Рішення № 52879712, 23.10.2015, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/4503/15-ц

Провадження 2/206/1234/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2015 р. Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Колісник В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за послуги з газопостачання,

в с т а н о в и в :

18 серпня 2015 року представник ПАТ «Дніпрогаз» звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовомпро стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання з ОСОБА_1

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що правовідносини між ПАТ «Дніпрогаз» і відповідачем оформлювалися шляхом видачі розрахункової книжки, відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 (509223) та укладення договору про надання послуг з газопостачання від 17.06.2004 року. Зобовязання відповідачем виконуються неналежним чином - оплата отриманих послуг здійснюється не своєчасно та не в повному обсязі, про що свідчить наявність заборгованості, що утворилася в період з 01.10.1998 року по 09.10.2015 року в розмірі 1160,05 гривень. Про наявність боргу за спожитий природний газ відповідача було повідомлено, але до цього часу заборгованість залишилась непогашеною. 21.01.2014 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська було подано заяву про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за спожитий природний газ. Ухвалою від 28.05.2014 року було скасовано судовий наказ.

На підставі викладеного та з урахуванням останніх уточнень, просить суд стягнути із відповідача ОСОБА_1 заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 1160,05 грн. та судові витрати по справі (а.с.1-3, 53).

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, обґрунтувавши їх з тих же підстав, що викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позов. Пояснив, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання, виникла заборгованість, яка вказана в детальному розрахунку. Твердження представника відповідача, що відсутня заборгованість у межах строку позовної давності нічим не підтверджуються. Відповідач не завжди знімав покази лічильника та вчасно сплачував за спожитий газ.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечували в повному обсязі, вважаючи позовні вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними та просили суд в задоволенні позову відмовити. Відповідач ОСОБА_1 пояснив, що домоволодіння він придбав у серпні 1999р. Позивач заявляє вимоги за борги попередніх власників. Коли купував будинок, то боргів у них не було, вони показували квитанцію та покази лічильника. Договір з ПАТ "Дніпрогаз" не укладав, вимоги від них не отримував. Кожного місяця знімають покази лічильника, по яким все сплачено. Лише один платіж було скасовано, був збій у "ПриватБанку" і потім його сплатив. Позовні вимоги повинні розглядатися з 01.01.2011р., оскільки подавалася заява про видачу судового наказу. В межах позовної давності заборгованість відсутня. Надав до суду письмову заяву про застосування строків позовної давності (а.с.47).

Також відповідач ОСОБА_1 надав письмові заперечення, які обґрунтовує тим, що 21.01.2014 року позивачем подавалася в суд заява про видачу судового наказу, тому з урахуванням позовної давності може розглядатися заборгованість, яка утворилася в період з 01.01.2011 року. Згідно наданих розрахунків по особовому рахунку, який наданий позивачем: за 2011 році борг складає 133 грн., станом на 30.09. 2012 рік переплата складає 126,85грн.; за жовтень, листопад , грудень 2012 року нараховано 1001,05грн., сплачено за цей період 188,88грн. Борг за 2012 рік складає (1001,05 - 188,80 -126,85)=685,40 грн.; за 2013 рік було нараховано 844,37грн., сплачено - 1 688,60грн. Таким чином, (1688,60-844,37)=844,23грн., з яких 685,40грн. - погашення заборгованості за 2012 рік, а (844,23 - 685,40) 158,83грн. - погашення заборгованості за 2011 рік. Залишилася сума (158,83 - 126,85)=31,98 грн. Нараховано за 2014 рік 1 949,29грн., сплачено - 1 677,93грн. Борг - 271,36 грн, а з урахуванням 31,98грн., борг складає 239,38 грн. Покази лічильника згідно даних позивача не відповідають фактичним показанням лічильника. Так, згідно виписки з рахунку станом на липень 2015 року складають 14 281 куб. м. А відповідно до акту від 18.09.2015 року, складеного представником ПАТ "Дніпрогаз" ОСОБА_4, покази лічильника складають 13 963 куб. м. Тому позовні вимоги заявлені абсолютно безпідставно, без врахування строків позовної давності та з урахуванням заборгованості, яка виникла ще до придбання ним будинку, а також реальних обсягів спожитого газу. Він своєчасно та в повному обсязі відповідно до діючих тарифів сплачує послуги з газопостачання. За період з січня 2011 року всі платежі в графі "сплачено" за вказаний період співпадають зі сплаченими ним сумами. Платіж за січень 2015 року в сумі 378,40 грн., як я з'ясувалося в вересні 2015 року, не пройшов, тому ця сума ним була сплачена пізніше. Таким чином, він не має боргів перед ПАТ «Дніпрогаз» (а.с.37-38).

Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18 серпня 1999 року є власником домоволодіння по вул. Панамарчука, буд. 19 (а.с.39).

17.06.2004 року. між ПАТ «Дніпрогаз» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання населенню послуг з газопостачання, особовий рахунок 509223 (а.с.9-16).

З попереджень ПАТ «Дніпрогаз» від 2013р., 2014р. вбачається, що заборгованість становила 913,47грн.,895,49грн. відповідно, з заборгованістю ОСОБА_1 зазначено не згоден (а.с.17-18).

21 січня 2014 року ПАТ "Дніпрогаз" зверталися до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за спожитий природний газ станом на 31.12.2013р. у розмірі 895,49грн. (а.с.19-20).

28 травня 2014 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська скасовано судовий наказ, виданий Самарським районним судом м. Дніпропетровська 29 січня 2014 року за заявою Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз», що розташовано за адресою: вул. Володарського, 5 у м. Дніпропетровську, індекс 49101, про стягнення заборгованості за спожитий природний газ із ОСОБА_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз», що розташовано за адресою: вул. Володарського, 5 у м. Дніпропетровську, індекс 49101, заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 895 грн. 49 коп., перерахувавши вказану суму на р/р 26034301011243 Філія: Дніпропетровське відділення обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 305482, код ЄДРПОУ 20262860; та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 121 грн. 80 грн. перерахувавши вказану суму на р/р26005232299002 філія ПАТ КБ «Надра» ДРУ в м. Київ, МФО 380764, код ЄДРПОУ 20262860 (а.с.21-22).

З акту від 18.09.2015 року вбачається, що у графі "заборгованість" п. 12 дані відсутні (а.с.44).

З розрахунку позивача від 08.10.2015р. вбачається, що у ОСОБА_1 за період з жовтня 2012р. по жовтень 2015р. заборгованість 1160,05грн. (а.с.54).

З детального розрахунку суми нарахувань за спожитий природний газ абонента ОСОБА_1 по вул. Пономарчука, 19, особовий рахунок 509223/НОМЕР_1 заборгованість відповідача виникає з 1998 року, станом на грудень 2010 року заборгованість становить 1351,14грн. (а.с.57-70).

З розрахунку відповідача ОСОБА_1 згідно показів лічильника та діючих тарифів за період з 01.01.2011р. по 31.12.2014р. вбачається, що заборгованість на 18.09.2015р. на дату складання акту ПАТ "Дніпрогаз" відсутня (а.с.74-76).

Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» належним чином виконує свої зобовязання перед відповідачем, своєчасно та належним чином надає послуги з газопостачання, що в судовому засіданні не заперечено, а отже доказуванню не підлягає і приймається судом за дійсне.

Згідно ст.526 ЦК України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

У відповідності до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

За змістом ст. 162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Змістом п.п. 10, 17 «Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 09.12.1999р., розрахунок населення за надані послуги з газопостачання починаючи з 1 квітня 2015 року здійснюється за роздрібними цінами на природний газ, що використовується для потреб населення, диференційованими залежно від місячного обсягу та видів споживання, що встановлені НКРЕКП, за показаннями лічильника газу, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу, і повинна вноситись споживачами не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

В силу ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Змістом ст.257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки для спірних правовідносин не передбачена спеціальна позовна давність, що визначена в ст.258 ЦК України, строк позовної давності для неї складає три роки.

У відповідності до ч.ч.2, 3 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання строк позовної давності починається заново.

Суд вважає, що з січня 2014 року строки позовної давності для звернення позивача із цим позовом до суду перервані подачею до суду заявою про видачу судового наказу (а.с. 19, 21), саме із цієї дати перебіг строків позовної давності почався заново, оскільки позивач реалізував своє право на звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, що суд за аналогією закону прирівнює до пред'явлення особою позову до боржників.

Застосування аналогії закону в спірних правовідносинах зумовлюється тим, що позивач процесуально був позбавлений можливості захистити свої права шляхом предявлення до суду саме позовної заяви, попередньо не звернувшись із заявою про видачу судового наказу, що закріплено ч. 3 ст. 118 ЦПК України, за змістом якої позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Враховуючи викладені обставини суд доходить висновку, що вимоги предявлені за період з 01 січня 2011 року знаходяться в межах строків позовної давності, а виниклі до цього періоду вимоги ні.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, як вбачається з детального розрахунку позивача заборгованість випливає з попередніх років. З 2011р. по теперішній час відповідач сплачував щомісяця за послуги газопостачання відповідно показам лічильника, тобто ці оплати стосуються саме цього, а не періоду попередніх років. Таким чином, у межах позовної давності борг відсутній.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 214 Цивільного процесуального кодексу України, під час ухвалення рішення суд зокрема має вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного Кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності,суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати не ваідшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 264, 267, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 88, 131, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.О. Сухоруков