Ухвала суду № 52868203, 27.10.2015, Селидівський міський суд Донецької області

242/1136/14-ц

6/242/133/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючогосудді Кротінова В.О., при секретаріЯцканич А.В., за участю представника заявника ОСОБА_1, представника заінтересованої особи ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Селидове подання начальника державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області ОСОБА_3 про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Начальник ДВС Селидівського міського управління Донецької області ОСОБА_3 звернулась до суду із поданням про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя, в якому зазначила, що у відділі ДВС Селидівського міського управління юстиції на виконанні знаходиться виконавчий лист № 2/242/1204/13, виданий 27.11.2013 р. Селидівським міським судом Донецької області про стягнення боргу з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 у розмірі 124000,00 грн. Згідно відповіді БТІ м.Селидове від 03.02.2014 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 мають на праві власності будинок, розташований за адресою: м.Селидове, вул.Зарічна, 44, який був придбаний у шлюбі. Стягувач наполягає у реалізації всього рухомого та нерухомого майна боржника. Просить суд, визначити частку будинку за адресою: м.Селидове, вул.Зарічна, 44, яка належить ОСОБА_4.

Представник ДВС Селидівського міського управління Донецької області в судовому засіданні підтримала подання та просила задовольнити, оскільки тривалий розгляд справи унеможливлює виконання рішення суду.

Представник заінтересованої особи, стягувача ОСОБА_5 ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що тривалий час рішення суду не виконується, права її довірителя порушуються, також просила визначити частку будинку за адресою: м.Селидове, вул.Зарічна, 44, яка належить ОСОБА_4

Заінтересовані особи: ОСОБА_6, ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_7 в судове засідання не з»явились, усі належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду даного подання(а.с.99, 100, 101,102,103,104,112,113, 121, 122,123, 130, 132, 133,134).

Відповідно до ч.2 ст.379 ЦПК України неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Вислухавши представника заявника, представника заінтересованої особи, дослідивши наявні в матеріалах судової справи докази, суд встановив наступне.

Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 26.09.2013 р., яке набрало законної сили 18.11.2013р. були задоволені позовні вимоги ОСОБА_5 та на його користь з ОСОБА_4 стягнуто суму боргу в розмірі 124000,00 грн.(а.с.43-44 т.1).

На виконання рішення Селидівським міським судом Донецької області був виданий виконавчий лист № 2/242/1204/13 від 27.11.2013 р.(а.с. 88 т.1).

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Селидівського МУЮ ВП № 41033270 від 04.12.2013 р. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2/242/1204/13 від 27.11.2013 р.(а.с.146 т.1).

Під час проведення виконавчих дій, було з»ясовано, що боржник ОСОБА_4 з 16.07.1983 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_6,що підтверджується листом відділу державної реєстрації актів цивільного стану Селидівського міського управління юстиції № 390/034-147 від 11.04.2014 р.(а.с. 95 т.1).

На підставі договору купівлі-продажу будинку від 20.09.1999 р., посвідченого приватним нотаріусом Селидівського міського нотаріального округу, подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_6 придбаний будинок за адресою: м.Селидове Донецької області, вул..Зарічна, 44, що є їх спільною сумісною власністю(а.с.148 т.1).

Як вбачається з рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно № 24983295 від 02.10.2015 р. об»єкт нерухомого майна житловий будинок за адресою : Донецька область, м.Селидове, вул..Заречна, буд.44 належить на праві приватної власності ОСОБА_6 повністю у розмірі частки 1/1(а.с.126).

Згідно паспорту серії ВВ № 502215, виданого Селидівським МВ УМВС України в Донецькій області ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б.№ 44.

Відповідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. «про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв(скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК і ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема: ст..5 ЦПК про порушення цивільної справи в загальному суді; статей 98,99 і гл.14 ЦПК щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов»язків; статей 90,93 ЦПК про судові виклики та повідомлення; гл.20 ЦПК про судовий розгляд; глав 40,41 ЦПК щодо апеляційного та касаційного оскарження рішень суду першої інстанції; статей 2,18,21,22,26,29,31,41,42,64, розділів ХІ, ХІІ,ХІІІ ГПК тощо.

Згідно п. 12 зазначеної Постанови, частка боржника у спільній власності іншими особами визначається за поданням державного виконавця відповідно до положень законодавства, що регулює право власності. Такі подання мають розглядатися з додержанням вимог процесуального закону щодо допустимості засобів доказування.

Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначає що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності подружжя. І придбання та проведення реєстрації майна на ім'я одного з подружжя у відповідності до частин 2, 3 статті 325 ЦК не спростовує презумпції належності цього майна до спільної сумісної власності.

Цей висновок узгоджується з роз'ясненнями, даними Пленумом Верховного суду України у пункті 23 Постанови № 11 від 21.12.2007року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно яким, спільною сумісною власністю подружжя (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2,3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Розглядаючи подання ВДВС суд неухильно виконує вимоги цивільного процесуального закону щодо відповідності доказів вимогам про їх належність та допустимість.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 59 ЦПК визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Матеріали справи свідчать про сукупність таких юридичних фактів як набуття будинку №44 по вул. Заречна у м. Селидове Донецької області під час шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, що дозволяє суду прийти висновку про створення режиму спільності майна (спірного будинку) подружжя.

Учасниками спільної власності не надано жодного допустимого доказу на спростування презумпції спільної сумісної власності на спірний будинок.

Відповідно до частини 8 статті 8 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

При вирішенні питання про розмір частки боржника у будинку, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, суд застосовує положення ЦК України і СК України, якими врегульовані правила щодо розміру часток майна подружжя при поділі спільного майна.

Зокрема, у відповідності до статті 70 СК у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Ця норма кореспондується з вимогами, встановленими у частині 2 статті 2 статті 372 ЦК.

Суд не вбачає правових підстав для відступлення від рівності часток співвласників у будинку №44 по вул. Заречна в м.Селидове.

Тому, з огляду на рівність часток подружжя у спільному будинку, розмір частки боржника ОСОБА_4 у ньому становить 1/2.

Відповідно до частини 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999року № 606-ХІV (в редакції Закону № 2677-VІ від 04.11.2010року) стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Вирішуючи подання ВДВС суд також наголошує, що вирішення цього процесуального питання має істотне значення для реалізації виконання судового рішення, що є заключною стадією юрисдикційної діяльності. Разом із цим, виконання судового рішення у цивільній справі є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року. Без реалізації цієї стадії втрачається сенс попередньої діяльності суду на здійснення захисту прав стягувача.

У рішенні від 17.05.2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, встановленої параграфом 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 372, 368 ЦК України, ст.ст. 60, 70 СК України, ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 208-210, 379 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Подання відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності - задовольнити.

Визначити, що ОСОБА_4, як одному із подружжя, належить на праві власності 1/2 частка будинку №44 по вул. Заречна у м. Селидове Донецької області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя