Ухвала суду № 52884289, 15.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 365/267/15-ц Головуючий у І інстанції Денисенко Н.О.Провадження № 22-ц/780/4440/15 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю. М.Категорія 18 15.10.2015

УХВАЛА

Іменем України

15 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Поліщука М.А., Сушко Л.П.

при секретарі: Якимчук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 03 червня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до Селянського фермерського господарства «РИСК» Згурівського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Відділ Держземагенства у Згурівському районі Київської області про визнання договору оренди землі недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 01.09.2010 року між нею та відповідачем укладено договір оренди землі, який згідно п. 37 даного договору набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації. Договір зареєстровано відділом Держкомзему у Згурівському районі, 11 грудня 2012 року тобто є вчиненим з цього моменту відповідно до ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі».Після чого позивачка передала СФГ «РИСК»у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що розташована на території Турівської сільської ради (с. Турівка Згурівського району Київської області) та належить їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, кадастровий номер якої із кадастровим номером НОМЕР_2. Вказаний договір вважає недійсним у зв'язку із відсутністю у ньому наступних обов'язкових умов: кадастрового номера земельної ділянки, строків передачі земельної ділянки в оренду, розміру пені за несвоєчасну сплату орендної плати, умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Крім того, серед додатків до договору оренди відсутні план/схема земельної ділянки, що передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлені земельні сервітути, а також акт визначення меж земельної ділянки в натурі.

Просила визнати недійсним спірний Договір та стягнути із відповідача судові витрати.

Рішенням Зурівського районного суду Київської області від 03 червня 2015 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 1 вересня 2010 року між сторонами підписано договір оренди землі № 86 строком на 10 років. 11 грудня 2012 року Договір було зареєстрованно у відділі Держкомзему України у Згурівському районі Київської області, про що в державному реєстрі земель вчинено відповідний запис за № 322190004002666. Кадастровий номер земельної ділянки у самому тексті Договору не зазначений. Проте такий номер дописано вручну на першій сторінці Договору та відомий позивачу, про який він зазначає у позові (а.с.25 - копія Договору). За умовами договору орендодавець ОСОБА_2 надає, а орендар СФГ "РИСК" приймає в строкове платне користування зазначену земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір набирає чинності після підписання і його державної реєстрації (пункт 37 Договору). Строк дії договору становить десять років (п. 5 Договору). Договір передбачає, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі, погодженому за згодою двох сторін, в процентах до несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 9 Договору). Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право на поновлення його, повідомивши про це письмово Орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії (п. 5 Договору).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що спірний Договір є недійсним та порушені законні права позивача,оскільки діє з 01.09.2010 й протягом понад чотири роки сторони виконували істотні умови договору. Щодо відсутності однієї з істотних умов Договору, то сторона позивача не довела, в чому саме полягає порушення прав та законних інтересів позивача та істотність таких порушень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положенням п. 2 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року передбачено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У відповідності до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 02.10.2003 року №1211-IV, що діяла на момент укладення спірного договору оренди землі, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно ч.ч. 2,4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 02.10.2003 року №1211-IV передбачалось, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди та визнання такого договору недійсним відповідно до закону. Також невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Типовий договір оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004 року.

Відповідно ч. 1ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, Спірний Договір укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було спрямоване на укладення договору оренди, до Договору додано Державний акт серії ІІ-КВ № 052513, у якому зазначено відповідний план зовнішніх меж земельної ділянки, а також вчинено опис меж, де зазначено сусідніх землекористувачів, відповідно до якого також можна встановити, яка саме земельна ділянка передається в оренду і де вона знаходиться. Договір виконувався відповідачем, він нараховував та виплачував позивачу орендну плату. Тобто фактичне тривале виконання умов Договору є підтвердженням того, що його укладення відповідало внутрішній волі позивача.

Також в матеріалах справи міститься акт приймання - передачі земельної ділянки в оренду № 86 від 01.09.2010 року, підписаний позивачкою (а.с.77).

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що договір оренди, укладений між ОСОБА_2 та СФГ «РИСК» відповідає вимогам типового договору оренди землі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року №220, оскільки позивачка під час укладення договору мала необхідний обсяг цивільної дієздатності так як її волевиявлення було спрямоване саме на укладення оскаржуваного договору оренди в добровільному порядку.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Посилання представника апелянта на відсутність у договорі оренди кадастрового номеру земельної ділянки, як на суть підстав позову, не приймаються до уваги колегією суддів, так як даний факт не є порушенням вимог закону, оскільки кадастровий номер був присвоєний земельній ділянці вже після укладення договору оренди у зв'язку із прийняттям Закону України «Про Державний земельний кадастр», який набирав чинності з 01 січня 2013 року. А на дату укладення договору оренди серед переліку істотних умов договору такої вимоги не зазначалося.

Отже, аналізуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду залишає без змін

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 03 червня 2015 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: