Ухвала суду № 52861665, 28.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/10345/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Лазаренко В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Побірченко Т.І., Поливач Л.Д.

при секретарі - Бугай О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення коштів за апеляційною скаргою Міністерства оборони України, поданою його представником Субботіним ОлександромМиколайовичем, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернуся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 липня 2014 року відповідача було зобов'язано перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до статей 9 та 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Вказана одноразова грошова допомога була виплачена йому із затримкою, а саме: 30 грудня 2014 року, а тому за період прострочки виконання грошового зобов'язання просив стягнути з відповідача на свою користь, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати у сумі 14 880,40 грн та 3% річних від простроченої суми з 01 жовтня 2014 року по 29 грудня 2014 в розмірі 1 472,37 грн.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2014 року по 29 грудня 2014 року інфляційні втрати у сумі 14 880,40 грн та 16 352,77 грн - три процента річних.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду представник Міністерства оборони України - Субботін О.М. подав апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, зокрема, що судом першої інстанції не враховано, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ст. 625 ЦК України.

У судовому засіданні представник відповідача - Тужиков М.А. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з‛явився, про розгляд справи повідомлений за законом належно.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторін,або інших осіб,які беруть участь у справі,належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи в апеляційному суді.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року, позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень задоволено.

Визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 24-місячного грошового забезпечення.

Зобов'язано Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у разі настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, у розмірі 24-місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день встановлення інвалідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (стаття 11 ЦК України).

Отже, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, де відповідач повинен виплатити на користь позивача одноразову грошову допомогу, такі дії слід вважати грошовим зобов'язанням та на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Кошти були виплачені позивачу 30 грудня 2014 року у сумі 199, 043, 12 грн.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь інфляційних втрат та трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України і доводи апеляційної скарги про те, що положення ст. 625 ЦК України в даному випадку не застосовуються, є безпідставними.

Посилання в апеляційній скарзі на неможливість застосування до вказаних правовідносин ст. 625 ЦК України також спростовуються Постановою Верховного суду України від 01 жовтня 2014 року.

Судом першої інстанції вірно розраховано період нарахування інфляційних втрат з 01 жовтня 2014 року по 29 грудня 2014 року у сумі 14 880,40 грн та три процента річних за цей же період у сумі 1 472,37 грн.

Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307,308, 313,315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України, подану його представником Субботіним Олександром Миколайовичем, відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до вказаного суду.

Головуючий

Судді