Ухвала суду № 52867083, 28.10.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/6942/15-ц Номер провадження 22-ц/775/767/2015

Категорія 26

Головуючий у 1 інстанції Філь О.Є.

Доповідач Груіцька Л.О.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Груіцької Л.О.,

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.,

при секретарі Макотченко А.Є,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське » на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 8 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське », третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 8 вересня 2015 року позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв'язку з професійним захворюванням 20000 грн.

З вказаним рішенням не погодилося публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське » та подало апеляційну скаргу, у якій просять скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи скаргу тим, що на теперішній час в Україні відсутній законодавчий акт, що регулює порядок та розміри відшкодування шкоди, а також механізм компенсації моральної шкоди. Крім того апелянт не згоден з розміром відшкодування моральної шкоди оскільки позивач не надав суду її розрахунку не надав суду медичні документи які б підтверджували перенесення позивачем негативних проявів стану його здоров'я.

Сторони у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 01.08.2003 року по 26.10.2009 року та з 08.11.2010 по 23.07.2014 року перебував у трудових відносинах з відповідачем та був звільнений за власним бажанням. Під час роботи в шахті отримав професійне захворювання , що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 03.03.2015 року в п.п.16,17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом праці в шкідливих умовах, обумовленим впливом виробничого фактору - важкістю праці, потужність зовнішньої праці при роботі за участю м'язів нижніх кінцівок і тулуба при роботі з переважною участю м'язів плечового поясу.

Згідно медичного висновку Центральної лікарсько - експерної комісії Державної установи « Інститут медицини праці національної академії медичних наук України» Клініки професійних захворювань №1/37 22.01.2015 року позивачу ОСОБА_1 було встановлено діагноз - хронічна поперекова-крижова радикулопатія в стадії затухаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом - захворювання професійне, встановлене вперше. Також були встановлені супутні захворювання.

16.04.2015 року та 13.05.2015 року згідно довідки МСЕК позивачу вперше було встановлене 40% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності строком до 01.06. 2016 року.

Суд дійшов висновку, що позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що він був здоровою працездатною людиною, втратив 40% працездатності, визнаний інвалідом третьої групи. Після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності душевних та фізичних стражданнях, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе як до неповноцінного, в трудовому відношенні громадянина, у нього з'явилося почуття тривоги перед майбутнім. Позивач вимушений постійно проходити тривалі курси лікування.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1. суд виходив з того, що ушкодження здоров'я позивача сталося під час виконання ним трудових обов'язків саме на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», яке відповідно до ч.2 ст. 153 КЗпП України не забезпечило небезпечні умови праці своєму працівнику, що покладає на відповідача обов'язок згідно із законодавством, а саме ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати йому моральну шкоду.

Такі висновки суду є правильними.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У п. п.2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: - коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; - у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; - при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону „Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом позивач з 01.08.2003 року по 26.10.2009 року та з 08.11.2010 по 23.07.2014 року перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Висновком МСЕК від 16.04.2015 року та 13.05.2015 року позивачу вперше було встановлене 40% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності строком до 01.06. 2016 року.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те, що саме в період роботи у відповідача були порушені права позивача на безпечні і здорові умови праці, тому відповідач відповідно до діючого законодавства повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.

Визнаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань, перебування останнього на лікуванні у зв'язку із професійним захворюванням, встановлення втрати працездатності, що свідчить про порушення у зв'язку з цим нормального укладу життя і обґрунтовано при встановленні 40% втрати працездатності вперше визначив таке відшкодування у розмірі 20 000 грн.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1, 308, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське » відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 8 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Судді: