА_2 та автомобіля «Лексус», державний реєстраційний номер НОМЕР_2. В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль « Лексус».

Постановою Голосіївського районого суду від 19.06.2013 р. винним у ДТП визнаний ОСОБА_2

Автомобіль «Лексус» був застрахований в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія Уніка».

26.07.2013 р. ПрАТ «Уніка» звернулось до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування з наданням Страхового акту від 02.08.2013 р..

На підставі вказаного Страхового акту та Заяви ПрАТ «СК «Уніка» та відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем було виплачено ПрАТ «СК «Уніка» страхове відшкодування у розмірі 11 137 грн.

В порушення вимог п.33.1.2 ст. 33 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( далі - Закон № 1961-ІV), відповідач не повідомив позивача протягом трьох днів з дня ДТП про страховий випадок, а тому позивач просив стягнути з відповідача, як страхувальника на підставі п.п. «г» п.38.1.1 ст. 38 Закону № 1961-ІV в порядку регрессу 11 137 грн. та судові втрати.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 03 вересня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В доводах апеляційної скарги посилається на те, що він у телефонному режимі повідомив позивача про ДТП. Натомість працівники ПАТ «СТ «Іллічівське» при отриманні телефонного повідомлення не дали йому рекомендацій щодо обов'язкового письмового повідомлення про ДТП.

Наголошує на тому, що він не повідомив позивача про ДТП письмово з поважних причин, оскільки у нього на той час була важко хвора матір і він був зайнятий її лікуванням.

Також вважає, що невчасне письмове повідомлення позивача не призвело до неможливості реально оцінити заподіяну при ДТП шкоду, а також встановити будь-які факти та/або обставини ДТП.

Вважає, що суд застосував формальний підхід при вирішенні справи, а тому рішення є несправедливим.

Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянтів, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.06.2013 року по вул. Жилянській в м. Київ сталося ДТП за участю автомобілів « Опель», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем "Лексус", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.06.2013 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні цієї ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, оскільки він порушив Правила дорожнього руху України

Внаслідок зіткнення власнику автомобіля « Лексус», заподіяно шкоду на загальну суму 17 505,92 грн., що підтверджується звітом про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ № 49С/06/13 від 20.06.2013 року.

26.07.2013 р. ПрАТ «СК «Уніка» звернулась до позивача із заявою про випалту страхового відшкодування.

27.12.2013 року ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» було складено страховий акт . На підставі вказаного Страхового акту та заяви ПрАТ «СК «Уніка» 30.01. 2014 року позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 11 137, 45 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не повідомивши страховика про факт ДТП у письмовому вигляді у встановлений в договорі строк, тим самим порушив умови договору, а тому страховик після виплати страхового відшкодування має право пред'явити до страхувальника регресний позов. Суд не погодився із тим, що у відповідача були поважні причини для неповідомлення страховика про ДТП протягом трьої днів з дня настання страхового випадку у письмовому вигляді.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду виходячи з такого.

Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» передбачені випадки, в яких страховик, після виплати страхового відшкодування має право пред»явити регресний позов.

Відповідно до п. 38.1. Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов:

38.1.1. до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Позивач пред»явив позов до відповідача як до страхувальника, посилаючись на те, що останній не повідомив позивача про ДТП, тобто в порушив вимоги п.п. «г», п.33.1.4. ст. 33 Закону № 1961-ІV.

Відповідно до п. 33.1. ст. 33 Закону № 1962-ІV у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Відповідач надав суду копію його заяви на ім'я страховика від 28.08.2013 року, в якій він повідомляв останнього про причини відсутності його письмового поівідомлення про ДТП протягом трьох днів з дати його настання. Однак на цій копії відсутні будь-які реєстраційні штампи страховика, внаслідок чого не можна встановити чи надсилався відповідачем вказаний лист. (а.с.56-57)

Будь-які докази того, що відповідач у телефонному режимі повідомляв страховика про настання страхового випадку також відсутні.

Відповідач надав суду довідки про находження ОСОБА_4, 1955 р.н. на лікування стаціонарному в Київському обласному онкологічному дсипансері з 23.05.2013 р. по 24.05.2013 р., та з 25.06.2013 р. по 26.06.2013 р., та знаходження її на стаціонарному лікуванні з 08.04.2013 р. по 17.04.2013 р. в Київській обласній клінічній лікарні. Відповідач наголошував на тому, що ОСОБА_4 є його матірью і саме внаслідок її тяжкого захворювання він знаходився у пригніченому душевому стані і не мав можливості повідомити страховика про настання страхового випадку.

Однак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що самі по собі надані докази хвороби ОСОБА_4 не дають суду підстав встановити, що відповідач не мав можливості направити на адресу страховика повідомлення про настання страхового випадку.

Судова колегія не вбачає підстав для визнання такого висновку суду несправделивим чи незаконним.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Тобто, позивач, користуючись наданим йому законом правом пред'явив позов лише зазначивши про порушення відповідачем вимог закону і надав докази на підтвердження свого права на отримання від відповідача в порядку регресу коштів. Позивач не міг довести в судовому засідані ту обставину, яка не настала, а саме письмове повідомлення відповідачем про страховий випадок.

Разом із тим, саме на відповідача покладається обов'язок довести зворотнє, а саме, що він виконав свої обов'язки за договором. Відповідач таких доказів не надав.

Доводячи ту обставину, що він з поважних причин не повідомив страховика про настання страхового випадку, відповідач також не надав суду доказів, що він не мав об»єктивної моживості протягом трьох днів з часу ДТП надіслати лист чи телеграму на адресу позивача із відповідним повідомленням.

Посилаючись на те, що про наявність поважних причин вчасного неповідомлення страховика про ДТП відповідач повідомив страховика в серпні 2013 року, відповідач також не надав належних і допустимих доказів, якими можуть бути лише докази отримання страховиком заяви страхувальника, а не самі по собі заяви без дати їх вручення.

Таким чином, судова колегія погоджується із судом першої інстанції в тому, що право позивача на відшкодування шкоди в порядку регресу випливає із змісту закону та підлягає захисту. Натомість відповідач не спростував доводи позовної заяви шляхом надання суду належних та допустимих доказів.

За наведених обставин судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 03 вересня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів .

Головуючий

Судді