Постанова № 52861110, 27.10.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 924/1215/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Максютинська Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.08.15 р. у справі № 924/1215/15 (суддя Гладюк Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз"

про стягнення 252 365,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (а.с. 2-5) до ПАТ по газопостачанню та газифікації (надалі –відповідач), в якій просить стягнути 75505,95 грн. пені, 157421,67 грн. штрафу, 15101,21 грн. річних та 4336,39 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.08.15р. (а.с. 45-47) позов задоволено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що позивач на виконання умов договору купівлі – продажу природного газу, поставив відповідачу газ на суму 2 598 358,78 грн.. Відповідач за отриманий газ розрахувався повністю, однак з порушенням строків, визначених договором.

Суд першої інстанції вказав, що порушення строків оплати свідчить про виникнення підстав для нарахування неустойки, річних та інфляційних у період прострочення, а тому задоволив позовні вимоги.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 69-71) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 18.08.15 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що свої зобов'язання по договору виконав повністю, основна сума боргу погашена ще до звернення в суд.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що причиною неналежного виконання є наявність простроченої заборгованості за поставлений газ перед відповідачем з боку його контрагентів, що підтверджується документально.

В підтвердження викладеного посилається, зокрема, на ст.. 551 ЦК України, ст.. 83 ГПК України.

Представники позивача та відповідача не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Водночас, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання обґрунтовано тим, що представник відповідача не зможе прибути в судове засідання у зв'язку з хворобою.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з хворобою і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Відтак, з урахуванням п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 суд відхиляє письмове клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 31.07.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі продажу природного газу № 1-1/3/2012 – ВТВ.

Відповідно до п. 1.1 Договору, продавець (позивач) зобов’язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Продавець передає покупцеві у період з 1 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ об’ємом до 1 012. 761 тис. м. куб. (п. 2.1).

Приймання – передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці оформляється актом прийому – передачі (п.3.6).

Ціна за 1000 куб. м. газу на момент укладення договору становить 3 509 грн. До сплати, з урахуванням передбачених витрат і ПДВ – 4 423. 42 грн. (п. 5.2).

Пунктом 6.1 передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу (п. 6.2).

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1, 6.2. договору він у безспірному порядку зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу , а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а саме: акти прийому-передачі природного газу від 31.10.2012 року на суму 933 340, 78 грн., від 30.11.2012 року на суму 1 012 962, 26 грн., від 31.12.2012 року на суму 652 055, 74 грн. (а. с. 15-17), колегія суддів приходить до висновку, що на виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 598 358,78 грн.

При цьому, відповідач повністю розрахувався за отриманий газ, однак з простроченням встановленого строку оплати.

Враховуючи те, що відповідач несвоєчасно розрахувався за поставлений товар, позивач звернувся в господарський суд з позовною заявою про стягнення з відповідача 75505,95 грн. пені, 157421,67 грн. штрафу, 15101,21 грн. річних та 4336,39 грн. інфляційних.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до ст.. 655 ЦК України, за договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковий для виконання сторонами.

Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплата за поставлений газ здійснена повністю, однак з порушеннями строків, зазначених договором.

А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що порушення строків оплати свідчить про виникнення підстав для нарахування відповідачу штрафних санкцій у період прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання ( ч. 2 ст. 549 ЦК України ).

Пунктом 7.2 Договору встановлено відповідальність за невиконання покупцем умов цього договору щодо порядку оплати природного газу. Відповідно до вищевказаного пункту договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1, 6.2 Договору він зобов'язується сплатити крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство передбачає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.

Здійснивши розрахунок неустойки, апеляційний суд погоджується з правильністю розрахунку суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 75505,95 грн. пені та 157421,67 грн. штрафу.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідач просить зменшити розмір пені та штрафу від нарахованої позивачем, посилаючись на те, що причиною неналежного виконання договірних зобов'язань, була наявність простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед відповідачем з боку його контрагентів.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокій розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, надано господарському суду ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч. 1 ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Крім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Колегія суду вважає, що відсутність достатніх коштів на погашення заборгованості за поставлений природний газ, а також несвоєчасна сплата контрагентів по всім категоріям не є підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності.

Враховуючи вказане, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення суми штрафних санкції, нарахованих позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 4336,36 грн. інфляційних та 15101,21 грн. річних, а тому залишає оскаржуване рішення в цій частині без змін.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.08.15 р. у справі № 924/1215/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 18.08.15 р. у справі № 924/1215/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №924/1215/15 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.