Рішення № 52881890, 29.10.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/1640/15-ц Головуючий у 1-й інст. Заполовська Т. Г.

Категорія 39 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Зарицької Г.В., Шевчук А.М.

за участю секретаря

судового засідання Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, реєстраційної служби Новоград-Волинського МРУЮ Житомирської області, треті особи - приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Лінкевич Броніслав Адамович, КП Новоград-Волинської міської ради «Новоград-Волинське МБТІ», про визнання споруд самочинно збудованими, визнання свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом та договору дарування частково недійсними за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_6 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 липня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

В квітні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з вказаним позовом. Просили, з урахуванням уточнених вимог, визнати самочинно збудованими сараї Д та Н, навіси З та М, гараж Л по АДРЕСА_1; визнати недійсним договір дарування 20/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 від 25 квітня 2006 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, в частині зазначення в п.1 договору гаража Л; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 14.08.2014 року на ім'я ОСОБА_4 в частині зазначення спадковим майном : сараї Д та Н, навіси З та М, гараж Л, по АДРЕСА_1, та скасувати їх державну реєстрацію.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що вони є власниками земельних ділянок, збудовані господарські будівлі є самочинними та знаходяться на їх земельних ділянках, а тому їх зазначення у свідоцтві про право на спадщину та договорі купівлі-продажу є незаконним та порушує їх права. Крім того, їх забудова змінює розмір часток у будинку.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 липня 2015 року позов задоволено. Визнано господарські будівлі сараю Д, сараю Н, навісів З, М., гаражу Л по АДРЕСА_1 самочинно збудованими. Визнано недійсним договір дарування 20/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, посвідчений Новоград-Волинською державною нотаріальною конторою 25.04.2006 року по реєстру № 1-275 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в частині зазначення в п.1 договору гаражу Л. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Лінкевичем Б.А. на ім'я ОСОБА_4, 14.08.2014 року по реєстру № 815 в частині зазначення в якості спадкового майна надвірних будівель : сараю Д, сараю Н, навісів З, М, гаража Л по АДРЕСА_1 та скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, проведену 14.08.2014 року приватним нотаріусом Лінкевичем Б.А., державну реєстрацію під індексним номером 15141973 надвірних будівель : сараю Д, сараю Н, навісів З, М, гаражу Л по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 (індексний номер витягу25580113). Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, реєстраційної служби Новоград_волинського МРУЮ Житомирської області на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 243,6 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, в якій вони просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позову. Зазначають, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, позивачами не доведено порушення їх прав, а судом безпідставно не взято уваги час забудови, наявність дозволу на будівництво гаражу і відсутність підстав для визнання самочинним будівництвом.

Представник апелянтів підтримала апеляційну скаргу і пояснила, що права позивачів ніяким чином не порушуються. Окрім того, орган інвентаризації визначив, які об'єкти є самочинними, і їх дії не оскаржені.

Представник позивачів заперечує у задоволенні скарги і пояснила, що всі будівлі є самочинними і збудовані у 2014 році, окрім гаража. Частина з них знаходиться на земельній ділянці позивачів.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що спірні будівлі не оформлені в установленому порядку та побудовані на земельній ділянці, яка не закріплена за будинком, а тому є самочинно збудованими.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам.

Відповідно до ст.132 ЦК України 1963 року приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв'язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або законі не встановлено інше.

Згідно із ст.105 ЦК України 1963 року господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотним відхиленням від проекту, а бо з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.

Статтею 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Судом встановлено, що співвласниками житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 є : ОСОБА_6 - 35/100 ідеальних частин будинку відповідно до договору дарування від 23.10.1975 року; ОСОБА_3 - 40/100 частин будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.08.1999 року та договору дарування від 25.04.2006 року;

ОСОБА_4 - 25/100 частин будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14.08.2014 року.

ОСОБА_3 є власником земельних ділянок площею 0,0736 га, 0,0112 га та 0,0015 га по АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 - площею 0,064 га по АДРЕСА_2.

Згідно інвентаризаційної справи до надвірних будівель домоволодіння по АДРЕСА_1 включено спірні будівлі : сарай Д - 1950 року забудови, сарай Н - 1984 року забудови, навіс З - 1995 року забудови, гараж Л - 2000 року забудови та навіс М 2007 року забудови (а.с.45, 74).

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Позивачі посилаються на порушення їх права власності на земельні ділянки, оскільки сарай Н розташований на земельній ділянці ОСОБА_2, а частина навісу М на земельній ділянці ОСОБА_3, а врахування у свідоцтвах про право на спадщину та договорі дарування самочинних будівель також призводить до зміни розміру часток у домоволодінні (а.с.6).

Зазначені доводи не відповідають матеріалам справи.

Суд першої інстанції не звернув уваги на час отримання у власність земельних ділянок позивачами та час побудови спірних будівель.

Так, згідно повідомлення КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 27.03.2015 року дані про закріплення земельної ділянки за будинком по АДРЕСА_1 відсутні (а.с.86).

Позивачі отримали дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку на підставі рішення Новоград-Волинської міської ради від 06.12.2013 року та оформили право власності на земельні ділянки 01.04.2014 року (а.с.9-10, 13-18, 41), тобто право власності у них виникло пізніше ніж проведено забудову навісу М та сараю Н, а тому не можна вважати порушенням їх прав як землевласників знаходження на час приватизації земельних ділянок зазначених будівель.

Крім того, будь-яких належних доказів, які підтверджують розташування навісу М та сараю Н на земельних ділянках позивачів, не надано.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачами оспорюється правомірність включення до об'єктів нерухомості, які є приналежністю до будинку АДРЕСА_1, співвласником якого є також позивач ОСОБА_3, у 2006 році гаражу Л, а у 2014 році - сараїв Д та Н і навісів З та М., які включені в перелік об'єктів у договір дарування від 25.04.2006 року (тільки гаражу Л) та свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 14.08.2014 року (а.с.65-66, 19).

За наявними у матеріалах справи свідоцтв про право на спадщину та договорів (а.с. 65, 76-79, 103, 106) ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 без виділу часток в натурі і є також співвласниками спірних господарських будівель, що не змінює належний їм розмір часток у житловому будинку в цілому.

Крім того, колегія суддів враховує, що на час виникнення спірних правовідносин (2006 та 2014 роки) діяла Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджена наказом Держбуду України 24.05.2001 року № 127 (далі - Інструкція).

Згідно п.2 Інструкції до об'єктів, що підлягають технічній інвентаризації, належать: багатоквартирні житлові будинки, гуртожитки; одноквартирні (садибні) житлові будинки; господарські будівлі (сараї (хліви), гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, сміттєзбірники тощо); господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо).

На присадибних ділянках, крім житлових будинків, розміщуються господарські будівлі (сараї (хліви), літні кухні, гаражі, майстерні, навіси, вбиральні тощо) та господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо).

Технічній інвентаризації підлягають об'єкти (згідно з розділом 2) всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди. (п.3.1 Інструкції).

Згідно п.3.2 Інструкції виявлені в установленому порядку самочинно збудовані будинки або прибудови до будинків, господарські будівлі (прибудови),

торговельні, господарські кіоски та павільйони, металеві гаражі, підлягають технічній інвентаризації з уключенням їх у планові та інші матеріали. У разі самочинного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка.

При виявленні об'єктів, які відповідно до цієї Інструкції вважаються об'єктами самочинного будівництва, суб'єкт господарювання зобов'язаний повідомити про це органи державного архітектурно-будівельного контролю. Повідомлення заповнюються особами, які проводять інвентаризацію, підписуються відповідальними посадовими особами суб'єкта господарювання.

Отже, законодавством встановлено порядок інвентаризації об'єктів нерухомості та покладено обов'язок визначати самочинність будівництва на органи інвентаризації.

Згідно листа КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 27.03.2015 року та матеріалів інвентаризаційної справи на час укладення договору дарування від 25.04.2006 року гараж Л, на забудову якого ОСОБА_6 отримала дозвіл на підставі рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської Ради народних депутатів № 123 від 28.07.1998 року, та на час оформлення спадщини 14.08.2014 року сараї Д, Н, навіси З, М та гараж Л не являлися самочинно збудованими (а.с.20, 45, 75).

Згідно довідки КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 18.08.2014 року самочинно збудованими визнано інші об'єкти, які не є предметом спору.

Відсутність підстав для віднесення спірних об'єктів до самочинного будівництва підтверджується також п.3.2 Інструкції, в якій визначено перелік об'єктів, які не є самочинно збудованими:

тимчасові будівлі та споруди, навіси, альтанок, намети, накриття, сходи, естакади, літні

душові, теплиці, свердловини, криниці, люфт-клозети, вбиральні,

вигрібні ями, замощення, паркани, відкриті басейни та басейни

із накриттям полегшеної конструкції, погреба, входи в погреби,

підпірні стіни, ворота, хвіртки, приямки, тераси, ганки;

індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові,

дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови

до них побудовані до 5 серпня 1992 року.

Доводи представника апелянта, що всі спірні об'єкти, окрім гаража, збудовані у 2014 році, не підтверджено належними доказами та матеріалами справи, а згідно свідоцтва про право на спадщину від 14.02.1989 року сарай Д вже входив до спадкового майна (а.с.77).

Дії органів інвентаризації позивачами не оскаржувалися.

Перебудова навісу М на сарай М після оформлення спадщини, правового значення при вирішенні вказаного спору немає (а.с.80-82).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачами не доведено порушення їх прав як землевласників та прав ОСОБА_3 як співвласника домоволодіння АДРЕСА_1.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, реєстраційної служби Новоград-Волинського МРУЮ Житомирської області про визнання споруд самочинно збудованими, визнання свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом та договору дарування частково недійсними.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: