Постанова № 52869260, 06.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року (09 год. 59 хв.)Справа № 808/5145/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Стратулат С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1;

представників відповідача - Стародубцевої І.І., Воронкової Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 (позивач) до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 7034-15 від 22.07.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення суперечить вимогам податкового законодавства, винесено з порушенням порядку визначеному Податковим Кодексом України та визначає безпідставні податкові зобов'язання. Так, Позивач зазначає, що 04.08.2015 Позивачем поштою отримано податкове повідомлення-рішення від 22.07.2015 7034-15, при цьому, вказане не містить жодних підстав визначення та розрахунку податкового зобов'язання, а також іншої інформації для можливості визначення грошового зобов'язання. Зміст отриманого податкового повідомлення-рішення не відповідає вимогам визначеним для нього Податкового кодексу України в частині визначення податку, який підлягає сплаті, а його винесення здійснено з порушенням терміну визначеному п. 286.5 ст.286 Податкового кодексу України на який здійснено посилання в оскаржуємому податковому повідомленню-рішенню, як підставу винесення. Зазначає, що має в користуванні (оренді) єдину земельну ділянку, але по ній своєчасно та в розмірі передбаченому Податковим кодексом України, самостійно задекларовані та сплачуються податкові зобов'язання, шляхом подання податкової декларації до ДПІ у Комунарському районі.

Іншої земельної ділянки або об'єкта на території Комунарського району м.Запоріжжя, по якому необхідно сплачувати до бюджету орендну плату у Позивача не має. Таким чином, ДПІ у Комунарському районі в супереч поданої Позивачем декларації та умов договору оренди, додатково повторно нараховує вже задекларовану Позивачем суму орендної плати. Окрім того, нарахована сума орендної плати не відповідає умовам договору та є більшою більш ніж в два рази.

У судовому засіданні представник Позивача позов підтримав повністю та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зокрема зазначив, що на підставі п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 22.07.2015 №7034-15 про сплату податкового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 125731,08 грн. Так, громадянка ОСОБА_4 має в користуванні земельну ділянку відповідно до договору оренди землі від 29.12.2009, загальною площею 0,2659 га за адресою АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка, згідно даних декларацій платника єдиного податку Позивачка використовує для надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1. Тому, при обчисленні суми плати за землю, яка знаходиться в користуванні Позивачки, повинен застосовуватись коефіцієнт функціонального призначення землі збільшений з 1,2 до 2,5, як для земель комерційного призначення. З урахуванням даного коефіцієнта орендна плата із вищезазначеної земельної ділянки становить 125731,08 грн.

На підставі вище викладеного вважає, що оскаржуване рішення прийнято податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно Витягу з ЄДРЮОФОП №20335850 від 26.03.2015, позивачка, з 28.10.1999 зареєстрована фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку як платник єдиного податку на 3 групі в ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, що підтверджується Витягом з реєстру платників єдиного податку №1508263400839 від 25.09.2015.

Відповідно до Витягу з ЄДРЮОФОП та Витягу з Реєстру платників єдиного податку, основні види діяльності в 2015 рік:

Виробництво іншої продукції, н. в. і. у.- основний вид діяльності.

Виробництва інших меблів;

Виробництва біжутерії та подібних виробів;

Виробництва іншого верхнього одягу;

Виробництво іншого одягу й аксесуарів;

Виробництво інших готових металевих виробів, н. в. і. у.;

Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами;

Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

Виробництво мітел і щіток;

29.12.2009, між позивачкою (Орендар) та Запорізькою міською радою (Орендодавець) укладено Договір оренди землі.

Відповідно до якого, Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розташування виробничої бази, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, площа земельної ділянки 0,2659 га.

Договір оренди зареєстрований 29.01.2010 за №041026100132.

Укладення договору оренди, було пов'язане з придбання Позивачкою нежитлових приміщень за вказаною адресою (виробничої бази) яка складається з адміністративної будівлі площею 160 кв. м., складу площею 129,6 кв. м., майстерня площею 56,5 кв. м. та інші технічні споруди.

Основні будівлі збудовані в 1930 році, тому підлягали ремонту та фактично не експлуатувались.

Згідно пояснення позивачки, на даний час в частині приміщення розміщена її власна майстерня по виробництву одягу, де ведеться підприємницька діяльність. Інша частина будівлі не використовується для підприємницької діяльності.

Пунктом 9 Договору оренди, визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 45626,85 грн., що складає 3% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2009 року.

Орендна плата вноситься щомісячно рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Комунарського району.

Згідно Витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель №856-ж від 10.09.2009, виданого Управлінням Держкомзему у місті Запоріжжя Запорізької області встановлено, що цільове призначення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 визначено, як землі промисловості, коефіцієнт функціонального призначення Кф - 1,20.

20.02.2014 позивачем подано до ДПІ у Комунарському районі, податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік.

Самостійне подання позивачем до фіскального органу, податкової декларації з плати за землю за 2015 рік по земельній ділянці АДРЕСА_1 не заперечується відповідачем. Досліджена судом податкова декларація містить відмітку (штамп) податкового органу про її отримання 20.02.2015.

Сплата платежів в розмірах визначених податковою декларацією, також не заперечується відповідачем та підтверджується наданими позивачем банківськими виписками та наданими відповідачем роздруківками скріншоту (знімки з екрана комп'ютера) по особовому рахунку ФОП ОСОБА_4

З урахуванням коефіцієнта індексації, та коефіцієнта функціонального призначення 1,2 орендна плата на 2015 рік, по вище зазначеній земельній ділянці за декларацією становила 56987,93 грн., зі сплатою по 4748,99 грн. протягом 30 календарних днів кожного місяця починаючи з лютого 2015 року.

Станом на момент розгляду справи позивач сплачує нараховану орендну плату в повному обсязі, в строки відповідно до поданої декларації, заборгованість з орендної плати відсутня. Станом на час розгляду справи позивачем сплачено до бюджету 37 991,92 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивачка самостійно визначила податкове зобов'язання по сплаті орендної плати за землю по земельній ділянці розташованій за адресою АДРЕСА_1, на умовах визначених договором та функціональним використанням землі, як землі промисловості.

Не погоджуючись з самостійним декларуванням позивачкою податкових зобов'язань з орендної плати за землю та застосуванням коефіцієнту функціонального призначення земельної ділянки в розмірі 1,20, відповідач, податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» від 22.07.2015 №7034-15 розрахував орендну плату за землю по земельній ділянці розташованій за адресою АДРЕСА_1 в сумі 125731,08 грн.

При розрахунку розміру орендної плати, вказаної в податковому повідомлення-рішенні, податковий орган застосував коефіцієнт функціонального призначення збільшений до 2,5, як для земель комерційного призначення.

Враховуючи дані обставини, судом встановлено, що плата за землю у виді орендної плати визначена та нарахована по поданій позивачем 20.02.2015 податковій декларації та нарахована по податковому повідомленню-рішенню від 22.07.2015 є нарахованими податковими зобов'язаннями з плати за землю по одному об'єкту та за один період (2015 рік).

Розбіжності в розмірі розрахованої плати за землю по декларації та нарахованій по податковому повідомленню рішенню, визначаються застосуванням різного розміру коефіцієнтом функціонального призначення, який використовується при розрахунку грошової оцінки земельної ділянки.

Так, позивач застосовував коефіцієнт 1,2, як для земель промисловості, відповідач застосував коефіцієнт 2,5, як для земель комерційного призначення.

Суд не погоджується з позицією та поясненнями представника відповідача про необхідність застосування до спірної земельної ділянки коефіцієнта функціонального призначення в розмірі 2,5, а відповідно і збільшеного розміру грошової оцінки землі та орендної плати, виходячи з наступного.

Орендні відносини в Україні регулюються Законом України від 06.10.98 № 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон N 161), статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 5 Закону № 161 встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 13 Закону № 161 договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний передати орендареві земельну ділянку у користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону № 161).

Згідно зі статтею 21 Закону № 161, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю, це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, п.п. 288.1 - 288.5 ст. 288 ПК України платниками податку є землекористувачі, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

- не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

Таким чином, на розмір орендної плати впливає нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена відповідно до вимог законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами;

Нормативним документом, який регламентує механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та населених пунктів є Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів. затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року № 18/15/21/11 (далі Порядок №18/15/21/11).

Пунктом 1.3. Порядку №18/15/21/11 встановлено, що нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Пунктом 3.1. Порядку №18/15/21/11 визначено, що в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Пунктом 3.5. Порядку №18/15/21/11 передбачено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки , ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.98 N 377, зареєстрованою в Мін'юсті України 14.12.98 за № 788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Судом встановлено, що згідно рішення Запорізької міської ради №82/85 від 24.06.2009 земельна ділянка, яка використовується позивачем надавалась для розташування виробничої бази.

Дане функціональне призначення земельної ділянки також визначено в п.1 договору оренди землі від 29.12.2009.

Відповідно до матеріалів технічної інвентаризації на земельній ділянці розміщена ряд нежитлових приміщень, які використовуються позивачкою для розміщення майстерні по пошиття одягу. Таке використання відповідає видам діяльності позивачки на 2015 рік зазначені у Витягу з ЄДРЮОФОП та Витягу з Реєстру платників єдиного податку.

Згідно Додатку 1, таблиці 1.1 Порядку №18/15/21/11 категорія земель текстильної промисловості та пошиття одягу за функціональним використанням відноситься до земель промисловості із значенням коефіцієнта функціонального призначення в розмірі 1,2.

Таким чином, позивачем при самостійному розрахунку орендної плати вірно застосовано коефіцієнт функціонального призначення 1,2 для визначення розміру грошової оцінки землі, яка відповідає фактичному використанні та даним земельного кадастру.

В свою чергу, застосування відповідачем коефіцієнт функціонального призначення в розмірі 2.5 суперечить Додатку 1, таблиці 1.1 Порядку №18/15/21/11.

Посилання відповідача на використання спірної земельної ділянки, для надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, суд вважає безпідставним та необґрунтованим виходячи з наступного.

Предметом даного спору є нарахування плати за землю у вигляді орендної плати за 2015 рік.

Згідно до ч.1,2 ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Податковий орган наділений повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі наділена одна зі сторін цих договорів, тобто, в даному випадку, Запорізька міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 11.06.2013 року по справі № 21-443а12 (номер у ЄДРСР 32532892) договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Зміна орендарем функціонального призначення земельної ділянки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи те, що сторони у розрахунках розміру орендної плати, які є невід'ємною частиною договорів оренди земельних ділянок, застосували коефіцієнт 1,2 до ставки земельного податку, а також те, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки, то суд приходить до висновку, що позивач повинен сплачувати орендну плату за землю у відповідності до умов договору оренди землі з урахуванням визначених у ньому Кф.

Суд зазначає, що відповідач не в праві втручатися у відносини сторін договорів оренди та нараховувати суми грошового зобов'язання з орендної плати за податковими повідомленнями-рішеннями на підставі норм Податкового кодексу України ігноруючи при цьому умови договорів оренди землі.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у відповідача відсутнє право змінювати Кф з 1.2 на 2,5, зазначене відноситься до виключної компетенції сторін, між якими укладений договір оренди землі.

Також, судом встановлено, що орендні відносини по нерухомому майну розташованому на спірній земельній ділянці існували лише в 2014 році та стосувались лише її незначної частини 12,9 кв. м., 0,48% від загальної площі оподатковуваної земельної ділянки.

При цьому суд звертає увагу, що згідно абз.3 п 3.5. Порядку №18/15/21/11, коефіцієнт функціонального використання для земельних ділянок змішаного використання визначається як середньозважене (за площею) значення коефіцієнтів функціонального використання окремих частин земельної ділянки змішаного використання.

Тобто, з урахуванням незначного розміру земельної ділянки на якій знаходилась орендована частина будівлі, навіть при врахуванні зміни функціонального призначення на її частину, середньозважений коефіцієнт функціонального призначення всієї ділянки за рахунок правил округлення є незмінним та дорівнює 1,2.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 286.5 ст.286 Податкового кодексу України визначено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом 22.01.2015, тобто через 22 дня після закінчення граничного терміну на визначення податкових зобов'язань платнику податків в порідку передбаченому п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України.

Зазначений в даній нормі термін є граничним і Податковий кодекс України не містить підстав його продовження.

Таким чином, фіскальний орган приймаючи податкове повідомлення-рішення №7034-15 від 22.07.2015, з підстав передбачених п 286.5 ст.286 Податкового кодексу України діяв з перевищенням наданих йому законом повноважень.

Таким чином, обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення знаходяться поза межами вимог положень Податкового кодексу України. З огляду на зазначене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №7034-15 від 22.07.2015, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адіністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 22.07.2015 №7034-15 про нарахування податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 125731,08грн.

3. Присудити на користь ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) здійснені судові витрати у розмірі 251,46грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.В.Калашник