Ухвала суду № 52861449, 12.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа №22-ц/796/12065/2015 Головуючий у І інстанції - Ларіонова Н.М.

Доповідач - Заришняк Г.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в Апеляційному суді міста Києва цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс - Банк» про визнання недійсним договору іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про визнання договору іпотеки недійсним.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 01 липня 2005 року між нею та відповідачем був укладений договір іпотеки за №906-014/05Р, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В. та зареєстрований в реєстрі за №2985. Предметом даного договору є житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. На час укладання договору іпотеки в зазначеному будинку на законних підставах проживав її малолітній онук - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мав право на користування житлом, проте орган опіки та піклування дозволу на укладення даного правочину не надавав, що є порушенням прав неповнолітньої дитини. Крім того, на момент укладення оспорюваного договору іпотеки земельна ділянка площею 0,1 га , на який розташований будинок, переданий в іпотеку, належала їй на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки і в іпотеку передана не була, що суперечить ст. 6 Закону України «Про іпотеку». З приведених обставин просила задовольнити позов.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 09 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивачки підтримав апеляційну скаргу з підстав і доводів, викладених в ній.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 01.07.2005 року з метою належного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки №906-014/05/Р, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.В. та зареєстрований в реєстрі за №2985ц, за умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку відповідачу належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 52,30 кв.м., житловою 37,80 кв. м., що розташований по АДРЕСА_1.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам - частина 1; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності - частина 2; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі - частина 3; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом - частина 4; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним - частина 5; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей - частина 6.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею ст.575 ЦК України визначено, що іпотека є видом застави, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у заставодавця або третьої особи.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_2 вказувала на те, що в даному будинку, як на момент укладення та нотаріального посвідчення договору іпотеки, так і після цього, залишався проживати її малолітній онук - ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1.

На момент укладення та нотаріального посвідчення договору іпотеки № 906-014/05Р від 01.07.2005 р. цей договір в супереч чинного законодавства не був узгоджений у встановленому порядку з органом опіки та піклування, завданням якого є захист прав неповнолітніх та малолітніх дітей при вирішенні питання розпорядження майном, яким вони володіють або користуються, що є підставою для визнання укладеного договору іпотеки недійсним.

Разом з тим, відповідно до роз'яснень, що містяться в п.44. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Як вбачається з виписки з будинкової книги про склад сімї та реєстрацію, виданої паспортним столом Подільського району м. Києва, у будинку за адресою: АДРЕСА_1, станом на 01.07.2005 р., тобто на час укладання договору іпотеки, відсутній запис про проживання та реєстрацію малолітньої дитини, ОСОБА_4

Отже, на момент укладання спірного договору іпотеки малолітня дитина, якій на той час було лише 2 роки, у спірному житловому будинку не була належним чином зареєстрована та не відносилася до членів сім'ї іпотекодавця.

За таких обставин, укладання між сторонами іпотечного договору не суперечило і не могло суперечити інтересам дитини, оскільки ОСОБА_4 права користування житловим будинком не мав, і він є онуком позивачки, має власних батьків, які в даному випадку й повинні забезпечувати свою неповнолітню дитину житлом згідно зі ст.180 СК України, тому згоди органу опіки та піклування для укладання даного договору не вимагалося.

Окрім того, обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка вказувала на те, що земельна ділянка по АДРЕСА_2, на якій розташований іпотечний будинок, не була передана в іпотеку та зміст Договору іпотеки суперечить ст. 6 Закону України «Про іпотеку».

Суд обґрунтовано не взяв до уваги вказані доводи позивачки ОСОБА_2

Відповідно до п. 3 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на момент укладення Договору іпотеки, у разі передачі в іпотеку будівлі (споруди) іпотека також поширюється на належну іпотекодавцю на праві власності земельну ділянку або її частину, на якій розташована відповідна будівля (споруда) і яка необхідна для використання цієї будівлі (споруди) за цільовим призначенням.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.40 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин», якщо будівля (споруда), у тому числі й об'єкт незавершеного будівництва, що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, такий об'єкт нерухомості передається в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій він розташований (статті 5-6, 16 Закону України «Про іпотеку »). Те саме стосується й земельної ділянки, яка на час укладення договору іпотеки знаходилась у власності іпотекодавця. У зв'язку із цим при зверненні стягнення на будівлю (споруду) чи об'єкт незавершеного будівництва при наведених вище умовах підлягає звернення стягнення й на земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт нерухомості.

Окрім того, відповідно до вимог ст.ст. 177, 181 ЦК України будинок є окремим видом об'єктів цивільних прав - нерухомим майном і на підставі ст.177, 181 ЦК України «Про іпотеку» міг бути самостійним предметом за іпотечним договором.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку й прийшов до правильного висновку про те, що оспорюваний позивачкою договір іпотеки відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про охорону дитинства» і підстав для визнання його недійсним не вбачається, а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 09 липня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: