Постанова № 52869563, 15.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року 810/4634/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., суддів: Лапія С.М., Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД"доДержавної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській областіпроскасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 10.07.2015 №14466/6/99-99-11-02-02-15;

- визнати незаконним та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 09.04.2015 №1110/10/10-36-11-01-10;

- визнати незаконним та скасувати рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16.02.2015 №60/10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності";

- зобов'язати Васильківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданої ТОВ "Електрум ЛТД" податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних ДФС України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова Васильківської ОДПІ в прийнятті податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року, надісланої засобами поштового зв'язку, є протиправною, не відповідає законодавству та порушує права та інтереси позивача, оскільки ст. 48 Податкового кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких податкова декларація не вважається податковою звітністю. Крім того, позивач зазначив, що ст. 49 Податкового кодексу України визначає право подання податкової звітності з податку на додану вартість як в електронній формі, так і надсилання податкової декларації поштою, а тому вказані Васильківською ОДПІ в рішенні від 16.02.2015 №60/10 порушення є формальними та не відносяться до вичерпного переліку підстав, за яких може бути відмовлено у прийнятті такої податкової декларації.

Відносно рішення ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 09.04.2015 №1110/10/10-36-11-01-10, позивач зазначив, що на скаргу підприємства про перегляд рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16.02.2015 №60/10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності" ГУ ДФС у Київській області не надано вмотивованої відповіді, оскільки аргументи позивача та додані до скарг документи не були розглянуті.

Щодо рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 10.07.2015 №14466/6/99-99-11-02-02-15 позивач зазначив, що станом на момент прийняття такого рішення у ДФС України були відсутні повноваження здійснювати перегляд рішень територіальних органів ДФС під час проведення процедури адміністративного оскарження. При цьому, зазначив, що таке право виникло у ДФС України лише 22.07.2015.

Також вказав на те, що скарга товариства вважається повністю задоволеною, оскільки рішення ДФС України від 05.06.2015 про продовження строку розгляду скарги, яке було підписано головою цієї служби ОСОБА_4., було прийнято ДФС України, а не керівником, його заступником або уповноваженою посадовою особою, як це визначено п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України.

Відповідачі позову не визнали, надали суду письмові заперечення, в яких просили суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року не може бути визнана податковою звітністю, так як податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі всіма платниками податку на додану вартість з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, чим порушено вимоги п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України.

Відносно рішень про результати розгляду скарг, ДФС України просила суд закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог, оскільки в розумінні положень КАС України спірні рішення ГУ ДФС у Київській області та ДФС України не є тими рішеннями, які можуть бути оскаржені до адміністративного суду. Крім того зазначила, що дані рішення не спричиняють для позивача правових наслідків, а тому відсутнє порушене право, яке підлягає захисту.

Ухвалою від 05.10.2015 суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткову правомірність заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД" зареєстроване як юридична особа 25.12.2006, як платник податків, зборів та обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку в Фастівському відділенні Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

ТОВ "Електрум ЛТД" 10.02.2015 направлено засобами поштового зв'язку на адресу Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (Фастівське відділення) податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року із додатками.

Разом з податковою декларацією до Васильківської ОДПІ (Фастівське відділення) було направлено доповнення до податкової декларації від 10.02.2015 за вих. №5, в яких позивач зазначив про те, що товариство позбавлено можливості скласти звітність за січень 2015 року в електронному вигляді через відсутність електронного шаблона цієї звітності.

Зазначену декларацію отримано Васильківською ОДПІ 14.02.2015, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Васильківська ОДПІ листом від 16.02.2015 №60/10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності" повідомила позивача про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року разом із додатками до неї визнані не прийнятими (не вважаються податковою звітністю) у зв'язку з порушенням вимог п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України, яким визначено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Вважаючи прийняте Васильківською ОДПІ рішення протиправним, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 09.04.2015 №1110/10/10-36-11-01-10 рішення Васильківської ОДПІ від 16.02.2015 №60/10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності" залишено без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Позивач оскаржив спірне рішення до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України від 05.06.2015 №11803/6/99-99-11-02-02-15 продовжено строк розгляду скарги позивача до 17.07.2015.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 10.07.2015 №14466/6/99-99-11-02-02-15 залишено без змін рішення Васильківської ОДПІ від 16.02.2015 №60/10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності" та рішення Головного управління ДФС у Київській області від 09.04.2015 №1110/10/10-36-11-01-10, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Вважаючи відмову у прийнятті податкової звітності з ПДВ за січень 2015 року протиправною та такою, що порушує права та законні інтереси підприємства, а також не погоджуючись із рішеннями про результати розгляду скарг, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно п. 46.5 ст. 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

Відповідно до пунктів 48.1-48.3 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Підпунктом 49.12.2 пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Електрум ЛТД" 10.02.2015 поштою була направлена до Васильківської ОДПІ (Фастівське відділення) податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2015 року.

Відповідно до п. 49.4. ст. 49 Податкового кодексу України податкова звітність з податку на додану вартість подається до контролюючого органу всіма платниками в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

На думку контролюючого органу, подана позивачем декларація не може вважатися податковою звітністю, оскільки подана з порушенням податкового законодавства, тобто не в електронному вигляді.

Однак, суд не погоджується із такими доводами Васильківської ОДПІ з огляду на наступне.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Імперативний характер даної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті49 Податкового кодексу України.

Таким чином, судом не приймаються до уваги заперечення відповідачів про те , що у зв'язку з внесенням змін до Податкового кодексу України з 01.01.2015 до подачі декларацій з податку на додану вартість ТОВ "Електрум ЛТД" має застосовуватись виключно п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України, а не п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України, оскільки норми п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України не було скасовано.

Крім того, згідно пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Також слід зазначити, що стадія прийняття податкової декларації податковим органом є по суті формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Таким чином, не подання податкової звітності в електронній формі не є порушенням п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України.

Окрім того, відповідно до п.п.48.5.1 ст. 48 Податкового кодексу України достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм статті 48, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Таким чином, податкова звітність, подана засобами поштового зв'язку, не може бути причиною для відмови в реєстрації такої податкової декларації.

З огляду на викладене, відмова Васильківської ОДПІ у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року з підстав невідповідності поданої податкової звітності нормам п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України є протиправною.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданої ТОВ "Електрум ЛТД" податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства в інформаційних базах даних ДФС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 №1503/12/13-12 резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Оскільки судом встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом у прийнятті декларацій з ПДВ за січень 2015 року, суд приходить до висновку, що така податкова декларація з додатками до неї вважається поданою у момент її фактичного отримання Васильківською ОДПІ.

У зв'язку з тим, що обов'язок відобразити показники (дані) податкової декларації в електронних базах покладений на контролюючий орган нормами чинного податкового законодавства України, а відсутність в електронних базах, у тому числі в картці особового рахунку, відомостей, зазначених позивачем у звітній податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року з часу її подання, має наслідком невідповідності інформації у базах даних податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, та призводить до недостовірності податкового обліку, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про зобов'язання Васильківської ОДПІ включити до облікових даних ТОВ "Електрум ЛТД" в інформаційних базах даних ДФС України відомості з поданої ТОВ "Електрум ЛТД" податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації.

Щодо позовних вимог в частині скасування рішення ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 09.04.2015 №1110/10/10-36-11-01-10 та рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 10.07.2015 №14466/6/99-99-11-02-02-15, суд зазначає наступне.

Пунктом 56.2 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно з пунктом 56.3 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку (пункт 56.8 статті 56 Податкового кодексу України).

Пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Матеріали справи свідчать про те, що скарга ТОВ "Електрум ЛТД" на рішення Васильківської ОДПІ від 16.02.2015 №60/10 подана до ГУ ДФС у Київській області засобами поштового зв'язку 26.03.2015.

Рішенням ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 09.04.2015 №1110/10/10-36-11-01-10 рішення Васильківської ОДПІ від 16.02.2015 №60/10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності" залишено без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням ГУ ДФС у Київській області, ТОВ "Електрум ЛТД" оскаржило його до ДФС України.

З матеріалів справи вбачається, що скарга ТОВ "Електрум ЛТД" на рішення Васильківської ОДПІ від 16.02.2015 №60/10 та рішення ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 09.04.2015 подана до ДФС України засобами поштового зв'язку 22.05.2015.

Вказана скарга була отримана ДФС України 25.05.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішенням ДФС України від 05.06.2015 №11803/6/99-99-11-02-02-15, яке підписано головою вказаної служби ОСОБА_4., строк розгляду скарги було продовжено до 17.07.2015 включно.

Рішення про результати розгляду скарги прийнято ДФС України 10.07.2015, тобто з дотриманням строків, встановлених статтею 56 Податкового кодексу України.

При цьому, як вбачається зі змісту позовної заяви, оскаржуючи рішення ГУ ДФС у Київській області та ДФС України про результати розгляду скарг, ТОВ "Електрум ЛТД" фактично не погоджується зі змістом даних рішень по суті та з результатами розгляду скарг.

Позивач, зокрема, в обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень ГУ ДФС у Київській області та ДФС України про результати розгляду скарг, посилається на їх невмотивованість та необґрунтованість, оскільки вважає, що скарги мали бути задоволені.

Суд зазначає, що у відповідності до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі на рішення Васильківської ОДПІ про відмову у прийнятті податкової звітності.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження ГУ ДФС у Київській області та ДФС України щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноважених органів.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Отже, суд не може оцінювати повноту розгляду ГУ ДФС у Київській області та ДФС України скарг позивача та вмотивованість і обґрунтованість рішень про результати їх розгляду.

Доводи позивача, викладені у скарзі, мають оцінюватися судом під час розгляду справи щодо оскарження рішення Васильківської ОДПІ від 16.02.2015 №60/10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності". Саме такий засіб захисту порушеного права передбачено нормами Податкового кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу на те, що наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача. У разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу вимога щодо скасування рішення про результати розгляду скарги не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача.

Вказане рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не покладає на платника податків будь-якого обов'язку.

Таке рішення не створює для позивача юридичних наслідків, отже, за результатами вирішення податкового спору в порядку адміністративного оскарження, та не є актом реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України від 27.10.2014 №К/9991/59435/12, від 27.10.2014 №К/800/281/14, 27.10.2014 №К/800/60766/13.

При цьому, суд не погоджується із доводами ДФС України щодо закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог, з огляду на те, що спірні рішення ГУ ДФС у Київській області та ДФС України не є нормативно-правовими актами чи актами індивідуальної дії, а тому не породжують для позивача жодних правових наслідків, оскільки пункт 56.10 статті 56 Податкового кодексу України чітко визначає, що рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку. Отже, твердження ДФС України про те, що вказані позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, є безпідставними.

Стосовно посилання позивача на те, що скарга товариства вважається повністю задоволеною, оскільки рішення ДФС України від 05.06.2015 про продовження строку розгляду скарги було прийнято ДФС України, а не керівником, його заступником або уповноваженою посадовою особою, як це визначено п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішення ДФС України від 05.06.2015 про продовження строку розгляду скарги було підписано головою ДФС України ОСОБА_4., що відповідає вимогам п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України.

З приводу доводів позивача, що у ДФС України на момент прийняття рішення про результати розгляду скарги від 10.07.2015 №14466/6/99-99-11-02-02-15 були відсутні повноваження здійснювати перегляд рішень територіальних органів ДФС під час проведення процедури адміністративного оскарження, то суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 (в редакції на момент прийняття рішення ДФС України від 10.07.2015), Державна фіскальна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Враховуючи те, що ДФС України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та до якого можуть бути подані відповідні скарги на рішення територіальних органів ДФС, суд приходить до висновку, що такий орган мав право розглядати скаргу позивача про перегляд рішення Васильківської ОДПІ від 16.02.2015 №60/10 та рішення ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 09.04.2015.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до вимог статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки вимог про відшкодування судових витрат позивач і відповідачі не заявляли, судові витрати стягненню на користь сторін не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 97, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД" - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.02.2015 №60/10 "Про відмову у прийнятті податкової звітності".

Вважати податкову декларацію з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД" за січень 2015 року (вх. №451/10 від 14.02.2015) такою, що подана 14.02.2015.

Зобов'язати Васильківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області включити до облікових даних Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрум ЛТД" (код ЄДРПОУ 34446878) в інформаційних базах даних ДФС України відомості з поданої ТОВ "Електрум ЛТД" (код ЄДРПОУ 34446878) податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період січень 2015 року, доповнень та додатків до цієї декларації.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий - суддя Балаклицький А. І.

Судді: Лапій С.М.

Щавінський В.Р.