Ухвала суду № 52872810, 26.10.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/1503/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Ференс-Піжук О.Р. Провадження № 22-ц/773/1546/15 Категорія: 27 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Русинчука М.М.,

суддів - Мудренко Л.І., Матвійчук Л.В.,

при секретарі - Губарик К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Кредобанк», ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки, за апеляційною скаргою позивача на рішення Нововолинського міського суду від 04 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Нововолинського міського суду від 04.09.2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції свої висновки обґрунтовував тим, що позивачем не було надано доказів, які б підтверджували недійсність кредитного договору від 17.04.2008 року та укладених цього ж дня на забезпечення його виконання договорів іпотеки та поруки, а оскільки вказані договори були укладені у відповідності до вимог ЦК України та виконувалися сторонами відповідно до умов цих договорів, суд прийшов до висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання їх недійсними.

Висновки суду відповідають встановленим в справі обставинам та нормам матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 6, 627 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.04.2008 року між ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір на суму 100000 доларів США з строком повного його погашення до 30.03.2018 року для проведення ремонту житлової нерухомості за адресою: вул. Гірняцька, 19, м. Нововолинськ (а.с.50-54).

Пунктом 3.2. кредитного договору визначена та погоджена сторонами договору процентна ставка як ставка LIBOR 3м збільшена на маржу 8,5 %. за кредитом. На день укладення вказаного договору розмір ставки LIBOR 3м становив 2,733750%.

Згідно із п. 3.1. кредитного договору за надання кредиту позичальник сплачує банку в порядку та строки, визначені тарифами банку, наступні комісії: - за видачу кредиту , одноразово - 1,4 % від суми кредиту; - інші комісії передбачені тарифами банку.

Пунктом 4.1. кредитного договору визначено, що повернення суми кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами по 841 доларів США не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, якщо інше не передбачено договором або додатками до нього.

Сума щомісячного платежу по кредиту відповідає сумі зазначеній в графіку погашення по вказаному кредитному договору і на кінцеву дату погашення кредиту сукупна його вартість разом із відсотками становить 157408, 29 доларів США.

Укладаючи вищевказаний договір, сторони у п. 7.1. дійшли згоди, що кредитний договір набуває чинності з дня його підписання обома сторона та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав позичальнику кредит у безготівковій формі, що підтверджується копією меморіального ордеру № 387864 від 18.04.2008 року (а.с.112), а також надав позичальнику всю необхідну інформацію, що стосується способу та порядку щомісячного погашення кредиту, а також інформацію про сукупну вартість кредиту, що підтверджується графіком погашення кредиту (а.с.61-62).

Наведене свідчить, що сторонами договору були визначені та погоджені всі істотні умови договору, як цього вимагає ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України і цю згоду сторони засвідчили своїми підписами в договорі. Позичальнику ПАТ «Кредобанк» була надана копія договору, про що свідчить її особистий підпис на належно завіреній копії договору, наданого банком.

Судом також встановлено, що 17.04.2008 року між ПАТ "Кредобанк" та ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язань було укладено договір іпотеки, предметом якого визначено - житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул. Гірняцька, 19, в місті Нововолинську Волинської області, який належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору дарування житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Нововолинської держнотконтори ОСОБА_3 (а.с.16-19).

Для забезпечення виконання кредитного зобов'язання за кредитним договором №92/08РКО між ВАТ „Кредобанк" та позивачем ОСОБА_1 17.04.2008 року було укладено договір поруки (а.с.63).

У відповідності до п. 1.1 договору поруки, поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пені, штрафів, неустойок) за кредитним договором № 92/08РКО від 17.04.2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та банком (а.с.63).

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовував тим, що укладений між банком та ОСОБА_2 17.04.2008 року кредитний договір слід визнати недійсним, з тих підстав, що банком позичальнику не була надана уся необхідна, як цього вимагає ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», інформація про умови кредитування, відсоткову ставку та інші відомості, які є істотними умовами договору. Крім того, позивач покликається на те, що при укладенні оспорюваних договорів ОСОБА_2 та йому, як поручителю, банком не було надано в письмовій формі необхідної та своєчасної інформації про істотні умови кредитного та інших договорів.

Однак такі доводи позивача спростовуються дослідженими судом доказами та наведеними положеннями законодавства.

Позивачем не доведено і це спростовується наявними у справі доказами, що на день укладення у договорі не була визначена ставка LIBOR 3м, оскільки на підтвердження цього позивачем при зверненні до суду з даним позовом надано ксерокопію кредитного договору на чотирьох сторінках (а.с.10-13), у якому відсутній підпис позичальника, а підписи представника банку, вчинені на кожній сторінці, явно відрізняються від його підпису на останній сторінці договору, скріпленого печаткою банку. У наданій представником позивача в судовому засіданні 04.09.2015 року ксерокопії кредитного договору (а.с.110) вже є підписи позичальника, однак підписи представника банку на перших його трьох сторінках, як і в першій згаданій копії, явно відмінні від підпису представника кредитодавця на останній четвертій сторінці, скріпленого печаткою банку.

Представником банку в судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції надано копію кредитного договору (а.с.50-53) з підписами сторін на кожній сторінці договору, в якому підписи представника банку на кожній сторінці договору ідентичні між собою і відповідають тому, який міститься на четвертій сторінці згаданих ксерокопій договорів, наданих позивачем і його представником. З наведеного випливає, що надана представником банку копія кредитного договору відповідає його оригіналу та первинному тексту цього правочину і тому береться судом до уваги при з'ясуванні змісту зазначеного договору. В пункті 3.2. цього екземпляру договору визначено ставку LIBOR 3m в розмірі 2,733750. Цим спростовуються доводи позивача про те, що вказана ставка, як складова розміру відсотків за кредитним договором, не була встановлена і узгоджена сторонами.

Як вже встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 були ознайомлені з умовами договорів, які укладалися між ними та банком, власноручно їх підписали та прийняли запропоновані банком умови кредитування та зобов'язались їх виконувати. Позивачем у відповідності до положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України не було надано жодних доказів, які б свідчили про укладення оспорюваних договорів без їх вільного волевиявлення чи про обман зі сторони банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що діяла на час укладення оспорюваних правочинів, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Банком, як це передбачено наведеною правовою нормою та підтверджується інформаційною карткою кредитування фізичних осіб на здійснення ремонту/реконструкції нерухомості, підписаною ОСОБА_2 24.03.2008 року, тобто до укладення кредитного договору, була надана уся необхідна інформація про кредит, процентну ставку, спосіб та порядок його погашення та ці відомості були повними, вичерпними та зрозумілими для сторін на час укладення кредитного договору. Сукупна вартість кредиту із виділенням всіх її складових, як вже зазначалось вище, вказана у графіку погашення кредиту (а. с.61-62)

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позичальником ОСОБА_2 включно по січень 2015 року, тобто більше 6 років, сплачувалися належні до сплати платежі по кредитному договору від 17.04.2008 року, що свідчить про погодження між сторонами всіх умов цього договору, включаючи і розмір відсотків.

Оскільки недійсність договорів поруки і іпотеки позивачем із посиланням на ст. 548 ЦК України, яка встановлює правило, за яким недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, пов'язувалась із недійсністю кредитного договору, для визнання якого таким відсутні передбачені законом підстави, то немає і підстав для визнання недійсними двох перших договорів щодо забезпечення основного зобов'язання за оспорюваним кредитном договором, яке є дійсним.

Отже, при перегляді в апеляційному порядку оскаржуваного рішення суду, колегією суддів не встановлено порушень прав та інтересів позивача ОСОБА_1 і ним не доведено, що кредитний договір та укладені на забезпечення його виконання договори іпотеки та поруки від 17.04.2008 року суперечать нормам Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів».

Виходячи з наведеного, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи та давши їм вірну правову оцінку, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги є надуманими, необґрунтованими, спростовуються вищенаведеними обставинами справи та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Нововолинського міського суду від 04 вересня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: