Постанова № 52869686, 22.10.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року Справа № 813/8161/14

14 год. 36 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Карп'як О.О.

при секретарі судового засідання Дорош Х.Р.

За участю представників :

від позивача - не прибув

прокурор - Турчин І. Я.

від відповідача - Антонюк І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Галичина" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів за участю Прокуратури Львівської області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

ПрАТ "Галичина" звернулося в суд до СДПІ по ВПП у м. Львові Державної податкової служби з позовом про визнання протиправним та скасування п.1 наказу за №252 від 21.12.2012 року; про визнання протиправними дій по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки, яка оформлена актом №1177/31-00/25553579 від 26.12.2012 року; про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2013 року за №0001710801/284 та за №0001700801/286, від 01.11.2012 року за №0001500801/12539, за №0001490801/12538 та за №0001510801/12541.

Ухвалою від 25.01.2013 року відкрито провадження у справі №813/668/13-а.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 року у справі №813/668/13-а, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, які полягають в закінченні перевірки 26.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 26.12.2012 року за №1177/31-00/25553579; визнано протиправними та скасовано, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, податкові повідомлення-рішення від 11.01.2013 року за №0001710801/284, за №0001700801/286 та від 01.11.2012 року за №0001500801/12539, за №0001490801/12538, за №0001510801/12541. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2014 року, апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби - залишено без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 року у справі №813/668/13-а - без змін.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду від 21.10.2014 року касаційну скаргу СДПІ з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального ГУ Міндоходів задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2014 року в частині задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Галичина" - скасовано, в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2014 року - залишено без змін.

Ухвалою від 01.12.2014 року прийнято справу до провадження.

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду від 21.10.2014 року, підставами скасування вказаних рішень суду було неповне встановлення обставини справи та обумовлена цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права.

Зокрема вказано, що:

- не було встановлено в чому саме полягає порушення прав та охоронюваних інтересів ПАТ "Галичина" оскаржуваними діями відповідача;

- не було з'ясовано за яких обставин були втрачені документи, не витребувано відповідні докази, якими б підтверджувалась втрата документів ( протокол вилучення, копії постанови, довідки з міліції про втрату документів, тощо);

- не досліджувалось питання реальності господарських операцій з урахуванням відповідних первинних бухгалтерських документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, наявність у підприємства основних засобів, трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій тощо;

- необхідним є дослідження самих договорів укладених між позивачем та ТОВ "Маджестік" та всіх первинних документів, пов'язаних із їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а також встановлення наявності зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності;

- не було взято до уваги клопотання відповідача та не надано належної правової оцінки, щодо витребування у ПрАТ "Галичина" оригіналів ТТН, оскільки позивачем на підтвердження господарських операцій з ТОВ "Маджестік" було надано суду неналежної якості копії товарно - транспортних накладних, що не дають можливості проаналізувати зазначені докази по суті.

Відповідно до ч.5 ст.227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Позивач у судове засідання не прибув, 30.09.2015 року за вх.№32324 надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Прокурор та представник відповідач в судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача та прокурора, безпосередньо та об'єктивно дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, давши їм оцінку, суд встановив наступне.

Наказом за №252 від 21.12.2012 року призначено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за грудень 2009 року та податку на прибуток за ІV квартал 2009 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ "Маджестік" з 24.12.2012 року тривалістю 15 робочих днів.

За результатами згаданої перевірки, відповідачем складено акт від 26.12.2012 року за №1177/31-00/25553579 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.01.2013 року:

- за №0001710801/284, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1000000 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 800000 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 200000 грн. 00 коп.;

- за №0001700801/286, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1250000 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 1000000 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 250000 грн. 00 коп.

В акті перевірки зазначено, що в результаті порушень п.5.1, підп.5.2.1 п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, чинного на час оподаткування господарських операцій, які відображені в акті перевірки, позивачем занижено податок на прибуток у сумі 1000000 грн. 00 коп. Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення підп.7.4.1, підп.7.4.4, підп.7.4.5 п.7.4, підп.7.7.1, підп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, чинного на час оподаткування господарських операцій, які відображені в акті перевірки.

Крім того, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий 2010 року та податку на прибуток за період І кварталу 2010 року при здійсненні розрахунків з ТзОВ "Маджестік" відповідачем складено акт за №861/31-00/25553579 від 16.10.2012 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.11.2012 року:

- за №0001500801/12539, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 226142 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем - 180914 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 45228 грн. 50 коп.;

- за №0001490801/12538, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 198857 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем - 159086 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 39771 грн. 50 коп.;

- за №0001510801/12541, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 531250 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 425000 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 106250 грн. 00 коп.

Аналогічні порушенням зазначеним в акті від 26.12.2012 року за №1177/31-00/25553579 викладені також в акті за №861/31-00/25553579 від 16.10.2012 року, що призвело, на думку контролюючого органу, до заниження податку на додану вартість за лютий 2010 року на суму 340000 грн. 00 коп. та до безпідставного включення до складу валових витрат в І кварталі 2010 року 425000 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо вимог, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.10.2014 року, що не було встановлено в чому саме полягає порушення прав та охоронюваних законом інтересів ПАТ "Галичина" зазначеними діями відповідача судом встановлено.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч.1 ст.6 КАС України).

Реалізація органами ДПС контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України здійснюється шляхом проведення перевірок платників податків в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

При цьому, визначення сум платнику податків, що підлягають сплаті до бюджету, відповідно до ст.58 ПК України, здійснюється органом ДПС шляхом надіслання (вручення) платнику податків податкового повідомлення-рішення.

З наведених норм права випливає, що платник податків на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У свою чергу висновки акта перевірки та, власне, сам акт перевірки, не є рішенням органу владних повноважень, а відтак не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси, що виключає можливість такого платника податків з урахуванням ст.17 КАС України на їх оскарження у судовому порядку.

Дії по складанню акта перевірки, закінченні перевірки 26.12.2012 року також не є протиправними, оскільки акт являється письмовою формою результатів перевірки, що проводиться податком органом, складання якого є компетенцією органів ДПС.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 року витребовувались у позивача ПрАТ «Галичина» пояснення, в чому полягає порушення прав та оспорюваних законом інтересів ПрАТ «Галичинна» оскаржуванними діями відповідача.

На адресу суду жодних пояснень від позивача не надходило, а відтак позивач не довів належними та допустимими доказами, що дії податкового органу по формуванню висновків акта перевірки порушують його охоронювані права та обов'язки.

Щодо вимог викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.10.2014 року, що судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання реальності господарських операцій з урахуванням відповідних первинних бухгалтерських документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, наявність у підприємства основних засобів, трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій тощо; необхідним є дослідження самих договорів укладених між позивачем та ТОВ "Маджестік" та всіх первинних документів, пов'язаних із їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а також встановлення наявності зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності; не було взято до уваги клопотання відповідача та не надано належної правової оцінки, щодо витребування у ПрАТ "Галичина" оригіналів ТТН, оскільки позивачем на підтвердження господарських операцій з ТОВ "Маджестік" було надано суду неналежної якості копії товарно - транспортних накладних, що не дають можливості проаналізувати зазначені докази по суті.

Як вбачається з актів перевірок, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало те, що в порушення норм податкового законодавства позивач відобразив в податковому обліку по податку на додану вартість та податку на прибуток господарські операції з ТзОВ "Маджестік". При цьому, орган державної податкової служби вважає, що згадані операції не носили реального характеру, оскільки контрагент позивача містить ознаки фіктивності та не підтверджується транспортування товарно-матеріальних цінностей.

Між ЗАТ "Галиина" (покупець) та ТзОВ "Маджестік" (продавець) 09.12.2009 року укладено договір купівлі-продажу товарів за №09/12/09 згідно з умов якого продавець продає, а покупець купляє молоко сухе знежирене, у відповідності до заявок покупця, у яких вказується кількість товару, та оплачує його вартість.

Позивачем на підтвердження реальності здійснених операцій по вказаному договору надано: акт приймання - передачі № 1 від 09.12.2009 року, акт приймання - передачі № 2 від 09.12.2009 року, акт приймання - передачі № 3 від 09.12.2009 року, акт приймання - передачі № 4 від 09.12.2009 року, акт приймання - передачі № 5 від 09.12.2009 року, акт приймання - передачі № 6 від 09.12.2009 року, акт приймання - передачі № 7 від 09.12.2009 року, акт приймання - передачі № 8 від 09.12.2009 року, акт приймання - передачі № 9 від 11.02.2010 року, акт приймання - передачі № 10 від 11.02.2010 року, акт приймання - передачі № 11 від 11.02.2010 року, видаткову накладну № РН-1209/04 від 09.12.2009 року, видаткову накладну № РН-0211/03 від 11.02.2010 року, податкову накладну від 09.12.2009 року № 120904, податкову накладну від 11.02.2010 року за № 21104.

З постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2012 року видно, що ОСОБА_3 за попереньою змовою з невстановленою слідством особою, при невстановлених обставинах зреєструвала на свої імя ТзОВ «Маджестік» і в період з 21.10.2009 року по 27.07.2010 року неналежно виконувала свої посадові обов'язки, пов'язані із здійснення контролю за діяльністю підприємства, неналежною організацією та веденням бухгалтерсткого обліку та звітністю при нарахуванні сум обов'язкових платежів, в результаті чого була занижена сума податкових зобовязань.

З протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 28.12.2010 року вбачається, що вона працювала на службі Радіо Таксі, а на момент допиту на посаді комплектувальниці. Про ТзОВ «Маджестік» їй взагалі нічого невідомо, жодних первинних бухгалтерських документів вона ніколи не підписувала. Діяльність підприємства - ТзОВ «Маджестік» здійснювалась без її згоди від її імені, проте без її участі.

У пункті 1 постанови пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року № 12 надано роз'яснення, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України у порядку, встановленому цим кодексом.

Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 44 КК, а саме: у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

У ч.1 ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» зазначено, що амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили та ч.2 ст.86 КК України законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Отже, обов'язковою умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію і закриття кримінальної справи є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК.

ОСОБА_3 було скоєно злочинне діяння, відповідальність за яке передбачено КК України з нанесенням збитків державному бюджету України, що спричинило фактичне ненадходження до бюджету коштів. Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 провадженням закрито за нереабілітуючих обставин.

Виходячи з положень п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.10.1 ст.10 Закону особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

У відповідності до вимог п.п.7.2.3. п. 7.2. ст.7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також, у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За п.5.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснювана як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які прибавляються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 року витребовувались у позивача ПрАТ «Галичина»: докази втрати документів по операціях з контрагентом ТОВ "Маджестік"; докази на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ "Маджестік", що описані в акті перевірки, на підставі якого винесено податкові повідомлення - рішення (договори, докази відображення операцій а бухгалтерському та податковому обліку, докази оплати по договору, докази руху активів в процесі здійснення господарських операцій, докази транспортування товару тощо); оригінали товарно - транспортних накладних по операціях з ТОВ "Маджестік".

Позивач клопотанням від 12.03.2015 року №7649 надав суду оригінали документів щодо здійснення операцій з контрагентом ТОВ "Маджестік", а саме: договір, акти приймання - передачі товару, видаткових накладнихподаткових накладних. До клопотання також долучено лист ОСОБА_3 про надання примірників знайдених нею належних ТОВ "Маджестік" оригіналів вказаних первинних документів. Однак, позивачем не було подано суду доказів відображення операцій а бухгалтерському обліку, доказів оплати по договору, доказів руху активів в процесі здійснення господарських операцій, доказів транспортування товару (оригіналів).

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду від 21.10.2014 року, вказано, що не було взято до уваги клопотання відповідача та не надано належної правової оцінки, щодо витребування у ПрАТ "Галичина" оригіналів ТТН, оскільки позивачем на підтвердження господарських операцій з ТОВ "Маджестік" було надано суду неналежної якості копії товарно - транспортних накладних, що не дають можливості проаналізувати зазначені докази по суті. Ухвалою суду від 15.01.2015 року витребовувалось у позивачаоригінали товарно - транспортних накладних по операціях з ТОВ "Маджестік". Однак, станом на 22.10.2015 року такі позивачем представлені не були.

Відтак, судом не буруться до уваги подані позивачем копії ТТН, оскільки такі не дають можливості проаналізувати зазначені докази по суті, а оригінали на вимогу суду позивачем не представлені.

При з"ясувані питання за яких обставин були втрачені документи, не витребувано відповідні докази, якими б підтверджувалась втрата документів ( протокол вилучення, копії постанови, довідки з міліції про втрату документів, тощо), судом ухвалою від 15.01.2015 року витребувано у позивача докази втрати документів по операціях з контрагентом ТОВ "Маджестік". Однак, позивачем вимог ухвали суду не виконано. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що у позивача були поважні підстави для неподання до перевірки документів та повважність причин їх відсутності на момент проведення перевірки.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позивачем не доведено реальність господарських операцій з ТзОВ «Маджестік».

Таким чином, суд, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, вважає, що відсутні правові підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.01.2013 року за №0001710801/284, за №0001700801/286 та від 01.11.2012 року за №0001500801/12539, за №0001490801/12538, за №0001510801/12541.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 27 жовтня 2014 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна