Постанова № 52869780, 28.10.2015, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 жовтня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1121/15

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України,

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2015 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1, у якому позивачем заявлено такі вимоги:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням, в сумі 10026,09 грн.;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати решти судового збору в сумі 1644,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу МВС України від 07.08.2014 № 792 «Про переведення курсантів Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка та Донецького юридичного інституту МВС України», переведений для подальшого навчання з 30.08.2014 згідно наказу Харківського національного університету внутрішніх справ (далі - ХНУВС) від 28.08.2014 № 189 о/с з 1-го курсу Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка на 2-й курс ХНУВС.

Наказом ХНУВС від 07.08.2015 № 118 о/с відповідач відрахований з числа курсантів та звільнений з ОВС України відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за п. «ж» ст. 63 (за власним бажанням).

01.09.2014 на виконання вимог Закону України «Про міліцію» та наказу МВС від 14 травня 2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України» між відповідачем, ХНУВС та ГУ МВС України в Луганській області укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України.

Відповідно до п. 2.3.6 договору в разі відрахування з навчального закладу з підстав, зазначених у п. 3 договору відповідач зобов'язаний відшкодовувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком.

Відповідно до п. 3.2 договору підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Згідно з довідкою-розрахунком витрат, пов'язаних з утриманням курсанта, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у ХНУВС у сумі 10026,09 грн.

Станом на день звернення до суду відповідач добровільно не відшкодував кошти пов'язані з його утриманням у навчальному закладі.

На підставі вищевикладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 29), додаткові пояснення в обґрунтування позовних вимог (а.с. 22-23).

Відповідач у судове засідання не прибув. Повідомити відповідача про дату, час та місце судового засідання не вбачається можливим, що встановлено актами № 1723 від 14.09.2015 та № 2205 від 05.10.2015, оскільки місце реєстрації відповідача м. Луганськ, тобто тимчасово окупована територія. Згідно листа в.о. директора ЛД УДППЗ Укрпошта від 20 липня 2015 року № 465 з 07 листопада 2014 року не здійснюється пересилання пошти у Луганській області до/з міст обласного значення, зокрема до м. Луганська. Альтернативні засоби зв'язку із відповідачами та третіми особами суду невідомі.

Інформація про призначення даної справи до судового розгляду розміщена на веб-сайті Луганського окружного адміністративного суду.

Враховуючи положення пункту 6 статті 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Суд, що дослідив матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінив докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив таке.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про міліцію» на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міліцію» особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про міліцію»).

Відповідно до п. 1.1 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.02.2008 № 62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2008 за № 193/14884 (далі - Положення), вищі навчальні заклади Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) є державними навчальними закладами, які підпорядковані МВС, засновані і діють згідно із законодавством України, реалізовують відповідно до наданої ліцензії (ліцензій) освітньо-професійні програми підготовки фахівців за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечують навчання, виховання та професійну підготовку осіб з урахуванням нормативних вимог у галузі вищої освіти з метою задоволення освітніх потреб особи, суспільства і держави, а також здійснюють наукову і науково-технічну діяльність.

Пунктом 6.8. Положення визначено, що початком проходження служби в органах внутрішніх справ, військової служби у Національній гвардії України уважається дата, зазначена в наказі про зарахування на навчання до ВНЗ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України).

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що навчання відповідача у Харківському національному університеты внутрішніх справ та наявний між сторонами спір, пов'язані з проходженням публічної служби.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено таке.

Відповідно до наказу МВС України від 07.08.2014 № 792 «Про переведення курсантів Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка та Донецького юридичного інституту МВС України» наказом ХНУВС від 28.08.2014 № 189 о/с «Про переведення курсантів» рядового міліції ОСОБА_1 переведено для подальшого навчання з 30 серпня 2014 року з 1-го курсу факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції за напрямом підготовки «Правознавство» Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка на 2-й курс навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції за напрямом підготовки «Правознавство» Харківського національного університету внутрішніх справ (а.с.5).

Між ОСОБА_1 01.09.2014, Харківським національним університетом внутрішніх справ та ГУМВС України у Луганській області укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України (а.с. 7-8).

Наказом ХНУВС від 07.08.2015 № 118 о/с «Про відрахування з числа курсантів та звільнення з ОВС України» рядового міліції ОСОБА_1, курсанта 2-го курсу навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції за напрямом підготовки «Правознавство» ХНУВС, за п. 63 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 6).

Згідно довідки-розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у навчальному закладі, від 03.08.2015 вих. № 4/824 загальна сума визначених до відшкодування витрати, пов'язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі, за період з 30.08.2014 по 07.08.2015 становить 10026,09 грн., у тому числі: грошове забезпечення - 2287,69 грн., продовольче забезпечення - 826,08 грн., речове забезпечення - 1249,58 грн., вартість житлово-комунальних послуг і спожитих енергоносіїв - 5662,74 грн. (а.с. 9).

Розмір витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у навчальному закладі, включених до загальної довідки-розрахунку від 03.08.2015 вих. № 4/824 підтверджено такими документами: довідкою-розрахунком витрат на продовольче забезпечення курсанта від 18.08.2015 № 5/1492 (а.с. 24); довідкою-розрахунком вартості речового майна на утримання з курсанта № 123 від 18.08.2015 (а.с. 25); розрахунком комунальних послуг за 2014-2015 навчальний рік від 30.07.2015 № 5/1374 (а.с. 26); довідкою про грошове забезпечення за 2014-2015 роки від 03.08.2015 № 4/822д (а.с. 27).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно із ч. 6 ст. 18 Закону України «Про міліцію» курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 1 березня 2007 року затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ (далі - Порядок № 313), який визначає механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС прирівнюється до проходження військової служби (далі - особи), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

1) дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС (далі - навчальний заклад) у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;

2) відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлює МВС разом з Мінфіном.

Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладу, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Наказом Міністерства внутрішніх справ № 150 від 14.05.2007 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ» та відповідно до вимог Законів України «Про вищу освіту», «Про міліцію», з метою вдосконалення порядку підготовки фахівців у вищих навчальних закладах МВС України за державним замовленням, затверджено Типовий договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, згідно якого передбачено відшкодування вказаних витрат.

Як вже вищевказане, 01.09.2014 між відповідачем (далі - особа), ХНУВС (далі - виконавець) та ГУМВС України у Луганській області (далі - замовник) укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України (а.с. 7-8).

На час розгляду адміністративної справи договір є чинним.

Так, п.п. 2.3.6 цього договору особа зобов'язується у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Підстави відшкодування фактичних витрат врегульовано п. 3 договору, зокрема, дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість (п.п. 3.1 договору).

Порядок відшкодування особою фактичних витрат на підготовку врегульовано п. 4 договору, зокрема, п.п. 4.4 закріплено, що у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати таке відшкодування здійснюється за позовом виконавця в судовому порядку.

Разом з тим, ХНУВС (виконавцем за умовами договору) не надано суду доказів відмови ОСОБА_1 (особою) від добровільного відшкодування витрат на навчання.

На вимогу суду (ухвала від 01.10.2015) позивач надав суду копію претензії № 7/176 від 15.10.2015 на ім'я ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1. (а.с. 40)

Однак, посилання позивача на вказану претензію суд вважає необґрунтованим, по-перше, тому, що до суду з позовом позивач звернувся 19.08.2015 (дата направлення позову поштою до суду), тобто, за два місяці до направлення даної претензії відповідачу.

По друге, згідно реєстру на відправку кореспонденції ХНУВС від 15.10.2015 лист на ім'я ОСОБА_1 з претензією щодо добровільного відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням в ХНУВС, направлено за адресою: АДРЕСА_2 «до запитання» (а.с. 38-39)

Однак, а ні в особовій справі ОСОБА_1 (а.с. 42-52), а ні в інших матеріалах справи відсутні дані, про те, що ОСОБА_1 мешкає у АДРЕСА_3 або надавав зазначену адресу як адресу для листування.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач не виконав умови договору щодо повідомлення ОСОБА_1 про необхідність відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням в ХНУВС, у добровільному порядку.

Пунктами 2 та 5 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На підставі вищевикладеного судом встановлено, що ХНУВС у правовідносинах щодо стягнення з особи витрат, пов'язаних із навчання у навчальному закладі, є суб'єктом владних повноважень. Відповідно, ХНУВС має право звертатися до адміністративного суду з позовом тільки у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Системним аналізом положень Закону України «Про міліцію», Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, які також знайшли відображення у Типовому договорі про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, встановлено, що навчальний заклад має право відшкодування витрат на навчання у судовому порядку тільки за умови відмови особи від добровільного відшкодування таких витрат.

У даному випадку судом встановлено відсутність відмови ОСОБА_1 від добровільного відшкодування витрат, пов'язаних із навчанням у ХНУВС. Відповідно, судом встановлено й відсутність у позивача права на звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Оскільки позивач передчасно звернувся до суду з даним позовом, судом встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно зі ст.4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», у редакції чинній на час звернення позивача до суду з даним позовом, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотків майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленою частини вимоги.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у ХНУВС, у сумі 10026,09 грн.

Платіжним дорученням № 1296 від 14.08.2015 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн. (а.с. 2).

Залишок несплаченого судового збору за подання до суду даного адміністративного позову майнового характеру складає 1644,30 грн.

Зважаючи, що позивача - суб'єкта владних повноважень, не звільнено від сплати судового збору та у задоволенні позовних вимог відмовлено, суд дійшов висновку про стягнення з ХНУВС на користь Державного бюджету України судового збору в розмірі 1644,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 17, 69-72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, відмовити повністю.

Стягнути з Харківського національного університету внутрішніх справ (ідентифікаційний код 08571096, місцезнаходження: 61080, Харківська область, місто Харків, проспект П'ятдесятиріччя СРСР, будинок 27) в дохід Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів УК у м. Сєвєродонецьку/Луганський окр.адмін.суд 22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37944909, банк отримувача (МФО) 804013, рахунок отримувача 31217206784080, код класифікації доходів бюджету 22030001, судовий збір у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Т.В. Смішлива