Постанова № 5287715, 28.07.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2009 р. Справа № 42/70-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Криворученко О.І..

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_1 (дов. №144 від 18.03.2009 р.)

відповідач - не з'явився,

1-й апелянт ОСОБА_2

2-й апелянт ОСОБА_3 (дов. №429 від 18.05.2009 р.) (після перерви не зявився)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (вх. № 1469 Х/1-35) та ОСОБА_4 (вх. № 1470 Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 21 квітня 2009 року у справі № 42/70-09

за позовом Фізичної особи ОСОБА_5, АДРЕСА_2,

до Відкритого акціонерного товариства "Автрамат", м. Харків,

про визнання нечинними рішень та визнання неправомірною бездіяльності

встановила:

Позивач, ОСОБА_5, звернулась до суду з позовною заявою про визнання нечинними рішення Правління відкритого акціонерного товариства «Зміївський машинобудівний завод»«Про перегляд ціни реалізації бази відпочинку»№ 46 від 19.06.2001 року з дня його прийняття; про визнання нечинним рішення Спостережної Ради відкритого акціонерного товариства «Зміївський машинобудівний завод»«Про узгодження реалізації бази відпочинку за ціною 57815,00 грн.»№ б\н від 19.06.2001 року з дня його прийняття та про визнання неправомірною бездіяльності відкритого акціонерного товариства «Автрамат»щодо нескасування рішення Правління відкритого акціонерного товариства «Зміївський машинобудівний завод»«Про перегляд ціни реалізації бази відпочинку»№ 46 від 19.06.2001 року, а також щодо не скасування рішення Спостережної Ради відкритого акціонерного товариства «Зміївський машинобудівний завод»«Про узгодження реалізації бази відпочинку за ціною 57815,00 грн.»№ б\н від 19.06.2001 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.04.2009 року у справі № 42/70-09 (суддя Яризько В.О.) позов задоволено повністю.

Громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_2 із судовим рішенням не погодились, подали до Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги, в яких просять рішення Господарського суду Харківської області скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення судом процесуального та матеріального права, а також на недоведеність позивачем обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційні скарги обґрунтовують тим, що суд першої інстанції необґрунтовано не залучив до участі у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що є порушенням п. 3 ч 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу. Зазначають, що іншими судами вже надавалася правова оцінка оскаржуваним позивачем рішенням, в порушення ч 4 ст. 35 суд безпідставно прийняв у якості доказу пояснення свідка, зафіксовані в рішенні Московського районного суду м. Харкова від 27.06.2006 року, яке скасоване.

Одночасно вказують, що позивачем пропущений строк позовної давності на звернення до суду.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав. 07.07.2009 року та 15.07.2009 року через канцелярію суду надав письмові пояснення в яких проти доводів апеляційних скарг заперечує частково. Погоджується з тим, що судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалене без участі ОСОБА_4 та ОСОБА_2, в іншій частині заперечує. Вважає, що судом першої інстанції позовні вимоги були задоволенні законно та обґрунтовано, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Свої заперечення обґрунтовує, зокрема, тим, що доводи апеляційних скарг громадян ОСОБА_4 і ОСОБА_2, а також їх пояснення не містять жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Також вказує на те що судові рішення в кримінальних справах, що прийняті судами на стадії досудового слідства, відповідно до ст. 35 ГПК України не є документами, що містять підстави для звільнення від доказування в господарських справах; дослідження та оцінка доказів у справі проводиться лише при розгляді справи по суті при постановлені вироку.

Вважає, що протокол допиту Московським районним судом м. Харкова свідка ОСОБА_7, зміст якого зафіксований в рішенні Московського районного суду м. Харкова від 27.06.2006 року, є належним доказом про господарській справі.

Зазначає, що позивач оскаржує ті рішення Правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»та Спостережної Ради ВАТ «Зміївський машинобудівний завод», з якими її ніхто не ознайомлював і про порядок прийняття яких з порушеннями чинного законодавства позивач довідався лише перед поданням позову до місцевого господарського суду, тобто ОСОБА_5 не порушила строки давності звернення до суду.

Представник відповідача до суду не зявився. 06.06.2009 року надав до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача.

У засіданні 23 липня 2009 року оголошено перерву до 9:15 28 липня 2009 року для виготовлення повного тексту постанови.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, вислухала пояснення представників позивача та заявників апеляційної скарги, перевірила правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права та дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених правилами перегляду судових рішень в апеляційному порядку. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до листа реєстратора ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»від 19.03.2009 року, та виписки про стан рахунку у цінних паперах № 900516 станом на 19.03.2009 року депонента ОСОБА_5 позивач був акціонером ВАТ «Зміївський машинобудівний завод», а в подальшому став акціонером ВАТ «Автрамат».

Згідно з листом №05-14/8 к реєстратора ВАТ «Автрамат»від 21.07.09 року станом на 20.07.09 року депонента ОСОБА_4 він був акціонером ВАТ «Зміївський машинобудівний завод», а в подальшому став акціонером ВАТ «Автрамат».

У відповідності до договору купівлі-продажу 21 червня 2001 року, підписаного колишнім головою правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»ОСОБА_4 громадянин ОСОБА_2 придбав у ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»базу відпочинку с. Коробів Хутір, що знаходиться за адресою: Харківська область, Зміївський район, село Коропове (колишній Коробів Хутір) за ціною 57815,00 грн. згідно з витягом з реєстру прав власників на нерухоме майно №17067048 від 15.12.07 року зазначена база відпочинку належить громадянину ОСОБА_2 на праві власності.

У позовній заяві та поданих поясненнях представник позивача зазначив, що прийняття Правлінням та Спостережною радою ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»оскаржуваних рішень порушує майнові права позивача, оскільки підвищення ринкової вартості належних йому акцій ВАТ «Автрамат»прямо залежить від збільшення кількості ліквідного нерухомого майна ВАТ «Зміївський машинобудівний завод», право власності на яке має ВАТ «Автрамат», що в 2004 році стало правонаступником ВАТ «Зміївський машинобудівний завод». Крім того, визнання нечинним рішень Правління та Спостережної ради ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»також безпосередньо зачіпає правоохоронювані інтереси позивача, що надає йому право захищати їх у судовому порядку. Також, правоохоронювані інтереси позивача порушує бездіяльність ВАТ «Автрамат», яке, прийнявши в 2004 році на себе права та обовязки ВАТ «Зміївський машинобудівний завод», до цього часу не вжило ніяких заходів для скасування неправомірного рішення Правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»«Про перегляд ціни реалізації бази відпочинку»№ 46 від 19.06.2001 року, а також неправомірного рішення Спостережної Ради ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»«Про узгодження реалізації бази відпочинку за ціною 57815,00 грн»№ б\н від 19.06.2001 року.

На підставі оскаржуваних позивачем рішення Правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»«Про перегляд ціни реалізації бази відпочинку»№ 46 від 19.06.2001 року, рішення Спостережної Ради ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»«Про узгодження реалізації бази відпочинку за ціною 57815,00 грн»№ б\н від 19.06.2001 року колишнім головою правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»ОСОБА_4 21.06.2001 року, від імені ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»підписано договір купівлі-продажу з громадянином ОСОБА_2, відповідно до якого останній придбав базу відпочинку с. Коробів Хутір, що знаходиться за адресою: Харківська область, Зміївський район, село Коропове (колишній Коробів Хутір) за ціною 57815,00 грн.

У своїх апеляційних скаргах та наданих поясненнях громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вважають, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, порушених оскаржуваними позивачем рішеннями Правління та Спостережної ради ВАТ «Зміївський машинобудівний завод» від 19.06.2001 року.

У своєму позові, письмових та усних поясненнях представник позивача зазначив, що існування оскаржуваних ним рішення органів управління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод», прийнятих у 2001 році, стало відомо позивачу лише у 2007 році, а про порядок прийняття їх з порушеннями чинного законодавства позивач довідався лише перед поданням позову до місцевого господарського суду. Вказані оскаржувані рішення ніколи і ніде не опубліковувались, позивач з ними не знайомився та не мав на це можливості. Будь-яка звітність ВАТ «Зміївський машинобудівний завод», ВАТ «Автрамат»не містила текстів зазначених оскаржуваних рішень. Також, представник позивача вказує, що ОСОБА_5 у будь-якому випадку не порушила строк позовної давності, оскільки нечинні рішення взагалі не породжують за собою ніяких прав та обовязків, тобто для визнання у судовому порядку рішень нечинними взагалі не існує ніяких строків позовної давності. У підтвердження зазначеного висновку посилався на Рішення Конституційного суду України від 02.07.2002 року у справі № 1-8/2002 за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Концерн Стирол»щодо офіційного тлумачення положення абзацу першого пункту 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (справа про оспорювання актів у господарському суді).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доводи апеляційних скарг громадян ОСОБА_4 і ОСОБА_2 щодо пропущення позивачем строку позовної давності не спростовують пояснення представника позивача.

За таких обставин судова колегія прийшла до висновку, що позивачем не пропущено процесуального строку на звернення до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

У своїх апеляційний скаргах та наданих поясненнях громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечували. Вважають, що місцевий господарський суд не міг розглядати позовні вимоги, оскільки при розгляді низки цивільних і кримінальних справ, судами вже надавалась правова оцінка оскаржуваним рішенням Правління та Спостережної ради ВАТ «Зміївський машинобудівний завод», та в разі невідповідності їх чинному законодавству, вирішуючи спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу бази відпочинку с. Коробів Хутір від 21.06.2001 року, укладеного між ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»та громадянином ОСОБА_2, суд визнав би недійсними і оскаржувані позивачем рішенням Правління та Спостережної ради ВАТ «Зміївський машинобудівний завод», на підставі яких було укладено зазначений договір.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив, що при постановленні рішення апеляційного суду Харківської області від 31.01.2006 року по цивільній справі № 22-а-371-2006 рік та ухвали Верховного суду України від 20.04.2006 року по цій же справі, судами не оцінювались оскаржувані рішення Правління та Спостережної ради ВАТ «Зміївський маштнобудівний завод», від 19.06.2001 року. Предметом розгляду даної цивільної справи була законність (незаконність) договору купівлі-продажу бази відпочинку ВАТ «Зміївський машинобудівний завод», розташованої в с. Коропеве Зміївського району.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23.08.2006 року відмовлено в перегляді рішення апеляційного суду Харківської області від 31.01.2006 року по цивільній справі № 22-а-371-2006 рік за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вказані судові рішення не можуть братися до уваги, оскільки не мають значення для правильного вирішення даної господарської справи.

Постанова Зміївського районного суду Харківської області від 17.06.2008 року, якою скасована постанова прокурора Зміївського району Харківської області про порушення кримінальної справи № 39080005 від 25.01.2008 року, а також ухвала Апеляційного суду Харківської області від 10.07.2008 року по справі № 10-665в, якою зазначена постанова Зміївського районного суду Харківської області залишена без змін, є судовими рішеннями, ухваленими на стадії досудового слідства по зазначеній кримінальній справі.

Відповідно до частини 15 ст. 236-8 Кримінального процесуального кодексу, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. Таким чином, дослідження та оцінка доказів у кримінальній справі проводиться лише при розгляді справи по суті при постановлені вироку.

Суд приходить до висновку, що оскільки при постановленні вказаних судових рішень, судами не проводилось дослідження та оцінка доказів, у тому числі рішення Правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»«Про перегляд ціни реалізації бази відпочинку»№ 46 від 19.06.2001 року та рішення Спостережної Ради ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»«Про узгодження реалізації бази відпочинку за ціною 57815,00 грн.»№ б\н від 19.06.2001 року, зазначені рішення не можуть братися до уваги судом при розгляді зазначеної господарської справи.

Згідно пункту 1.6 Статуту відкритого акціонерного товариства «Автрамат», затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ «Автрамат», ВАТ «Автрамат» є правонаступником в повному обсязі прав та обовязків ВАТ «Зміївський машинобудівний завод», реорганізованого шляхом приєднання до ВАТ «Автрамат».

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, на підставі ч 1, 3 ст. 19, ч 1, 2 ст. 23 Закону України «Про господарські товариства»ст. ст. 80, 91, 92 Цивільного кодексу України, ВАТ «Автрамат», як правонаступник ВАТ «Зміївський машинобудівний завод», є належним відповідачем за предявленим позовом.

Рішенням Правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»«Про перегляд ціни реалізації бази відпочинку»від 19.06.2001 року вирішено питання про продаж та встановлення ціни реалізації належної ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»бази відпочинку, розташованої в с. Коропове Зміївського району Харківської області у сумі 57815,00 грн. Дане рішення Правління оформлене протоколом № 46 від 19.06.2001 року та підписане Головою Правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»ОСОБА_4 та секретарем Правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»Воскривко Є.І.

Порядок діяльності Правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»визначався Положенням про Правління, затвердженим 05.06.1997 року загальними зборами акціонерів. Згідно даного Положення рішення Правління приймаються голосуванням.

У Протоколі Правління від 19.06.2001 року № 46 зазначено, що на засіданні Правління були присутні 6 його членів, а саме: голова Правління ОСОБА_4, секретар Воскривко Є.І., а також ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Протокол Правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»від 19.06.2001 року № 46 підписаний двома членами Правління головою Правління ОСОБА_4 та секретарем Воскривко Є.І. Підписи інших членів Правління, зазначених як присутні на засіданні Правління, вищевказаний Протокол № 46 не містить.

Судом встановлено, що Протокол Правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»від 19.06.2001 року № 46 не містить інформації про голосування з питань порядку денного, зокрема, з питання продажу та встановлення продажної ціни бази відпочинку у сумі 57815,00 грн.

У своїй заяві та поданих поясненнях позивач посилається на Рішення Московського районного суду від 27.06.2006 року по справі № 2-9777/06 за позовом ОСОБА_12 до ВАТ «Автрамат», відповідно до якого при судовому розгляді даної справи № 2-9777/06 свідок ОСОБА_7, яка, станом на 19.06.2001 року була членом Правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод», дала суду свідчення про те, що вона 19.06.2001 року на засіданні Правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»присутня не була. Засідання Правління з питань встановлення ціни продажу бази відпочинку 19.06.2001 року та в будь-який інший час не проводилось. Голова Правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»ОСОБА_4 запросив її до свого кабінету, де знаходився покупець та секретар Правління Воскривко Є.І. та повідомив, що він вирішив реалізувати базу відпочинку за ціною 57815,00 грн., надав секретарю розпорядження підготувати документи для реалізації бази відпочинку. Про продаж бази ОСОБА_7 дізналася тільки після укладання угоди. Позивач пояснив, що вищевказані свідчення свідка ОСОБА_7 зафіксовані в рішенні Московського районного суду м. Харкова від 27.06 2006 року, яке хоча і було у подальшому скасоване апеляційним судом Харківської області з направленням справи на новий судовий розгляд до Московського районного суду м. Харкова, але не з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а з процесуальних підстав. Новий судовий розгляд вищевказаної судової справи Московським районним судом м. Харкова не проводився у звязку з відзивом позову позивачем. Отже, вищевказані свідчення свідка ОСОБА_7, що зафіксовані в рішенні Московського районного суду м. Харкова від 27.06.2006 року та, відповідно, в протоколі судового засідання ( в 2006 році) цивільній справі, є належним доказом по даній господарській справі, оскільки на цей час не має вироку про притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве показання в суді по вищевказаній цивільній справі.

У своїх апеляційних скаргах та поданих поясненнях апелянти проти такого твердження заперечували, посилаючись на те, що зазначене рішення Московського районного суду м. Харкова від 27.06.2006 року скасоване, а тому зафіксовані у ньому свідчення не можуть братися судом до уваги як належний доказ, тим більше рішення Московського районного суду м. Харкова від 27.06.2006 року не може бути підставою для звільнення від доказування у розумінні ч 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обовязковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Вислухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що рішення Московського районного суду від 27.06.2006 року по цивільній справі № 2-9777/06 не відповідає вимогам частини 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не є підставою для звільнення від доказування, натомість підлягає оцінці на загальних підставах, встановлених для оцінки доказів.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши у зіставленні з іншими доказами по справі, погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає свідчення свідка ОСОБА_7, зафіксовані в рішенні Московського районного суду від 27.06.2006 року по цивільній справі № 2-9777/06 належним та допустимим доказом по господарській справі.

Судом встановлено, що згідно пункту 10.16 Статуту ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»операції з розпорядження нерухомим майном підлягали узгодженню зі Спостережною Радою ВАТ «Зміївський машинобудівний завод».

Рішенням Спостережної Ради ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»від 19.06.2001 року було надано згоду на реалізацію бази відпочинку за ціною 57815,00 грн. Вказане Рішення Спостережної Ради ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»оформлене Протоколом без номеру від 19.06.2001 року.

Згідно пункту 4.4 Положення про Правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»з питань, що повинні бути представлені на розгляд Спостережній Раді, Правління приймає колективні рішення. Кворум Правління для прийняття колективних рішень згідно пункту 4.7 Положення не менше 2/3 складу Правління. Відповідно до пункту 10.23.4 Статуту відкритого акціонерного товариства «Зміївський машинобудівний завод»Правління складається з 9 членів. Пунктом 10.16 Статуту встановлено, що Спостережна Рада Товариства узгоджує питання щодо розпорядження нерухомим майном. Тобто, для прийняття рішення про реалізацію бази відпочинку на засіданні Правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»кворум повинен складати 6 осіб.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком місцевого господарського суд щодо відсутності необхідного кворуму для прийняття рішення Правлінням ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»19.06.2001 року «Про перегляд ціни реалізації бази відпочинку».

Оскільки від імені Правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод», рішення приймалось неповноважним складом Правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»та з порушенням Положення про Правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод», суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що прийняте рішення Правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»«Про перегляд ціни реалізації бази відпочинку»№ 46 від 19.06.2001 року є незаконним.

Судом встановлено, що діяльність Спостережної Ради ВАТ «Зміївський машинобудівний завод», регулювалась положеннями Статуту та Положенням про Спостережну Раду, затвердженим загальними зборами ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»05.06.1997 року.

Як вбачається з Протоколів засідань Правління і Спостережної ради ВАТ «Зміївський машинобудівний завод», засідання Правління і Спостережної ради ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»з одного і того ж самого питання про встановлення ціни реалізації бази відпочинку, відбулися в один день 19.06.2001 року. Пунктом 6.5 Положення про Спостережну Раду ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»встановлено, що пропозиції щодо порядку денного засідання Спостережної Ради направляються до Спостережної Ради не пізніше 7 днів до дати засідання. В порушення пункту 6.16 Положення про Спостережну Раду в Протоколі засідання Спостережної Ради від 19.06.2001 року не зазначено прізвища доповідачів та осіб, яки виступають в дебатах, коротке викладення ходу розгляду питання.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши представників осіб, що беруть участь у справі, суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Протокол засідання Спостережної Ради ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»від 19.06.2001, яким було оформлене рішення «Про узгодження реалізації бази відпочинку за ціною 57815,00 грн.»підписаний невідомою особою.

Враховуючи, що від імені Спостережної Ради ВАТ «Зміївський машинобудівний завод», протоколом засідання якої від 19.06.2001, оформлене рішення «Про узгодження реалізації бази відпочинку за ціною 57815,00 грн.»виступала невстановлена особа, саме рішення прийнято з порушеннями Положення про Спостережну Раду ВАТ «Зміївський машинобудівний завод», та той факт що на засіданні Спостережної Ради ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»розглядалося рішення Правління, прийняте неповноважним складом Правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод», місцевий господарський суд правильно дійшов висновку, що засідання Спостережної Ради ВАТ «Зміївський машинобудівний завод», яке відбулося 19.06.2001 року, проводилося неповноважним складом, а тому прийняте на цьому засіданні рішення є незаконними.

Крім цього, суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що при розгляді справи місцевим господарським судом, у своїх запереченнях представник відповідача зазначав про необхідність відхилення позову через те, що позивач не вказав, які саме його права чи свободи порушені відповідачем.

На думку апелянтів, викладену ними у апеляційних скаргах, позивач не надав достатніх доказів, яким чином і які майнові права позивача порушено прийняттям оскаржуваних рішень Правління і Спостережної ради ВАТ «Зміївський машинобудівний завод».

У своїй позовній заяві та поданих усних і письмових поясненнях, позивач проти цього заперечує. Вказав, що зазначеними рішеннями Правління і Спостережної ради ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»від 19.06.2001 року безпосередньо порушені його корпоративні права на участь в управлінні товариством, майнові права, право на відпочинок на відчуженій базі та правоохоронювані інтереси.

Відповідно до п.п. «а», «б»частини 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 ст. 15 Цивільного кодексу України охоронювані законом інтереси є самостійним обєктом судового захисту.

За таких обставин, беручи до уваги рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 року № 18-рп/2004, суд приходить до висновку що зауваження представника відповідача, подані у суді першої інстанції та твердження апелянтів щодо необхідності відхилення позову через те, що позивач не вказав, які саме його права чи свободи порушені оскаржуваними рішеннями, є необґрунтованими.

Слід також погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що ВАТ «Автрамат», як правонаступник ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»з 2004 року, не вживши ніяких заходів для скасування рішень Правління ВАТ «Зміївський машинобудівний завод»«Про перегляд ціни реалізації бази відпочинку» № 46 від 19.06.2001 року та Спостережної Ради ВАТ «Зміївський машинобудівний завод» «Про узгодження реалізації бази відпочинку за ціною 57815,00 грн.»від 19.06.2001 року, своєю бездіяльністю порушило охоронювані законом інтереси позивача, зазначені в позовній заяві. Доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах про те, що позивач безпідставно скаржиться на бездіяльність ВАТ «Автрамат», оскільки з початку 2005 року ВАТ «Автрамат»брав участь у низці судових справ про визнання недійсним договору купівлі-продажу бази відпочинку не можуть братися до уваги, оскільки не стосуються предмету судового розгляду даної господарської справи.

Беручи до уваги доводи апеляційних скарг, письмові докази, зібрані по справі, пояснення сторін, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення безпосередньо стосується прав і обовязків громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зачіпає їх охоронювані законом інтереси, а отже місцевий господарський суд при розгляді справи необґрунтовано не залучив їх до участі у справі.

За таких обставин, відповідно до пункту 2 статті 103, пункту 3 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2009 року у справі № 42/70-09 підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норми процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 84, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 частини 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.04.2009 року у справі № 42/70-09 повністю.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати нечинним рішення Правління відкритого акціонерного товариства «Зміївський машинобудівний завод»«Про перегляд ціни реалізації бази відпочинку»№ 46 від 19.06.2001 року з дня його прийняття.

Визнати нечинним повністю рішення Спостережної Ради відкритого акціонерного товариства «Зміївський машинобудівний завод»«Про узгодження реалізації бази відпочинку за ціною 57815,00 грн.» № б\н від 19.06.2001 року з дня його прийняття.

Визнати неправомірною бездіяльність відкритого акціонерного товариства «Автрамат»щодо нескасування рішення Правління відкритого акціонерного товариства «Зміївський машинобудівний завод»«Про перегляд ціни реалізації бази відпочинку»№ 46 від 19.06.2001 року.

Визнати неправомірною бездіяльність відкритого акціонерного товариства «Автрамат»щодо нескасування рішення Спостережної Ради відкритого акціонерного товариства «Зміївський машинобудівний завод»«Про узгодження реалізації бази відпочинку за ціною 57815,00 грн.»№ б\н від 19.06.2001 року.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Автрамат»(61038, м. Харків, Салтівське шосе, 43, Код ЄДРПОУ 00236027) на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_3) державне мито в сумі 170,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 гривень.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Автрамат»61038, м. Харків, Салтівське шосе, 43, Код ЄДРПОУ 00236027, на користь ОСОБА_4, АДРЕСА_4 державне мито в сумі 85,00 гривень.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Автрамат»(61038, м. Харків, Салтівське шосе, 43, Код ЄДРПОУ 00236027) на користь ОСОБА_2 ( 63404, АДРЕСА_1) державне мито в сумі 85,00 гривень.

Господарському суду харківської області на виконання даної постанови видати відповідні накази

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Терещенко О.І.