Постанова № 52869271, 12.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року 12 год. 45 хв. Справа № 808/5555/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Рибакової М.В.

представника позивача Рибальченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»

до: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування Розпорядження № 1632 від 09.07.2015 (далі - Нацкомфінпослуг або відповідач) про застосування заходу впливу, яким зобов'язано усунути порушення законодавства про фінансові послуги.

Посилаючись на те, що Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не визначені особливості виплати страхового відшкодування шляхом здійснення виплати на рахунок станції з технічного обслуговування, та те, що фізична особа-підприємець, на рахунок якої за заявою потерпілої особи було здійснено виплату такого відшкодування, не є платником податку на додану вартість, позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача про допущенні ним порушення вимог пунктів 36.2 і 36.5 статті 36 вказаного Закону щодо виплати страхового відшкодування не в повному обсязі внаслідок безпідставного зменшення суми, що відповідає розміру оціненої шкоди, на суму податку на додану вартість, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити та надала пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві. Також представник позивача пояснила, що на виконання вимог оскаржуваного розпорядження страховою компанією перераховано суму у розмірі 2728 грн. 42 коп., на яку, як на суму податку на додану вартість було зменшено суму страхового відшкодування, а також сплачено у зв'язку з цим пеню у розмірі 623 грн. 43 коп. за прострочення виплати страхового відшкодування. Разом з цим представник зазначила, що виконання вимог розпорядження обумовлено лише недопущенням застосування інших санкцій у разі невиконання розпорядження у визначеній у ньому строк.

Представник відповідача, який про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності (а.с. 72).

Представником відповідача подані заперечення, відповідно до яких відповідач позов не визнає, просить у його задоволенні. Представник зазначає, що оскільки позивачем здійснено виплату страхового відшкодування не на рахунок потерпілої особи, а за її заявою на рахунок СТО ФОП «ОСОБА_5», у зв'язку чим зменшення суми, що відповідає розміру оціненої шкоди, на суму податку на додану вартість, здійснено позивачем безпідставно, внаслідок чого виплата страхового відшкодування здійснена не в повному обсязі, що є порушенням пунктів 36.2 і 36.5 статті 36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 42-44).

Вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

18.06.2015 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг складено Акт про правопорушення, вчинені Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на ринку фінансових послуг № 403/13-15/13/6, відповідно до якого встановлено безпідставне зменшення позивачем суми, що відповідає розміру оціненої шкоди, на суму податку на додану вартість та здійснення виплати страхового відшкодування не в повному обсязі, що є порушенням вимог абзаців першого-другого пункту 36.2 статті 36, пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1961-IV) (а.с. 51-52).

Відповідно до вказаного акту, порушення на ринку фінансових послуг допущено позивачем за наступних обставин.

03.12.2014 за участю забезпеченого транспортного засобу Volkswagen Transporter, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, сталася подія, що має ознаки страхового випадку, в результаті якої пошкоджено транспортний засіб Citroen C4, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

04.12.2014 потерпілою особою ОСОБА_2 подано до Товариства заяву про страхове відшкодування, до якої були додані всі документи, передбачені статтею 35 Закону № 1961-IV, необхідні для прийняття Товариством мотивованого рішення.

04.02.2015 Товариством відмовлено у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_3, про що складено страховий акт № ОСГПО-133.

Після отримання скарги ОСОБА_2 та вимоги Нацкомфінпослуг Товариством 28.05.2015 визнано випадок страховим, про що складено страховий акт № ОСГПО-615, відповідно до якого затверджено суму страхового відшкодування у розмір 13642 грн. 08 коп.

Товариством сплачено страхове відшкодування на рахунок СТО ФОП «ОСОБА_5» у розмірі 13642 грн. 08 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 29.05.2015 № 1891, а також сплачено пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у сумі 1928 грн. 58 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 29.05.2015 № 1902.

Відповідно до Звіту від 12.01.2015 № 16715 про проведення незалежної оцінки вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу (далі - Звіт), складеного ФОП «ОСОБА_6», вартість відновлювального ремонту автомобіля Citroen C4, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 16370 грн. 50 коп.

Товариством визначено розмірі страхового відшкодування на підставі Звіту без врахування податку на додану вартість у сумі 2728 грн. 42 коп.

Товариством здійснено виплату страхового відшкодування, відповідно до заяви про страхове відшкодування ОСОБА_4, на рахунок СТО «ФОП «ОСОБА_5», а не на рахунок потерпілої (її представника) (а.с. 51-52)

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято Розпорядження № 1632 від 09.07.2015 «Про застосування заходу впливу до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», відповідно до якого позивач зобов'язано усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів у термін до 30.07.2015 включно (а.с. 53-54).

Вважаючи зазначене розпорядження протиправним, позивач звернувся до суду.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно з визначенням основних термінів що вживаються у цьому Закону, які надані у статті 1: страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу (пункт 1.1.); страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування» (пункт 1.2); потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу (пункт 1.3); особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (пункт 1.4); наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах (пункт 1.5).

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі статтею 29 Закону № 1961-IV, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Порядок подачі потерпілою особою заяви про страхове відшкодування, прийняття страховиком рішення про здійснення вплати страхового відшкодування та його виплати регулюються статтями 35 і 36 Закону № 1961-IV.

Зокрема, відповідно до абзаців першого та другого пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Як встановлено судом, 04.12.2014 ОСОБА_2 подано до позивача заяву на виплату страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належного їй транспортного засобу Citroen C4, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, відповідно до якої остання просила перерахувати страхове відшкодування на СТО ФОП ОСОБА_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3, банк отримувача ПАТ КБ «Приватбанк», р/р НОМЕР_4, МФО 302689) (а.с. 25).

Відповідно до Звіту № 16715 від 12.01.2015 про проведення незалежної оцінки вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу (далі Звіт № 16715 від 12.01.2015), вартість відновлювального ремонту автомобіля Citroen C4, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, з урахуванням податку на додану вартість складає 16370 грн. 50 коп., вартість відновлювального ремонту без податку на додану вартість складає 13642 грн. 08 коп. (а.с. 26-27).

28.05.2015 позивачем складено страховий акту № ОСГПО-615, яким на підставі Звіту № 16715 від 12.01.2015 затверджено суму страхового відшкодування у розмір 13642 грн. 08 коп.(а.с. 28)

29.05.2015 позивачем сплачено страхове відшкодування на рахунок ФОП ОСОБА_5 у розмірі 13642 грн. 08 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 29.05.2015 № 1891, а також сплачено пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у сумі 1928 грн. 58 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 29.05.2015 № 1902 (а.с. 79-80).

Таким чином позивачем при визначені суми страхового відшкодування та при її виплаті сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшена на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість у розмірі 2728 грн. 42 коп.

Суд приходить до висновку, що визначення розміру страхового відшкодування на підставі Звіту № 16715 від 12.01.2015 та його виплата без врахування податку на додану вартість у сумі 2728 грн. 42 коп. здійснені позивачем правомірно.

Абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV встановлено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Відповідно до пункту 36.4 цієї ж статті, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Як встановлено судом, виплата страхового відшкодування на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 проведена за заявою потерпілої.

Правовідносини щодо включення або виключення податку на додану вартість із суми страхового відшкодування, підлягаючого до виплати страхувальнику чи іншій особі (потерпілому, вигодонадувачу), регулюються податковим законодавством, а не законодавством в сфері страхування.

Підпунктом 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України визначено, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Таким чином, всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі, податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками податку на додану вартість по таких операціях.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають у платника податку на додану вартість, який здійснює операції з постачання товарів чи послуг (товарно-матеріальних цінностей і послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта), оскільки такі операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до положень пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Натомість, у разі, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати страхового відшкодування повинен здійснюється без урахування сум податку на додану вартість.

Відповідно до даних реєстру платників податку на додану вартість, який розміщений на офіційному порталі Державної фіскальної служи України, фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_3), не зареєстрований як платник податку на додану вартість (а.с. 23-24, 81).

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що з урахуванням встановленої у Звіті № 16715 від 12.01.2015 вартості відновлювального ремонту автомобіля Citroen C4, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, позивачем обґрунтовано визначено розмір страхового відшкодування та здійснено його виплату на рахунок фізичної особи-підприємця, яка не є платником податку на додану вартість, без врахування податку на додану вартість у сумі 2728 грн. 42 коп.

Судом не встановлено надання потерпілою особою документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту, що відповідно до положень абзацу другого пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV може бути підставою для здійснення доплати в розмірі, що не перевищує суми податку, яка не була врахована при визначенні страхового відшкодування.

Таким чином, висновки Нацкомфінпослуг про вчиненні позивачем правопорушення на ринку фінансових послуг є необґрунтованими, а відтак - оскаржуване розпорядження прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що позивачем не допущено порушень на ринку фінансових послуг, суд приходить до висновку, що підстави для застосування заходу впливу відсутні, у зв'язку з чим оскаржуване Розпорядження № 1632 від 09.07.2015 є протиправним та підлягає скасуванню.

Посилання представника відповідача в обґрунтування правомірності прийнятого рішення на те, що вимоги розпорядження виконані позивачем у повному обсязі, суд вважає необґрунтованими, оскільки виконання розпорядження не може бути доказом правомірності такого рішення.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присудженню на користь позивача підлягають всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа (а.с. 9).

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг Розпорядження № 1632 від 09.07.2015 про застосування заходу впливу.

Присудити на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг судові витрати у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша