Ухвала суду № 52872780, 29.10.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/358/15-к Провадження №11-кп/773/424/15 Головуючий у 1 інстанції:Костюкевич О. К. Категорія:ч.1 ст.122 КК України. Доповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

Головуючого - судді Денісова В.П.,

суддів - Міліщука С.Л., Борсука П.П.,

при секретарі - Власюк О.С.,

за участю прокурора - Васьовчика І.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

потерпілого - ОСОБА_3,

представника потерпілого - адвоката Зеленого О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_3 на вирок Ківерцівського районного суду від 07 серпня 2015 року щодо ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И В:

За даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, працює вантажником ТзОВ «Рошен Волинь», раніше не судимий;

засуджений за ч.1 ст.122 КК України до 1 (одного) року 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 від призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнено з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язано обвинуваченого не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції за місцем проживання.

Вироком вирішено цивільні позови прокурора та потерпілого ОСОБА_3.

За ч.1 ст.121 КК України ОСОБА_1 виправдано.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 19 жовтня 2014 року, близько 21 години 30 хвилин, перебуваючи поблизу м. Ківерці, а саме за 50 метрів від повороту на с. Піддубці Луцького району Волинської області на узбіччі автодороги, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно спричинив один удар кулаком в ліву частину обличчя ОСОБА_3, від чого останній впав на землю назад себе, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які не були небезпечними для життя в момент їх спричинення та спричинили тривалий розлад здоров'я.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 19 жовтня 2014 року, близько 21 години 30 хвилин, перебуваючи поблизу м. Ківерці, а саме за 50 метрів від повороту на с. Піддубці Луцького району Волинської області на узбіччі автодороги, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно спричинив один удар кулаком в ліву частину обличчя ОСОБА_3, а також один удар не встановленим предметом з обмежуючою поверхнею ззаду в праву частину голови потерпілого ОСОБА_3 від чого останній втратив свідомість та впав на землю.

Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді: важкої закритої черепно-мозкової травми, перелому склепіння та основи черепа, крововиливу під тверду мозкову оболонку справа, забою головного мозку, забою м'яких тканин скронево-тім'яної ділянки справа, правої і лівої очниць, вдавлений перелом верхньої щелепи зліва, пост травматична невропатія другої гілки трійничного нерва зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи №144 від 11.11.2014 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які були небезпечними для життя в момент їх спричинення.

Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи №3 від 21.01.2015 року ушкодження у вигляді закритого перелому правої скроневої кістки, а також крововиливу над твердою мозковою оболонкою на основі правої скроневої долі утворилися від удару тупим твердим предметом з обмежуючою поверхнею в ділянці правої скроні, а не при ударі кулаком в область верхньої щелепи зліва і спереду. При ударі кулаком спереду в ділянку лівої щелепи потерпілий, падаючи назад себе, вдарився б задньою частиною голови (потилицею) в тверде покриття (асфальт), а не правою скроневою ділянкою.

За ч.1 ст.121 КК України ОСОБА_1 судом виправдано за недоведеністю вини підсудного.

В поданій апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 скасувати у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, та ухвалити новий вирок, визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.122 КК України і повністю задовольнити заявлений позов.

Зазначає, що судом не взято до уваги його показання з приводу отримання травми та висновок експерта №144. На його думку, слід критично поставитись до показань обвинуваченого, його матері, свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Вказує, що судом безпідставно виправдано ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КК України.

В поданому запереченні захисник ОСОБА_2 вказує, що суд правильно оцінив належність, достовірність та допустимість доказів щодо неправомірної поведінки ОСОБА_3 та врахував її при призначенні покарання обвинуваченому.

Також заперечив і невзяття до уваги висновку експерта №144, оскільки згаданий висновок був досліджений в судовому засіданні та наведений у вироку.

Крім того, зазначив, що суд правильно виправдав ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КК України і просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни.

Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, потерпілого та його представника, які подану апеляцію підтримали і просили її задовольнити, прокурора, який також підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляції і просили вирок суду залишити без зміни, перевіривши її доводи та матеріали провадження, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Не вдаючись у розгляд питання про доведеність винуватості обвинуваченого та щодо відповідності призначеного йому покарання, апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції ухвалив вирок щодо ОСОБА_1 з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що позбавляє суд апеляційної інстанції можливості дійти однозначного висновку про правильність застосування кримінального закону.

Так, відповідно до ст.370 КПК України як обвинувальний, так і виправдувальний вирок повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається із матеріалів судового та кримінального проваджень даних вимог закону при прийнятті рішення про ухвалення виправдувального вироку суд першої інстанції не дотримався, передчасно прийняв рішення про виправдання ОСОБА_1.

Структура мотивувальної частини виправдувального вироку регламентована п.1 ч.3 ст.374 КПК України.

Вказаною нормою закону та п.22 Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» передбачено, що у мотивувальній частині виправдувального вироку належить зазначити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Проте, суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КК України, в порушення вищевказаних вимог законодавства, в мотивувальній частині вироку не виклав формулювання обвинувачення, яке пред'явлене обвинуваченому і визнане судом недоведеним. Також суд першої інстанції не проаналізував і не дав оцінки доказам, зібраним на досудовому слідстві, якими орган досудового слідства обґрунтовував обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КК України, вказав підставу для виправдання - недоведеність вини підсудного, однак, ч.1 ст.373 КПК України така підстава не передбачена.

Пунктом 1 ч.4 ст.374 КПК України передбачені вимоги до резолютивної частини виправдувального вироку. У ній має бути зазначено прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та його виправдання.

Проте, суд першої інстанції проігнорував вказані вимоги закону, і в резолютивній частині вироку обмежився лише реченням про те, що ОСОБА_1 обвинуваченого за ч.1 ст.121 КК України - виправдати.

Крім того, вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_3, суд першої інстанції, зменшивши розмір моральної шкоди до 3500 гривень, жодним чином не мотивував свого рішення, не спростував доводи, викладені в позовній заяві потерпілого. А відмовляючи у стягненні матеріальних збитків, лише зазначив, що з наданих позивачем матеріалів не можливо встановити розмір матеріальної шкоди.

При цьому, поза увагою суду залишись додані до позовної заяви потерпілого чеки на придбанні ліків.

За таких обставин апеляційна скарга потерпілого підлягає до часткового задоволення.

Матеріали кримінального провадження слід направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки ст.420 КПК України не передбачено постановлення судом апеляційної інстанції свого вироку після скасування вироку суду першої інстанції з вищенаведених підстав.

При новому розгляді суду слід усунути викладені в ухвалі порушення кримінального процесуального закону, встановити механізм та обставини спричинення тяжких тілесних ушкоджень, перевірити доводи апеляційної скарги і всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, дати належну юридичну оцінку здобутим доказам та прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 412, 415 КПК України, апеляційний суд Волинської області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок Ківерцівського районного суду від 07 серпня 2015 року щодо ОСОБА_1 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Головуючий:

Судді: