Постанова № 52869556, 26.08.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2015 року № 810/3106/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Рибпром» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання податкового компромісу досягнутим та зобовязання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рибпром» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить, з урахування уточнення позовних вимог:

- визнати протиправним і скасувати рішення № 43/10-13-22-02 від 21.04.2015 щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу;

- зобов'язати відповідача: відобразити у інтегрованій картці ТОВ «ТД «Рибпром» за платежем «податок на прибуток» узгодження податкових зобов'язань та досягнення податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням №0002012200 від 01.09.2014 в частині 94 796,94 грн.; відобразити у інтегрованій картці ТОВ «ТД «Рибпром» за платежем «податок на додану вартість» узгодження податкових зобов'язань та досягнення податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 01.09.2014 у сумі 114 892 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що з метою досягнення податкового компромісу ним подано до контролюючого органу відповідну заяву та перераховано до бюджету 5% суми податкового зобовязання, визначеного в податкових повідомленнях-рішеннях, після чого податковий компроміс вважається досягнутим. Однак, оскаржуваним рішенням застосування процедури податкового компромісу не погоджено з підстав несплати податкового зобовязання у встановлені Кодексом терміни сплати узгодженого податкового зобовязання.

Позивач вважає вказану позицію податкового органу протиправною, оскільки положення ст. 57 ПК України є загальними та не можуть бути враховані під час застосування процедури податкового компромісу, а підрозділ 9-2 Перехідних положень ПК України не містить норми, яка б передбачала недосягнення податкового компромісу у випадку несплати податкових зобовязань протягом 10 календарних днів з дати подання заяви про намір досягти податковий компроміс.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не зявився, заперечення на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Рибпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатом якої складено акт від 08.08.2014 р. № 414/10-13-22-01-121/32846847.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 14.1.36, 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 143 234,53 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2013 року на загальну суму 114 892,00 грн.;

- завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24) за грудень 2013 року у сумі 302 978,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 01.09.2014: форми «Р» № НОМЕР_1, яким збільшено суму основного грошового зобовязання з податку на прибуток на 143 235 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 35809 грн., всього на суму 179 044 грн.; форми «Р» № НОМЕР_2 від 01.09.2014, яким збільшено суму основного грошового зобовязання з податку на додану вартість на 114 892 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 28 723 грн., всього на суму 143 615 грн.; форми «В4» № НОМЕР_3 від 01.09.2014, яким зменшено розмір відємного значення податку на додану вартість у сумі 302 978 грн. в декларації за грудень 2013 року.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство оскаржило їх у судовому порядку до Київського окружного адміністративного (справа № 810/547/15).

Після відкриття провадження у справі № 810/547/15, 09.04.2015 Товариство подало заяву до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про застосування податкового компромісу, відповідно до якої Товариство мало намір застосувати податковий компроміс:

- щодо зобовязань, визначених у рішенні № НОМЕР_1 з податку на прибуток на суму 94 796,94 грн. за період 2013 року, в розрізі контрагента ТОВ «Термоприлад»;

- щодо зобовязань, визначених в рішенні № НОМЕР_2 з ПДВ на суму 114 892 грн. та в рішенні № НОМЕР_3, яким зменшено розмір відємного значення на суму 228 895,29 грн., за квітень 2013 року по контрагенту ТОВ «Міратон-Лідер», за березень-червень 2013 по контрагенту ТОВ «Голдлайн», за вересень-жовтень 2013 року по контрагенту ТОВ «Терпоприлад».

У подальшому, з метою досягнення податкового компромісу позивач платіжним дорученням № 366 від 20.04.2015 перерахував до бюджету суму податку на прибуток у сумі 4 739,85 грн., що дорівнює 5% суми занижених податкових зобовязань, щодо яких Товариство хотіло застосувати податковий компроміс по податковому повідомленню-рішенню № НОМЕР_1 від 01.09.2014; платіжним дорученням № 365 від 20.04.2015 перерахував до бюджету податок на додану вартість в сумі 17 189,36 грн., що дорівнює 5% суми завищеного Товариством податкового кредиту, заявленого у заяві про застосування податкового компромісу.

Проте, рішенням ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області № 43/10-13-22-02 від 21.04.2015 не погоджено застосування процедури податкового компромісу у звязку з несплатою податкового зобовязання у встановлені Кодексом терміни сплати узгодженого податкового зобовязання у сумі, визначеній пунктом 2 підрозділу 9-2 Перехідних положень ПК України.

Вважаючи таке рішення податкового органу протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу визначені підрозділом 9-2 Перехідних положень Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 1 зазначеного підрозділу податковий компроміс це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.

Згідно п. 2 підрозділу 9-2 Перехідних положень ПК України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Процедура досягнення податкового компромісу триває не більше ніж 70 календарних днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку (пункт 3 підрозділу 9-2 Перехідних положень ПК України).

Пунктом 7 підрозділу 9-2 Перехідних положень ПК України передбачено, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Процедура податкового компромісу щодо розміру та строків сплати заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, встановлена цим підрозділом, поширюється також на випадки, коли у платника податків незалежно від процедури податкового компромісу за рішенням контролюючого органу розпочата документальна перевірка або складено акт за наслідками такої перевірки. У таких випадках платник податків має право подати до контролюючого органу, який призначив документальну перевірку або склав акт за результатами такої перевірки, відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань до податкових декларацій за звітні податкові періоди в порядку, визначеному пунктом 1 цього підрозділу.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом (пункт 8 підрозділу 9-2 Перехідних положень ПК України).

З доказів, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що позивачем застосована процедура податкового компромісу саме за пунктом 7 підрозділу 9-2 Перехідних положень ПК України, оскільки щодо податкового зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток, визначеного в податкових повідомленнях-рішеннях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 01.09.2014 тривала процедура судового оскарження.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Як зазначено вище, платіжними дорученнями № 366 від 20.04.2015 позивачем сплачено до бюджету суму податку на прибуток в розмірі 4 739,85 грн., що дорівнює 5% від 94 796,94 грн., щодо яких Товариство хотіло застосувати податковий компроміс по податковому повідомленню-рішенню № НОМЕР_1 від 01.09.2014.

Щодо сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню № НОМЕР_2 від 01.09.2014, судом встановлено наступне.

Так, позивачем сплачено 5 % (17 189,36 грн.) від суми заниженого податкового кредиту в розмірі 34 3878,29 грн., визначеного самостійно в заяві про досягнення податкового компромісу. Поряд з цим, такий розрахунок податкових зобовязань, які підлягали сплаті, на думку суду, є невірним.

Позивач в заяві про досягнення податкового компромісу помилково мав намір застосувати податковий компроміс по податковому повідомленню-рішенню форми «В4» № НОМЕР_3 від 01.09.2014, яким зменшено розмір відємного значення на суму 228 895,29 грн. Суд не вважає можливим досягнення податкового компромісу по даному податковому-повідомленню рішенню, оскільки ним не було донараховано Товариству жодних податкових зобовязань. Отже, для досягнення податкового компромісу з податку на додану вартість позивачу слід було сплатити не суму заниженого податкового кредиту, а 5 % від суми основного зобовязання, донарахованого податковим органом в податковому повідомленні-рішенні № НОМЕР_2 від 01.09.2014, тобто від суми 114 892,00 грн.

З викладеного слідує, що для досягнення податкового компромісу по заниженим зобовязанням з податку на додану вартість, позивачу достатньо було сплатити зобовязання у сумі 5 744,6 грн., оскільки сплачена фактично позивачем сума коштів для досягнення податкового компромісу перевищує суму, яка підлягала сплаті, а тому умови для досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0002022200 від 01.09.2014 Товариством було виконано.

Отже, позивачем виконано умови закону щодо сплати 5 % від занижених податкових зобовязань по податкових повідомленнях-рішеннях від 01.09.2014 №0002022200 та №0002012200 для досягнення податкового компромісу, а тому податковий компроміс вважається досягнутим на підставі пункту 8 підрозділу 9-2 Перехідних положень ПК України.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що визначений пунктом 5 цього підрозділу 10-денний строк для сплати суми узгодженого податкового зобовязання стосується виключно процедури застосування податкового компромісу у випадку подання платником податків уточнюючого розрахунку.

Не підлягають застосуванню у даному випадку і положення статті 57 ПК України, які є загальними нормами порівняно зі спеціальними, закріпленими в підрозділі 9-2 Перехідних положень Податкового кодексу України.

При цьому суд звертає увагу на те, що п. 57.1 ст. 57 ПК України містить застереження щодо 10-денного строку сплати узгодженого податкового зобовязання «крім випадків, встановлених цим Кодексом».

Крім того, суд зазначає, що в даному випадку необхідно керуватися принципом презумпції правомірності рішень платника податку, закріпленим пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, відповідно до якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Так, відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Оскільки відповідно до п. 3 підрозділу 9-2 Перехідних положень ПК України процедура досягнення податкового компромісу триває не більше ніж 70 календарних днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку, а згідно з пунктом 7 цього ж підрозділу процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, платник податків має право сплатити податкове зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, протягом 70 календарних днів з дня, наступного за днем подання заяви про намір досягнення податкового компромісу.

Таким чином, доводи контролюючого органу про несплату платником податків узгодженого податкового зобовязання у визначені Кодексом строки та зазначення вказаної обставини в якості підстави для непогодження застосування процедури податкового компромісу є безпідставними, оскільки відповідний строк для сплати нормами підрозділу 9-2 Перехідних положень ПК України чітко не встановлений.

При цьому, суд звертає увагу на те, що ані статтею 20, ані положеннями підрозділу 9-2 Перехідних положень ПК України контролюючому органу не надано право на прийняття рішень щодо погодження або непогодження процедури застосування податкового компромісу, оскільки відповідно до пункту 8 підрозділу 9-2 Перехідних положень ПК України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Можливість прийняття контролюючим органом такого рішення передбачена лише розділом 3 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених Наказом ДФС України від 17.01.2015 № 13. Проте, оскільки зазначений Наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, він не може вважатись нормативно-правовим актом та породжувати (встановлювати) права і обовязки контролюючого органу. Отже, керуватися Методичними не погоджуючи податковий компроміс, податковий орган не міг.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Проте, оскаржуване рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 27.04.2015 №60/10-13-22-02 щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу зазначеним вимогам не відповідає, що є підставою для визнання його протиправними та скасування, а отже задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, як зазначено вище, відповідно до пункту 8 підрозділу 9-2 Перехідних положень ПК України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом, тобто автоматично після настання певних обставин.

Так як позивачем сплачено узгоджене податкове зобовязання 20.04.2015, податковий компроміс по податковому повідомленню-рішенню № НОМЕР_1 від 01.09.2014 в частині від 94 796,94 грн. та по податковому повідомленню-рішенню №0002022200 від 01.09.2014 вважається досягнутим 20.04.2015 на підставі пункту 8 підрозділу 9-2 Перехідних положень ПК України.

Відповідно до п.п. 19-1.1.10. п. 19-1.1. ст. 19-1 ПК України однією із функцій контролюючих органів є забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.

Згідно п. 74.1. ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, встановлено Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, який затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України №765 від 05.12.2013 і зареєстрований у Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №217/24994.

Зазначеним Порядком передбачено ведення інтегрованої картки платника, як форми оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Згідно абз. п.1 розділу ІІ Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Відповідно до п.11 розділу ІІ Порядку форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати. На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою.

Згідно п.1. розділу ІІІ Порядку нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням).

Відповідно до п.3. розділу ІІІ Порядку зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, розраховані територіальним органом Міндоходів, відображаються ним в інтегрованій картці платника за даними електронного реєстру повідомлень-рішень у частині узгоджених сум.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що узгодження податкових зобов'язань ТОВ «ТД «Рибпром» за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та досягнення позивачем податкового компромісу за цими податковими повідомленнями-рішеннями повинно бути відображено у інтегрованій картці ТОВ «ТД «Рибпром» за платежами «податок на прибуток» та «податок на додану вартість».

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Окрім того, позивачем заявлено клопотання про зобовязання податкового органу подати звіт про виконання постанови суду та встановлення строку для подачі звіту з моменту набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобовязати субєкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З урахуванням обґрунтованості позовних вимог суд вважає і таке клопотання позивача обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 73,08 грн. (платіжне доручення від 27.05.2015 № 507), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 122, 128, 158-163, 167, 257 КАС України, суд, -

п ос т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити

Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області № 43/10-13-22-02 від 21.04.2015 щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області відобразити у інтегрованій картці Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Рибпром» за платежем «податок на прибуток» узгодження податкових зобов'язань та досягнення податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 01.09.2014 в частині 94 796,94 грн.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області відобразити у інтегрованій картці Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Рибпром» за платежем «податок на додану вартість» узгодження податкових зобов'язань та досягнення податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 01.09.2014 у сумі 114 892 грн.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області подати звіт про виконання судового рішення у 30 денний строк з дня набрання постановою законної сили.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рибпром» (код за ЄДРПОУ 32846847) судові витрати у сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.