Постанова № 52861046, 22.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2015 р. Справа № 917/1155/14

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Крестьянінова О.О., судді Лакізи В.В.,

при секретарі Катренко І.С.

за участю представників сторін:

від позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 - за довіреностями від 18.02.2014р. та від 15.02.2014р. б/н;

від 1-го відповідача ОСОБА_4 за довіреністю від 02.02.2015р.

від 2-го відповідача - не зявився;

від 3-го відповідача ОСОБА_4 за довіреністю від 24.03.2014р.;

від 4-го відповідача ОСОБА_4 за довіреністю від 24.03.2014р.;

від 5-го відповідача ОСОБА_4 особисто паспорт серії СТ №348535;

від 6-го відповідача - не зявився;

від 7-го відповідача - не зявився;

від 8-го відповідача - не зявився;

від 3-їх осіб не зявились;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, м. Миргород Полтавської області

на рішення господарського суду Полтавської області від 10.06.2015р.

у справі № 917/1155/14

за позовом: ОСОБА_1, м. Миргород Полтавської області

та ОСОБА_2, м. Миргород Полтавської області

до 1-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пермус», м. Миргород Полтавської області

до 2-го відповідача: ОСОБА_5, м. Миргород Полтавської області,

до 3-го відповідача: ОСОБА_6, м. Миргород Полтавської області,

до 4-го відповідача: ОСОБА_7, м. Миргород Полтавської області,

до 5-го відповідача: ОСОБА_4, м. Миргород Полтавської області,

до 6-го відповідача: ОСОБА_8, с. Єрки Миргородського району Полтавської області,

до 7-го відповідача: ОСОБА_9, м. Миргород Полтавської області,

до 8-го відповідача: ОСОБА_10, м. Миргород Полтавської області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції у Полтавській області,

ОСОБА_11, м. Миргород Полтавської області,

про визнання недійсним установчого договору малого підприємства

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.06.2015 р. у справі №917/1155/14 (головуючий суддя Ківшик О.В., суддя Сірош Д.М., суддя Тимощенко О.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду в частині позовних вимог про визнання установчого договору МП «Мрія» непідписаним позивачами з посиланням на ст.ст.1,2 ГПК України, ст. 16 ЦК України, ст.20 ГК України мотивоване тим, що позивачами невірно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки наявність чи відсутність підпису, а також вчинення підпису певною особою є юридичним фактом, що має значення для правильного вирішення господарського спору при вірному обранні способу захисту.

В частині визнання недійсним установчого договору МП «Мрія» рішення місцевого господарського суду з посиланням на висновок почеркознавчої експертизи від 05.05.2015р. №209 мотивовано тим, що право позивачів порушено. Однак, позивачі звернулись за захистом порушеного права з пропуском позовної давності, про застосування якої було заявлено клопотання відповідачем. Також суд дійшов висновку, що ТОВ «ПАЖЖ» не є належним відповідачем у справі, оскільки сторонами оскаржуваних змін до установчого договору є саме засновники товариства.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з рішенням господарського суду першої інстанції не погодились та звернулись до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 10.06.2015р. у справі №917/1155/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржники вказують на те, що згідно висновку почеркознавчої експертизи від 05.05.2015р. підписи від імені позивачів виконані не ними, а іншими особами, а отже позивачі не підписували спірного правочину і, відповідно, позовна давність для них обчислюється з того моменту, як вони довідались про порушення своїх прав. Крім того, скаржники звертають увагу на те, що предметом спору є визнання непідписаним позивачами спірного правочину та визнання його недійсним (т.4, а.с.185,186).

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги позивачі зазначають, що про наявність оскаржуваного установчого договору їм стало відомо лише після залучення їх у якості третіх осіб у справі №917/471/14., тобто в травні 2014року. Також вважають необґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що позивачі могли знати про спірний правочин з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оскільки: по-перше, ЄДР не містить відомостей про правочини; по-друге, доступ до цього реєстру на безоплатній основі через веб-сайт було впроваджено у відповідності до наказу Міністерства юстиції України від 19.08.2011р. №2009/5, однак відкрито загальний доступ до відомостей про засновників лише 27.06.2013р., після внесення наказом Мінюсту від 14.12.2012р. №1846/5 змін до Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Крім того, зазначають, що недійсність підписів однієї сторони на установчому договорі призводить до нікчемності договору в цілому. Також вказують на те, що з підписанням спірного установчого договору відбулась зміна кількості голосів засновників (т.5,а.с.116, 120).

У відзиві на апеляційну скаргу від 03.09.2015р. ТОВ «ПАЖЖ» , правонаступником якого є ТОВ «Пермус» (1-й відповідач у справі), заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у звязку з пропуском строку звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права. При цьому зазначає, що установчий договір укладено у 2003 році, а отже строк предявлення позовних вимог сплинув у 2006році (т.5,а.с.35-40).

21.10.2015р. Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Миргородського міського управління юстиції подано клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Вказане клопотання підлягає до задоволення колегією суддів Харківського апеляційного господарського суду як таке, що не суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015р. у даній справі замінено ТОВ «ПАЖЖ» його правонаступником ТОВ «Пермус» (т.5,а.с. 195-197).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивачів підтримав вимоги апеляційної скарги та просив рішення господарського суду Полтавської області від 10.06.2015р. у справі №917/1155/14 скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 5-й відповідач, представник 1-го, 3-го, 4-го відповідачів заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду від 10.06.2015р. у справі №917/1155/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Інші відповідачі та треті особи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать відтиск штампу на звороті останнього аркуша ухвали суду апеляційної інстанції від 06.10.2015р. та повідомлення про вручення поштового відправлення, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка сторін не була визнана судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників інших відповідачів та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, а також реєстраційної справи №1_587_000462_69 МП «Мрія» в 2-х томах (в оригіналі), наданої Відділом Державної реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції, заслухавши пояснення представників позивачів 1-го, 3-го, 4-го відповідачів та 5-го відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

05.09.1996р. між сорока девятьма фізичними особами укладений Установчий договір про створення Малого підприємства «Мрія», який посвідчений державним нотаріусом за реєстровим номером 1468, у п.2 якого визначені учасники та їх сертифікати на певну суму, зокрема, ОСОБА_1 сертифікат -500, ОСОБА_12 сертифікат 500 і зазначено, що вони за цим договором здійснюють свою діяльність по заснуванню підприємства, яке буде мати назву салон «Надія», і здійснюватиме виробництво, закупівлю у населення, переробку, фасування, пакування сільськогосподарської продукції, товарів народного споживання, роздрібну та оптову торгівлю, надавати послуги населенню (т.1,а.с.47-59; а.1-12 реєстраційної справи №1_587_000462_69 МП «Мрія»).

01.09.2000р. відбулись загальні збори засновників Малого підприємства «Мрія», оформлені протоколом №1, на яких прийняті рішення: створити Приватне мале підприємство «Мрія»; затвердити розмір статутного фонду МП «Мрія» в розмірі 40049,99грн.; призначити директора МП «Мрія» - ОСОБА_7 (т.1,а.с.76,77; а. 26,27 реєстраційної справи №1_587_000462_69 МП «Мрія»).

22.09.2000р. Виконавчим комітетом Миргородської міської ради зареєстровано ОСОБА_13 малого підприємства «Мрія», який затверджений загальними зборами засновників 01.09.2000р., п.1.1 якого встановлено, що засновниками Малого підприємства «Мрія» є громадяни України, що підписали установчий договір про заснування підприємства в кількості 49 чоловік. МП «Мрія» є правонаступником ООП «Мрія» (т.1,а.с.78-85; а. 28-35 реєстраційної справи №1_587_000462_69 МП «Мрія»).

08.08.2003р. відбулись загальні збори учасників МП «Мрія», оформлені протоколом №4, на яких були присутні 28 учасників підприємства, з порядком денним: « 1. Про вихід зі складу засновників. 2. Про вихід зі складу засновників підприємства 24 учасників. 3. Обговорення та затвердження статуту і установчого договору в новій редакції.» (т.1, а.с.90; а.39,40 реєстраційної справи №1_587_000462_69 МП «Мрія»).

За результатами розгляду вказаних питань порядку денного загальними зборами по першому питанню прийнято рішення: вивести зі складу засновників: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23,ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29 та передати частку у розмірі 8000грн. (20%) ОСОБА_7 Також, відповідно до заповіту ОСОБА_30 її частка передається донці ОСОБА_7 у розмірі 500грн. (1,25%).

З другого питання прийнято рішення: вивести зі складу засновників: ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51 Сума їх внеску становить 12000грн. (30%), кошти які вони вносили необхідно повернути до кінця звітного періоду.

З третього питання прийнято рішення: затвердити статут та установчий договір у новій редакції і доручити ОСОБА_7 їх зареєструвати у виконавчому органі влади.

Рішенням господарського суду від 08.06.2015р. у справі №917/61/15, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2015р., відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ТОВ «Пермус» (правонаступник ТОВ «ПАЖЖ») про визнання недійсним рішення загальних зборів КП «Мрія» від 08.08.2003р.

26.02.2004р. розпорядженням міського голови Миргородської міської ради зареєстровано Установчий договір Малого підприємства «Мрія» (у новій редакції зі змінами та доповненнями), який затверджено зборами засновників, протокол від 08.08.2003р. №4. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу та підписано сторонами, особи яких встановлено у його присутності (т.1,а.с.93-97; а.42-45 реєстраційної справи №1_587_000462_69 МП «Мрія»).

Відповідно до преамбули цього договору громадяни України: ОСОБА_1, ОСОБА_52, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 уклали договір про діяльність МП «Мрія», далі підприємство, що знаходиться за адресою: м. Миргород, Полтавська область, вул. Гоголя,84.

У пункті 12 цього договору визначено, що для забезпечення діяльності підприємства створюється статутний фонд у розмірі 40049грн.99коп. який поділяється наступним чином: ОСОБА_1 внесла до статутного фонду майновий приватизаційний сертифікат вартістю 500грн. і її частка становить -1,25%; ОСОБА_52 внесла до статутного фонду майновий приватизаційний сертифікат вартістю 500грн. і її частка становить -1,25%; ОСОБА_10 внесла до статутного фонду майновий приватизаційний сертифікат вартістю 500грн. і її частка становить -1,25%; ОСОБА_12 внесла до статутного фонду майновий приватизаційний сертифікат вартістю 500грн. і її частка становить -1,25%; ОСОБА_8 внесла до статутного фонду майновий приватизаційний сертифікат вартістю 500грн. і її частка становить -1,25%; ОСОБА_9 внесла до статутного фонду майновий приватизаційний сертифікат вартістю 500грн. і її частка становить -1,25%; ОСОБА_6 вніс до статутного фонду майновий приватизаційний сертифікат вартістю 500грн. і його частка становить -1,25%; ОСОБА_4 внесла до статутного фонду майновий приватизаційний сертифікат вартістю 500грн. та грошові кошти в сумі 4598,40грн. та її частка становить 12,7%; ОСОБА_7 внесла до статутного фонду грошові кошти в сумі 10951,59грн., отримала у спадок від ОСОБА_30 -1,25%, та передані частки засновників на суму 8000грн. і її частка становить - 48,55%, що в грошовому виразі становить 19451,59грн. Частка МП «Мрія» у статутному фонді складає 12000грн. -30%.

Згідно з пунктом 14 цього договору частка засновника, якого було виведено з підприємства примусово, залишається за підприємством і виплачується йому до кінця звітного року, відповідно до внеску.

Також 26.02.2004р. розпорядженням міського голови Миргородської міської ради зареєстровано ОСОБА_13 Малого підприємства «Мрія» (у новій редакції), який затверджений загальними зборами засновників, протокол від 08.08.2003р. №4, підписаний засновниками: ОСОБА_1, ОСОБА_52, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та посвідчений приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу (т.1,а.с.98-105, а.46-51 реєстраційної справи №1_587_000462_69 МП «Мрія»).

Пунктом 1.1 даного ОСОБА_13 встановлено, що засновниками Малого підприємства «Мрія» є громадяни України, які підписали установчий договір про заснування підприємства. МП «Мрія» є правонаступником ООП «Мрія».

Відповідно до пункту 8.1 ОСОБА_13 для забезпечення діяльності підприємства засновниками створюється статутний фонд у розмірі 40049,99грн.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.04.2014р. Мале підприємство «Мрія» за організаційно-правовою формою є колективним підприємством (т.1,а.с.14-15).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.10.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРМУС» є правонаступником ТОВ «ПАЖЖ», який був правонаступником Малого підприємства «Мрія» (т.5,а.с.165-166).

13.06.2014р. фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_53 звернулись до господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_54 підприємства Малого підприємства «Мрія» про визнання установчого договору «Малого підприємства «Мрія» (колективного підприємства) у редакції від 08.08.2003р., який зареєстрований розпорядженням Миргородського міського голови 26.02.2004р., непідписаним позивачами та недійсним (т.1,а.с.3).

10.07.2014р. Малим підприємством «Мрія» подано до місцевого господарського суду заяву про застосування позовної давності. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що установчий договір укладений та посвідчений нотаріусом у 2003році, а отже строк для предявлення позовних вимог про визнання його недійсним сплив у 2006році (т.1, а.с.219).

Ухвалою місцевого господарського суду від 20.11.2014р. у даній справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_55 (т.3,а.с.175-178).

Згідно з Висновком №209 судово-почеркознавчої експертизи по матеріалах справи з господарського спору №917/1155/14 від 05.05.2015р. підпис від імені ОСОБА_1, що міститься навпроти її прізвища в установчому договорі Малого підприємства «Мрія» в редакції від 08.08.2003р., виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (з урахуванням наданого порівняльного матеріалу та за умов відсутності інших варіантів підпису даної особи). У підписі від імені ОСОБА_1, що міститься навпроти її прізвища в установчому договорі МП «Мрія» в редакції від 08.08.2003р., наявні ознаки, які можуть свідчити про виконання підпису зміненими рухами або під впливом на виконавця в момент виконання підпису «збиваючих» факторів. У підписі від імені ОСОБА_2, що міститься навпроти її прізвища в установчому договорі МП «Мрія» в редакції від 08.08.2003р., наявні ознаки, які можуть свідчити про виконання підпису зміненими рухами або під впливом на виконавця в момент виконання підпису «збиваючих» факторів. Крім того, зазначено, що відповісти на поставлене перед експертом питання: «Чи виконано підпис від імені ОСОБА_2, що міститься навпроти її прізвища в установчому договорі МП «Мрія» в редакції від 08.08.2003р., ОСОБА_2, чи іншою особою?» не представляється можливим (т.4,а.с.84-87).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.03.2015р. у даній справі здійснено заміну відповідача ОСОБА_54 підприємства «ОСОБА_55 підприємство «Мрія» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАЖЖ» на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та з посиланням на статтю 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та статтю 25 ГПК України (т.4,а.с.60-63).

10.06.2015р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (т.4,а.с.171-179).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Предметом даного спору є визнання непідписаним та недійсним Установчого договору Малого підприємства «Мрія» в редакції від 08.08.2003р., зареєстрованого розпорядженням Миргородського міського голови 26.06.2004р.

Згідно із статтею 41 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

За приписами частини 1 статті 153 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Статтею 154 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Пунктом 3 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. N 740 «Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи власник (власники), уповноважений ним (ними) орган чи особа (заявник) особисто або поштою (рекомендованим листом) подають до органу державної реєстрації: установчі документи в повному обсязі для створюваної організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства, зокрема, рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом.

У пунктах 6,7 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності зазначено, що установчі документи складаються державною чи іншою мовою відповідно до статті 11 Закону УРСР "Про мови в Українській РСР", підписуються засновником, прошиваються і пронумеровуються. Установчі документи не повинні містити положень, що суперечать законодавству. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несе власник (власники) або уповноважені ним (ними) органи, які подають документи для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно частини до частини 2 статті 44 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Згідно із статтею 48 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У пункті 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10. 2008р. N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» зазначено, що договори про створення (заснування) мають відповідати загальним вимогам, що пред'являються до правочинів, і при розгляді спорів про визнання їх недійсними суди повинні керуватися відповідними нормами про недійсність правочинів.

Пунктом 8.3 Установчого договору про створення МП «Мрія» малого підприємства, який посвідчений державним нотаріусом 05.09.1996р., встановлено, що зміни до договору вносяться виключно у письмовій формі (а. 1-12 реєстраційної справи №1_587_000462_69 МП «Мрія»).

З матеріалів реєстраційної справи вбачається, що Установчий договір Малого підприємства «Мрія» (у новій редакції зі змінами та доповненнями), який затверджено зборами засновників, протокол від 08.08.2003р. №4, підписаний засновниками ОСОБА_1, ОСОБА_52, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (т.1,а.с.93-97; а.42-45 реєстраційної справи №1_587_000462_69 МП «Мрія»).

Проте, як зазначалось вище, висновком судово-почеркознавчої експертизи по матеріалах справи з господарського спору №917/1155/14 від 05.05.2015р. встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1, що міститься навпроти її прізвища в установчому договорі Малого підприємства «Мрія» в редакції від 08.08.2003р., виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (з урахуванням наданого порівняльного матеріалу та за умови відсутності інших варіантів підпису даної особи). У підписі від імені ОСОБА_2, що міститься навпроти її прізвища в установчому договорі МП «Мрія» в редакції від 08.08.2003р., наявні ознаки, які можуть свідчити про виконання підпису зміненими рухами або під впливом на виконавця в момент виконання підпису «збиваючих» факторів (т.4,а.с.84-87).

Враховуючи вищевикладене, спірний Установчий договір Малого підприємства «Мрія» (у новій редакції зі змінами та доповненнями) не підписаний усіма особами, які його укладали, а отже він не відповідає вимогам законодавства, чинного на момент його укладення.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про підприємства в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в Україні можуть діяти підприємства таких видів, зокрема, як колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства.

Згідно із частиною 1 статті 9 вказаного Закону підприємство діє на підставі статуту. ОСОБА_13 затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу.

За змістом положень статті 4 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про підприємства в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація підприємств здійснюється відповідно до Закону України "Про підприємництво".

Таким чином, з вимог законодавства, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що колективне підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації і діє на підставі статуту.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами пунктів 1,2,4 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України встановлено, що цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004р. Визнано таким, що втратив чинність з 01.01.2004р. Цивільний кодекс Української РСР від 18.06.1963р., із змінами, внесеними до нього. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктами 1,4 «Прикінцевих та перехідних положень» Господарського кодексу України встановлено, що він застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

З матеріалів справи вбачається, що корпоративні права учасників МП «Мрія», правонаступником якого є ТОВ «Пермус», виникли до набрання чинності Цивільного та Господарського кодексів України, проте продовжували існувати після набрання ними чинності та існують на даний час, а отже до спірних правовідносин слід застосовувати також положення ЦК України та ГК України.

Господарськими товариствами, згідно зі статтею 79 ГК України, визначаються товариства, або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Підприємством колективної власності, згідно зі статтею 93 ГК України, визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації.

Таким чином, підприємство колективної власності є господарським товариством у розумінні статтей 79,93 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України у справах №5016/1066/2011 (6/67) та № 5016/1105/2012 (10/35).

Відповідно до частини 2 статті 142 ЦК України договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. ОСОБА_22 цього договору при державній реєстрації товариства не є обов'язковим.

Верховний суд України у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10. 2008р. N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» та в узагальнені судової практики розгляду судами корпоративних спорів зазначив, що при вирішенні спорів про визнання недійсним установчого договору господарського товариства господарським судам необхідно враховувати, що з набранням чинності ЦК (статті 142, 153) договір про створення (заснування) АТ, ТОВ та ТДВ не регулює відносини між учасниками (акціонерами) товариства при здійсненні ним діяльності та припиняє свою дію після досягнення мети - створення і державної реєстрації товариства. Ці договори повинні відповідати загальним вимогам, що пред'являються до правочинів, і при розгляді спорів про визнання їх недійсними суди повинні керуватися відповідними нормами про недійсність правочинів.

З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2004р. розпорядженням міського голови Миргородської міської ради зареєстрований ОСОБА_13 Малого підприємства «Мрія» (у новій редакції), який затверджений загальними зборами засновників, протокол від 08.08.2003р. №4, підписаний засновниками: ОСОБА_1, ОСОБА_52, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу (т.1,а.с.98-105, а. 46-51 реєстраційної справи №1_587_000462_69 МП «Мрія»).

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Верховний Суд України у постанові від 11.11.2014р. зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав повинен забезпечувати їх реальний захист.

Проте, обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечить їх реального захисту, оскільки установчий договір Малого підприємства «Мрія» в редакції від 08.08.2003р. припинив свою дію після досягнення мети - створення і державної реєстрації товариства.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною першою статті 241 ЦК України встановлено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Факт підписання 09.10.2003р. ОСОБА_1 та ОСОБА_12 ОСОБА_13 Малого підприємства «Мрія» (у новій редакції) свідчить, в першу чергу, про їх обізнаність про умови установчого договору Малого підприємства «Мрія» (у новій редакції зі змінами та доповненнями), який затверджено зборами засновників, протокол від 08.08.2003р. №4, та про його схвалення.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що 10.07.2014р. МП «Мрія» подано заяву про застосування позовної давності з підстав укладення установчого договору у 2003році та обізнаності позивачів про його наявність, а отже, на думку 1-го відповідача, строк для предявлення позовних вимог про визнання його недійсним сплив у 2006році.

Пунктом 6 «Прикінцевих та перехідних положень » Цивільного кодексу України встановлено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частинами 1,2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки (ст.257ЦК України).

Відповідно до частин 3,4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що позовна давність є строком предявлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими субєктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

З матеріалів справи вбачається, що апелянтами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 09.10.2003р. підписаний ОСОБА_13 Малого підприємства «Мрія» (у новій редакції), підписи яких засвідчені приватним нотаріусом Мирогородського міського нотаріального округу ОСОБА_56 (т.1,а.с.98-105; а. 46-51 реєстраційної справи №1_587_000462_69 МП «Мрія»), у якому визначені всі засновники, а отже, починаючи з 09.10.2003р. апелянти були обізнані про наявність оскаржуваного установчого договору та його зміст.

Враховуючи вищевикладене, початок перебігу позовної давності щодо оскарження установчого договору МП «Мрія» (у новій редакції із змінами та доповненнями), який затверджений зборами засновників від 08.08.2003р., протокол №4, та зареєстрований розпорядженням міського голови від 26.02.2004р. №83р, розпочався з 09.10.2003р.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до місцевого господарського суду з даним позовом 07.06.2014р., тобто з пропуском встановленого вимогами чинного законодавства строку для захисту порушеного права.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи факт обізнаності апелянтів про наявність та зміст установчого договору Малого підприємства «Мрія» (у новій редакції зі змінами та доповненнями), який затверджено зборами засновників, протокол від 08.08.2003р. №4, починаючи з 09.10.2003р., та їх звернення до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом після спливу позовної давності та без наведення поважних причин пропущення позовної давності, Харківський апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання Малого підприємства «Мрія», правонаступником якого є ТОВ «Пермус», про застосування позовної давності до спірних правовідносин, що, відповідно, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Проте, за змістом статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу особи.

Таким чином, враховуючи обґрунтованість клопотання Малого підприємства «Мрія» про застосування позовної давності та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2015р. у справі №917/1155/14 в частині визнання недійсним установчого договору Малого підприємства «Мрія» (у новій редакції зі змінами та доповненнями), який затверджено зборами засновників, протокол від 08.08.2003р. №4, є законним, через що підстави для його скасування відсутні.

Щодо позовних вимог про визнання установчого договору Малого підприємства «Мрія» (у новій редакції зі змінами та доповненнями), який затверджено зборами засновників, протокол від 08.08.2003р. №4, непідписаним, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа, право якої порушено, може скористатися конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні правовідносини.

За змістом статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України, захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміні правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому, зазначеною нормою визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, одним із таких способів відповідно до статті 16 ЦК України є визнання правочину недійсним, вимога про визнання договору непідписаним може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами, а отже ця вимога не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.06.2011р. у справі №3-58гс11 та від 06.11.2011р. у справі №6-28595св09.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що звертаючись до господарського суду з позовною вимогою про визнання непідписаним позивачами установчого договору МП «Мрія» (у новій редакції зі змінами та доповненнями), який затверджений зборами засновників, протокол від 08.08.2003р. №4, та зареєстрований розпорядженням Миргородського міського голови від 26.06.2004р., позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, та заявлена вимога не сприятиме реальному відновленню порушеного права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, у звязку з чим підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у звязку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 10.06.2015р. у справі № 917/1155/14 - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявників апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, м. Миргород Полтавської області.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, м. Миргород Полтавської області залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Полтавсьуої області від 10.06.2015р. у справі №917/1155/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 27.10.2015р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Лакіза В.В.